Підстави та порядок перегляду адміністративних судових рішень за винятковими і нововиявленими обставинами

Як видно з попередньо проведеного дослідження з метою вчасного усунення можливих помилок адміністративних судових рішень запроваджено апеляційне та касаційне провадження. При цьому апеляційна інстанція досліджує справу як з позиції повного вияснення фактичних обставин, так і дотримання вимог права, а касаційна інстанція досліджує справу тільки з позиції дотримання вимог права.

Для вітчизняного судочинства поняття «нововиявлені обставини»не є новим, оскільки зустрічалось і існує у кримінальному, цивільному, господарському процесі, відоме було законодавству Російської імперії. Процесуальний порядок та вирішення справ, що виникали з адміністративно - правових відносин у радянський період, безпосередньо регулювались нормами, які містилися в ЦПК УРСР від 18.07.1963 року, або Арбітражно - процесуальному кодексі України від 06.11.1991 року [73]. Саме поняття нововиявлених обставин, як судова категорія, в КАСУ легально не визначено, що відповідно складає труднощі з’ясування передумов перегляду судових актів за цими обставинами. Сьогодні не існує також єдиної думки вчених щодо визначення поняття провадження з перегляду судових актів за нововиявленими обставинами. Окремі аспекти провадження за нововиявленими обставинами досліджували О.М. Резуненко, С.В. Васильєв, Т.Т. Алієв, С.В. Степанов, О.О. Борисова, С.М. Ломоносова, Л.М. Ніколенко та інші вчені, якими були сформульовані визначення поняття «нововиявлені обставини» [150, с. 326].

Не вдаючись до аналізу вищевикладених авторами визначень поняття нововиявлених обставин вважаємо, що на підставі наукових досліджень є можливим внести доповнення до Кодексу адміністративного судочинства України це поняття такого змісту: нововиявлені обставини - це особливо значущі істотні відомості про факти об’єктивної дійсності раніше невідомі суду і заявнику в період провадження по справі, виявлені та достовірно встановлені після прийняття адміністративного рішення для правильного вирішення судової справи.

Питання про те, чи є адміністративний процес перегляду судових актів за нововиявленими обставинами засобом усунення судової помилки в науці процесуального права, залишається в центрі уваги багатьох вчених - процесуалістів.

У зв’язку з нововиявленими обставинами перегляд судових рішень є особливим видом провадження в адміністративному судочинстві. Перегляд за ново виявленими обставинами на відміну від перегляду судового рішення в порядку апеляційного та касаційного оскарження є не недоліки розгляду справи судом незаконність та необґрунтованість судового рішення, чи неправильне застосування судом норм матеріального права, порушення норм процесуального права, а те, що на час ухвалення рішення суд не мав можливості врахувати істотну обставину, яка могла суттєво вплинути на вирішення справи, оскільки учасники судового розгляду не знали та, відповідно, не могли знати та надати суду дані про цю обставину.

Для виконання завдань і досягнення мети адміністративного судочинства такий перегляд є процесуальним засобом перевірки правильності судових постанов, ухвал, що має забезпечувати їх законність і обґрунтованість, захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб’єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Підстави та їх перелік для провадження за нововиявленими обставинами визначає Стаття 245 КАСУ, проте такий перелік не є достатньо повним і згодом потребує уточнення та доповнень. На нашу думку, підставами для відкриття провадження за нововиявленими обставинами щодо судових рішень, що набрали законної сили можуть бути такі: визнаний неконституційним закон, яким керувався суд при ухваленні рішення; встановлені істотні обставини, які не були і не могли бути відомими особі, яка зверталась до адміністративного суду із заявою, скаргою і вони прямо впливають на правильність прийнятого рішення у адміністративній справі; вирок у кримінальній справі, що набрав законної сили, встановлена заздалегідь неправдивість показань свідка чи потерпілого, завідомо неправдивість висновку експерта; завідомо неправдивий переклад, неправдивість документів або речових доказів, що потягло винесення незаконного чи необгрунтованого рішення по суті справи; вирок у кримінальній справі, що набрав законної сили, встановлено злочинні дії осіб, які брали участь у розгляді справи, чи їх представників або злочинні дії суддів, які розглядали справу; скасовані у встановленому законом порядку рішення, вирок, ухвала суду, які стали підставою для прийняття судом рішення по суті адміністративної справи.

Може мати місце перегляд судових рішень в адміністративної справі за нововиявленими обставинами, за визначеними підставами лише у випадку, якщо ці обставини нанесли шкоду чи прийняті на користь будь- якої особи та вплинули негативно на винесення рішення по суті адміністративної справи. Не допускається також перегляд рішень за нововиявленими обставинами у разі прийняття нових законів, якими скасовані закони та інші нормативно-правові акти, що діяли на час розгляду справи.

Отже, випливає такий висновок, що перевірка законності та обґрунтованості судового акту на досліджуваній стадії має місце лише в разі виявлення, встановлення виняткових, істотних для справи обставин, тому перевірочну діяльність суду на даній стадії слід розглядати як похідну від встановлення нововиявлених обставин та причин відсутності на період прийняття рішень. При перегляді рішень за нововиявленими обставинами суд спочатку встановлює наявність або відсутність нововиявлених обставин, а перевірка законності та обґрунтованості може бути лише наслідком встановлення цих обставин. Таким чином, суд на досліджуваній стадії адміністративного судочинства виконує особливу функцію - усуває недоліки судового акту, встановлюючи фактичні обставини справи, що мають значення для правильного і справедливого вирішення спору, які об’єктивно існували, але не були при вирішенні справи враховані судом.

Думка О. М. Резуненка про характер реституції досліджуваного факту, заслуговує на увагу тим, що перегляд за нововиявленими обставинами, є формою реалізації відновленої функції господарського процесуального права, і цей напрям правової дії виражається в захисті прав, порядок якого регулюється даною відповідною галуззю. Підтримуючи позицію О. М. Резуненка про відновлюючий характер цього провадження в господарському судочинстві, слід додати, що і в адміністративному судочинстві воно виконує функцію реституції (відновлення) [143]. Про що свідчить специфічна можливість повернутися до остаточного вирішеної справи і відновити порушене право та охоронюваний законом інтерес, навіть після використання всіх процесуальних механізмів оскарження судових рішень і отримання, здавалося б, остаточного по справі результату.

Підсумовуючи приходимо до висновків, що нововиявлені обставини повинні мати надзвичайно важливі ознаки процесуального механізму захисту прав, зокрема: вони мають бути не лише новими, але повинні мати таке значення, що якби вони були надані суду, який розглядав справу по суті, то адміністративний суд, вірогідно, виніс би інше рішення; наявність цих обставин на час первинного розгляду справи; мають бути достовірно встановленими, тобто мати під собою реальні докази, а частіше за все - рішення інших судів, що підтверджують ці обставини; мають істотне значення для справи, тобто спотворений факт при прийнятті первинного рішення по адміністративній справі став вирішальним або одним з вирішальних; на час первинного розгляду справи ці обставини були невідомі та не могли бути відомі ні суду, ні заявникові [170].

Слід зауважити, що при перегляді судового акту за нововиявленими обставинами підпадають під перегляд не тільки рішення, а вся справа, оскільки при перегляді судового акту за нововиявленими обставинами недостатньо лише ознайомитися з самим таким актом, необхідно дослідити матеріали справи і оцінити, чи є подані нові докази саме такими, що мають для справи суттєве значення, тільки в такому випадку справу можна з урахуванням даної обставини переглянути. Встановлення факту наявності нововиявлених обставин проводиться за допомогою перевірки або проведення окремого розслідування з винесенням відповідного підтверджуваного документу, на підставі якого проводиться перегляд та скасування акту правосуддя і прийняття нового рішення, якщо нововиявлені обставини є істотними для справи, а при відсутності властивості «істотності» - рішення суду, яке набрало законної сили, не скасовується [30].

Таким чином, на стадії первинного розгляду спору, не можна визначити чи правильно суддя зробив висновки відносно сутності даного спору, тільки новий розгляд справи і прийняття судового акту з врахуванням нововиявлених обставин, шляхом порівняння первинного і нового рішення, випливають остаточні результати, на основі яких можна зробити висновки про обґрунтованість та законність первинного судового рішення, яке набрало законної сили.

З приводу перегляду рішень суду першої інстанції в теорії адміністративного процесу зазначається, що перегляду мають підлягати заключні ухвали, що набрали законної сили, зокрема, про закриття провадження у справі, про залишення заяви без розгляду та окремі ухвали, не всі, а лише ті ухвали, що набрали законної сили [21], але для порушення процесу, як показує практика, необхідно, щоб процесуальні дії правомочних осіб були спрямовані на реалізацію зверненої до суду вимоги, оформленої у вигляді письмової заяви і поданої протягом встановленого строку, за підсудністю за підсудністю, яка розглядається в одному провадженні зі справою.

В адміністративному законодавстві не врегульовано питання про тривалість строку між переглядом судового рішення, ухвали у зв’язку з ново виявленими обставинами і розглядом справи по суті. З метою створення необхідного процесуального забезпечення права на захист між такими судовими засіданнями повинен бути інтервал, який існує між одержанням повістки - повідомленням та часу на забезпечення права на захист, і розглядом справи по суті [98].

Сторони, інші особи, які беруть участь у справі, дістають можливість здійснювати процесуальні дії, спрямовані на реалізацію суб’єктивних прав та обов’язків, а особи, які брали участь у справі, але не спрямовували своїх дій на порушення провадження, в цій стадії можуть вступити в процес розгляду справи згідно вимог. Стаття 252 КАСУ, яка передбачає для цього обов’язок суду повідомити їх про час і місце засідання суду при умові, що ці особи подали письмової або усної заяви на вступ у процес.

Таким чином, право на позов [100] за новоявленими обставинами повинно повністю зливатися з правоздатністю та умовами, встановленими законодавством, зокрема: відновлення розгляду справи за ново виявленими обставинами можливе при наявності низки передумов з умовою їх наявності (об’єктивні, суб’єктивні, формальні); обов’язковий попередній розгляд справи; наявність процесуальної дієздатності заявника і відповідача брати участь в адміністративному процесі; наявність об’єкта оскарження (рішення, ухвали, постанови, що набрали законної сили); наявність об’ єктивного існування ново виявлених обставин; наявність доказів навмисних чи ненавмисних причин не відображення нововиявлених фактів в матеріалах справи; наявність інформації чи ново виявлена обставина не пов’язана з вироком, судовим рішенням, ухвалою чи постановою іншого органу; наявність доказів надіслання копії заяви і доданих до неї документів іншим сторонам; наявність права у суб’єктів адміністративного процесу на оскарження і чи володіють процесуальною дієздатністю; наявність доказів, що суддя виніс рішення, яке є законним; дотримання форми, змісту та порядку подачі заяви [40].

Літературні джерела трактують, що при розгляді рішень за нововиявленими обставинами слід враховувати причини, чому ці обставини визнаються нововиявленими: повідомлення завідомо

неправдивих відомостей; спрощення процедури розгляду; неправдивість показань свідка; неправдивість висновку експерта; неправильність перекладу перекладачем; неправильність покарань інших осіб;

зловживання судді під час провадження у справі; зловживання посадових осіб під час провадження у справі; фальсифікація (підроблення) доказів, документів, протоколів судових дій; скасування рішення, постанови, ухвали суду, які при первісному розгляді були рішення адміністративного суду і покладені ним в основу судового рішення, прийняття протилежного за змістом відповідному акту.

Такий перелік причин не може бути вичерпним, оскільки завжди існує можливість появи нових обставин, які не підпадають під вищевказані різновиди, тому в інших випадках, перш а все, слід перевірити їх відповідність вимогам Конституції України та інших нормативно - правових актів, що були застосовані адміністративним судом у конкретній справі або кореляцію перегляду справ із рішеннями Європейського суду та Європейської судової практики. Аналіз адміністративного судочинства свідчить про те, що в КАСУ не представлено такого переліку, що спричиняє незручність у застосуванні правил для провадження справ за нововиявленими обставинами.

Судова статистики дає розгорнуту картину посиленої уваги адміністративних судів до проблем перегляду справ за нововиявленими обставинами, а дослідження практики розгляду адміністративних справ свідчать, що упродовж 2012 року до Вищого адміністративного суду надійшло 249 заяв про перегляд судового рішення за нововиявленими обставинами, що складає 0,2 % від кількості отриманих матеріалів на перегляд судових рішень. Порівняно з 2011 роком ці показники збільшились майже вдвічі. За цей період ухвалено 212 судових рішень за нововиявленими обставинами, а саме: 94 заяви, або 44 % заяв, що перебували на розгляді, повернуто; відносно 39 заяв (18 %) відмовлено у відкритті провадження; на підставі 79 заяв (38%) здійснено перегляд судових рішень; 37 заяв про перегляд судового рішення за нововиявленими обставинами станом на 01.01.2013 року не розглянуто, що становить 15% загальної кількості таких заяв, що перебували на розгляді. Порівняно з 2011 роком на 16 % збільшилась кількість повернутих заяв про перегляд судового рішення за нововиявленими обставинами, на 13 % зменшилась кількість заяв, відносно яких відмовлено у відкритті провадження у справі та на 11% збільшилась кількість заяв, на підставі яких здійснено перегляд судових рішень.

Переважна більшість справ, що надходить на нововиявленими обставинами, що не були і не можуть бути відомі особи, яка зверталась із заявою становить більше 96% від усіх розглянутих. Апеляційні суди розглянули близько половини. Основними причинами перегляду судових справ, що профілюють: процесуальні недоліки, визнані ново виявлено;

сторона не була повідомлена про час і місце розгляду справи або не з’явилась на судове засідання з поважних причин; неналежне виконання судом обов’язків щодо встановлення обставини не могли вважатися нововиявленими обставинами і не визнані підставою для відповідного перегляду судових рішень.

Результати свідчать, що суди в цілому здійснюють перегляд судових рішень у зв’язку з нововиявленими обставинами. Однак виявлено випадки неоднакового застосування судами норм чинного законодавства, недотримання його положень. Серед основних проблем щодо перегляду судових рішень з нововиявленими обставинами можна відзначити істотну кількість випадків такого перегляду за відсутності достатніх підстав. Також слід відзначити, що суди приділяють мало уваги щодо строків подання заяв у зв’ язку з нововиявленими обставинами, не завжди з’ ясовуючи, чи дотримані ці строки при поданні заяв.

Вбачається, що однією з основних причин порушення суду вимог процесуального законодавства при розгляді справ у зв’язку з нововиявленими обставинами є остаточність ухвал про задоволення вимоги про перегляд рішення, ухвали або судового наказу, заочного рішення, рішення або ухвали у зв’язку з нововиявленими обставинами оскарженню не підлягає. Через це немає можливості процесуально реагувати на подібні ухвали та виробити практику з цього питання.

Статистичні дані стверджують, що існують численні необгрунтовані звернення до адміністративних судів і повернутих заяв з питань нововиявлених обставин, оскільки обставини є доказом, а не достовірним фактом. У розумінні наведеної обставини належать матеріально-правові факти, на яких ґрунтується вимоги і заперечення сторін, а також інші факти, які для правильного вирішення спору мають суттєве значення. Наприклад, як вбачається з матеріалів справи та встановлено судами попередніх інстанцій, ПП «О» подано заяву про перегляд рішення за нововиявленими обставинами щодо Торгово - промислової палати

України, відповідно до якого в результаті сильних морозів на площі 450 га ПП «О» пошкоджено посіви озимого рапсу на 80%, і що ці обставини є форс-мажорними. Однак судами попередніх інстанцій установлено, що сільськогосподарське підприємство не постраждало від погодних умов та інших обставин, не зверталося до Торгово - промислової палати щодо висновку. Питома вага доходу цього сільськогосподарського підприємства, як зазначає ДПІ, становить 67,1 %, а відповідно до Закону № 320 перевищення має становити 75% питомої ваги доходу від реалізації продукції сільського та рибного господарства власного виробництва і продуктів її переробки в загальній сумі валового доходу підприємства.

За таких обставин колегія суддів ВАСУ дійшла висновку, що обставина, на яку посилається ПП «О» як на нововиявлену, не є такою відповідно до ст. 245 КАСУ, оскільки довідка Торгово - промислової палати України є доказом, а не достовірним фактом і в розумінні ст. 245 КАСУ, не є обставиною. Такий доказ може бути оцінено і взято до уваги податковим органом і судом, оскільки його необхідно довести у судовому порядку. Отже суди першої та апеляційної інстанцій правильно встановили фактичні обставини справи, але порушили норми процесуального права при ухваленні рішення, що привело до ухвалення незаконних рішень.

Враховуючи зазначене, ВАСУ за результатом перегляду у касаційному порядку справи скаргу податкового органу задовольнив, рішення судів попередніх інстанцій скасував, у задоволенні заяви суб’єкта господарювання про перегляд за нововиявленими обставинами постанови господарського суду відмовив повністю.

Наявність доказів дають підстави для розгляду справи за нововиявленими обставинами, але такі докази при розгляді справи повинні спростовувати відповідні висновки суду. Наприклад. ВАТ «І» звернулося до ВАСУ із заявою про перегляд постанови ВАСУ за нововиявленими обставинами. Заяву мотивовано тим, що понаднормативні витрати, правомірність включення яких до складу валових витрат товариства оспорювалася за цим позовом, є неминучими для усіх газопровідних спеціалізованих підприємств з газопостачання та газифікації, а невідповідність обсягу таких витрат законодавчо встановленим нормам обумовлено недосконалістю лічильних пристроїв, які здійснюють облік цих витрат. За посиланням заявника, зазначені обставини хоча й існували на момент вирішення спору, проте стали відомими ВАТ «І» лише після вирішення справи внаслідок отримання ним зведеного аналізу Національної акціонерної компанії «Н» виробничо - технологічних витрат, нормованих та понаднормативних втрат природного газу при його розподілі розподільними газопроводами спеціалізованими підприємствами з газопостачання та газифікації України. Податковий орган вважає, що обставини, наведені у заяві суб’єкта господарювання про перегляд постанови ВАСУ за нововиявленими обставинами, не спростовують висновків суду, покладених в основу рішення.

У даному випадку у заяві ВАТ «І» посилається як на нововиявлені обставини на обов’язковий характер понаднормативних витрат позивача під час купівлі та транспортування природного газу, що обумовлює зв’язок таких витрат господарською діяльністю товариства, а також на неточність обліку таких витрат лічильниками внаслідок техногенної недосконалості останніх. За своєю сутністю зазначені факти, якими мотивовано заяву, є додатковими доводами позивача в обґрунтування своїх позовних вимог. Адже питання впливу похибок обліку цих витрат, спричинених невідповідністю лічильників обліку необхідному рівню технічного розвитку, є обставиною, яка могла бути з’ ясованою під час вирішення справи по суті у разі своєчасного подання ВАТ «І» доказів на підтвердження цього факту. На час вирішення спору позивач мав бути обізнаним щодо типу приладів обліку, які використовувалися у житловому фонді для здійснення обліку природного газу. Враховуючи викладене, ВАСУ за результатом розгляду за нововиявленими обставинами заяву

суб’єкта господарювання про перегляд постанови ВАС України та, відповідно, скасування цього судового акта залишив без задоволення.

Зустрічаються випадки, коли за наслідками провадження за нововиявленими обставинами Вищий адміністративний суд України задовольняє відповідну заяву сторони і скасовує переглянуту ухвалу, а також призначає новий розгляд касаційної скарги. Така практика є недоцільною. Так, Вищий адміністративний суд України своєю ухвалою від 12 грудня 2005 року скасував постанову суду апеляційної інстанції та залишив без змін рішення місцевого суду, яким позов було задоволено. 6 березня 2006 року відповідач звернувся до суду касаційної інстанції із заявою про перегляд його ухвали за нововиявленими обставинами. Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 17 травня 2006 року ця заява була задоволена; скасовано ухвалу Вищого адміністративного суду України від 12 грудня 2005 року та призначено новий розгляд касаційної скарги, поданої позивачем [172].

Заяву про перегляд рішення за нововиявленими обставинами та питання, висновки щодо яких містяться у цьому рішенні, суд має розглянути спільно, тобто у єдиному судовому розгляді, що не розподіляється на етапи (частина перша статті 252 КАСУ). Частина перша статті 253 КАСУ не забороняє суду викладати рішення про скасування постанови (ухвали)та рішення про прийняття нової постанови (ухвали) у двох окремих документах. Разом з тим такий спосіб є недоцільним викладення указаних рішень. Рішення про скасування постанови (ухвали) не має самостійного юридичного значення. Адже судові рішення інших адміністративних судів втрачають законну силу (частина друга статті 253 КАСУ) лише із набранням чинності рішенням про прийняття нової постанови (ухвали) у адміністративній справі.

До того ж роздільне оскарження кожного викладених таким чином рішень може призвести до протилежних результатів. Частина перша статті 122 КАСУ, що поширює свою дію і на провадження за нововиявленими обставинами, вказує, що за загальним правилом адміністративна справа має бути розглянута і вирішена протягом розумного строку. У виняткових випадках розгляд справи може бути відкладений або у ньому оголошується перерва (стаття 150 КАСУ). Переривання судового розгляду у інший спосіб є порушенням закону з боку суду.

Фактично Вищий адміністративний суд України у наведеному прикладі реалізував положення статті 164 КАСУ, яка передбачає можливість вирішення частини позовних вимог до закінчення судового розгляду справи. Однак така практика недоцільна при перегляді судових рішень. Коло обставин, які суд з’ясовує при скасуванні оскарженого рішення та при прийнятті нового, є єдиним. Повно та об’єктивно досліджені обставини є достатньою підставою для одночасного прийняття рішення із обох питань, а скасування постанови (ухвали) слід викладати у єдиному документі.

Слід враховувати в практиці розгляду справ, що перегляд судових рішень за нововиявленими обставинами в разі прийняття нових законів, інших нормативно - правових актів, якими скасовані закони та інші нормативно - правові акти, що діяли на час розгляду справи, не допускається, крім випадків, коли вони пом’якшують відповідальність осіб або скасовують її. Вважаємо, що виправлення судової помилки на стадії перегляду судових актів за нововиявленими обставинами допускається. Незаперечним є таке положення, що суддя не має права повертати таку заяву про перегляд рішення за нововиявленими обставинами, навіть якщо адміністративний суд таких обставин не вбачає. Зрозуміло, в таких випадках виноситься ухвала - рішення залишено без змін. З іншої сторони, за результатами перегляду за нововиявленими обставинами рішення адміністративного суду не є остаточним, воно може бути оскаржене та переглянуте в апеляційному або касаційному порядку. Викладане свідчить, що відсутність достатніх теоретичних напрацювань стримують процес удосконалення адміністративного законодавства, що призводить до необгрунтованих звернень осіб на перегляд справ з нововиявленими обставинами та до зайвого правопорушення адміністративних судів.

Узагальнення, проведені в даному підрозділі, та виходячи з аналізу поглядів вчених і судової практики можна зробити висновки, що провадження з перегляду судових актів за нововиявленими обставинами потребують законодавчого вдосконалення особливо в ракурсі забезпечення істинності та справедливості судового розгляду.