§ 4. Поняття, мета та порядок здійснення підготовчого провадження

Підготовче провадження в адміністративній справі являє со­бою низку процесуальних дій, які вчиняються суддею адміністрати­вного суду після відкриття провадження у справі з метою з'ясування можливості врегулювання публічно-правового спору до судового ро­згляду або забезпечення правильного та швидкого вирішення адмі­ністративної справи.

За загальним правилом, завданнями підготовчого провадження є: 1) остаточне визначення предмета спору та характеру спірних пра­вовідносин, позовних вимог та складу учасників судового процесу;

2) з'ясування заперечень проти позовних вимог; 3) визначення обста­вин справи, які підлягають установленню, та зібрання відповідних до­казів; 4) вирішення відводів; 5) визначення порядку розгляду справи;

6) вчинення інших дій з метою забезпечення правильного, своєчас­ного і безперешкодного розгляду справи по суті (ч. 2 ст. 173 КАСУ).

Законодавець визначає конкретний строк проведення підгото­вчого провадження - протягом 60 днів з дня відкриття провадження у справі. Однак лише в окремих випадках, зокрема для належної під­готовки адміністративної справи для розгляду по суті, цей строк може бути продовжений, але не більше, ніж на 30 днів за клопотан­ням однієї із сторін або з ініціативи адміністративного суду.

Ухвала про відкриття провадження в адміністративній справі надсилається учасникам судового процесу водночас з копією позов­ної заяви та копіями доданих до неї документів.

Варто звернути увагу на те, що в ухвалі про відкриття прова­дження у справі (у строк, встановлений судом) указується, що відпо­відач має право надіслати: 1) адміністративному суду - відзив на по­зовну заяву і всі письмові та електронні докази (які можливо доста­вити до суду), висновки експертів і заяви свідків, що підтверджують заперечення проти позову;2) позивачу, іншим відповідачам, а також третім особам - копію відзиву та доданих до нього документів.

Під зустрічним позовом варто розуміти самостійні вимоги відпо­відача, який не є суб'єктом владних повноважень, пред'явлені ним у порядку і строки, встановлені законом, до позивача для їх спільного розгляду з первісним позовом, якщо обидва позови є взаємопов'яза­ними, і такий розгляд є доцільним, зокрема якщо позови виникають з одних правовідносин або якщо задоволення зустрічного позову може виключити повністю або частково задоволення первісного по­зову. При цьому ухвалою адміністративного суду вимоги за зустріч­ним позовом об'єднуються в одне провадження з первісним позовом.

Зустрічна позовна заява подається відповідачем, який не є суб'єктом владних повноважень, з додержанням загальних правил подання позову. Її форма, зміст та інші характеристики мають відпо­відати вимогам, які висуваються до позовних заяв (статті 160, 161, 172 КАСУ).

Якщо під час прийняття зустрічної позовної заяви суддя встано­вить, що її подано без додержання вимог, передбачених статтями 160, 161, 172 КАСУ, він залишає таку заяву без руху, про що постано­вляє відповідну ухвалу і встановлює строк для усунення відповіда­чем, який не є суб'єктом владних повноважень, виявлених недоліків.

У разі, якщо відповідач відповідно до ухвали адміністративного суду у встановлений строк усуне недоліки, зустрічна позовна заява вважається поданою в день первісного її подання до суду. Інакше вона вважається неподаною і повертається відповідачеві, який не є суб'єктом владних повноважень.

У ст. 179 КАСУ встановлено, що з метою виконання завдання пі­дготовчого провадження в кожній судовій справі, яка розглядається за правилами загального позовного провадження, проводиться під­готовче засідання протягом тридцяти днів з дня відкриття прова­дження в адміністративній справі.

Для досягнення мети підготовчого засідання суд вирішує низку питань організаційного та доказового характеру для забезпечення правильного і своєчасного розгляду справи по суті, а саме:

1) оголошує склад суду, а також прізвища секретаря судового за­сідання, перекладача та спеціаліста, з'ясовує наявність підстав для відводів;

2) з'ясовує, чи бажають сторони вирішити спір шляхом прими­рення або звернутися до суду для проведення врегулювання спору за участю судді;

3) у разі необхідності заслуховує уточнення позовних вимог та заперечень проти них та розглядає відповідні заяви;

4) вирішує питання про вступ у справу інших осіб, заміну нена­лежного відповідача, заміну позивача, залучення співвідповідача, об'єднання справ і роз'єднання позовних вимог і прийняття зустріч­ного позову, якщо ці питання не були вирішені раніше;

5) роз'яснює учасникам справи, які обставини входять до пред­мета доказування, які докази мають бути подані тим чи іншим учас­ником справи;

6) з'ясовує, чи повідомили сторони про всі обставини справи, які їм відомо;

7) з'ясовує, чи надали сторони докази, на які вони посилаються у позові і відзиві, а також докази, витребувані судом, чи причини їх неподання; пропонує учасникам справи надати суду додаткові до­кази або пояснення; вирішує питання про проведення огляду пись­мових, речових та електронних доказів за їх місцезнаходженням; ви­рішує питання про витребування додаткових доказів та визначає строки їх подання; вирішує питання про забезпечення доказів, якщо ці питання не були вирішені раніше;

8) вирішує питання про призначення експертизи, виклик у судове засідання експертів, свідків, залучення перекладача, спеціаліста;

9) за клопотанням учасників справи вирішує питання про забез­печення позову;

10) вирішує заяви та клопотання учасників справи;

11) направляє судові доручення;

12) встановлює строки для: а) подання відповіді на відзив та за­перечення; б) подання пояснень третіми особами; в) врегулювання спору за участю судді за наявності згоди сторін на його проведення;

13) призначає справу до розгляду по суті, визначає дату, час і місце проведення судового засідання (засідань) для розгляду справи по суті;

14) установлює порядок з'ясування обставин, на які сторони по­силаються як на підставу своїх вимог і заперечень, та порядок дослі­дження доказів, якими вони обґрунтовуються, під час розгляду справи по суті, про що зазначається в протоколі судового засідання;

15) вирішує питання про колегіальний розгляд справи.

Відповідно до ч.

Слід звернути увагу на те, що законодавець дозволяє судді адмі­ністративного суду в окремих випадках відкласти підготовче засі­дання або оголосити перерву в ньому.

Так, у межах визначеного законом процесуального строку, адмі­ністративний суд, спираючись на ч. 2 ст. 181 КАСУ, відкладає підго­товчого провадження за таких обставин: 1) неявка в судове засі­дання учасника справи; 2) залучення до участі або вступу у справу третьої особи, заміна позивача, заміна неналежного відповідача, за­лучення співвідповідача; 3) неможливість розглянути в цьому підго­товчому засіданні питання, визначені у ч. 2 ст. 180 КАСУ.

Згідно з нормою ч. 6 ст. 181 КАСУ підставами для оголошення перерви в підготовчому засіданні є: 1) необхідність заміни відведе­ного експерта, перекладача або спеціаліста; 2) невиконання учасни­ком справи вимог ухвали про відкриття провадження у справі у вста­новлений судом строк, якщо таке невиконання перешкоджає завер­шенню підготовчого провадження; 3) неподання витребуваних до­казів особою, яка не є учасником судового процесу; 4) необхідність витребування нових (додаткових) доказів.

Також слід підкреслити, що в разі відкладення підготовчого за­сідання або оголошення перерви у справі, підготовче засідання про­довжується зі стадії, на якій засідання було відкладене або у ньому була оголошена перерва.

Якщо під час підготовчого засідання з’ясується, що до закін­чення підготовчого провадження та початку судового розгляду справи по суті необхідно вчинити певні процесуальні дії, адміністра­тивний суд постановляє одну з таких ухвал: 1) про залишення позо­вної заяви без розгляду; 2) про закриття провадження у справі;

3) про закриття підготовчого провадження та призначення справи до судового розгляду по суті.

Водночас у разі визнання позову відповідачем за результатами підготовчого провадження суд ухвалює відповідне судове рішення.

У частині 1 ст. 184 КАСУ передбачено право основних учасників адміністративної справи (за їх взаємною згодою) врегулювати спір за участю судді, який здійснював підготовку адміністративної справи до розгляду, у формі спільних та/або закритих нарад до початку вирі­шення такої справи по суті.

Процедура врегулювання спору за участю судді здійснюється протягом розумного строку, але не більше тридцяти днів з дня пос­тановлення ухвали про її проведення.

Разом із тим варто пам’ятати, що проведення врегулювання спору за участю судді законом не допускається: 1) в адміністративних справах, визначених главою 11 розділу 2 КАСУ, за винятком справ, визначених ст. 267 КАСУ й типових справ; 2) у разі вступу у справу третьої особи, яка заявляє самостійні вимоги щодо предмета спору.

Головною метою проведення врегулювання спору за участю суд­ді слід визнати досягнення сторонами примирення. Для цього під час спільних і закритих нарад суддя адміністративного суду: а) роз'яснює сторонам мету і порядок проведення врегулювання спору за його уч­астю, їх права та обов'язки сторін; б) з'ясовує підстави та предмет по­зову, підстави заперечень; в) роз'яснює сторонам предмет доказування по категорії спору, який розглядається; г) пропонує сторонам надати пропозиції щодо способів мирного врегулювання спору; ґ) здійснює інші дії, спрямовані на мирне врегулювання сторонами спору.

Зауважимо, що законодавець під час урегулювання спору забо­роняє судді консультувати сторін з юридичних питань і надавати оцінку доказам у справі, а також використовувати сторонам порта­тивні аудіотехнічні пристрої та здійснювати фото-і кінозйомку, ві- део-та звукозапис.

Також слід мати на увазі, що позивач може відмовитися від по­зову, а відповідач - визнати позов на будь-якій стадії провадження в справі, зазначивши про це в заяві по суті справи або в окремій пись­мовій заяві, про що свідчить зміст ч. 1 ст. 189 КАСУ.

Про прийняття відмови від позову адміністративний суд поста­новляє ухвалу, якою закриває провадження у справі, а в разі частко­вої відмови від позову - ухвалу, якою закриває провадження у справі щодо частини позовних вимог.

Крім того, суд не приймає відмови від позову або визнання по­зову, якщо: 1) ці дії позивача або відповідача суперечать закону чи порушують чиїсь права, свободи або інтереси; 2) у справі, в якій особу представляє її законний представник, його дії суперечать інтересам особи, яку він представляє.

У ч. 1 ст. 190 КАСУ передбачено положення, за яким сторони мо­жуть повністю або частково врегулювати спір на підставі взаємних поступок, тобто досягти примирення.

Разом із тим слід ураховувати, що взаємні поступки для врегу­лювання публічно-правового спору між сторонами уможливлю­ються лише у разі дотримання таких вимог: а) примирення може сто­суватися лише прав та обов'язків сторін; б) сторони можуть прими­ритися на умовах, які виходять за межі предмета спору, лише якщо вони не порушують прав чи охоронюваних законом інтересів третіх осіб; в) умови примирення не можуть суперечити закону або вихо­дити за межі компетенції суб'єкта владних повноважень.

Після подання сторонами заяви про примирення між ними суд повинен їм роз’яснити наслідки вчинення такої дії. У разі досягнення примирення між сторонами суд постановляє ухвалу, якою водночас закриває провадження у справі.

Варто мати на увазі, що адміністративний суд зобов’язаний пос­тановити ухвалу про відмову у затвердженні умов примирення і про­довжити судовий розгляд, якщо: 1) умови примирення суперечать закону чи порушують права чи охоронювані законом інтереси інших осіб або є невиконуваними; 2) одну зі сторін примирення представ­ляє її законний представник, дії якого суперечать інтересам особи, яку він представляє.