5.4. Відмова у прийнятті та повернення позовної заяви

Відповідно до п. 3.2 роз’яснення Вищого арбітражного суду України № 02-5/289 від 18.09.1997 р. "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України" питання про прийняття позовної заяви вирішується суддею, який має право відмовити у її прийнятті у випадках, передбачених ст.

Так, на підставі п. 1 ст. 62 ГПК суддя відмовляє у прийнятті позовної заяви, якщо спір непідвідомчий господарському суду, зокрема, коли його вирішення чинним законодавством віднесене до компетенції іншого органу.

Суд повертає позовну заяву, якщо в провадженні господарського суду або іншого органу, який у межах своєї компетенції вирішує господарський спір, є справа зі спору між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав або є рішення цих органів із такого спору, а також якщо позов подано до підприємства або організації, які ліквідовані.

Про відмову в прийнятті позовної заяви виноситься ухвала (додаток F), яка надсилається сторонам, прокурору чи його заступнику, якщо вони є заявниками, не пізніше ніж за п’ять днів з дня надходження заяви.

До ухвали про відмову у прийнятті позовної заяви, що надсилається заявникові, додаються позовні матеріали.

Ухвалу про відмову у прийнятті заяви може бути оскаржено. У разі скасування цієї ухвали позовна заява вважається поданою в день першого звернення до господарського суду.

Перелік підстав відмови у прийнятті позовної заяви, встановлений ст. 63 ГПК, є вичерпним. Так, ГПК не передбачає права судді на таку відмову, за мотивами, що позов поданий до підприємства або організації, які згідно з чинним законодавством не можуть бути відповідачами з такого спору. Якщо ці обставини виявлені в процесі розгляду справи, позов задоволенню не підлягає. Суд не має права повернути позовну заяву також з мотиву недодання документів, що є доказами, оскільки позивач може їх надавати, а суд – вимагати їх надання до закінчення розгляду справ.

Згідно з п. 3.3 зазначеного вище роз’яснення Вищого арбітражного суду недодержання вимог ст. 54 і 57 ГПК щодо форми, змісту і додатків до позовної заяви тягне за собою наслідки, передбачені ст. 63 ГПК.

Господарським процесуальним кодексом передбачені умови, за наявності яких суддя не приймає позовну заяву і повертає її без розгляду. Ці умови свідчать не про відсутність у позивача права на подання позову, а лише про те, що позовна заява не може бути прийнята до розгляду господарським судом доти, доки не будуть усунені підстави, які зумовили повернення заяви. Суддя повертає позовну заяву і додані до неї документи без розгляду у випадках, передбачених ч. І ст. 63 ГПК, а саме:

- позовну заяву підписано особою, яка не має права її підписувати, або особою, посадове становище якої не зазначене;

- у позовній заяві не зазначено повного найменування сторін, їх поштових адрес;

- у позовній заяві не зазначені обставини, на яких ґрунтується позовна вимога, доказів, що підтверджують викладені в заяві обставини, обґрунтований розрахунок стягуваної чи оспорюваної суми;

- не подано докази сплати державного мита у встановлених порядку та розмірі;

- порушено правила об’єднання вимог або об’єднано в одній позовній заяві кілька вимог до одного чи кількох відповідачів і сумісний розгляд цих вимог перешкоджатиме з’ясуванню прав і взаємовідносин сторін чи суттєво утруднить вирішення спору;

- не подано доказів надсилання відповідачеві копії позовної заяви і доданих до неї документів;

- до внесення ухвали про порушення провадження у справі від позивача надійшла заява про врегулювання спору;

- не подано доказів сплати витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Суддя повертає позовну заяву не пізніше ніж за п’ять днів із дня її надходження, про що виносить ухвалу. Ухвалу про повернення позовної заяви може бути оскаржено.

Повернення позовної заяви не перешкоджає повторному зверненню з нею до господарського суду в загальному порядку після усунення допущеного порушення.

Якщо до позовної заяви відокремленого підрозділу не доданий документ, що підтверджує відповідні його повноваження, господарський суд повертає позовну заяву на підставі п. 1 ч. І ст. 63 ГПК.

Якщо в позовній заяві є посилання на докази, що підтверджують викладені обставини, але самі докази до позовної заяви не додані, таку заяву не можна повертати з посиланням на ст. 63 ГПК. У цьому випадку суддя господарського суду в процесі підготовки справи до розгляду ухвалою витребовує ці докази від позивача чи відповідача.

Відповідно до роз’яснення Вищого господарського суду № 04-5/609 від 31.05.2002 р. та Рекомендацій Президії Вищого господарського суду № 04-5/212 від 10.02.2004 р. господарським судам не слід допускати повернення позовних заяв та заяв кредиторів у справах про банкрутство в разі подання як доказу сплати державного мита платіжних доручень, що відповідають вимогам Інструкції про порядок обчислення та справляння державного мита[42].

У разі виникнення сумнівів щодо надходження і зарахування державного мита до державного бюджету України господарський суд має право згідно з п. 4 ст. 65 ГПК витребувати від позивача чи кредитора відповідне підтвердження територіального органу Державного казначейства України.

Несплачені у встановлених порядку та розмірі суми державного мита і витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу можна стягнути за результатами розгляду справи.

Якщо передбачені в п. 2-6, п. 10 ч. І ст. 63 ГПК підстави повернення позовної заяви виявлені господарським судом після прийняття позовної заяви до розгляду, справа підлягає розгляду по суті.

Щодо підстав повернення позову, зазначених у п. 1 і 3 ч. І ст. 63 ГПК, то в разі їх виявлення після прийняття позовної заяви позов із урахуванням конкретних обставин підлягає залишенню без розгляду згідно з п. 1 ч. І ст. 81 ГПК або ж провадження зі справи припиняється відповідно до п. 3 ч. І ст. 80 ГПК.

Суддя повертає позовну заяву не пізніше ніж за п’ять днів із дня її надходження, про що виносить ухвалу (додаток G). Ухвалу про повернення позовної заяви може бути оскаржено. Повернення позовної заяви не перешкоджає повторному зверненню з нею до господарського суду в загальному порядку після усунення допущених порушень.