Яким чином у цивільному процесі реалізується принцип безпосередності судового розгляду та в яких процесуальних нормах він проявляється? Чи діє цей принцип на стадії провадження до судового розгляду?

1. Принцип безпосередності тісно пов'язаний з принципами усності, змагальності, що робить судовий процес більш відкритим і прозорим.

Як у ст. 160 ЦПК 1963 р., так і в ст. 159 нового ЦПК принцип безпосередності знайшов своє нормативне закріплення.

Таким чином, принцип безпосередності має дві складові: а) вимога відносно матеріалів справи (доказів), б) вимога відносно складу суду.

Безпосереднє дослідження доказів тісно пов'язане зі змістом судового доказування, оскільки він є способом сприйняття судом доказів, а також з дотриманням правил про належність та допустимість доказів. При цьому доказами є не лише будь-які фактичні дані, що підтверджують наявність або відсутність обставин, на які посилаються сторони, а й процесуальна форма, в якій закладено процесуальний порядок одержання, дослідження та оцінки змісту фактів.

Нормативне вираження принципу безпосередності не обмежується лише правилами, закріпленими в ст. 159 ЦПК. Ряд інших статей ЦПК містить норми, які зобов'язують суд безпосередньо дослідити докази у справі.

Так, необхідність безпосереднього прийняття судом доказів закріплюється правилом, установленим ст. 170 ЦПК, згідно з якою у разі неявки в судове засідання свідка, експерта, спеціаліста, перекладача суд заслуховує думку осіб, які беруть участь у справі, про можливість розгляду справи за їх відсутності та постановляє ухвалу про продовження судового розгляду або про відкладення розгляду справи на певний строк.

Встановлений статтями 62, 176 ЦПК порядок заслуховування пояснень осіб, які беруть участь у справі, порядок приводу та допиту свідків (ст. 94, 180-184 ЦПК), дослідження письмових доказів (ст.

Крім того, ч. 1 ст. 212 ЦПК зобов'язує суд оцінювати докази з урахуванням безпосередньо дослідження наявних у справі доказів, а ч. З ст. 213 ЦПК зобов'язує суд обґрунтовувати своє рішення лише тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Одна з вимог принципу безпосередності полягає в тому, що у випадку колегіального розгляду справи склад суду від початку і до кінця повинен бути незмінним. Тобто судді, які брали участь у дослідженні обставин справи й мають право ухвалювати рішення. Це ж стосується й одноособового порядку розгляду справи суддею.

Зазначене є гарантією проти довільного усунення судді із справи розсудом голови суду. Заміна судді - це складна процесуальна дія, яка повинна бути оформлена згідно зі встановленою процесуальною формою. Мотиви заміни судді повинні бути повідомлені та зрозумілі особам, які беруть участь у справі, а документи, що стали підставою для заміни, повинні знаходитись у матеріалах справи.

2. Щодо дії принципу безпосередності на стадії провадження у справі до судового розгляду (або на стадії підготовки справи до розгляду), то відповідь слід дати позитивну, незважаючи на те, що доктрина відносить цей принцип до галузевих принципів цивільного процесуального права, що діє виключно на стадії судового розгляду і основні його складові закріплені в ст. 159 ЦПК, яка розміщена в главі 4 ЦПК "Судовий розгляд".

Разом з тим, слід звернути увагу на кардинальну зміну законодавцем процедури другої стадії процесу - підготовки справи до судового розгляду. Раніше, за часів дії ЦПК 1963 р., основним завданням судді на цій стадії процесу було опитування позивача і при необхідності відповідача (ст. 143 ЦПК) і ці дії проводились суддею одноособово, ніяким чином в процесуальному порядку не закріплювались. Наразі ст. 130 ЦПК зобов'язує суд у кожній справі (за деяким виключенням) провести попереднє судове засідання, про яке повідомити осіб, які беруть участь у справі, заслухати їх пояснення відносно певних обставин (ч.

Таким чином, попереднє судове засідання повинно бути проведено з ухваленням відповідного судового рішення незмінним складом суду, який і повинен безпосередньо дослідити докази (мається на увазі сприйняття доказів попереднього характеру, наприклад, при допиті свідків в порядку забезпечення доказів, огляд доказів за їх місцезнаходженням тощо або в контексті судового контролю за розпорядчими діями сторін, зокрема, при визнанні позову, відмові від позову, укладенні мирової угоди).

Приклад порушення принципу безпосередності наведемо із судової практики.

У травні 2004 р. Л. звернувся до суду з позовом до TOB "ТОНІС" (м. Ізюм) про відшкодування матеріальної та моральної шкоди.

Рішенням Ізюмського міськрайонного суду Харківської області від 24 червня 2005 р. позов Л. задоволений частково.

Скасовуючи рішення суду з направленням справи на новий розгляд з безумовної підстави, передбаченої п. З ч. 1 ст. 311 ЦПК, судова колегія апеляційного суду Харківської області зазначила й наступне.

Відповідно до ст. 160 ЦПК України, що діяв на час розгляду справи, так як і ст. 159 нового ЦПК, від суду вимагається дотримання такої засади цивільного процесуального права як безпосередність судового розгляду, тобто суд під час розгляду справи повинен безпосередньо дослідити докази у справі.

Разом з тим, після передачі справи судді В. новий склад суду безпосередньо не дослідив докази, а послався на показання свідків, даних іншому складу суду, яких не допитував і докази яких фактично стали підставою для ухвалення рішення (Архів апеляційного суду Харківської області. ухвала суду від 19.10.2005 р. у справі М 22-а-4381).