Висновки до розділу 3

1. Проаналізовану юрисдикційну проблему необхідно вирі­шувати з урахуванням суб’єктного складу учасників спірних правовідносин у поєднанні з визначенням характеру спірних правовідносин відповідно до наявності в діях сторін приватно­го чи публічного інтересу, а не формальної належності спірних правовідносин до певної галузі права.

Не кожна справа, стороною в якій є орган державної влади чи орган місцевого самоврядування, належить до компетенції адміністративних судів. Така справа не завжди є адміністра­тивною і в тому разі, коли орган державної влади чи орган міс­цевого самоврядування здійснює у спірних правовідносинах управлінські функції. Справа, стороною в якій є орган держав­ної влади чи місцевого самоврядування, буде адміністративною лише у разі, коли такий орган у спірних правовідносинах здій­снюватиме владні управлінські функції. Якщо у відносинах, з приводу яких виник спір, немає ознаки підлеглості, такий спір не належить до юрисдикції адміністративного суду.

2. Оскарження постанов (рішень) про накладення адміні­стративного стягнення належить до компетенції адміністратив­них судів. Такий висновок повністю узгоджується з положення­ми ч. 1 ст. 55 Конституції України, з якої випливає, що кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи без­діяльності органів державної влади, органів місцевого самовря­дування, посадових і службових осіб, а також із приписами п.

3. Визначальним у встановленні юрисдикції спорів щодо правовідносин, пов’язаних з публічною службою, є те, щоб спір­ні правовідносини випливали з публічної служби в розумінні КАС. Сторонами в таких спорах обов’язково повинні бути особа, яка проходить службу, та суб’єкт владних повноважень, де осо­ба проходить службу або який причетний до прийняття чи звільнення особи з публічної служби. Однак у такому визначен­ні є виняток: позивачем може бути особа, яка претендує на зай­няття посади у публічній службі, тобто ще не є державним служ­бовцем. Вважаємо, законодавець повинен внести відповідні зміни до КАС з метою визначення належності до компетенції адміністративних судів усіх спорів, які випливають з публічної служби, а не лише тих, що закріплені в п. 15 ч. 1 ст. 3 КАС.

4. Управлінська діяльність органів виконавчої влади, місце­вого самоврядування та інших суб’єктів опосередкована пра­вом. При цьому управління перебуває в органічній єдності з правом у цілому, з усією системою його галузей. Це означає, що в ряді випадків суб’єктивні права фізичних та юридичних осіб, що передбачені нормами приватного права, не можуть бути ре­алізовані без прийняття відповідних рішень суб’єктом владних повноважень.

У цьому випадку між фізичною чи юридичною особою та суб’єктом владних повноважень виникають публічно-правові відносини. Правовий акт індивідуальної дії, що приймається суб’єктом владних повноважень, дозволяє фізичній чи юридич­ній особі в подальшому використовувати свої суб’єктивні права у приватноправовій сфері (наприклад, реєстрація права на не­рухоме майно, видача державного акта на право приватної власності на таке майно).

Отже, суб’єктивні права громадян та юридичних осіб, зокре­ма й ті, що належать до приватноправових, можуть порушува­тися в тому числі управлінськими діями, рішеннями суб’єкта владних повноважень, а тому й можуть захищатися в адміні­стративному судочинстві.

5.Влада в державі Україна (влада держави) — значно ширше поняття, ніж державна влада, яка здійснюється на засадах її поділу на законодавчу, виконавчу і судову. Влада держави Україна охоплює владу народу, державну владу і владу органів місцевого самоврядування. Якщо ми не дотримуватимемося та­кої формули, тоді в Україні немає єдиної влади держави та є де­кілька самостійних влад. Отже, «інтерес держави» — це інтерес народу України, інтерес органів державної влади та інтерес органів місцевого самоврядування, що не може звужуватися лише до інтересів органів державної влади, які в своїй сукупно­сті становлять державну владу.

6. Під час встановлення юрисдикції адміністративних судів у спорах щодо земельних правовідносин необхідно правильно ви­значати предмет адміністративного позову, яким є права, сво­боди та інтерес фізичних осіб і права та інтерес юридичних осіб, що випливають зі сфери публічно-правових відносин та на захист яких подано позов до адміністративного суду. В адміні­стративному судочинстві фізична чи юридична особа має пра­во не тільки на захист тих прав, свобод та інтересів, які випли­вають зі сфери публічних відносин, а й тих, на захист яких по­дано позов з підстав їх порушення суб’єктами владних повнова­жень під час здійснення владних управлінських функцій.

Рішення суб’єктів владних повноважень щодо надання зе­мельної ділянки у власність, у користування, в оренду неможли­во скасувати у зв’язку з тим, що воно є ненормативним право­вим актом одноразового застосування та якщо воно вичерпало свою дію фактом його використання. Такої можливості не має й адміністративний суд. Тобто в таких випадках суд повинен від­мовити в позові щодо скасування рішення, яке є ненорматив­ним правовим актом одноразового застосування і вичерпало свою дію фактом його використання.

7.Прокурор, виконуючи прокурорський нагляд за додержан­ням і правильним застосуванням законів головою місцевої дер­жавної адміністрації, на підставі вимог Конституції України, Закону України «Про прокуратуру» має право звернутися до цієї посадової особи з протестом.

З підстав та у порядку, визначених Законом України «Про прокуратуру», не виключається можливість перегляду головою місцевої адміністрації власних рішень, за винятком актів, від­повідно до приписів яких виникли правовідносини, пов’язані з реалізацією певних суб’єктивних прав та охоронюваних зако­ном інтересів, і суб’єкти цих правовідносин заперечують проти їх зміни чи припинення.

Крім того, прокурор, після того, як протест було не розгляну­то або не задоволено, має право звернутися до суду з позовом про оскарження опротестованого рішення суб’єкта владних повноважень. У цьому разі прокурор має статус позивача, тому не повинен доводити, що він звернувся з позовом до суду з ме­тою захисту інтересів держави. Якщо ж прокурору відмовлено в задоволенні протесту з тих підстав, що опротестоване рішення вже виконано чи реалізовано, то в такому разі прокурору до­цільніше звертатися до суду з позовом в інтересах держави про позбавлення права особи, якій це право було надано опротесто­ваним рішенням.

Також прокурор має право звернутися до суду в інтересах держави як представник органів державної влади чи органів місцевого самоврядування з адміністративним позовом до осіб, які порушили інтерес держави в земельних правовідносинах.

8.На підставі аналізу конституційних повноважень, якими наділений вищий керівний орган політичної партії (виборчого блоку політичних партій), доходимо висновку, що в частині при­пинення повноважень народного депутата України вищий ке­рівний орган відповідної політичної партії (виборчого блоку по­літичних партій) здійснює владну управлінську функцію на основі Конституції України, оскільки рішення цього органу пар­тії (блоку) є остаточним — прийняття іншого рішення ще яки­мось органом для припинення депутатських повноважень на­родного депутата України зі зазначених вище підстав законо­давством не передбачено.

Відносини з дострокового припинення повноважень депута­та не віднесені до внутрішньої діяльності або виключної компе­тенції вищого керівного органу політичної партії (виборчого блоку політичних партій). Крім того, партії (блоки), вирішуючи питання про припинення повноважень народних депутатів України, виконують владну управлінську функцію на основі Конституції України, а щодо депутатів місцевих рад — на основі Закону України «Про статус депутатів місцевих рад».