1. Поняття та склад земель природно-заповідного фонду й іншого природоохоронного призначення

Охорона земель є загальним принципом земельного права України. Він означає, що охороні підлягають усі без винятку землі в межах території нашої держави. Разом із тим, методи та способи охорони земель є різними.

У складі земель України є землі, які підлягають найбільш су­ворій охороні — консервативній. її суть зводиться до повного або максимально повного виключення певних земель зі сфери госпо­дарського використання, а також максимально можливе обме­ження антропогенного впливу на такі землі. В нашій країні кон­сервативній охороні підлягають землі, які належать до земель природно-заповідного фонду та іншого природоохоронного при­значення. Такі землі служать не тільки територіальною основою для розміщення об'єктів природно-заповідного фонду, а й самі є важливою складовою таких об'єктів.

Як свідчить практика, консервативні методи збереження нав­колишнього природного середовища залишаються в умовах сучасного етапу розвитку людської цивілізації основними метода­ми, які забезпечують захист генофонду рослинного і тваринного світу, унікальних природних екосистем і ландшафтів. Саме тому за роки незалежності України загальна площа природоохорон­ного призначення розширена більше ніж у 2 рази переважно шляхом створення багатофункціональних об'єктів природно-заповідного фонду таких видів, як біосферні заповідники, націо­нальні природні та регіональні ландшафтні парки.

Площа земель природно-заповідного фонду та іншого приро­доохоронного призначення становить 2 757,4 гектара, або 4,57% території України. Разом із тим, частка земель природно-запо­відного фонду більшості країн Європи становить від 10 до 25 %. В Україні також планується збільшити площу цієї категорії зе­мель. Зокрема, передбачається створити 12 національних при­родних парків, три природні та один біосферний заповідники на площі близько 455 тис.

Згідно з главою 7 ЗК України землі природно-заповідного фонду та іншого природоохоронного призначення виділені в ок­рему категорію земель. Однією з основних ознак кожної кате­горії земель є наявність особливого правового режиму, який встановлений законодавством України. Основним завданням правового режиму земель природно-заповідного фонду та іншо­го природоохоронного призначення є забезпечення їх консер­вативної охорони, яка здійснюється шляхом встановлення від­повідного режиму заповідності.

Цією главою також встановлено, що землі природно-заповід­ного фонду та іншого природоохоронного призначення поділя­ються на дві підкатегорії, а саме: землі природно-заповідного фонду та землі іншого природоохоронного призначення. Перелік земель природно-заповідного фонду та їх правові ознаки чітко визначені в законі. Що стосується земель іншого природоохорон­ного призначення, то згідно зі ст. 46 ЗК України до них належать земельні ділянки, в межах яких є природні об'єкти, що мають особливу наукову цінність. На жаль, чинне законодавство не містить норм, які розкривають правові ознаки об'єктів, що мають особливу наукову цінність. Очевидно, до підкатегорії земель іншого природоохоронного призначення можуть належати неве­ликі земельні ділянки, на яких розташовані унікальні природні утворення, що підлягають всебічному науковому дослідженню і яким не наданий статус об'єкта природно-заповідного фонду. Межі таких ділянок закріплюються на місцевості межовими або інформаційними знаками.

Поняття та склад земель природно-заповідного фонду. Зем­лями природно-заповідного фонду є ділянки суші і водного про­стору з природними комплексами та об'єктами, що мають особ­ливу природоохоронну, екологічну, наукову, естетичну, рекре­аційну та іншу цінність, яким відповідно до закону надано статус територій та об'єктів природно-заповідного фонду (ст. 43 ЗК України).

Об'єкти природно-заповідного фонду мають різний заповід­ний режим, що зумовило встановлення законодавством України відповідного режиму охорони і використання також земельних ділянок, на яких розташовані такі об'єкти.