§ 3. Позовна заява т аї ї реквізити. Порядок виправлення недоліків позовної заяви. Повернення заяви

Право на судовий захист здійснюється шляхом подання заяви до суду. У справах позовного провадження подаються позовні заяви, у справах окремого та наказного провадження — заяви.

Із позовною заявою до суду звертаються тоді, коли виникає спір про право цивільне.

Цивільне процесуальне законодавство встановило вимоги щодо форми та змісту позовної заяви, оскільки тільки при додержанні цих вимог позовна заява може виконати роль процесуального засобу по­рушення судової діяльності, спрямованої на захист суб'єктивних прав та охоронюваних законом інтересів фізичних та юридичних осіб. Так, відповідно до ст. 119 ЦПК позовна заява подається до суду у письмовій формі. Позовна заява повинна містити: найменування суду, до якого подається заява; ім'я (найменування) позивача і відповідача, а також ім'я представника позивача, якщо позовна заява подається представ­ником, їх місце проживання (перебування) або місцезнаходження, поштовий індекс, номер засобів зв'язку, якщо такий відомий; зміст позовних вимог; ціну позову щодо вимог майнового характеру; виклад обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги; зазначення доказів, що підтверджують кожну обставину, наявність підстав для звільнення від доказування; перелік документів, що додаються до заяви. Позовна заява підписується позивачем або його представником та зазначається дата її подання. До позовної заяви додаються документи, що підтвер­джують сплату судового збору.

У тому випадку, якщо позовна заява містить вимоги, які відповідно до ст. 96 ЦПК підлягають вирішенню в порядку наказного проваджен­ня і відносно яких може бути виданий судовий наказ, а саме: якщо 542

заявлено вимогу про стягнення нарахованої, але невиплаченої праців- никові суми заробітної плати; про компенсацію витрат на проведення розшуку відповідача, боржника, дитини або транспортних засобів борж­ника; про стягнення заборгованості за оплату житлово-комунальних послуг, телекомунікаційних послуг, послуг телебачення та радіомовлен­ня з урахування індексу інфляції та трьох відсотків річних, нарахованих заявником на суму заборгованості; про присудження аліментів на дити­ну в розмірі тридцяти відсотків прожиткованого мінімуму для дитини відповідного віку, якщо ця вимога не пов'язана з встановленням чи оспо­рюванням батьківства (материнства) та необхідністю залучення інших заінтересованих осіб; про повернення вартості товару неналежної якос­ті, якщо є рішення суду, яке набрало законної сили, про встановлення факту продажу товару неналежної якості, ухвали не на користь невизна- ченого кола споживачів; до позовної заяви мають бути додатні копії ухвали про відмову у прийнятті заяви про видачу судового наказу або ухвали про скасування судового наказу.

У разі пред'явлення позову особами, які діють на захист прав, свобод та інтересів іншої особи, в заяві повинні бути зазначені під­стави такого звернення. Якщо позовна заява подається представником позивача, до позовної заяви додається довіреність чи інший документ, що підтверджує його повноваження. Якщо позовна заява подана після вжиття заходів забезпечення доказів або позову, то вона повинна міс­тити також і відомості про ці процесуальні дії.

Крім того, цивільне процесуальне законодавство зобов'язує пози­вача додати до позовної заяви її копії та копії всіх документів, що до­даються до неї, відповідно до кількості відповідачів і третіх осіб, однак правило щодо подання копій документів не поширюється на позови, що виникають із трудових правовідносин, а також про відшкодування шкоди, завданої внаслідок злочину чи каліцтвом, іншим ушкодженням здоров'я або смертю фізичної особи, незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів дізнання, досудового слідства, прокуратури або суду(ст. 120 ЦПК).

Цивільне процесуальне законодавство не містить вимоги до по­зивача посилатися на правові норми, на яких ґрунтуються позовні вимоги, хоча громадяни при зверненні до суду широко використовують інститут представництва і звертаються за правовою допомогою до професіональних юристів — адвокатів, які, складаючи позовну заяву від імені заінтересованої особи, посилаються на відповідні правові норми. На наш погляд, було б доцільно ввести таку вимогу стосовно позовних заяв прокурорів, органів державної влади, органів місцевого самоврядування та інших суб'єктів, які звертаються до суду за судовим захистом прав, свобод інших осіб, а також державних чи суспільних інтересів.

Цивільне процесуальне законодавство передбачає наслідки недо­держання вимог щодо форми та змісту позовної заяви.

Відповідно до ч. 1 ст. 121 ЦПК суддя, встановивши, що позовну за­яву подано без додержання вимог, викладених у статтях 119 і 120 ЦПК, або не сплачено судовий збір, постановляє ухвалу, в якій зазначаються підстави залишення заяви без руху, про що повідомляє позивача і надає йому строк для усунення недоліків, який не може перевищувати п'яти днів з дня отримання позивачем ухвали.

Якщо позивач відповідно до ухвали судді у встановлений строк виконає всі перелічені у статтях 119 і 120 ЦПК вимоги, сплатить суму судового збору, позовна заява вважається поданою в день первісного її подання до суду.

Крім того, заява підлягає поверненню у випадках, коли:

1) позивач до відкриття провадження у справі подав заяву про по­вернення йому позову;

2) заяву подано недієздатною особою;

3) заяву від імені позивача подано особою, яка не має повноважень на ведення справи;

4) справа не підсудна цьому суду;

5) подана заява про розірвання шлюбу під час вагітності дружини або до досягнення дитиною одного року без дотримання вимог, вста­новлених Сімейним кодексом України (ч. З ст. 121 ЦПК). Відповідно до ст. 110 Сімейного кодексу України позов про розірвання шлюбу не може бути пред'явлений протягом вагітності дружини та протягом одного року після народження дитини, крім випадків, коли один із по­дружжя вчинив протиправну поведінку, яка містить ознаки злочину, щодо другого з подружжя або дитини. Чоловік, дружина мають право пред'явити позов про розірвання шлюбу протягом вагітності дружини, якщо батьківство зачатої дитини визнане іншою особою. Чоловік, дружина мають право пред'явити позов про розірвання шлюбу до до­сягнення дитиною одного року, якщо батьківство щодо неї визнане іншою особою або за рішенням суду відомості про чоловіка як батька дитини виключено із актового запису про народження дитини.

Крім того, заява підлягає поверненню, якщо позивач звернувся з вимогою, за якою може бути видано судовий наказ (ст. 96 ЦПК) та не додав до позовної заяви ухвалу суду про відмову у прийнятті заяви про видачу судового наказу або ухвалу про скасування судового наказу.

Про повернення позовної заяви суддя постановляє ухвалу, яка від­повідно до ст. 293 ЦПК може бути оскаржена. Крім того, повернення позовної заяви (заяви) не перешкоджає повторному зверненню із за­явою до суду, якщо перестануть існувати обставини, що стали підста­вою для повернення заяви.

Процесуальним засобом порушення справ позовного провадження є позов у формі позовної заяви, але оскільки процесуальний закон передбачає також наказне та окреме провадження, то необхідно роз­глянути вимоги щодо процесуальних документів, з якими звертаються по справах наказного та окремого провадження.

Стаття 98 ЦПК містить вимоги щодо форми та змісту заяви про видачу судового наказу. Так, дана заява подається до суду в письмовій формі. У заяві має бути зазначено:

1) найменування суду, в який подається заява;

2) ім'я (найменування) заявника та боржника, а також ім'я (на­йменування) представника заявника, якщо заява подається представ­ником, їхнє місцепроживання, або місцезнаходження;

3) вимоги заявника і обставини, на яких вони ґрунтуються;

4) перелік документів, що додаються до заяви.

Заява підписується заявником або його представником і подається з її копіями та копіями доданих до неї документів відповідно до кіль­кості боржників. До заяви, яка подається представником заявника, має бути додано документ, що підтверджує його повноваження. До заяви про видачу судового наказу додаються документи, що підтверджують оплату судового збору. Порівняльний аналіз вимог закону щодо форми та змісту позовної заяви і заяви про видачу судового наказу дозволяє зробити висновок, що вони дуже схожі, а розбіжності в цих вимогах обумовлені специфікою виду провадження.

Крім того, до неналежним чином оформленої заяви про видачу судового наказу застосовується правила ст. 121 ЦПК, як і до неналеж­ним чином оформленої позовної заяви.

Щодо окремого провадження, то слід зазначити, що відповідно до ч. З ст. 235 ЦПК справи окремого провадження розглядаються судом з додержанням загальних правил, встановлених цивільним процесу­альним кодексом, за винятком положень щодо змагальності та меж судового розгляду, а також з урахуванням особливостей розгляду окре­мих категорій справ окремого провадження.

По кожній категорії справ окремого провадження закон визначає вимоги щодо змісту заяви, але ці вимоги стосуються лише специфіки даної категорії справ. Уніфікованість процесуальної форми обумовлює той факт, що заяви по справах окремого провадження повинні відпо­відати вимогамА які стосуються позовних заяв, а також у разі невідпо­відності заяв зазначеним вимогам повинні наставати наслідки, перед­бачені ст. 121 ЦПК, хоча прямої вказівки на це процесуальний закон не містить.

—