§ 7. Виконання рішень адміністративних судів

Виконання судових рішень є одним з елементів механізму судово­го захисту, оскільки інакше правосуддя не буде ефективним.

До виконання належать судові рішення, що набрали законної сили, а також ті, які за положеннями КАС повинні бути виконані негайно після їх постановления або проголошення.

Суд, який прийняв постанову, за заявою осіб, які беруть участь у справі, або з власної ініціативи може звернути до негайного виконан­ня постанови: 1) у разі стягнення всієї суми боргу при присудженні платежів, визначених пунктами 1 і 2 частини першої цієї статті; 2) про тимчасову заборону (зупинення) окремих видів або всієї діяльності об'єднання громадян; про примусовий розпуск (ліквідацію) об'єднання громадян; 3) про примусове видворення іноземця чи особи без грома­дянства.

Примусове виконання судових рішень в адміністративних справах здійснюється в порядку, встановленому Законом України «Про вико­навче провадження», за ст.

можливість поновлення пропущеного строку для пред'явлення вико­навчого листа до виконання.

КАС визначає повноваження суду щодо виконання судових рішень. Процесуальні питання, пов'язані з виконанням судових рішень в адмі­ністративних справах, вирішує суддя адміністративного суду одноосо­бово, якщо інше не встановлено КАС. Питання про поворот виконан­ня судового рішення вирішується судом апеляційної- або касаційної інстанції, якщо, скасувавши судове рішення (визнавши його нечинним або таким, що втратило законну силу), він закриває провадження у справі, залишає позовну заяву без розгляду або відмовляє у задово­ленні адміністративного позову чи задовольняє позовні вимоги у мен­шому розмірі. Якщо відповідними судами питання про поворот вико­нання вирішено не було, заява про поворот виконання розглядається адміністративним судом, у якому знаходиться справа (ст. 265 КАС).

Законодавство передбачає, що суд вирішує такі процесуальні питан­ня: 1) про видачу виконавчого листа (ст. 258 КАС); 2) про виправлення помилки, допущеної при його оформленні або видачі, або визнання ви­конавчого листа таким, що не підлягає виконанню, та стягнення на ко­ристь боржника безпідставно одержаного стягувачем за виконавчим листом (ст. 259 КАС); 3) про видачу дубліката замість втраченого оригі­налу виконавчого листа (ст. 260 КАС); 4) про поновлення пропущеного строку на пред'явлення виконавчого листа до виконання (ст. 261 КАС);

5) про визнання мирової угоди сторін виконавчого провадження або прийняття відмови стягувача від примусового виконання (ст. 262 КАС);

6) про відстрочку або розстрочку виконання, зміну чи встановлення способу і порядку виконання судового рішення (ст. 263 КАС); 7) про заміну сторони виконавчого провадження (ст.

Як і будь-яка державна діяльність, діяльність з виконання судових рішень потребує певного контролю. У силу специфіки виконавчого провадження контроль за діяльністю державних виконавців поділяєть­ся на відомчий (здійснюється посадовими особами державної вико­навчої служби — статті 83, 84 Закону України «Про виконавче про­вадження») та судовий (статті 181, 267 КАС).

Судовий контроль за виконанням судових рішень є самостійною формою судової діяльності, яка здійснюється за чітко визначеною КАС процесуальною формою як автономна процедура адміністративного судочинства в межах провадження з тієї чи іншої справи.

Судовий контроль у стадії виконавчого провадження передбачає контроль, в ході якого оцінюються законність дій (бездіяльності) дер- 1198

жавного виконавця, а також законність прийнятих ним рішень, та здійснюється у порядку, встановленому ст. 181 КАС. Фактично це означає реалізацію передбаченого Конституцією України права суб'єктів права на судовий захист.

Іншими способами судового контролю за виконанням судових рішень у адміністративних справах є: зобов'язання суб'єкта владних повноважень надати звіт про виконання судового рішення; накладення штрафу за не­виконання судового рішення; визнання протиправними рішень, дій чи бездіяльності, що вчинені суб'єктом владних повноважень—відповідачем на виконання такої постанови суду або на порушення прав позивача, під­тверджених такою постановою суду (ст. 267 КАС).

Порядок здійснення судового контролю має низку особливостей. Так, законом не встановлено вимоги до звіту про виконання судового рішення, який повинен подати суб'єкт владних повноважень, та не передбачено процесуальну форму розгляду цього звіту. Тому він може розглядатись як у судовому засіданні, так і в порядку письмового про­вадження. Проте за наслідками розгляду звіту суб'єкта владних повно­важень або у разі неподання звіту суд може встановити новий строк подання звіту та накласти на винну посадову особу, відповідальну за невиконання постанови, штраф у розмірі від ста до трьохсот мінімаль­них заробітних плат. З урахуванням того, що питання про накладення штрафу може вирішуватись тільки у судовому засіданні, вбачається, що у кожному випадку неподання звіту або подання звіту з інформа­цією про неповне виконання чи невиконання постанови суду прове­дення судового засідання є обов'язковим.

Л Л Л м н III Питання для самоконтролю

1. Які є особливості адміністративного судочинства стосовно цивільного і господарського?

2. Які справи розглядаються адміністративними судами?

3. Дайте характеристику публічних спорів, які підлягають роз­гляду адміністративними судами.

4. Яким є склад учасників адміністративного судочинства?

5. Загальні та спеціальні порядки розгляду справ адміністра­тивними судами.

6. Форми перегляду рішень в адміністративному судочин­стві.

7. Яким є порядок виконання рішень адміністративних су­дів?