Стаття 53. Документи, що подаються декларантом для підтвердження заявленої митної ва­ртості.

1. У випадках, передбачених цим Кодексом, одночасно з митною декларацією декларант подає органу доходів і зборів документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення.

2. Документами, які підтверджують митну вартість товарів, є:

1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п’ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості;

2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності;

3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об’єктом купівлі- продажу);

4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару;

5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару;

6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспорту­вання не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість пе­ревезення оцінюваних товарів;

7) копія імпортної ліцензії, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню;

8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.

3. У разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх даних відповідно до обраного декларантом методу визна­чення митної вартості, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу органу до­ходів і зборів зобов’язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові до­кументи:

1) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов’язаний з договором (угодою, контрак­том) про поставку товарів, митна вартість яких визначається;

2) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом);

3) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов’язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту);

4) виписку з бухгалтерської документації;

5) ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умо­вою продажу оцінюваних товарів;

6) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару;

7) копію митної декларації країни відправлення;

8) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.

4. У разі якщо орган доходів і зборів має обґрунтовані підстави вважати, що існуючий взає­мозв’язок між продавцем і покупцем вплинув на заявлену декларантом митну вартість, декла­рант або уповноважена ним особа на вимогу органу доходів і зборів подає (за наявності) такі документи:

1) виписку з бухгалтерських і банківських документів покупця, що стосуються відчуження оцінюваних товарів, ідентичних та/або подібних (аналогічних) товарів на території України;

2) довідкову інформацію щодо вартості у країні-експортері товарів, що є ідентичними та/або подібними (аналогічними) оцінюваним товарам;

3) розрахунок ціни (калькуляцію).

5. Забороняється вимагати від декларанта або уповноваженої ним особи будь-які інші до­кументи, відмінні від тих, що зазначені в цій статті.

6. Декларант або уповноважена ним особа за власним бажанням може подати додаткові на­явні у них документи для підтвердження заявленої ними митної вартості товару.

Документи, необхідні (обов’язкові) для підтвердження

митної вартості товарів:

_______________________________________________________________________________ Z

Заявлена декларантом митна вартість і дані, що стосуються її визначення, мають ґрунтуватись на достовірних і документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню.

Норми цієї статті визначили та розмежували перелік документів, які подаються органу доходів і зборів для підтвердження заявленої митної вартості на основні, додаткові та документи, які подають­ся у разі, коли продавець і покупець пов’язані між собою.

Нормами цієї статті заборонено вимагати від декларанта або уповноваженої ним особи будь-які інші документи, ніж зазначені в цій статті.

Слід відмітити, що документи, подання яких передбачено Митним кодексом для підтвердження заявленої митної вартості, відповідають документам, які декларант подає для підтвердження митної вартості в країнах-членах Європейського Союзу.

Перевірка достовірності заявленої митної вартості здійснюється на підставі документів, які за­значені в частині другій цієї статті та є обов’язковими для подання органу доходів і зборів. Для під­твердження заявленої митної вартості декларант на письмову вимогу органу доходів і зборів зо­бов’язаний протягом 10 календарних днів надати (за наявності) документи, зазначені частиною тре­тьою цієї статті, у випадку, якщо поданих документів не достатньо.

Документи, що подаються декларантом, оформляються з дотриманням таких вимог:

- зовнішньоекономічний договір (контракт), рахунок-фактура (інвойс), рахунок-проформа пови­нні містити необхідну інформацію та бути належним чином оформлені;

- копії повинні бути доброякісними та придатними для використання;

- листи підприємств повинні мати необхідні реквізити (назва підприємства, його адреса, номер телефону, вихідний номер і дата відправлення);

- бухгалтерські документи засвідчуються підписом керівника і головного бухгалтера підприємс­тва, що скріплюються печаткою підприємства.

Довідки, висновки та інші документи, що стосуються вартісних та якісних характеристик товару, повинні містити реквізити організації, що їх видала, підписи відповідних посадових осіб та печатки.

Копії документів засвідчуються написом «Копія. Згідно з оригіналом», підписом та печаткою де­кларанта.

У випадках, передбачених статтею 254 Кодексу, декларант подає переклад державною мовою до­кументів для підтвердження заявленої митної вартості.

При перевірці банківських документів особлива увага звертається на повноту платежу, а саме: за­значене перерахування коштів здійснено в цілому за весь товар чи тільки за його частину (як при по­передній оплаті, так і при сплаті за вже отриманий товар); чи відображає грошова частина платежу повну вартість товарів, що ввозяться.

При здійсненні контролю правильності визначення митної вартості товарів, які ввозяться на мит­ну територію України на виконання зовнішньоекономічних договорів (контрактів) купівлі-продажу, сторонами яких є безпосередньо іноземні підприємства-виробники цих товарів, органи доходів і збо­рів не можуть вимагати від декларанта надання для підтвердження заявленої митної вартості наступні додаткові документи:

- договір з третіми особами, що пов’язаний з договором (контрактом) про поставку товарів, мит­на вартість яких визначається;

- рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця (крім випадків, коли такі розрахунки передбачені договором (контрактом).

Рахунки про сплату комісійних, брокерських (посередницьких) послуг, пов’язаних із виконанням умов договору (контракту), вимагаються від декларанта, якщо витрати за такі послуги понесені поку­пцем оцінюваного товару та вони не включені до заявленої митної вартості.

При затребуванні відповідної бухгалтерської документації, як додаткового документа для підтве­рдження заявленої митної вартості товарів, орган доходів і зборів має чітко визначити, який саме бу­хгалтерський документ вимагається.

Ліцензійний чи авторський договір (контракт) може бути витребуваний органом доходів і зборів, якщо покупець повинен сплачувати прямо чи опосередковано роялті та ліцензійні платежі, які стосу­ються оцінюваних товарів.

Каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) фірми-виробника товару можуть бути ви­требувані органами доходів і зборів при здійсненні контролю правильності визначення митної варто­сті товарів, які ввозяться на митну територію України на виконання зовнішньоекономічних договорів (контрактів) купівлі-продажу, сторонами яких є підприємства-посередники, що представляють інте­реси виробників товарів або власника торгової марки товару (торгові дома, представництва тощо).

Висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експерт­ними організаціями, що мають відповідні повноваження згідно із законодавством, та відомості про якісні характеристики товару можуть бути витребувані органом доходів і зборів у разі:

- наявності у поданих документах неточностей або розбіжностей;

- виникнення потреби в уточненні заявленої митної вартості за умови, що відповідна цінова ін­формація відсутня в органу доходів і зборів.

Інформація зовнішньоторговельних і біржових організацій про вартість товару та/або сировини вимагається лише у випадках, коли ціна оцінюваного товару визначається за формулою та/або товар чи сировина, з якого товар виготовлено, реалізуються в порядку біржової торгівлі.

Відповідно до Тлумачних приміток Угоди по застосуванню VII статті ГАТТ для цілей контролю правильності визначення митної вартості використовується інформація, підготовлена у спосіб, суміс­ний із загальновизнаними принципами бухгалтерського обліку, прийнятими у відповідній країні, які є доцільними для певного методу визначення митної вартості.

Термін «загальновизнані принципи бухгалтерського обліку» - офіційно визнані принципи бухга­лтерського обліку та фінансової звітності в межах країни в певний період часу щодо обліку економі­чних ресурсів і зобов’язань в активах і пасивах; щодо обліку змін в активах і пасивах; яким чином мають вимірюватися активи і пасиви та зміни в них; яка інформація повинна розкриватися і яким чи­ном, та які слід готувати фінансові звіти. Ці принципи можуть бути як широкими орієнтирами зага­льного застосування, так і детальними практичними методами та процедурами.

Наприклад, визначення звичайного прибутку та загальних витрат відповідно до положень ст. 62 Кодексу буде виконуватися з використанням інформації, підготовленої у спосіб, сумісний із загаль­новизнаними принципами бухгалтерського обліку країни ввезення. З іншого боку, визначення зви­чайних прибутків і загальних витрат відповідно до положень ст. 63 Кодексу виконуватиметься з ви­користанням інформації, підготовленої у спосіб, сумісний з загальновизнаними принципами бухгал­терського обліку країни виробництва. Як ще один приклад, визначення елемента, передбаченого па­раграфом п. 2(а) частини десятої ст. 58 Кодексу, доданого в країні ввезення, буде здійснюватися з ви­користанням інформації у спосіб, сумісний із загальновизнаними принципами бухгалтерського облі­ку цієї країни.

В Україні основні принципи бухгалтерського обліку та фінансової звітності викладені в Законі України від 16.07.99 N 996-XIV «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні».