<<
>>

§ 5. Порядок виконання судових рішень в адміністративних справах

Для забезпечення захисту і поновлення порушених прав, свобод і законних інтересів у публічно-правових відносинах та у відносинах із суб’єктами владних повноважень ухвалення такого, що відповідає вимогам верховенства права, судового рішення компетентним адмі­ністративним судом у межах наявних судових процедур недостат­ньо.

Важливим є і механізм гарантування його дієвого (вчасного і ви­черпного) виконання відповідачем, зокрема, у разі, якщо він цього не робить добровільно. Саме виконанням рішень адміністративних су­дів завершується процес захисту суб’єктивних прав, свобод та закон­них інтересів фізичних та юридичних осіб, адже у такий спосіб забез­печується їх доконане втілення. Неможливість виконання зводить нанівець не лише здійснення права на судовий захист, а й спричинює цілковиту зневіру людей у силу закону[187], підрив авторитету судової влади.

Несвоєчасне і неповноцінне виконання судових рішень є однією з найбільш суттєвих проблем сучасної правної системи України. Єв­ропейський суд з прав людини доволі часто констатує порушення права особи на судовий захист, гарантованого ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, саме у зв’язку з невиконанням судових рішень[188], тому він постійно наголошує на ва­жливості їх виконання у своїх рішеннях[189].

Так, у рішенні «Чуйкіна проти України» Європейський суд з прав людини нагадав, що процесуальні гарантії, викладені у ст. 6 Конвен­ції, забезпечують кожному право звертатися до суду з позовом щодо своїх цивільних прав та обов’язків. Отже, ст. 6 Конвенції втілює «право на суд», в якому право на доступ до суду, тобто право ініцію­вати в судах провадження з цивільних питань, є одним з його аспек­тів (див. рішення від 21 лютого 1975 року у справі «Голдер проти Сполученого Королівства», пункти 28-36, Series А № 18). Крім того, порушення судового провадження саме по собі не задовольняє усіх вимог п.

1 ст. 6 Конвенції. Ціль Конвенції - гарантувати права, які є практичними й ефективними, а не теоретичними або ілюзорними. Право на доступ до суду охоплює не лише право ініціювати прова­дження, а й право отримати «вирішення» спору судом. Воно було б ілюзорним, якби національна правова система договірної держави дозволяла б особі подати до суду цивільний позов без гарантії того, що справу буде вирішено остаточним рішенням у судовому прова­дженні. Для п. 1 ст. 6 Конвенції було б неможливо детально описати процесуальні гарантії, які надаються сторонам у судовому процесі - провадженні, яке є справедливим, публічним та швидким, не гаран­тувавши сторонам того, що їхні цивільні спори будуть остаточно ви­рішені (див. рішення у справах «Мултіплекс проти Хорватії», заява №58112/00, п. 45, від 10 липня 2003 року та «Кутіч проти Хорватії», заява №48778/99, п. 25)[190].

Національному інституту виконання судових рішень в адмініст­ративних справах притаманна така особливість, що він регулюється

1 процесуальними нормами (статті 370-383), і нормами адміністра­тивного права (Закон України «Про виконавче провадження» від

2 червня 2016 року, Інструкція з організації примусового виконання рішень від 2 квітня 2012 року).

У статтях 370-383 КАС України передбачено такі процесуальні питання, пов'язані з виконанням судових рішень в адміністратив­них справах:

- обов'язковість судових рішень (ст. 370);

- судові рішення, які виконуються негайно (ст. 371);

- порядок виконання судових рішень в адміністративних спра­вах (ст. 372);

- звернення судових рішень в адміністративних справах до ви­конання (ст. 373);

- виправлення помилки у виконавчому документі та визнання його таким, що не підлягає виконанню (ст. 374);

- зупинення виконання судового рішення (ст. 375);

- поновлення пропущеного строку для пред'явлення виконав­чого листа до виконання (ст. 376);

- примирення сторін у процесі виконання (ст. 377);

- відстрочення і розстрочення виконання, зміна чи встанов­лення способу і порядку виконання судового рішення (ст.

378);

- заміна сторони виконавчого провадження (ст. 379);

- поворот виконання судових рішень (ст. 380);

- особливості повороту виконання в окремих категоріях адміні­стративних справ (ст. 381);

- судовий контроль за виконанням судових рішень в адміністра­тивних справах (ст. 382);

- визнання протиправними рішень, дій чи бездіяльності, вчине­них суб'єктом владних повноважень - відповідачем на виконання рі­шення суду (ст. 383)[191].

Натомість Закон України «Про виконавче провадження» регу­лює виконавче провадження як завершальну стадію судового прова­дження і примусове виконання судових рішень та рішень інших ор­ганів (посадових осіб). Сутність виконавчого провадження - сукуп­ність дій визначених у цьому Законі органів та осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, Зако­ном України «Про виконавче провадження», іншими законами та нормативно-правовими актами, ухваленими відповідно до Закону України «Про виконавче провадження», а також рішеннями, які

відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню (ст. 1 Закону України «Про виконавче провадження»).

Виконавче провадження - восьма у загальному переліку стадія адміністративного процесу, яка регулюється статтями 370-383 КАС України:

1) відкриття провадження в адміністративній справі (ст. 171);

2) підготовка адміністративної справи до судового розгляду (пі­дготовче провадження) (статті 173-183);

3) врегулювання спору за участю судді (статті 184-188);

4) розгляд адміністративної справи по суті (статті 192-256);

5) апеляційне провадження (статті 292-326);

6) касаційне провадження (статті 327-360);

7) перегляд судових рішень за нововиявленими або виключ­ними обставинами (статті 361-369);

8) виконавче провадження (виконання судових рішень) (стат­ті 370-383 КАС України, Закон України «Про виконавче провадження»);

9) відновлення втраченого судового провадження (статті 384-391).

Судове рішення, яке набрало законної сили або яке слід вико­нати негайно, є підставою для його виконання (ч. 2 ст. 3 72)192.

Отже, судові рішення в адміністративних справах виконуються за однієї з таких умов:

- судове рішення набрало законної чинності - її набрання зале­жить від судової інстанції, яка ухвалила це рішення та категорії адмі­ністративної справи і регулюється спеціальними статтями 255, 256, 266, 272, 325, 359 КАС України;

- судове рішення відповідно до приписів ст. 371 КАС України має виконуватися негайно.

На стадії виконання судових рішень в адміністративних справах, в адміністративному процесі можуть виникнути такі парастадії:

- виправлення помилки у виконавчому документі та визнання його таким, що не підлягає виконанню (ст. 374);

- поновлення пропущеного строку для пред’явлення виконав­чого листа до виконання (ст. 376);

- примирення сторін у процесі виконання (ст. 377);

- відстрочення і розстрочення виконання, зміна чи встанов­лення способу і порядку виконання судового рішення (ст. 378);

- заміна сторони виконавчого провадження (ст. 379);

- поворот виконання судових рішень (статті 380, 381);

- судовий контроль за виконанням судових рішень в адміністра­тивних справах (ст. 382);

- визнання протиправними рішень, дій чи бездіяльності, вчине­них суб'єктом владних повноважень - відповідачем на виконання рі­шення суду (ст. 383 КАС України).

Обов'язковість судових рішень

Статтею 129 Конституції України передбачено, що судове рі­шення є обов'язковим до виконання, а держава забезпечує вико­нання судового рішення у визначеному законом порядку. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд.

Порядок і контроль виконання судового рішення передбачено КАС України і Законом України «Про виконавче провадження».

Саме через конституційну гарантію передбаченого порядку ви­конання судового рішення і контроль за таким виконанням забезпе­чується обов'язковість судових рішень.

Судове рішення, яке набрало законної чинності, є обов'язковим для учасників справи, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службо­вих осіб та інших фізичних осіб і має виконуватися на всій території України, а у випадках, установлених міжнародними договорами, згоду на обов'язковість яких надано Верховною Радою України, або за принципом взаємності, - за її межами (ч.

1 ст. 370 КАС України)193.

Судове рішення, яке набрало законної сили або яке слід вико­нати негайно, є підставою для його виконання (ч. 2 ст. 372 КАС Укра­їни). Невиконання судового рішення тягне за собою відповідаль­ність, встановлену законом (ч. 2 ст. 370 КАС України).

Крім ст. 370 КАС України, приписи про обов'язковість судових рі­шень містяться також у ст. 14 КАС України і ст. 13 Закону України «Про судоустрій і статус суддів». Як бачимо з аналізу змісту ст. 370 КАС України, умовою обов'язковості судового рішення і його вико­нання є набрання ним законної чинності. Набрання законної чинності судовими рішеннями залежить від таких процесуальних обставин:

1) виду судового рішення - ухвала, рішення, постанова (стат­ті 255, 256, 325, 359);

2) судової інстанції, яка ухвалила судове рішення, - адміністра­тивний суд першої інстанції, адміністративний суд апеляційної ін­станції, адміністративний суд касаційної інстанції (статті 255, 256, 325, 359 КАС України);

3) виду й особливостей адміністративної справи, в якій ухвалено судове рішення.

Судові рішення, які виконуються негайно

Частиною 1 ст. 371 КАС України передбачено випадки, коли судові рішення, ухвалені в адміністративних справах, виконуються негайно.

Негайно виконуються рішення суду про (ч. 1 ст. 371 КАС України):

1) присудження виплати пенсій, інших періодичних платежів з Державного бюджету України або позабюджетних державних фон­дів - у межах суми стягнення за один місяць;

2) присудження виплати заробітної плати, іншого грошового ут­римання у відносинах публічної служби - у межах суми стягнення за один місяць;

3) поновлення на посаді у відносинах публічної служби;

4) припинення повноважень посадової особи у разі порушення нею вимог щодо несумісності;

5) уточнення списку виборців;

6) усунення перешкод та заборону втручання у здійснення сво­боди мирних зібрань;

7) накладення арешту на активи, пов'язані з фінансуванням те­роризму й ті, що стосуються фінансових операцій, зупинених відпо­відно до рішення, ухваленого на підставі резолюцій Ради Безпеки ООН, зняття арешту з таких активів та надання доступу до них.

Негайно також виконуються рішення суду, ухвалені в адмініст­ративних справах, визначених пунктами 1, 5 ч. 1 ст. 263, пп. 1-4 ч. 1 ст. 283 КАС України щодо:

1) оскарження бездіяльності суб'єкта владних повноважень або розпорядника інформації щодо розгляду звернення або запиту на ін­формацію (п. 1 ч. 1 ст. 263);

2) оскарження фізичними особами рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень щодо в'їзду (виїзду) на тимчасово окуповану територію (п. 5 ч. 1 ст. 263);

3) зупинення видаткових операцій платника податків на рахун­ках платника податків (п. 1 ч. 1 ст. 283);

4) підтвердження обґрунтованості адміністративного арешту майна платника податків (п. 2 ч. 1 ст. 283);

5) надання дозволу на погашення всієї суми податкового боргу за рахунок майна платника податків, що перебуває у податковій за­ставі (п. 3 ч. 1 ст. 283);

6) зобов'язання керівника підприємства провести інвентаризацію основних фондів, товарно-матеріальних цінностей, які перебували або перебувають під митним контролем чи використовувалися цим підприємством разом із товарами, які були поміщені у відповідний митний режим (п. 4 ч. 1 ст. 283).

Частиною 2 ст. 371 КАС України передбачено процедуру звер­нення до негайного виконання рішень. Так, адміністративний суд, який ухвалив рішення, за заявою учасників справи або з власної іні­ціативи може ухвалою у порядку письмового провадження або за­значаючи про це у рішенні звернути до негайного виконання рі­шення (ч. 2 ст. 371):

1) у разі стягнення всієї суми боргу в разі присудження платежів, визначених пунктами 1 і 2 ч. 1 ст. 371 КАС України;

2) про тимчасову заборону (зупинення) окремих видів або всієї діяльності громадського об’єднання; про примусовий розпуск (лікві­дацію) громадського об’єднання;

3) про примусове видворення іноземця чи особи без громадянства;

4) про встановлення обмеження щодо реалізації права на сво­боду мирних зібрань.

Адміністративний суд розглядає заяву про звернення рішення до негайного виконання у триденний строк у судовому засіданні з повідомленням учасників справи. Неприбуття у судове засідання осіб, які були належним чином повідомлені, не перешкоджає судо­вому розгляду (ч. 3 ст. 371).

Ухвала суду за результатами розгляду заяви про звернення рі­шення до негайного виконання набирає законної сили з моменту проголошення, однак її може бути оскаржено у загальному порядку (ч. 4 ст. 371 КАС України)194.

Порядок виконання судових рішень в адміністративних справах

Спосіб, строки і порядок виконання судового рішення, яке на­брало законної чинності (статті 255, 256, 266, 272, 325, 359 КАС Укра­їни) або яке має виконуватися негайно (ст. 371 КАС України), у разі необхідності можуть бути визначені у самому судовому рішенні. Так само на відповідних суб’єктів владних повноважень можуть бути по­кладені обов’язки щодо забезпечення виконання рішення (ч. 1 ст. 372 КАС України).

Виконання судового рішення може бути зупинене у випадках, визначених ст. 375 КАС України (ч. 3 ст. 372).

Примусове виконання судових рішень в адміністративних спра­вах здійснюється у порядку, встановленому Законом України «Про виконавче провадження» (ч. 4 ст. 372 КАС України).

Процесуальні питання, пов'язані з виконанням судових рішень в адміністративних справах, вирішує суддя адміністративного суду од­ноособово, якщо інше не встановлено КАС України (ч. 5 ст. 3 72)[195].

Виконанню судових рішень в адміністративних справах прита­манні такі основні принципові процесуальні дії:

- звернення судових рішень в адміністративних справах до ви­конання (ст. 373);

- виправлення помилки у виконавчому документі та визнання його таким, що не підлягає виконанню (ст. 374);

- зупинення виконання судового рішення (ст. 375);

- відстрочення і розстрочення виконання, зміна чи встанов­лення способу і порядку виконання судового рішення (ст. 378);

- заміна сторони виконавчого провадження (ст. 379 КАС України).

Звернення судових рішень в адміністративних справах до виконання

Виконання судового рішення здійснюється на підставі виконав­чого листа, виданого судом, який розглядав справу як суд першої ін­станції (ч. 1 ст. 373).

Виконавчі листи викладаються в електронній формі з викорис­танням Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи шляхом заповнення відповідних форм процесуальних документів, передбачених Положенням про Єдину судову інформаційно-телеко­мунікаційну систему, і підписуються електронним цифровим підпи­сом судді (у разі колегіального розгляду - електронними цифровими підписами всіх суддів, які входять до складу колегії) (ч. 1 ст. 373 КАС України)[196].

Підставою для виконання суб'єктом державної реєстрації юри­дичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань судового рішення, що набрало законної чинності, є його примірник в електронній формі, надісланий суб'єкту державної реєстрації юри­дичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань у порядку інформаційної взаємодії між Єдиним державним реєстром судових рішень та Єдиним державним реєстром юридичних осіб, фі­зичних осіб - підприємців та громадських формувань, затвердженим Міністерством юстиції України спільно з Державною судовою адміні­страцією України (ч. 2 ст. 373 КАС України).

Виконавчий лист, а у випадках, установлених КАС України (статті 117, 147, 149, 191), - ухвала суду є виконавчими документами. Виконавчий лист та ухвала мають відповідати вимогам до виконав­чого документа, встановленим Законом України «Про виконавче провадження».

Протягом п'яти днів після набрання судовим рішенням законної чинності виконавчий документ, зазначений у ч. 3 ст. 373 КАС Укра­їни, вноситься до Єдиного державного реєстру виконавчих докумен­тів, а його копія (текст), що містить інформацію про вебадресу такого документа у Єдиному державному реєстрі виконавчих документів, надсилається стягувачу на його офіційну електронну адресу або у разі її відсутності - рекомендованим чи цінним листом (ч. 4 ст. 373 КАС України).

Якщо судове рішення ухвалено на користь декількох позивачів або проти декількох відповідачів чи якщо виконання має бути про­ведено у різних місцях чи рішенням передбачено вчинення кількох дій, видаються декілька виконавчих документів, у яких зазнача­ються один стягувач та один боржник, а також визначається, в якій частині необхідно виконати судове рішення, або зазначається, що обов'язок чи право стягнення є солідарним (ч. 5 ст. 373 КАС України).

За заявою особи, на користь якої ухвалено рішення, суд з метою забезпечення виконання рішення суду може вжити заходів, передба­чених ст. 151 КАС України (ч. 6 ст. 373).

У разі вирішення питання про виправлення помилки у виконав­чому документі, визнання виконавчого документа таким, що не ви­конується, забезпечення виконання судового рішення, стягнення на користь боржника безпідставно одержаного стягувачем за виконав­чим документом, поновлення пропущеного строку для пред'явлення виконавчого документа до виконання, відстрочення чи розстро­чення виконання, зміну чи встановлення способу і порядку вико­нання, зупинення виконання (дії) судового рішення, заміну сторони виконавчого провадження суд виносить відповідну ухвалу до Єди­ного державного реєстру виконавчих документів не пізніше двох днів з дня її постановлення у порядку, передбаченому ч. 4 ст. 373 КАС України (ч. 7 ст. 3 73)197.

Виправлення помилки у виконавчому документі та ви­знання його таким, що не підлягає виконанню

Адміністративний суд, який видав виконавчий документ, може за заявою стягувача або боржника виправити помилку, допущену під час його оформлення або видачі, чи визнати виконавчий документ таким, що не виконується (ч. 1 ст. 374 КАС України).

Адміністративний суд визнає виконавчий документ таким, що не виконується повністю або частково, якщо його було видано поми­лково або якщо обов'язок боржника відсутній повністю чи частково у зв'язку з його припиненням, добровільним виконанням боржни­ком чи іншою особою або з інших причин (ч. 2 ст. 374 КАС України).

Суд розглядає заяву в десятиденний строк з дня її надходження у судовому засіданні з повідомленням стягувача та боржника і пос­тановляє ухвалу. Неявка стягувача і боржника не є перешкодою для розгляду заяви. До розгляду заяви суд має право своєю ухвалою зу­пинити виконання за виконавчим документом або заборонити прий­мати виконавчий документ до виконання (ч. 3 ст. 374 КАС України). Така ухвала вноситься до Єдиного державного реєстру виконавчих документів не пізніше наступного дня з дня її постановлення (ч. 3 ст. 374 КАС України).

Про виправлення помилки у виконавчому документі та ви­знання його таким, що не виконується, суд постановляє ухвалу. Якщо стягнення за таким виконавчим документом уже повністю або част­ково відбулося, суд одночасно з вирішенням вказаних питань на ви­могу боржника стягує на його користь безпідставно одержане стягу- вачем за виконавчим документом (ч. 4 ст. 374 КАС України).

Ухвалу суду за результатами розгляду заяви може бути оскар­жено у порядку, встановленому КАС України (статті 292-297, ч. 5 ст. 374)[197].

Зупинення виконання судового рішення

Адміністративний суд касаційної інстанції за заявою учасника справи або за своєю ініціативою може зупинити виконання оскаржу­ваного судового рішення або зупинити його дію (якщо рішення не передбачає примусового виконання) до закінчення його перегляду в касаційному порядку (ч. 1 ст. 375 КАС України).

Про зупинення виконання або зупинення дії судового рішення постановляється ухвала (ч. 2 ст. 375 КАС України).

Адміністративний суд касаційної інстанції у постанові за резуль­татами перегляду оскаржуваного судового рішення вирішує питання про поновлення його виконання (дії) (ч. 3 ст. 375 КАС України)[198].

Відстрочення і розстрочення виконання, зміна чи встанов­лення способу і порядку виконання судового рішення

За заявою сторони суд, який розглядав справу як суд першої ін­станції, може відстрочити або розстрочити виконання рішення, а за

заявою стягувача чи виконавця (у випадках, встановлених законом) - встановити чи змінити спосіб або порядок його виконання. Питання про відстрочення або розстрочення виконання, зміну чи встанов­лення способу і порядку виконання судового рішення може бути ро­зглянуто також за ініціативою суду (ч. 1 ст. 378 КАС України).

Заява про встановлення або зміну способу або порядку вико­нання, відстрочення чи розстрочення виконання судового рішення розглядається у десятиденний строк з дня її надходження у судо­вому засіданні з повідомленням стягувача та боржника. Неприбуття у судове засідання осіб, які були належним чином повідомлені про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає судовому розгляду (ч. 2 ст. 378 КАС України).

Підставою для встановлення або зміни способу або порядку ви­конання, відстрочення чи розстрочення виконання судового рі­шення є обставини, що істотно ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим (ч. 3 ст. 378 КАС України).

Вирішуючи питання про відстрочення чи розстрочення вико­нання судового рішення, суд також ураховує (ч. 4 ст. 378 КАС України):

1) ступінь вини відповідача у виникненні спору;

2) щодо фізичної особи - тяжке захворювання самої особи або членів її сім'ї, її матеріальне становище;

3) стихійне лихо, інші надзвичайні події тощо.

Відстрочення чи розстрочення виконання судового рішення не може перевищувати одного року з дня ухвалення рішення, ухвали чи постанови (ч. 5 ст. 378 КАС України).

У разі відстрочення або розстрочення виконання судового рі­шення адміністративний суд може вжити заходів, передбачених ст. 151 КАС України (ч. 6 ст. 378), тобто може застосувати заходи за­безпечення позову.

У разі ухвалення рішення про відстрочення чи розстрочення ви­конання рішення в адміністративній справі суд змінює строк по­дання суб'єктом владних повноважень звіту про виконання такого рішення (ч. 7 ст. 378).

Ухвалу адміністративного суду за результатами розгляду пи­тання про відстрочення або розстрочення виконання, зміну чи вста­новлення способу і порядку виконання судового рішення може бути оскаржено у порядку, встановленому КАС України (статті 292-297). У необхідних випадках ухвала надсилається установі банку за місце­знаходженням боржника або державному виконавцю (ч. 8 ст. 3 78)200.

Заміна сторони виконавчого провадження

У разі вибуття однієї із сторін виконавчого провадження за по­данням державного виконавця або за заявою зацікавленої особи суд, який розглядав справу як адміністративний суд першої інстанції, за­мінює сторону виконавчого провадження її правонаступником (ч. 1 ст. 379 КАС України).

Адміністративний суд розглядає питання про заміну сторони виконавчого провадження у десятиденний строк у судовому засі­данні з повідомленням виконавця або зацікавленої особи, які звер­нулися з поданням (заявою), та учасників справи. Неприбуття у су­дове засідання осіб, які були належним чином повідомлені про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає судовому розгляду (ч. 2 ст. 379 КАС України).

Ухвалу адміністративного суду за результатами вирішення пи­тання про заміну сторони виконавчого провадження може бути оскаржено у порядку, встановленому статті 292-297, 327-331 КАС України (ч. 3 ст. 379).

Положення ст. 379 КАС України щодо заміни сторони виконав­чого провадження застосовуються також у разі необхідності заміни боржника або стягувача у виконавчому листі до відкриття виконав­чого провадження (ч. 4 ст. 379 КАС України)201.

Поворот виконання судових рішень

Адміністративний суд апеляційної чи касаційної інстанції, ухва­люючи постанову, вирішує питання про поворот виконання, якщо, скасувавши рішення (визнавши його нечинним), він (ч. 1 ст. 380 КАС України):

1) закриває провадження у справі;

2) залишає позов без розгляду;

3) відмовляє в позові повністю;

4) задовольняє позовні вимоги в меншому розмірі.

Якщо рішення після його виконання скасовується, і справа пове­ртається на новий розгляд, суд, ухвалюючи рішення, вирішує пи­тання про поворот виконання, якщо під час нового розгляду справи він (ч. 2 ст. 380 КАС України):

1) закриває провадження у справі;

2) залишає позов без розгляду;

3) відмовляє в позові повністю;

4) задовольняє позовні вимоги в меншому розмірі.

Адміністративний суд вирішує питання про поворот виконання, якщо за результатами перегляду судового рішення за нововиявле­ними або виключними обставинами він (ч. 3 ст. 380 КАС України):

1) закриває провадження у справі;

2) залишає позов без розгляду;

3) відмовляє в позові повністю;

4) задовольняє позовні вимоги в меншому розмірі.

Якщо питання про поворот виконання судового рішення не було вирішене згідно з частинами 1-3 ст. 380 КАС України (апеляційний, касаційний перегляд, перегляд судового рішення за нововиявле- ними або виключними обставинами він), заява відповідача про пово­рот виконання розглядається адміністративним судом, який розгля­дав справу як адміністративний суд першої інстанції (ч. 7 ст. 380).

Питання про поворот виконання рішення адміністративний суд вирішує за наявності відповідної заяви сторони (ч. 4 ст. 380 КАС Ук­раїни). До заяви про поворот виконання рішення шляхом повер­нення стягнутих грошових сум, майна або його вартості додається документ, який підтверджує те, що суму, стягнуту за раніше ухвале­ним рішенням, списано установою банку або майно вилучено держа­вним виконавцем (ч. 5 ст. 380 КАС України).

Заява про поворот виконання може бути подана протягом од­ного року з дня ухвалення відповідного рішення суду апеляційної чи касаційної інстанції або з дня ухвалення рішення під час нового роз­гляду справи за результатами перегляду рішення за нововиявле- ними або виключними обставинами (ч. 8 ст. 380 КАС України).

Адміністративний суд розглядає заяву про поворот виконання, подану відповідно до частин 7 та 8 ст. 380 КАС України, у двадцяти- денний строк з дня надходження заяви у судовому засіданні з пові­домленням стягувача та боржника і постановляє ухвалу, яку можна оскаржити у порядку, встановленому КАС України (статті 292-297, 327-331).

Неприбуття у судове засідання осіб, які були належним чином повідомлені про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає судовому розгляду (ч. 9 ст. 380 КАС України).

Судовий контроль за виконанням судових рішень в адмініс­тративних справах

Конституційний обов'язок судів - контроль за виконанням судо­вого рішення (ст. 129-1 Конституції України) - практично втілено у повноваженнях адміністративного суду встановлювати судовий ко­нтроль за виконанням судових рішень в адміністративних справах відповідно до приписів ст. 382 КАС України.

Так, адміністративний суд, який ухвалив судове рішення в адмі­ністративній справі, може зобов’язати суб'єкта владних повнова­жень, не на користь якого ухвалено судове рішення, подати у встано­влений судом строк звіт про виконання судового рішення (ч. 1 ст. 382 КАС України).

Судовий контроль може бути встановлений адміністративним судом будь-якої інстанції, за умови, що судове рішення, щодо якого встановлюється контроль виконання, набрало законної чинності або його слід виконати негайно (статті 255, 256, 324, 325, 359, 372 КАС України).

КАС України передбачено три види судового контролю за вико­нанням судових рішень:

1) подання до адміністративного суду звіту про виконання судо­вого рішення (частини 1, 2 ст. 382);

2) штраф (частини 2-7 ст. 382);

3) провадження у справах з приводу рішень, дій або бездіяльно­сті органу державної виконавчої служби, приватного виконавця, від­повідно до приписів ст. 287 КАС України (ч. 8 ст. 382).

Кожен із цих видів судового контролю здійснюється за власною спеціальною, передбаченою нормами КАС України.

Звіт про виконання судового рішення і штраф, на відміну від про­вадження у справах з приводу рішень, дій або бездіяльності органу державної виконавчої служби, приватного виконавця (ст. 287 КАС України), - види судового контролю за виконанням судових рішень, які завжди застосовуються за результатами розгляду і вирішення ад­міністративної справи; вони не є самостійними процесуальними ін­струментами контролю за виконанням судових рішень в адміністра­тивних справах і не потребують ініціювання нового адміністратив­ного процесу. Без розгляду і вирішення адміністративної справи звіт і штраф самостійно не застосовуються.

Натомість провадження у справах з приводу рішень, дій або без­діяльності органу державної виконавчої служби, приватного викона­вця, яке здійснюється за правилами ст. 287 КАС України, передбачає подання адміністративного позову зацікавленою особою до адмініс­тративного суду, відкриття і здійснення нового провадження202.

Звіт про виконання судового рішення

Адміністративний суд, який ухвалив судове рішення в адмініст­ративній справі, може зобов'язати суб'єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалено судове рішення, подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення (ч. 1 ст. 382 КАС України).

За наслідками розгляду звіту суб'єкта владних повноважень про виконання рішення адміністративного суду або в разі неподання та­кого звіту суддя своєю ухвалою може встановити новий строк по­дання звіту, накласти на керівника суб'єкта владних повноважень, відповідального за виконання рішення, штраф у сумі від двадцяти до сорока розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Звіт про виконання судового рішення може встановлюватися адміністративним судом будь-якої інстанції, що відповідає конститу­ційному припису про здійснення контролю за виконанням судового рішення адміністративним судом (ст. 129 Конституції України)203.

Штраф

За наслідками розгляду звіту суб'єкта владних повноважень про виконання рішення суду або в разі неподання такого звіту суддя своєю ухвалою може встановити новий строк подання звіту, накласти на ке­рівника суб'єкта владних повноважень, відповідального за виконання рішення, штраф у сумі від двадцяти до сорока розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб (ч. 2 ст. 382 КАС України).

Половина суми штрафу стягується на користь позивача, інша по­ловина - до Державного бюджету України (ч. 3 ст. 382 КАС України).

Питання про накладення штрафу вирішується за клопотанням позивача або за ініціативою судді у судовому засіданні з повідомлен­ням сторін. Неприбуття у судове засідання сторін, які були належним чином повідомлені, не перешкоджає розгляду цього питання (ч. 4 ст. 382 КАС України).

Суддя за клопотанням органу чи посадової особи, відповідаль­них за виконання рішення, на підставі відповідних доказів зменшує розмір штрафу, який стягується на користь Державного бюджету Ук­раїни за невиконання або неналежне виконання рішення, на суму штрафу, який було накладено за ці самі дії державним виконавцем відповідно до законодавства про виконавче провадження (ч. 5 ст. 382 КАС України).

Ухвала суду про накладення штрафу, що набрала законної чин­ності, направляється для виконання до державної виконавчої слу­жби. З наступного дня після набрання ухвалою законної сили на суму заборгованості без додаткового рішення суду нараховується пеня у розмірі трьох відсотків річних з урахуванням індексу інфляції (ч. 6 ст. 382 КАС України).

Сплата штрафу не звільняє від обов'язку виконати рішення суду і подати звіт про його виконання. Повторне невиконання цього обов'язку тягне за собою настання наслідків, передбачених части­нами 1 і 2 ст. 382 КАС України, але розмір нового штрафу при цьому збільшується на суму штрафу, який було або мало бути сплачено за попередньою ухвалою (ч. 7 ст. 382 КАС України)204.

Особливості провадження у справах з приводу рішень, дій або бездіяльності органу державної виконавчої служби, приват­ного виконавця

На відміну від «неавтономних» видів судового контролю, таких як звіт про виконання судового рішення і штраф, які застосовуються винятково за результатами вирішення адміністративної справи й ух­валення судового рішення в адміністративній справі, - провадження у справах з приводу рішень, дій або бездіяльності органу державної ви­конавчої служби, приватного виконавця є самостійним видом судо­вого контролю.

Провадження у справах з приводу рішень, дій або бездіяльності органу державної виконавчої служби, приватного виконавця ініцію­ється особою, яка подає позовну заяву, регулюється ст. 287 КАС Ук­раїни і здійснюється за загальними правилами позовного прова­дження (статті 159-263 КАС України).

Особливості провадження у справах з приводу рішень, дій або бездіяльності органу державної виконавчої служби, приватного ви­конавця передбачаються у частинах 1-3 ст. 287 КАС України і поля­гають у такому:

- право звернутися до адміністративного суду із позовною зая­вою мають учасники виконавчого провадження (крім державного виконавця, приватного виконавця) та особи, які залучаються до про­ведення виконавчих дій;

- особи звертаються до адміністративного суду, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи ін­шої посадової особи органу державної виконавчої служби або прива­тного виконавця порушено їхні права, свободи чи інтереси, а також якщо законом не встановлено інший порядок судового оскарження рішень, дій чи бездіяльності таких осіб;

- відповідачем у справах з приводу рішень, дій або бездіяльності державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби є відповідний орган державної виконавчої служби, а у справах з приводу рішень, дій або бездіяльності приват­ного виконавця - приватний виконавець.

Провадження у справах з приводу рішень, дій або бездіяльності органу державної виконавчої служби, приватного виконавця здійс­нюється за такими процесуальними правилами (частини 4-7 ст. 287 КАС України):

-адміністративна справа з приводу рішень, дій або бездіяльно­сті державного виконавця чи іншої посадової особи органу держав­ної виконавчої служби, приватного виконавця вирішується судом протягом десяти днів після відкриття провадження у справі;

- адміністративні справи з приводу рішень, дій або бездіяльно­сті державного виконавця чи іншої посадової особи державної вико­навчої служби щодо виконання ними рішень, ухвалених місцевим за­гальним судом як адміністративним судом, розглядаються місцевим загальним судом як адміністративним судом, який видав виконав­чий лист;

- апеляційні скарги на судові рішення у справах, визначених ст. 287 КАС України, можуть бути подані протягом десяти днів з дня їх проголошення;

-адміністративний суд апеляційної інстанції розглядає справу у десятиденний строк після закінчення строку на апеляційне оскар­ження з повідомленням учасників справи205.

Питання для самоконтролю

1. Охарактеризуйте перегляд рішень адміністративних судів в порядку апеляційного оскарження в Україні.

2. Визначте територіальну юрисдикцію (підсудність) апеляцій­них адміністративних судів.

3. Хто має право на апеляційне оскарження?

4. Які є стадії апеляційного провадження?

5. Охарактеризуйте апеляційний розгляд адміністративної справи.

6. Які судові рішення ухвалює адміністративний суд апеляційної інстанції?

7. Охарактеризуйте перегляд рішень адміністративних судів в порядку касаційного оскарження в Україні.

8. Визначте територіальну юрисдикцію (підсудність) касацій­них адміністративних судів.

9. Хто має право на касаційне оскарження?

10. Які є стадії касаційного провадження?

11. Охарактеризуйте касаційний розгляд адміністративної справи.

12. Які судові рішення ухвалює адміністративний суд касаційної інстанції?

13. Охарактеризуйте перегляд рішень адміністративних судів за нововиявленими обставинами або виключними обставинами.

14. Хто має право подавати заяву про перегляд судових рішень за нововиявленими обставинами або виключними обставинами?

15. Якими є строки подання заяви про перегляд судових рішень за нововиявленими обставинами або виключними обставинами?

16. Які є стадії провадження за нововиявленими обставинами або виключними обставинами?

17. Охарактеризуйте відновлення втраченого судового прова­дження в адміністративній справі.

18. Визначте підсудність заяви про відновлення втраченого су­дового провадження.

19. Якими є строки подання заяви про відновлення втраченого судового провадження?

20. Визначте порядок виконання судових рішень в адміністрати­вних справах.

21. Охарактеризуйте порядок виконання судових рішень в адмі­ністративних справах.

22. Охарактеризуйте судовий контроль за виконанням судових рішень в адміністративних справах.

<< | >>
Источник: Адміністративний процес : навч. посіб. / О.Ю. Салманова, А.Т. Комзюк, С.М. Гусаров та ін. ; за заг. ред. О.Ю. Салманової, А. Т. Комзюка ; МВС України, Харків. нац. ун-т внутр. справ. - Хар­ків : ХНУВС,2022. - 412 с.. 2022

Еще по теме § 5. Порядок виконання судових рішень в адміністративних справах:

  1. Стаття 257. Порядок виконання судових рішень в адміністративних справах
  2. Стаття 267. Судовий контроль за виконанням судових рішень в адміністративних справах
  3. Стаття 258. Звернення судових рішень в адміністративних справах до примусового виконання
  4. 10.4. Відстрочення або розстрочення виконання судового рішення. Зупинення виконання судового рішення. Поворот виконання рішення, постанови
  5. Негайне виконання судового рішення, зміна порядку виконання, відстрочка та розстрочка виконання судового рішення
  6. § 6. Поняття та види судових рішень в адміністративних справах
  7. Відповідно до ч. 2 ст. 208 ЦПК рішення суду ухвалюється, оформлюється і підписується в нарадчій кімнаті суддею, а в разі колегіального розгляду - суддями, які розглядали справу. Разом з тим, згідно зп.2ч.1 ст. 311 ЦПК судове рішення під лягає обов'язково му скасуванню з передачею справи на новий розгляд, якщо рішення ухвалено чи підписано не тим суддею, який розглядав справу. Як бути, коли судове рішення взагалі не підписано суддею та чи є це безумовною підставою для скасування судового рішення?
  8. Уп.4ч.1 ст. 215 ЦПК передбачено, що повинно бути зазначено в резолютивній частині рішення суду. Чи вправі суд у своєму рішенні визначити порядок виконання рішення суду, зазначити про відстрочку або розстрочку виконання та вжити заходи забезпечення його виконання? Якщо вправі, то який порядок вирішення цих питань?
  9. Яким судом вирішується питання про видачу дубліката виконавчого листа у справі про визнання та виконання рішення іноземного суду: судом, що дозволив примусове виконання на території України зазначеного судового рішення чи судом, що ухвалив рішення?
  10. Підстави та порядок перегляду адміністративних судових рішень за винятковими і нововиявленими обставинами
  11. Як визначається підсудність справ зо позовом про відшкодування збитків, завданих державним виконавцем у процесі виконання судового рішення?
  12. Стаття 263. Відстрочення і розстрочення виконання, зміна чи встановлення способу і порядку виконання судового рішення
  13. Відповідно до ч. 2 ст. 208 ЦПКрішення суду ухвалюється, оформлюється і підписується в нарадчій кімнаті суддею, а в разі колегіального розгляду — суддями, які розглядали справу. Така ж процедура діє і в суді апеляційної інстанції (ст. 313 ЦПК). Разом з тим, згідно зп.2 ч. 1 ст. 338 ЦПК судове рішення підлягає обов'язковому скасуванню з передачею справи на новий розгляд, якщо рішення ухвалено чи підписано не тим суддею або суддями, які розглядали справи. Як бути, коли судове рішення взагалі не під
  14. Чи вправі суд зупинити вирішення питання про визнання та виконання рішення іноземного суду в Україні у разі подання боржником скарги на це рішення у вищестоящу судову інстанцію держави, суд якої ухвалив рішення?
  15. Якщо апеляційний суд скасував рішення районного суду та направив справу на новий судовий розгляд, а при подачі касаційної скарги Верховний Суд України витребував справу, то який порядок направлення справи? Чи слід зупиняти провадження у справі? Хто в цьому випадку буде винним за порушення строків розгляду справи, якщо зупинити провадження у справі не можна?
  16. Суду якої юрисдикції (загальної чи господарської) належить розглядати справи: 1) про оскарження рішень третейських судів, 2) про видачу виконавчих листів на примусове виконання рішень третейських судів? Як визначається підсудність таких справ?
  17. 2. Звернення судового рішення до виконання
  18. § 7. Виконання рішень адміністративних судів
  19. Які особливості розгляду скарг у порядку судового контролю за виконанням судових рішень?
  20. § 1. Поворот виконання судових рішень
- Авторское право - Аграрное право - Адвокатура - Административное право - Административный процесс - Арбитражный процесс - Банковское право - Вещное право - Государство и право - Гражданский процесс - Гражданское право - Дипломатическое право - Договорное право - Жилищное право - Зарубежное право - Земельное право - Избирательное право - Инвестиционное право - Информационное право - Исполнительное производство - История - Конкурсное право - Конституционное право - Корпоративное право - Криминалистика - Криминология - Медицинское право - Международное право. Европейское право - Морское право - Муниципальное право - Налоговое право - Наследственное право - Нотариат - Обязательственное право - Оперативно-розыскная деятельность - Политология - Права человека - Право зарубежных стран - Право собственности - Право социального обеспечения - Правоведение - Правоохранительная деятельность - Предотвращение COVID-19 - Риторика - Семейное право - Судебная психиатрия - Судопроизводство - Таможенное право - Теория и история права и государства - Трудовое право - Уголовно-исполнительное право - Уголовное право - Уголовный процесс - Философия - Финансовое право - Хозяйственное право - Хозяйственный процесс - Экологическое право - Ювенальное право - Юридическая техника - Юридическая этика и правовая деонтология - Юридические лица -