<<
>>

§ 2. Передумови права на звернення до суду та порядок його здійснення

Звернення до суду відповідного суб'єкта, якому законом надане таке право, на захист прав, свобод чи інтересів є однобічним процесу­альним за змістом волевиявленням, метою якого є відкриття прова­дження у справі і виникнення процесуальної діяльності, яка буде спря­мована на розгляд та вирішення цивільної справи.

Звернення із заявою до органу судової влади, яким є суд, — це важлива процесуальна дія відповідного суб'єкта. Але саме по собі звернення до суду шляхом подання заяви не означає, що провадження у справі буде відкрито і виникне процес по розгляду і вирішенню цієї справи. Суддя, який одноособово вирішує питання про відкриття про­вадження у справі, може відкрити провадження у справі лише тоді, коли для цього є всі необхідні умови, встановлені законом. Інакше кажучи, особа, яка звернулася до суду з конкретної цивільної справи, повинна мати на це право, а також належним чином здійснювати це право, а суддя як носій судової влади повинен перевірити наявність передумов права на звернення до суду за судовим захистом.

Можливість практичного здійснення права на звернення до суду за судовим захистом залежить від певних передумов, які у цивільній про­цесуальній літературі іменуються передумовами права на звернення до суду за судовим захистом. Ці передумови розподіляють на суб'єктивні, які належать до особистості суб'єктів спору, та на об'єктивні, пов'язані з характером предмета, який підлягає внесенню на розгляд суду; на по­зитивні та негативні — залежно від зв'язку права на звернення до суду з наявністю або відсутністю цих передумов.

До суб'єктивних передумов належить процесуальна правоздатність особи, яка звернулася до суду за судовим захистом, а також суб'єкта, який буде притягнутий судом як відповідач або заінтересована особа. Право на звернення до суду за судовим захистом виникає одночасно з виникненням цивільної процесуальної правоздатності.

Так, відповід­но до ст. 28 ЦПК здатність мати цивільні процесуальні права та обов'язки сторони, третьої особи, заявника, заінтересованої особи (цивільна процесуальна правоздатність) визнається за всіма фізичними і юридичними особами. Оскільки всі фізичні особи набувають про­цесуальної правоздатності з моменту народження і не можуть бути її позбавлені, а відповідно і здатності звернення до суду за судовим за­хистом, то в судовій практиці питання щодо процесуальної правоздат­

ності може виникати тільки стосовно організацій. Процесуальна право­здатність організацій залежить від того, чи є організація юридичною особою.

Суб'єктивною передумовою права на звернення до суду є також процесуальна заінтересованість особи. За загальним правилом зверта­тися до суду можна лише за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод та інтересів. Із цього положення ст. З ЦПК випливає наявність заінтересованості особи в судовому захисті. Щодо заінтересованості осіб, які звертаються до суду за захистом прав, свобод та інтересів іншої особи, або державних чи суспільних інте­ресів, то їх заінтересованість має службовий характер і обумовлена їх правовим становищем.

Об'єктивні передумови права на звернення до суду розподіляють­ся на позитивні й негативні.

Передумови, наявність яких необхідна для реалізації права на звернення до суду, називаються позитивними. До позитивних перед­умов належать:

1) правовий характер спору;

2) віднесення справи до юрисдикції загальних судів.

Негативними вважаються передумови, з відсутністю яких закон

пов'язує можливість звернення до суду. Це такі передумови:

1) відсутність такого, що набрало законної сили, рішення чи ухвали суду про закриття провадження у справі у зв'язку з відмовою позивача від позову або укладенням мирової угоди сторін у спорі між тими сами­ми сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав;

2) відсутність у провадженні цього чи іншого суду справи зі спору між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих під­став;

3) відсутність рішення третейського суду, прийнятого в межах його компетенції, щодо спору між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав, за винятком випадків, коли суд відмовив у видачі виконавчого листа на примусове виконання рішення третей­ського суду або скасував рішення третейського суду і розгляд справи в тому ж третейському суді виявився неможливим;

4) відсутність недопустимості правонаступництва у спірних право­відносинах після смерті фізичної особи, а також у зв'язку з ліквідацією юридичної особи, які є однією із сторін у справі.

Право на звернення до суду підлягає реалізації в установленому законом порядку. Порядок реалізації права на звернення до суду перед- 538

бачає дотримання правил підсудності, наявність дієздатності заявника, наявність належним чином оформлених повноважень представника, а також відповідність змісту та форми заяви вимогам закону.

Реалізація права на судовий захист у позовному провадженні здій­снюється пред'явленням позову. Відповідно до ч. 1 ст. 118 ЦПК позов пред'являється шляхом подання позовної заяви до суду першої інстан­ції, де вона реєструється з дотриманням порядку, встановленого час­тинами другою і третьою ст. 11 ЦПК, та не пізніше наступного дня передається визначеному судді.

Відповідно до ч. 2 ст. 11 ЦПК позовні заяви, скарги, подання та інші передбачені законом процесуальні документи, що подаються до суду і можуть бути предметом судового розгляду, у порядку їх надхо­дження підлягають обов'язковій реєстрації в автоматизованій системі документообігу суду, що здійснюється працівниками апарату відповід­ного суду в день надходження документів. До автоматизованої системи документообігу суду в обов'язковому порядку вносяться: дата надхо­дження документів, інформація про предмет спору та сторони у спра­ві, прізвище працівника суду, який здійснив реєстрацію, інформація про рух судових документів, дані про суддю, який розглядав справу, та інші дані, передбачені Положенням про автоматизовану систему до­кументообігу суду, що затверджується Радою суддів України за пого­дженням з Державною судовою адміністрацією України.

Частина 3 ст. 11і ЦПК передбачає, що визначення судді або колегії суддів для розгляду конкретної справи здійснюється автоматизованою системою документообігу суду під час реєстрації відповідних доку­ментів за принципом вірогідності, який ураховує кількість справ, що перебувають у провадженні суддів, заборону брати участь у перегляді для судді, який брав участь в ухваленні судового рішення, про перегляд якого ставиться питання, перебування суддів у відпустці, на лікарня­ному, у відрядженні та закінчення терміну повноважень. Справи роз­поділяються з урахуванням спеціалізації суддів.

Після визначення судді або колегії суддів для розгляду конкретної справи внесення змін до реєстраційних даних щодо цієї справи, а також видалення цих даних з автоматизованої системи документообігу суду не допускається, крім випадків, установлених законом.

Автоматизована система документообігу суду забезпечує: 1) об'єк­тивний та неупереджений розподіл справ між суддями з додержанням принципів черговості та рівної кількості справ для кожного судді;

2) надання фізичним та юридичним особам інформації про стан роз­гляду справ, у яких вони беруть участь; 3) централізоване зберігання текстів рішень, ухвал суду та інших процесуальних документів; 4) під­готовку статистичних даних; 5) реєстрацію вхідної і вихідної корес­понденції та етапів її руху; 6) видачу судових рішень та виконавчих листів на підставі наявних в автоматизованій системі документообігу суду даних щодо судового рішення та реєстрації заяви особи, на ко­ристь якої воно ухвалено; 7) передачу справ до електронного архіву.

Крім того, ст. її' ЦПК передбачає, що доступ до автоматизованої системи документообігу суду надається суддям та працівникам апара­ту суду згідно з їх функціональними обов'язками. Несанкціоноване втручання в роботу автоматизованої системи документообігу суду має наслідком відповідальність, установлену законом. Порядок функціо­нування автоматизованої системи документообігу суду, в тому числі видачі судових рішень та виконавчих листів, передачі справ до електрон­ного архіву, зберігання текстів судових рішень, ухвал та інших про­цесуальних документів, надання інформації фізичним і юридичним особам, підготовки статистичних даних визначається Положенням про автоматизовану систему документообігу суду.

Якщо суддя встановить, що суб'єкт, який звернувся до суду за судо­вим захистом, має на це право, то він повинен встановити, чи підсудна ця справа даному суду. Відповідно до ч. З ст. 122 ЦПК, у разі якщо від­повідачем у позовній заяві, поданій і оформленій у порядку, встановле­ному законом, вказана фізична особа, що не є суб'єктом підприємни­цької діяльності, суд не пізніше двох днів з дня надходження позовної заяви до суду звертається до відповідного органу реєстрації місця пере­бування та місця проживання особи щодо надання інформації про за­реєстроване місце проживання (перебування) такої фізичної особи.

Інформація про місце проживання (перебування) фізичної особи має бути надана протягом трьох днів з моменту отримання відповідним органом реєстрації місця проживання та перебування особи відповід­ного звернення суду.

Якщо за результатами отриманої судом інформації буде встановле­но, що справа не підсудна цьому суду, суд повертає позовну заяву на підставі п. 4 ч. З ст. 121 ЦПК у зв'язку з непідсудністю.

У разі якщо отримана судом інформація не дає можливості встано­вити зареєстроване у встановленому законом порядку місце проживан­ня (перебування) фізичної особи, суд вирішує питання про відкриття провадження у справі. Подальший виклик такої особи як відповідача у справі здійснюється через оголошення у пресі.

Далі перевіряється дієздатність особи, яка звернулася до суду. Не­дієздатність особи, яка безпосередньо подала заяву до суду, є пере­шкодою до відкриття провадження у справі, якщо до суду звернулася недієздатна особа, то відповідно до п. 2 ч. З ст. 121 ЦПК, суд повертає заяву. Недієздатність відповідача не є перешкодою для порушення цивільної справи і позов може бути пред'явлений до недієздатного відповідача, оскільки його інтереси в суді завжди захищають законні представники (ст. 39 ЦПК).

Якщо заяву подано судовим представником, то представник пови­нен мати повноваження на ведення справи. Відповідно до ст. 42 ЦПК повноваження представників сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, на ведення справи в суді повинні бути посвідчені такими до­кументами:

1) довіреністю фізичної особи;

2) довіреністю юридичної особи або документами, що посвідчують службове становище і повноваження її керівника;

3) свідоцтвом про народження дитини або рішенням про призна­чення опікуном, піклувальником чи охоронцем спадкового майна.

Довіреність фізичної особи повинна бути посвідчена нотаріально або посадовою особою організації, в якій довіритель працює, навча­ється, перебуває на службі, стаціонарному лікуванні чи за вироком суду, або за місцем його проживання.

Довіреність від імені юридичних осіб видається за підписом посадової особи, уповноваженої на це за­коном, статутом або положенням, з прикладенням печатки юридичної особи. Повноваження адвоката як представника можуть також посвід- чуватись ордером, який виданий відповідним адвокатським об'єднанням або договором. До ордера адвоката обов'язково додається витяг із до­говору, в якому зазначаються повноваження адвоката як представника або обмежується його право на вчинення окремих процесуальних дій. Витяг посвідчується підписами сторін договору. Оригінали документів, які підтверджують повноваження представника, або копії з них, по­свідчені суддею, приєднуються до справи.

У випадках, якщо до суду звертається особа не у своїх інтересах без належних на це повноважень, суддя зобов'язаний повернути заяву (п. З ч. З ст. 121 ЦПК).

Суддя відкриває провадження у цивільній справі не інакше як на підставі відповідної заяви. При цьому процесуальне законодавство передбачає певні вимоги до форми та змісту заяви як процесуального документа. Вона повинна бути подана у письмовій формі та містити відповідні реквізити (ст. 119 ЦПК).

Належна реалізація відповідним суб'єктом права на звернення до суду за судовим захистом тягне за собою відкриття провадження у спра­ві, виникнення процесу по розгляду і вирішенню правового спору, а та­кож обов'язок суду розглянути та вирішити цивільну справу по суті.

<< | >>
Источник: В. В. Комаров, В. А. Бігун, В. В. Баранкова та ін.. Курс цивільного процесу: підручник / В. В. Комаров, В. А. Бігун, В. В. Баранкова та ін. ; за ред. В. В. Комарова. - X.,2011. - 1352 с.. 2011

Еще по теме § 2. Передумови права на звернення до суду та порядок його здійснення:

  1. 2.4. Проблеми реалізації міжнародно-правових стандартів в діяльності місцевих загальних судів України
  2. Стаття 17. Юрисдикція адміністративних судів щодо вирішення адміністративних справ
  3. Принципи, що визначають процесуальну діяльність суду та осіб, які беруть участь у справі
  4. § 2. Передумови права на звернення до суду та порядок його здійснення
  5. § 2. Право касаційного оскарження та порядок його здійснення
  6. § 4. Провадження в адміністративному суді першої інстанції. Судові рішення
  7. 2.2. Теоретико-правові проблеми адаптації законодавства України до законодавства Європейського Союзу.
  8. § 1. Українська Центральна Рада - вищий представницький орган УНР
  9. 2.1. Теоретико–правові засади діяльності міліції, інших правоохоронних органів по забезпеченню реалізації правового статусу неповнолітніх.
  10. 2.2. Об’єктивна сторона злочинів проти життя та здоров’я особи, вчинюваних медичними працівниками
- Авторское право - Аграрное право - Адвокатура - Административное право - Административный процесс - Арбитражный процесс - Банковское право - Вещное право - Государство и право - Гражданский процесс - Гражданское право - Дипломатическое право - Договорное право - Жилищное право - Зарубежное право - Земельное право - Избирательное право - Инвестиционное право - Информационное право - Исполнительное производство - История - Конкурсное право - Конституционное право - Корпоративное право - Криминалистика - Криминология - Медицинское право - Международное право. Европейское право - Морское право - Муниципальное право - Налоговое право - Наследственное право - Нотариат - Обязательственное право - Оперативно-розыскная деятельность - Политология - Права человека - Право зарубежных стран - Право собственности - Право социального обеспечения - Правоведение - Правоохранительная деятельность - Предотвращение COVID-19 - Семейное право - Судебная психиатрия - Судопроизводство - Таможенное право - Теория и история права и государства - Трудовое право - Уголовно-исполнительное право - Уголовное право - Уголовный процесс - Философия - Финансовое право - Хозяйственное право - Хозяйственный процесс - Экологическое право - Ювенальное право - Юридическая техника - Юридические лица -