§ 3. Забезпечення адміністративного позову: підстави та порядок

Необхідність ужиття заходів забезпечення позову пов'язується з тим, що вирішення адміністративної справи й ухвалення адміністра­тивним судом рішення не завжди дає змогу особі, на користь якої ух­валено це рішення, реально отримати поновлення її порушених прав, свобод та інтересів у сфері публічно-правових відносин, за за­хистом яких вона звернулася до суду.

Інститут забезпечення позову в адміністративному процесі також дозволяє адміністративному суду ініціювати з власної ініціативи вжиття необхідних заходів забезпечення позову, якщо рішення (дія чи бездіяльність) суб'єкта владних повноважень, яке оскаржується в по­рядку адміністративного судочинства, містить ознаки протиправності.

Отже, адміністративний суд за заявою учасника справи або з власної ініціативи має право вжити заходів щодо забезпечення по­зову і постановити відповідну ухвалу (як до подання позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи), якщо:

1) невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унемож­ливити виконання рішення суду або ефективний захист чи понов­лення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за за­хистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду;

2) очевидними є ознаки протиправності рішення, дії чи бездія­льності суб'єкта владних повноважень і порушення прав, свобод або інтересів особи, яка звернулася до суду, таким рішенням, дією або бездіяльністю.

Нормами ст. 151 КАСУ закріплено види забезпечення позову та обмеження щодо їх застосування.

Так, позов може бути забезпечено: 1) зупиненням дії індивідуа­льного акта або нормативно-правового акта; 2) забороною відпові­дачу вчиняти певні дії; 3) забороною іншим особам вчиняти дії, що стосуються предмета спору; 4) зупиненням стягнення на підставі ви­конавчого документа або іншого документа, за яким стягнення здій­снюється у безспірному порядку.

Проте слід ураховувати, що не допускається забезпечення по­зову у вигляді:

1) зупинення актів Верховної Ради України, Президента України, Ка­бінету Міністрів України, Вищої ради правосуддя, Вищої кваліфікаційної комісії суддів України, Кваліфікаційно-дисциплінарної комісії прокуро­рів, органу, що здійснює дисциплінарне провадження щодо прокуро­рів, і встановлення для них заборони або обов'язку вчиняти певні дії;

2) зупинення рішень Фонду гарантування вкладів фізичних осіб щодо призначення уповноваженої особи Фонду гарантування вкла­дів фізичних осіб та щодо здійснення тимчасової адміністрації або лі­квідації банку, встановлення заборони або обов'язку вчиняти певні дії, обов'язку утримуватися від вчинення певних дій уповноваженій особі Фонду гарантування вкладів фізичних осіб або Фонду гаранту­вання вкладів фізичних осіб, його посадовим особам під час здійс­нення тимчасової адміністрації або ліквідації банку, а також іншим особам під час реалізації Фондом гарантування вкладів фізичних осіб майна банку, віднесеного до категорії неплатоспроможних, та банку, що ліквідується відповідно до Закону України «Про систему гаранту­вання вкладів фізичних осіб»;

3) зупинення рішень уповноваженого центрального органу з пи­тань цивільної авіації щодо призупинення дії або анулювання серти­фікатів, схвалень, допусків;

4) зупинення рішень Національного банку України, актів Націона­льного банку України, а також встановлення для Національного банку України, його посадових та службових осіб заборони або обов'язку вчиняти певні дії, обов'язку утримуватися від вчинення певних дій;

5) зупинення дії рішення суб'єкта владних повноважень, яке не є предметом оскарження в адміністративній справі, або встанов­лення заборони або обов'язку вчиняти дії, що випливають з такого рішення;

6) зупинення рішення Національної комісії, що здійснює держа­вне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг, щодо встановлення державних регульованих цін (тарифів) на ринку елек­тричної енергії та природного газу, затвердження методик (поряд­ків) їх встановлення (формування, розрахунку);

7) зупинення рішення Конкурсної комісії з добору кандидатів на посади членів Національної комісії, що здійснює державне регулю­вання у сферах енергетики та комунальних послуг, встановлення за­борони Кабінету Міністрів України призначати на посаду члена (чле­нів) Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфе­рах енергетики та комунальних послуг, відповідно до Закону Укра­їни «Про Національну комісію, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг»;

8) зупинення дії індивідуальних актів Міністерства фінансів Ук­раїни, ухвалених на виконання рішень Кабінету Міністрів України про участь держави у виведенні неплатоспроможного банку з ринку, а також встановлення для Міністерства фінансів України, його поса­дових та службових осіб заборони або обов'язку вчиняти певні дії чи обов'язку утримуватися від вчинення певних дій, що випливають з такого індивідуального акта;

9) зупинення дії індивідуальних актів Національної комісії з цін­них паперів та фондового ринку, ухвалених у процесі виведення не­платоспроможного банку з ринку, а також установлення для Націо­нальної комісії з цінних паперів та фондового ринку, її посадових та службових осіб заборони або обов'язку вчиняти певні дії чи обов'яз­ку утримуватися від вчинення певних дій, що випливають з такого індивідуального акта.

Також не допускається вжиття заходів забезпечення позову, які полягають у: а) припиненні, відкладенні, зупиненні чи іншому втру­чанні у проведення конкурсу, аукціону, торгів, тендера чи інших пу­блічних конкурсних процедур, що проводяться від імені держави (державного органу), територіальної громади (органу місцевого са­моврядування) або за участю призначеного державним органом суб'єкта у складі комісії, що проводить конкурс, аукціон, торги, тен­дер чи іншу публічну конкурсну процедур; б) зупиненні чи унемож- ливленні або в інший спосіб порушують безперервність процесу при­значення, підготовки і проведення виборів або всеукраїнського ре­ферендуму.

Відповідно до ст. 152 КАСУ заява про забезпечення позову має подаватися в письмовій формі разом із документами, що підтверджу­ють сплату судового збору, і містити таку інформацію:

1) найменування суду;

2) повне найменування (для юридичних осіб) або ім'я (прізвище, ім'я та по батькові - для фізичних осіб) сторін та інших учасників справи, їх місцезнаходження (для юридичних осіб) або місце прожи­вання чи перебування (для фізичних осіб), поштовий індекс, ідентифі­каційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підпри­ємств і організацій України, реєстраційний номер облікової картки платника податків (для фізичних осіб) за його наявності, або номер і серію паспорта для фізичних осіб -громадян України, номери засобів зв'язку, офіційну електронну адресу або адресу електронної пошти;

3) предмет позову та обґрунтування необхідності забезпечення позову;

4) захід забезпечення позову, який слід застосувати, з обґрунту­ванням його необхідності;

5) інші відомості, потрібні для забезпечення позову.

Особливості порядку подання і розгляду заяви про забезпечення позову законодавцем чітко визначено у статтях 153 і 154 КАСУ.

За загальним правилом заява про забезпечення позову розгля­дається адміністративним судом, у провадженні якого перебуває справа або до якого має бути поданий позов, але не пізніше двох днів з дня її надходження без повідомлення учасників справи.

Розглядаючи заяву про забезпечення позову, суддя адміністра­тивного суду має право викликати особу, яка подала заяву про забез­печення позову, для надання пояснень або додаткових доказів, що підтверджують необхідність забезпечення позову.

Виходячи з обставин кожної окремої адміністративної справи, суд вирішує питання, як забезпечувати позов: повністю або частково. У будь-якому разі про забезпечення позову суд постановляє відпові­дну ухвалу, в якій зазначає вид забезпечення позову та підстави його обрання. Така ухвала має підлягати негайному виконанню з дня її по­становления незалежно від її оскарження і відкриття виконавчого провадження, а її примірник негайно надсилатися заявнику і всім особам, яких стосуються заходи забезпечення позову.

Нормами адміністративно-процесуального законодавства та­кож прямо врегульовано питання про скасування заходів забезпе­чення позову як з власної ініціативи адміністративного суду, так і за вмотивованим клопотанням учасника адміністративної справи.

У разі подання учасником адміністративної справи клопотання про скасування заходів забезпечення позову його розгляд відбува­ється в судовому засіданні, однак не пізніше п'яти днів з дня надхо­дження до суду.

За результатами розгляду клопотання про скасування заходів забезпечення позову, вжитих судом, постановляється одна з таких ухвал: а) про скасування заходів забезпечення позову; б) про відмову у скасуванні забезпечення позову.

У разі постановлення ухвали про скасування заходів забезпе­чення позову її примірник (одразу після набрання такою ухвалою за­конної чинності) надсилається заявнику і всім особам, яких стосу­ються заходи забезпечення позову.

Проте відмова у скасуванні забезпечення позову не перешко­джає повторному зверненню з таким самим клопотанням у разі по­яви нових обставин, що обґрунтовують необхідність скасування за­безпечення позову.

У разі залишення позову без розгляду, закриття провадження у справі або ухвалення рішення щодо відмови у задоволенні позову за­ходи забезпечення позову зберігають свою дію до набрання законної чинності відповідним судовим рішенням.

Разом із тим варто пам'ятати, що заходи забезпечення позову, вжиті судом до подання позову, скасовуються судом також у разі:

1) неподання заявником відповідної позовної заяви згідно з вимо­гами ч. 2 ст. 153 КАСУ; 2) повернення позовної заяви; 3) відмови у відкритті провадження у справі.