§ 1. Дії судді пов’язані із прийняттям та поверненням позовної заяви

Питання про прийняття позовної заяви, згідно із ст. 61 ГПК вирішується суддею. Зокрема, це означає, що питання про прийняття позовної заяви та питання про порушення провадження у справі вирішується суддею одноособово, без виклику сторін до суду.

Підставою розгляду питання про прийняття позовної заяви є позовна заява, що надійшла до господарського суду. Господарський суд не в праві відмовляти у прийнятті позовної заяви і зобов’язаний прийняти позовну заяву до розгляду, якщо її оформлено і подано до господарського суду з дотриманням вимог норм ГПК.

Оформлення позовної заяви за правилами ГПК означає, що вона повинна відповідати вимогам, установленим статтями 54-58 ГПК.

Подання позовної заяви за правилами ГПК означає, що позовна заява повинна бути подана:

а) за правилами підвідомчості й підсудності справ господарським судам згідно ст. 12-16 ГПК;

б) у випадку подання зустрічного позову - за правилами ст. 60 ГПК.

Частиною першою ст. 60 ГПК передбачено, що зустрічний позов повинен бути взаємно пов’язаний з первісним. У цьому питанні слід керуватися постановою Пленуму Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» № 18 від 26 грудня 2011 р., в пункті 3.15 якої зазначено, право відповідача на подання зустрічного позову для спільного розгляду з первісним позовом також пов’язується з початком розгляду господарським судом справи по суті. У разі подання зустрічного позову після початку розгляду справи по суті суддя відмовляє в його прийнятті на підставі пункту 1 частини першої ст. 62 ГПК як такого, що поданий з порушенням припису частини першої ст.

Обставини, які свідчать про взаємну пов’язаність зустрічного позову з первісним (зокрема, за підставами цих позовів та/або поданими доказами; у зв'язку з тим, що задоволення зустрічного позову виключатиме частково чи повністю задоволення первісного позову тощо), а так само докази, що підтверджують саме ці обставини, повинні зазначатися у зустрічній позовній заяві (пункт 5 ч. 2 ст. 54 ГПК). Якщо у ній не вказано відповідних обставин, на яких, зокрема, ґрунтується позовна вимога, доказів, що підтверджують ці обставини, то зустрічна позовна заява повертається без розгляду з посиланням на пункт 3 частини першої ст. 63 та ст. 60 ГПК. Така заява не може повертатися судом з посиланням на пункт 5 частини першої ст. 63 ГПК, оскільки подання зустрічного позову не означає об’єднання вимог в одній позовній заяві.

Позовна заява може бути подана безпосередньо до господарського суду через його канцелярію або надіслана поштою.

За результатом розгляду питання про прийняття позовної заяви суд приймає одне з таких рішень:

а) про відмову у прийнятті позовної заяви (ст. 62 ГПК);

б) про повернення позовної заяви (ст. 63 ГПК);

в) про порушення провадження у справі (ст. 64 ГПК).

Згідно статті 62 ГПК суддя відмовляє у прийнятті позовної заяви, якщо:

1) заява не підлягає розгляду в господарських судах України;

2) у провадженні господарського суду або іншого органу, який в межах своєї компетенції вирішує господарський спір, є справа зі спору між тими ж сторонами, про той же предмет і з тих же підстав або є рішення цих органів з такого спору;

3) настала смерть фізичної особи або оголошено її померлою чи припинено діяльність суб’єкта господарювання, які звернулися із позовною заявою або до яких пред’явлено позов, якщо спірні правовідносини не допускають правонаступництва.

Про відмову у прийнятті позовної заяви виноситься ухвала, яка надсилається сторонам, прокурору чи його заступнику, якщо вони є заявниками, не пізніше трьох днів з дня надходження заяви.

До ухвали про відмову у прийнятті позовної заяви, що надсилається заявникові, додаються позовні матеріали.

Ухвалу про відмову у прийнятті позовної заяви може бути оскаржено. У разі скасування цієї ухвали позовна заява вважається поданою в день первісного звернення до господарського суду.

Перелік підстав наведений є вичерпним і розширенню не підлягає, тобто суд не має права відмовити у прийнятті позовної заяви з підстав, інших, ніж викладені у ст. 62 ГПК. Зокрема, підставою щодо відмови у прийнятті позовної заяви може бути, якщо позивач подав позов з порушенням правил підвідомчості справ господарським судам, установлених у ст. 12 ГПК.

Водночас, суд не вправі відмовити у прийнятті позовної заяви, якщо з матеріалів справи вбачається, що сторони домовилися про те, що спір розглядатиметься третейським судом (арбітражем), якщо за правилами підвідомчості цей спір є підвідомчим господарським судам.

В реалізації прийняття позовної заяви слід враховувати постанову Пленуму Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» № 18 від 26 грудня 2011 р., в якій вказується, що питання про прийняття позовної заяви вирішується суддею, який має право відмовити у її прийнятті у випадках, передбачених ст. 62 ГПК. Перелік підстав відмови в прийнятті позовної заяви, встановлений частиною першою цієї статті, є вичерпним. ГПК не передбачає права судді на таку відмову з тих мотивів, що позов поданий до підприємства або організації, які не є належними відповідачами з такого спору: якщо ці обставини виявлено в процесі розгляду справи, позов задоволенню не підлягає.

На підставі пункту 1 частини першої ст. 62 ГПК суддя відмовляє у прийнятті позовної заяви, якщо спір непідвідомчий господарському суду, зокрема, коли його вирішення законодавством України віднесено до компетенції іншого органу або заява взагалі не підлягає розглядові в судовому порядку (наприклад, про визнання недійсним листа, накладної, акта експертизи тощо).

Недодержання вимог статей 54, 56 та пунктів 2 і 3 частини першої ст. 57 ГПК щодо форми, змісту і додатків до позовної заяви тягне за собою наслідки, передбачені ст. 63 ГПК. Позовна заява підлягає поверненню без розгляду, якщо позивачем не вказано повне найменування сторін та їх поштових адрес, або позовну заяву підписано не уповноваженою належним чином особою чи особою, посадове становище якої не вказано, або прокурор не зазначив орган, уповноважений здійснювати відповідні функції держави у спірних відносинах, або позовна заява не підписана позивачем.

У застосуванні положень пункту 1 частини першої ст. 63, а також пункту 1 частини першої ст. 81 ГПК у випадках, коли позовну заяву підписано особою, яка не має права її підписувати, слід мати на увазі таке.

Якщо господарський суд має сумніви стосовно наявності у особи, яка підписала позовну заяву, відповідних повноважень, він у процесі підготовки справи до судового розгляду витребує у позивача докази на підтвердження таких повноважень. У разі їх неподання суд виносить ухвалу про залишення позову без розгляду. Якщо позовну заяву підписано особою на підставі виданої їй довіреності, до заяви має бути додано оригінал або належно завірену копію такої довіреності. У разі коли до позовної заяви, підписаної представником позивача, не додано оригіналу або належно завіреної копії довіреності, але в цій заяві вміщено посилання на номер і дату довіреності, то господарський суд, приймаючи заяву до розгляду, витребує у позивача таку довіреність, а в разі її неподання виносить ухвалу про залишення позову без розгляду на підставі пункту 5 частини першої ст. 81 ГПК.

Наявність на позовній заяві факсимільного підпису означає, що вона не підписана особою, яка має право її підписувати, і підлягає поверненню.

Підставою для повернення позовної заяви є також відсутність викладу обставин, на яких ґрунтується позовна вимога, та не зазначення доказів, що підтверджують викладені в заяві обставини. Господарський суд повертає позовну заяву, що не містить обґрунтованого розрахунку стягуваної чи оспорюваної суми, або такий розрахунок не додано до заяви.

Якщо у позовній заяві є посилання на докази, що підтверджують викладені обставини, але самі докази до позовної заяви не додані, таку заяву не можна повертати з посиланням на ст. 63 ГПК. У цьому випадку суддя у процесі підготовки справи до розгляду ухвалою витребовує ці докази від позивача чи відповідача. У разі коли до позовної заяви додано докази надсилання відповідачеві копії лише самої заяви, але відсутні докази надсилання йому копій доданих до неї документів, така заява підлягає поверненню на загальних підставах згідно з пунктом 6 частини першої ст. 63 ГПК. Також не може вважатися належним доказом надіслання відповідачеві копії позовної заяви та доданих до неї документів проставлена на позовній заяві відмітка іншої сторони, якщо у цій відмітці не зазначено, ким саме прийнято копію позовної заяви.

Про повернення позовної заяви і доданих до неї документів виноситься ухвала, яку може бути оскаржено. Водночас, якщо передбачені у пунктах 2, 3, 4, 5 і 6 частини першої ст. 63 ГПК підстави повернення позовної заяви виявлено господарським судом після прийняття позовної заяви до розгляду, справа підлягає розглядові по суті. У разі необхідності розгляд справи може бути відкладено (ст. 77 ГПК), зокрема, з метою: одержання необхідних доказів чи обґрунтованого розрахунку стягуваної (оспорюваної) суми; надіслання відповідачеві чи іншим особам, які беруть участь у справі, копій позовних матеріалів.

Що ж до підстави повернення позову, зазначеної у пункті 1 частини першої ст. 63 ГПК то у разі її виявлення після прийняття позовної заяви позов, з урахуванням конкретних обставин, підлягає залишенню без розгляду згідно з пунктом 1 частини першої ст. 81 ГПК.

Позивач має право об’єднати в одній позовній заяві кілька вимог, пов’язаних між собою підставою виникнення або поданими доказами (зокрема, про стягнення неповернутого кредиту, відсотків за користування кредитом і неустойки; про визнання недійсним акта і про відшкодування заподіяної у зв’язку з його виданням шкоди; про стягнення вартості недостачі товару, одержаного за кількома транспортними документами і оформленої одним актом приймання або коли такий товар сплачено за одним розрахунковим документом; про спонукання до виконання зобов’язань за господарським договором і про застосування заходів майнової відповідальності за його невиконання тощо). Право об’єднати кілька однорідних позовних заяв або справ, у яких беруть участь ті ж самі сторони, надане також судді. При цьому останній вправі вирішувати питання про об’єднання лише тих заяв (справ), які перебувають в його провадженні.

Однорідними можуть вважатися позовні заяви, які, пов’язані з однорідними позовними вимогами і водночас подані одним і тим же позивачем до одного й того самого відповідача (чи відповідачів) або хоча й різними позивачами, але до одного й того ж відповідача. Однорідними ж позовними вимогами є такі, що виникають з одних і тих самих або з аналогічних підстав і водночас пов’язані між собою одним і тим самим способом захисту прав і законних інтересів. Якщо позивач порушив правила об’єднання вимог або об’єднання цих вимог перешкоджатиме з’ясуванню прав і взаємовідносин сторін чи суттєво утруднить вирішення спору, суддя має право повернути позовну заяву (ст. 58 та пункт 5 ч. 1 ст. 63 ГПК). Наприклад, господарський суд повинен повернути позовну заяву без розгляду, якщо: позов поданий одночасно до залізниці та вантажовідправника (вантажоодержувача), і в цій позовній заяві об’єднані вимоги, що ґрунтуються на комерційному акті, з вимогами, які обґрунтовані іншими документами; об’єднано вимоги про стягнення сум боргу, який виник з різних договорів або інших правочинів, і т.п.

Повертаючи позовну заяву згідно частини першої ст. 63 ГПК, господарський суд повинен зазначити у відповідній ухвалі всі підстави такого повернення, які наведені у цій частині і під які підпадає заява, що повертається. Недопустимим є повертати позовну заяву з підстав, які мали місце й при первісному зверненні з позовом, але не були встановлені й зазначені судом як підстави для повернення первісно поданої позовної заяви.

Не допускається повторний розгляд тотожних справ. Тотожними є справи між тими ж сторонами про той же предмет з тих же підстав. Суддя відмовляє у прийнятті позовної заяви, якщо позов подано до підприємства, організації, які ліквідовано. Про відмову у прийнятті позовної заяви господарський суд виносить ухвалу. В ухвалі, окрім відомостей, передбачених ст. 86 ГПК, повинні бути зазначені підстави відмови у прийнятті позовної заяви.

Приймання і реєстрація процесуальних документів та судових справ здійснюється відповідно до вимог Інструкції з діловодства в господарських судах України, затвердженої наказом Державної судової адміністрації України № 28 від 20 лютого 2013 р.

ГПК зобов’язує суддю, який вирішує питання про прийняття позовної заяви, повернути позовну заяву з підстав неправильного оформлення позовної заяви та доданих до неї документів. Відповідно до ст. 63 ГПК суддя повертає позовну заяву і додані до неї документи без розгляду, якщо:

1) позовну заяву підписано особою, яка не має права її підписувати, або особою, посадове становище якої не вказано;

2) у позовній заяві не вказано повного найменування сторін, їх поштових адрес;

3) у позовній заяві не вказано обставин, на яких ґрунтується позовна вимога, доказів, що підтверджують викладені в заяві обставини, обґрунтований розрахунок стягуваної чи оспорюваної суми;

4) не подано доказів сплати судового збору у встановлених порядку та розмірі;

5) порушено правила об’єднання вимог або об’єднано в одній позовній заяві кілька вимог до одного чи кількох відповідачів і сумісний розгляд цих вимог перешкоджатиме з’ясуванню прав і взаємовідносин сторін чи суттєво утруднить вирішення спору;

6) не подано доказів надсилання відповідачеві копії позовної заяви і доданих до неї документів.

Суддя повертає позовну заяву не пізніше трьох днів з дня її надходження, про що виносить ухвалу. Ухвалу про повернення позовної заяви може бути оскаржено. Повернення позовної заяви не перешкоджає повторному зверненню з нею до господарського суду в загальному порядку після усунення допущеного порушення.

В правозастовній діяльності бувають нерідко випадки коли учасники судового процесу зловживають процесуальними правами, свідомо затягують строки розгляду справи судом тощо. Як зазначено в пункті 3.14 постанови Пленуму Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» № 18 від 26 грудня 2011 р., зловживанням процесуальними правами слід вважати також і подання учасниками судового процесу:

♦ клопотань (заяв) про вчинення господарським судом не передбачених ГПК процесуальних дій;

♦ подання другого і наступних клопотань (заяв) з одного й того самого питання, яке вже вирішено господарським судом;

♦ апеляційних і касаційних скарг на процесуальні документи, дія яких на момент подання такої скарги закінчилася (вичерпана), - наприклад, на ухвалу про зупинення провадження у справі після поновлення провадження в останній.

З урахуванням обставин справи господарський суд може залишити відповідне клопотання (заяву, скаргу) без задоволення, приєднавши його (її) до матеріалів справи і зазначивши про це в описовій частині рішення, прийнятого по суті справи (або в ухвалі, якою закінчується розгляд справи).

Нез’явлення представників учасників судового процесу в судові засідання без поважних причин та без повідомлення причин, якщо їх явку судом визнано обов’язковою, також може розцінюватися судом як зловживання процесуальними правами.

Відповідна практика, спрямована на умисне затягування судового процесу, порушує права інших учасників судового процесу суперечить вимогам ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 р., учасником якої є Україна, стосовно права кожного на розгляд його справи упродовж розумного строку.

Під затягуванням судового процесу розуміються дії або бездіяльність учасника судового процесу, спрямовані на:

♦ неможливість початку розгляду судом порушеної провадженням справи;

♦ неможливість прийняття судом рішення в даному судовому засіданні;

♦ створення інших перешкод у вирішенні спору по суті з метою недосягнення результатів такого вирішення протягом установлених законом процесуальних строків.

коли учасники судового процесу зловживають процесуальними правами, свідомо затягують строки розгляду справи судом тощо

На думку автора, у разі коли учасники судового процесу зловживають процесуальними правами, свідомо затягують строки розгляду справи судом тощо, необхідно в ГПК передбачити спрощену процедуру розгляду такої категорії справ.