Процесуальний порядок заочного розгляду справи

При розгляді справи в порядку заочного провадження суд досліджує докази, подані сторонами, враховує їх доводи, міркування і клопотання та ухвалює рішення, що є заочним. Однак відсутність у судовому засіданні відповідача та неможливість заслухати його пояснення ще зовсім не означає, що позовні вимоги позивача будуть задоволені в повному обсязі, оскільки суд розглядає справу на підставі наявних у справі доказів і в разі недоведеності позову повинен відмовити в позові або задовольнити його лише у доведеній позивачем частині.

Як зазначено в ч.2 ст.225 ЦПК України, розгляд справи і ухвалення рішення проводяться за загальними правилами з винятками і доповненнями, встановленими главою 8 ЦПК «Заочний розгляд справи«.

При відкритті судового засідання особливості заочного провадження можуть застосовуватися, коли секретар судового засідання доповідає судові, хто з викликаних у справі осіб з’явився в судове засідання, чи вручено судові повістки та повідомлення тим, хто не з’явився, та повідомляє причини їх неявки, якщо вони відомі.

При перевірці явки осіб, що беруть участь у справі, суд з’ясовує як факт явки, так і наявність відомостей щодо причин неявки, чи є у справі відмітка про направлення повістки відповідачеві, розписка про одержання судової повістки з поміткою про дату вручення, кому була вручена повістка тощо.

Якщо суд не має відомостей про причину неявки відповідача, повідомленого належним чином, або причину неявки буде визнано неповажною, суд вирішує справу на підставі наявних у ній даних чи доказів (постановляє заочне рішення) (ч.4 ст.169 ЦПК України).

З такої редакції ч.4 ст.169 ЦПК України випливає, що заочне рішення постановляється лише як альтернатива звичайному судовому рішенню, що ухвалюється після розгляду справи за загальними правилами судочинства. Причому в даному разі це питання буде вирішуватися на розсуд суду, оскільки ухвалення звичайного судового рішення при розгляді цивільної справи без участі відповідача, що не з’явився до судового засідання без поважних причин, але був повідомлений належним чином про час та місце судового засідання, не потребує згоди позивача.

Головною відмінністю заочного розгляду справи є правові наслідки, що тягне розгляд справи та ухвалення рішення в такому порядку. Зокрема, в разі ухвалення судом заочного рішення встановлено не лише спрощений порядок його перегляду, але й скорочені строки для його скасування. Причому перегляд заочного рішення здійснюється тим самим судом, що його ухвалив.

При ухваленні звичайного судового рішення застосовуються загальні строки його оскарження, як і передбачений ЦПК України загальний процесуальний порядок оскарження судового рішення та розгляду справи апеляційним судом.

Підготовча частина судового засідання при розгляді справи в порядку заочного провадження буде найбільш значущою, оскільки вона повинна завершитися постановлениям ухвали про заочний розгляд справи. Відповідно до от. 209 ЦПК така ухвала постановлюється в нарадчій кімнаті та повинна відповідати вимогам ст.210 ЦПК України.

Починаючи розгляд справи по суті, суд після доповіді головуючого про зміст заявлених вимог та про визнання сторонами певних обставин під час попереднього судового засідання, з’ясовує, чи підтримує позивач свої вимоги. Водночас суд при зазначенні на наслідки винесення ухвали про заочний розгляд справи роз'яснює позивачеві, що його згода на розгляд справи за відсутності відповідача є одночасною відмовою від частини своїх процесуальних прав щодо розпорядження позовними вимогами. Мається на увазі неможливість зміни позивачем предмета або підстави позову та зміни розміру позовних вимог, однак лише у даному судовому засіданні, тобто законодавець не обмежує остаточно позивача в такому праві, а лише, так би мовити, «відкладає» вирішення цього питання та не дозволяє розглянути справу в порядку заочного провадження без повідомлення про відповідні зміни відповідача. Тому в ЦГГК України (ч.З ст.224) чітко зазначено, що у разі зміни позивачем предмета або підстави позову, зміни розміру позовних вимог суд відкладає судовий розгляд для повідомлення про це відповідача.

У разі розгляду справи за відсутності відповідача головуючий доповідає про позицію останнього щодо заявлених вимог, викладену в письмових запереченнях або поясненнях.

При розгляді справи в порядку заочного провадження може виникнути необхідність звернути справу до загального порядку розгляду, що означає те, що ухвала про розгляд справи в порядку заочного провадження повинна втратити силу. ЦПК не визначає як саме в такому разі має вчинити суд: постановити ще одну ухвалу, що скасовує першу або, не постановляючи будь-яких ухвал, здійснити запис до журналу судового засідання.

Позивач у заочному розгляді справи вправі використовувати усі процесуальні засоби з метою збору доказів, що належать йому згідно зі статтями 27, 31 ЦПК України, тобто заявити клопотання про виклик свідків, залучення до справи третіх осіб, про витребування письмових та речових доказів, призначення експертизи. Про вчинення процесуальних дій, що безпосередньо впливатимуть на подальший розгляд справи, можуть заявляти клопотання й інші особи, які беруть участь у справі.

Суд досліджує докази, подані не лише сторонами, але й іншими особами, які беруть участь у справі. Якщо відповідач не надав заперечень проти позову та доказів на їх обґрунтування, суд вправі ухвалити заочне рішення на підставі доказів, наданих позивачем та іншими особами, які беруть участь у справі.

Можливість ухвалення заочного рішення ускладнюється пред’явленням відповідачем зустрічного позову. Розглянемо ситуацію, коли відповідач з’явився у судове засідання, а первісний позивач не з’явився, тоді неявку первісного позивача слід розглядати як неявку відповідача (за зустрічним позовом) та зустрічний позов розглядати в порядку заочного провадження, за яким може бути ухвалене заочне рішення. Однак можливість залишення без розгляду первісного позову з причини неявки первісного позивача виникає за ст.169 ЦПК України лише в разі повторної неявки в судове засідання позивача, повідомленого належним чином, без поважної причини або неповідомлення ним про причину повторної неявки, якщо від нього не надійшла заява про розгляд справи за його відсутності.

Аналіз судової практики свідчить про те, що є випадки, коли за первісним позовом рішення не ухвалюється (наприклад при відмові позивача від позову), а зустрічний позов розглядається по суті з ухваленням судового рішення. Неявка первісного позивача завжди залишає у суду сумніви щодо його намірів про підтримання своїх позовних вимог. Водночас у ст.123 ЦПК України передбачено спільний розгляд первісного та зустрічного позовів, тому представляється досить спірною можливість ухвалення заочного рішення за зустрічним позовом.

Якщо від первісного позивача надійшла заява про розгляд справи за його відсутності, де він просив про заочний розгляд, а зустрічний позивач при поданні своєї позовної заяви такого клопотання не заявив, однак обидві сторони у судове засідання не з’явились, суд вправі розглянути по суті первісний позов у порядку заочного провадження, доля ж зустрічного позову уявляється досить спірною.

У разі коли як первісний позивач, так і позивач за зустрічним позовом не з’явилися в судове засідання та від них не надійшло заяв про розгляд справи за їх відсутності, суд вправі залишити заявлені позови без розгляду лише при повторній неявці обох сторін без поважних причин, тобто у випадку, зазначеному ст.169 ЦПК України.

Заочний розгляд справи завершується ухваленням заочного рішення (Примітка: щодо заочного рішення див. тему «Постанови суду»).

1 Фурса СЯ. Окреме провадження в цивільному процесі. - К., 1999. - С. 61.

2 Штефан ММ. Цивільне процесуальне право України: Академічний курс. - К.: Концерн «Видавничий Дім «Ін Юре», 2005. - С. 363.

5 Бондаренко НЛ.// Цивільний процес. - К. .‘Прецедент, 2005. - С 148-153.

I Балюк М.І., Луспеник ДД. Практика застосування цивільного процесуального кодексу України: Цивільний процес у питаннях і відповідях. - X., 2008. -С.290.

5 Бобрик ВТ. І/ Цивільне процесуальне право України, - К.: Атіка, 2006. -С. 213-216.

6 Матеріали семінару «Огляд цивільних та апеляційних процедур у судах США»:Федеральні правила цивільного судочинства //Usaid,1997.

7 Научно-практический комментарий к Гражданскому процессуальному кодексу Российской Федерации / Под ред. В.М. Жуйкова, В.К. Пучинс- кого, М.К. Треушникова. - М.: Городец, 2003.

е Процесуальний порядок дослідження доказів див. у Темі 12. «Докази, доказування та доведення у цивільному процесі» (Стадії процесу доказування - п. 8.2.4).

в Процесуальний порядок дослідження доказів див. у Темі 12. «Докази, доказування та доведення у цивільному процесі» (Стадії процесу доказування- п. 8.2.3).

10 Процесуальний порядок дослідження доказів див. у Темі 12. «Докази, доказування та доведення у цивільному процесі» (Стадії процесу доказування - п, 8.2.5).

II Штефан ММ. Цивільне процесуальне право України: Підручник. - К.: Концерн «Видавничий Дім «Ін Юре», 2005.

12 Детальніше див.: Фурса СЯ., Фурса Є.І. Адвокат у цивільному процесі. - К.: Видавець Фурса С.Я.: КНТ, 2008. - С. 65-69.

12 Детальніше див.: Лиюров Б.О. Цивільне провадження за позовом, у якому е припущення з ознаками кримінального злочину // Юриспруденція: Теорія і практика. - 2007. - J&6 (32). - С.41-43.

14 Пошук AM. Суд і судочинство на Лівобережній Україні в ХѴП-ХѴІІІ ст. (1648-1782). - Львів: Видавництво Львівського університету, 1967. - С. 124-125.

" Черных ИМ. Заочное производство в гражданском процессе. - М.: Городец, 2000. - С.8-9.