Висновки до розділу 1

1.Право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб набуло статусу самостійної консти­туційної гарантії (ч.

2.Реалізація такого ціннісного орієнтиру, як права і свободи людини і громадянина, відбувається через систему вимог, що набувають статусу принципів і в яких відображено соціальну значущість судового захисту прав людини. На цих основопо­ложних засадах, що покладені в основу функціонування систе­ми гарантування і захисту прав і свобод людини, мають базува­тися судова система і реалізація функції правосуддя. Система основоположних засад, відповідно до яких має здійснюватись правосуддя, охоплює вимоги організаційного характеру та ін- ституційні (змістові) вимоги, яким за своїм змістом мають від­повідати акти правосуддя, виступаючи результатом судової діяльності. Ці основоположні засади, або принципи, відіграють роль системотвірних чинників, що виражають сутність судової влади та її призначення в суспільстві, слугують фундаментом, на якому ґрунтуються устрій судової системи і процедура ви­рішення судом юридично значущих справ.

3.Серед принципів організації правосуддя, закріплених на рівні міжнародних стандартів, слід виділити такі, як забезпе­чення кожному, хто має намір у судовому порядку захистити свої права і інтереси, реалізацію цього права шляхом утворення розвиненої мережі судів, наближених до населення і наділених повноваженнями розгляду справи у повному обсязі по суті; за­безпечення розгляду справи незалежним, неупередженим су­дом, створеним відповідно до закону, у компетентності якого впевнена особа, тощо.

4. Вимоги організаційного характеру мають бути спрямовані на створення механізмів забезпечення реалізації інституціо- нальних (змістових) вимог, яким має відповідати процес здійс­нення судочинства. Визначальну роль серед них відіграють принципи побудови судової системи, зокрема територіальність, спеціалізація, інстанційність.

5.Принцип спеціалізації забезпечує функціонування систе­ми судочинства як комплексної системи інститутів, стадій та проваджень, у яких процедури, процесуальні дії повинні вчиня­тися за чітко визначеною процесуальною формою і не мають су­перечити одна одній.