<<
>>

§ 4. Практика застосування медіації

Офіційне закріплення на міжнародному рівні інституту медіації стало можливим відносно нещодавно. Батьківщиною медіації вважа­ють США, а саме Гарвардську школу, яка в 70-80-х pp. XX ст.

активно вивчала це явище . Паралельно освоєння медіації відбувалося в Англії і Австралії. Враховуючи цю обставину, можна зробити висновок, що батьківщиною медіації стали країни англосаксонської правової систе­ми. Цьому можна знайти логічне пояснення. Значна кількість судових справ і тривалий їх розгляд призвели до необхідності розвантажити діяльність судів. Крім того, у цих країнах суд займає дуже активну по­зицію і його повноваження є досить широкими, тому стало можливим уведення медіації як АБИ.

Країни романо-германської правової системи почали впроваджувати медіацію у свої правові системи починаючи приблизно з 80-х pp. XX ст.

Як приклад, наведемо досвід використання медіації в зарубіжних 2

країнах . Так, Велика Британія реформувала в 1999 р. норми цивіль­ного процесу СІУІІ Ргосесшге Кдііез. У Великій Британії судові органи сприяють розвитку медіації таким чином: якщо сторона у процесі від­мовляється від запропонованої судом процедури медіації, вона повинна понести всі судові витрати, навіть якщо виграла справу.

У Німеччині медіація є складовою частиною німецької системи правосуддя. Медіатори працюють при судах, значно знижуючи кіль­кість потенційних судових справ. Офіційна сфера застосування меді­ації в німецьких судах поширюється на сімейні, адміністративні та інші справи, які розглядаються в судах загальної юрисдикції та в інших судах. З 2004 р. судова медіація успішно розвивається у формі модель­них проектів, що реалізовуються під контролем німецьких органів юстиції в судах ряду земель країни. У більшості німецьких шкіл права постійно викладається курс медіації.

Офіційно закріплено професію медіатора в Австрії. Більше того, Австрія — єдина країна, в якій у 2004 р.

набув чинності Федеральний закон «Про медіацію в цивільних справах». Розрізняють обов'язковість угоди медіації, яка була досягнута в рамках «судової» медіації (коли розгляд справи був припинений і призначена медіація) і досудової

1 Див.: Носырева, Е. И. Пояснительная записка к проекту Федерального закона «О примирительной процедуре с участием посредника (посредничестве)» [Текст] / Е. И.

Носырева // Третейский суд. - 2005. - № 5. - С. 12-18.

2

Ьйр: //\у\уш.теа’іасіа.сот/тее\уог 1 с 1.1 і 1 :т медіації. Так, у першому випадку угода визнається судом, а у друго­му — ні.

У Польщі медіатори, щоб отримати справи, повинні зареєструва­тися в суді та мати відповідну кваліфікацію. Оплата праці медіаторів здійснюється з державного бюджету.

У Чехії Служба апробації та медіації є державною організацією та підпорядкована Міністерству юстиції. Ця служба має свою виконавчу вертикаль, завдяки чому її послуги доступні в усіх регіонах країни. Медіацією може займатися кожен, хто має спеціальну підготовку в га­лузі права чи соціальних наук та пройшов спеціальний тренінг.

У Франції послуги медіації надають громадські організації, а ме­діатори мають бути акредитовані прокурором, після чого можуть під­писати контракт з Міністерством юстиції Франції щодо надання послуг медіації. Вони є безкоштовними для учасників процесу і оплачуються з державного бюджету.

У Китаї, Угорщині, Кореї передбачена можливість державного при­мусу до виконання угоди, досягнутої в рамках медіації, а також дер­жавний нагляд за її законністю. Це стосується тих угод, які були за­тверджені в порядку, характерному для вирішення спорів у третейсько­му суді.

В Японії особливість застосування медіації обумовлена специфікою японців щодо ставлення до державного правосуддя: існує негативне ставлення японців до державного способу вирішення суперечок, тому пріоритет віддається АБИ.

На Третьому саміті Ради Європи (Варшава, травень 2005 р.) глави держав і урядів прийняли рішення щодо більш поширеного викорис­тання потенціалу Ради Європи у виробленні стандартів і сприянні виконанню та подальшій розробці правових договорів Організації та механізмів співробітництва у сфері права. Було також ухвалене рішен­ня допомагати державам-учасницям у справедливому і швидкому від­правленні правосуддя та в розробці альтернативних методів розв'язання спорів.

У світлі цих рішень Європейська комісія з питань ефективнос­ті правосуддя (СЕРБІ) включила до своїх пріоритетних завдань новий вид діяльності, покликаний уможливити ефективну імпліментацію договорів РЄ та стандартів, які стосуються альтернативного розв'язання спорів.

Чинне українське законодавство вже заклало основи запроваджен­ня медіації, передбачивши можливість укладення мирової угоди уст. 175 ЦПК, ст. 78 ГПК, які регламентують укладання між сторона­

ми судового процесу мирової угоди з метою врегулювання спору на основі взаємних поступок, законах «Про міжнародний комерційний арбітраж», «Про відновлення платоспроможності боржника або визнан­ня його банкрутом» та навіть у Кримінальному та Кримінально- процесуальному кодексах, де передбачено примирення потерпілого та правопорушника у певних категоріях справ. Стаття 113 КАС перед­бачає «Примирення сторін під час підготовчого провадження». Однак цих норм бракує для повноцінного розвитку АБК, зокрема медіації. Саме тому Міністерство юстиції України розробило проект Закону «Про медіацію», який визначає основні засади проведення медіації, встановити вимоги до медіаторів, окреслити коло їхніх прав та обов'язків, визначити порядок оплати праці, соціального та пенсійно­го забезпечення, а також оподаткування доходів медіаторів. Передба­чається, що запровадження інституту примирення у кримінальне, цивільне та господарське законодавство забезпечить більш ефективне вирішення питань відшкодування моральної та матеріальної шкоди .

Проект Закону дає визначення медіації (посередництва) як про­цедури, спрямованої на примирення сторін, а також досягнення згоди (прийнятного рішення) щодо спірних питань за допомогою медіатора (посередника). Примирна процедура повинна закінчуватися підписан­ням договору про примирення. Договір про примирення — це договір, який укладається сторонами з метою врегулювання спірних питань на основі взаємних поступок і може стосуватися лише прав та обов'язків сторін та предмета спору.

Наразі в Україні відбувається впровадження медіації в межах про­грами Ради Європи «Прозорість та ефективність судової системи».

Чотири пілотні суди — Білоцерківський міськрайонний суд Київської області, Вінницький окружний адміністративний суд, Донецький апе­ляційний адміністративний суд, Івано-Франківський міський суд, які мали можливість продемонструвати застосування медіації на практиці, показали досить непогані результати. У межах програми за період з

5 липня 2010 р. по 15 листопада 2010 р. 83 справи були передані на медіацію, у 50 справах медіація відбулася, у 36 справах медіація за­кінчилась успішно і у 33 справах укладено медіаційні угоди. Найяскра­вішим прикладом став Вінницький окружний адміністративний суд, де за досить невеликий проміжок часу (з 5 липня 2010р. по 15 листо-

1 Обговорення законопроектів «Про медіацію (примирення)» та «Про внесення змін до деяких законодавчих актів щодо процедури медіації (примирення)» [Електрон­ний ресурс]. - Режим доступу: Шр:/Ду\¥\¥.г).ог§.иа/по(1е/121.

пада 2010 р.) на медіацію було передано 28 справ, у 26 справах було проведено медіацію, з них 18 справ закінчились успішно. Учасниками процесу медіації у цих справах стали такі суб’єкти владних повнова­жень, як податкова адміністрація, управління внутрішніх справ, дер­жавні адміністрації та ін.

<< | >>
Источник: В. В. Комаров, В. А. Бігун, В. В. Баранкова та ін.. Курс цивільного процесу: підручник / В. В. Комаров, В. А. Бігун, В. В. Баранкова та ін. ; за ред. В. В. Комарова. - X.,2011. - 1352 с.. 2011

Еще по теме § 4. Практика застосування медіації:

  1. 8.5.3. Рекомендованная литература 1.
  2. § 1. Форми захисту цивільних прав, свобод і законних інтересів та судова влада
  3. § 2. Доступність правосуддя як міжнародний стандарт
  4. § 1. Сутність медіації (посередництва)
  5. § 4. Практика застосування медіації
  6. § 5. Регуляторні аспекти впровадження процедур медіації
  7. Список основної літератури
  8. Зміст
  9. Інформаційні системи підрозділів Департаменту інформаційно-аналітичного забезпечення МВС України
  10. 2.2. Угода про визнання вини в державах континентальної правової традиції
  11. 3.2. Можливість і доцільність впровадження угоди про визнання вини в кримінальний процес України та її законодавче врегулювання
  12. ВСТУП
  13. Місце третейського розгляду серед альтернативних способів вирішення цивільно-правових спорів та його співвідношення з цивільним процесуальним правом
  14. Поняття, види та зміст третейських угод
  15. Підвідомчість цивільно-правових спорів третейським судам (арбітрабельність)
  16. Поняття та види охоронних правовідносин у сфері здійснення медичної діяльності. Захист прав пацієнтів та лікарів
- Авторское право - Аграрное право - Адвокатура - Административное право - Административный процесс - Арбитражный процесс - Банковское право - Вещное право - Государство и право - Гражданский процесс - Гражданское право - Дипломатическое право - Договорное право - Жилищное право - Зарубежное право - Земельное право - Избирательное право - Инвестиционное право - Информационное право - Исполнительное производство - История - Конкурсное право - Конституционное право - Корпоративное право - Криминалистика - Криминология - Медицинское право - Международное право. Европейское право - Морское право - Муниципальное право - Налоговое право - Наследственное право - Нотариат - Обязательственное право - Оперативно-розыскная деятельность - Политология - Права человека - Право зарубежных стран - Право собственности - Право социального обеспечения - Правоведение - Правоохранительная деятельность - Предотвращение COVID-19 - Семейное право - Судебная психиатрия - Судопроизводство - Таможенное право - Теория и история права и государства - Трудовое право - Уголовно-исполнительное право - Уголовное право - Уголовный процесс - Философия - Финансовое право - Хозяйственное право - Хозяйственный процесс - Экологическое право - Ювенальное право - Юридическая техника - Юридические лица -