Землі природно-заповідного фонду та іншого природоохоронного призначення

Згідно зі ст. 43 Земельного кодексу України землі природно- заповідного фонду — це ділянки суші і водного простору з при­родними комплексами та об’єктами, що мають особливу приро­доохоронну, екологічну, наукову, естетичну, рекреаційну та ін­шу цінність, яким відповідно до закону надано статус територій та об’єктів природно-заповідного фонду.

Землі природно-заповідного фонду поділяють на два види:

природні території та об’єкти, до яких належать природні за­повідники, національні природні парки, біосферні заповідни­ки, регіональні ландшафтні парки, заказники, пам’ятки приро­ди, заповідні урочища;

штучно створені об’єкти, до яких належать природні заповід­ники, національні природні парки, біосферні заповідники, ре­гіональні ландшафтні парки, заказники, пам’ятки природи, за­повідні урочища.

До земель іншого природоохоронного призначення належать земельні ділянки водно-болотних угідь, що не віднесені до зе­мель лісового і водного фонду, та земельні ділянки, в межах яких є природні об’єкти, що мають особливу наукову цінність.

Землі природно-заповідного фонду можуть перебувати у дер­жавній, комунальній та приватній власності. Основною озна­кою земель цієї категорії є розташування на них природних комплексів та об’єктів, які мають особливу природоохоронну, екологічну, наукову, естетичну, рекреаційну та іншу цінність, яким відповідно до закону надано статус територій та об’єктів природно-заповідного фонду.

Правовий режим територій та об’єктів природно-заповідного фонду, порядок використання їх земель визначаються Закона­ми України «Про охорону навколишнього природного середови­ща», «Про природно-заповідний фонд України».