Стадії застосування правових норм. Вимоги правильного застосування правових норм
> встановлення юридична значимих фактів та відшукання норми, яку можна застосувати до них (тобто зміст першої стадії здобуття, аналіз, формування знань щодо певних явищ, дій і подій, яким закон надає юридичного значення.
Фактично, це професійна юридична пізнавальна діяльність, об'єктом якої є конкретні ситуації, факти. Також до цієї стадії належать нормативноправова оцінка певного факту та встановлення відповідної юридичної норми);> перевірка достовірності та правильності тексту, визначення меж дії та юридичної сили правової норми (полягає у визначенні та конкретизації певних юридичних властивостей знайденої юридичної норми, що виявляються у засвідченні правильності тексту, чинності документів);
> з'ясування змісту правової норми (означає пізнання точного змісту її структурних елементів, усіх слів і речень, з яких вона складається);
> прийняття рішення у справі (по суті, це резолютивна комісія, що спирається на результати попередніх стадій, підсумовує їх);
> оформлення рішення певним актом застосування (сюди відносять зовнішню, як правило, письмову фіксацію та втілення, вираз його в правозастосовчому написі).
163
TflT
Письмовий правозастосовчий акт повинен включати в себе такі дані, як: вступна частина назва, розпорядження, ухвала, рішення, вирок тощо; назва правозастосовчого органу, місце і дата прийняття акта; констатуюча частина опис, характеристика і аналіз фактів, а також висновки, джерела, докази, які їх підтверджують; мотивувальна посилання на правову норму, яка обґрунтовує саме таку юридичну оцінку; резолютивна виклад самого правила поведінки індивідуального характеру; а також підпис відповідної посадової особи або кількох таких осіб).
Застосовувати правові норми необхідно правильно, дотримуючись:
> законності (прийняття правозастосовчого рішення лише в межах компетенції, на підставах, за процедурою, у формі та у цілковитій відповідності із законодавством);
> обгрунтованості (прийняття такого рішення на основі знань про юридичне значимі факти, що є істинними, правильними, вірогідними та передбачені гіпотезою норми, яку застосовують);
> доцільності (правозастосовче рішення повинно закріплювати оптимальний варіант поведінки, який дасть можливість найкраще досягти мети закону).