Відкриття провадження у справі як стадія цивільного процесу

Відкриття провадження у справі є самостійною стадією цивільного процесу. Вона цов’язала з безпосереднім прийняттям заяви до провадження конкретного судді та визначає початок вжиття суддею процесуальних заходів, передбачених законом для розгляду та вирішення справи по суті.

Відкриття провадження у справі складається з дій заінтересованої особи, яка подає заяву до суду, і дій судді, що приймає заяву до свого провадження або відмовляє у відкритті провадження. Ці дії спрямовані на визначення умов, підстав та порядку реалізації права особи на звернення до суду за судовим захистом (ст.З ЦПК).

Стадія відкриття провадження у справі є новою для цивільного процесу України. У теорії цивільного процесу до прийняття нового ЦПК першою стадією цивільного процесу була стадія порушення цивільної справи у суді, проте вона не знайшла свого нормативного закріплення у ЦПК 1963 р., оскільки глава 16 мала назву «Пред’явлення лозову», але фактично була відсутня норма, яка регулювала б процедуру пред'явлення позову. У статті 136 ЦПК 1963 р, були зазначені підстави відмови суддею у прийнятті заяви. Автор ще у 1999 р. ставила це питання1 та вказувала на те, що така невизначеність ЦПК не відповідає Конституції та порушує право особи на судовий захист.

3> Об’єктивні та суб’єктивні умови відкриття провадження у справі

Можливість практичного здійсненна права на звернення до суду за судовим захистом залежить від певних умов, які визначають можливість відкриття провадження у справі.

Питання про відкриття провадження у справі вирішується одноособово суддею, який перевіряє відповідність заяви умовам, визначеним законом для відкриття провадження у справі. З наявністю чи відсутністю певних процесуальних умов законодавством пов’язується можливість відкриття провадження у справі.

Ці умови відкриття провадження у справі поділяються на суб’єктивні, що стосуються осіб, які беруть участь у справі, і об’єктивні, пов’язані з характером предмета, який підлягає судовому розгляду; загальні та спеціальні - залежно від справ, де їх використовують; позитивні та негативні - залежно від зв’язку права на звернення із заявою з наявністю чи відсутністю цих передумов7.

До першої групи слід віднести об’єктивні умови відкриття провадження у справі, тобто ті, які свідчать про можливість розгляду даної справи в суді в порядку цивільного судочинства, визначаються законом і не залежать від суб’єктивних ознак і дій позивача, заявника або їх представників.

1) наявність юридичної заінтересованості у позивача, заявника;

2) належність справи до компетенції суду у порядку цивільного судочинства;

3) відсутність рішення суду, що набрало законної сили, на тотожну заяву чи ухвали суду про закриття провадження у справі;

4) відсутність у провадженні цього чи іншого суду справи із спору між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав;

5) відсутність рішення третейського суду, прийняте в межах його компетенції, щодо спору між тими самими сторонами, про той самий предмет.

До другої групи слід віднести суб’єктивні умови відкриття провадження у справі, які передбачають необхідність належного здійснення права на звернення до суду, яке є у особи, тобто додержання процесуального порядку реалізації права на звернення до суду.

До таких умов належать:

- підсудність справи даному суду;

- звернення до належного виду провадження цивільного судочинства (цю умову введено автором додатково);

- дотримання процесуальної форми звернення до суду, якою е письмова заява (її зміст і реквізити), сплата судового збору та витрат на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи;

- дієздатність особи, що подала заяву.