Стаття 56. Додержання вимог щодо конфіденційності інформації, що стосується митної ва­ртості товарів.

1. Інформація, що стосується митної вартості товарів, які переміщуються через митний ко­рдон України, не може без спеціального дозволу особи чи органу, які подають таку інформацію, розголошуватися або передаватися третім особам, включаючи інші органи державної влади, крім подання її в порядку, визначеному цим Кодексом та іншими законами України.

Дана стаття забезпечує захист комерційної таємниці та конфіденційної інформації, яка надається декларантом органу доходів і зборів для цілей контролю за правильністю визначення митної вартості. Відповідно до ст. 36 Господарського Кодексу України відомості, пов’язані з виробництвом, техноло­гією, управлінням, фінансовою та іншою діяльністю суб’єкта господарювання, що не є державною таємницею, розголошення яких може завдати шкоди інтересам суб’єкта господарювання, можуть бу­ти визнані його комерційною таємницею. Склад і обсяг відомостей, що становлять комерційну таєм­ницю, спосіб їх захисту визначаються суб’єктом господарювання відповідно до закону. Розголошен­ням комерційної таємниці є ознайомлення іншої особи без згоди особи, уповноваженої на те, з відо­мостями, що відповідно до закону становлять комерційну таємницю, особою, якій ці відомості були довірені у встановленому порядку або стали відомі у зв’язку з виконанням службових обов’язків, як­що це завдало чи могло завдати шкоди суб’єкту господарювання. За неправомірне збирання, розго­лошення або використання відомостей, що є комерційною таємницею, винні особи несуть відповіда­льність, встановлену законом.

Чинним Кримінальним кодексом України передбачено кримінальну відповідальність за незакон­не збирання з метою використання або використання відомостей, що становлять комерційну або бан­ківську таємницю та за умисні дії, спрямовані на отримання відомостей, що становлять комерційну або банківську таємницю, з метою розголошення чи іншого використання цих відомостей, а також незаконне використання таких відомостей, якщо це спричинило істотну шкоду суб’єкту господарсь­кої діяльності (стаття 231). Статтею 232 Кримінального кодексу України передбачена кримінальна відповідальність за умисне розголошення комерційної або банківської таємниці без згоди її власника особою, якій ця таємниця відома у зв’язку з професійною або службовою діяльністю, якщо воно вчи­нене з корисливих чи інших особистих мотивів і завдало істотної шкоди суб’єкту господарської дія­льності.