Стаття 52. Заявлення митної вартості товарів.

1. Заявлення митної вартості товарів здійснюється декларантом або уповноваженою ним особою під час декларування товарів у порядку, встановленому розділом 8 цього Кодексу та ці­єю главою.

2. Декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару, зо­бов’язані:

1) заявляти митну вартість, визначену ними самостійно, у тому числі за результатами кон­сультацій з органом доходів і зборів;

2) подавати органу доходів і зборів достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об’єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчи­сленню;

3) нести всі додаткові витрати, пов’язані з коригуванням митної вартості або наданням ор­гану доходів і зборів додаткової інформації.

3. Декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару, мають право:

1) надавати органу доходів і зборів (за наявності) додаткові відомості у разі потреби уточ­нення інформації;

2) на випуск у вільний обіг товарів, що декларуються:

- у разі визнання органом доходів і зборів заявленої митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно із заявленою митною вартістю;

- у разі згоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням органу доходів і зборів про коригування митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно з митною вартістю, визначеною органом доходів і зборів;

- у разі незгоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням органу доходів і зборів про коригування заявленої митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно із заявленою митною вартістю товарів та надання гарантій відповідно до розділу 10 цього Кодек­су в розмірі, визначеному органом доходів і зборів відповідно до частини сьомої статті 55 цього Кодексу;

3) проводити цінову експертизу договору (контракту) шляхом залучення експертів за влас­ні кошти;

4) оскаржувати у порядку, визначеному главою 4 цього Кодексу, рішення органу доходів і зборів щодо коригування митної вартості оцінюваних товарів та бездіяльність органу доходів і зборів щодо неприйняття протягом строків, встановлених статтею 255 цього Кодексу для заве­ршення митного оформлення, рішення про визнання митної вартості оцінюваних товарів;

5) приймати самостійне рішення про необхідність коригування митної вартості після випу­ску товарів;

6) отримувати від органу доходів і зборів інформацію щодо підстав, з яких орган доходів і зборів вважає, що взаємозв’язок продавця і покупця вплинув на ціну, що була фактично спла­чена або підлягає сплаті за оцінювані товари;

7) у випадках та в порядку, визначених цим Кодексом, вимагати від органу доходів і зборів надання письмової інформації про причини, за яких заявлена ними митна вартість не може бу­ти визнана;

8) у випадках та в порядку, визначених цим Кодексом, вимагати від органу доходів і зборів надання письмової інформації щодо порядку і методу визначення митної вартості, застосованих при коригуванні заявленої митної вартості, а також щодо підстав для здійснення такого кори­гування.

4. У випадках, визначених цим Кодексом, для заявлення митної вартості товарів, що пере­міщуються через митний кордон України відповідно до митного режиму імпорту, органу дохо­дів і зборів, який проводить митне оформлення цих товарів, разом з митною декларацією та іншими необхідними для митного оформлення зазначених товарів документами в установле­ному порядку подається декларація митної вартості.

5. Декларація митної вартості подається у разі:

1) якщо до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за оцінювані товари, дода­ються витрати, зазначені у частині десятій статті 58 цього Кодексу, і якщо вони не включалися до ціни;

2) якщо з ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за оцінювані товари, виді­лено витрати, зазначені у частині одинадцятій статті 58 цього Кодексу;

3) якщо покупець та продавець пов’язані між собою.

6. В інших випадках декларація митної вартості подається за власним бажанням декларан­та або уповноваженої ним особи.

7. Декларація митної вартості не подається, у тому числі у випадках, передбачених части­ною п’ятою цієї статті, у разі декларування партій товарів, митна вартість яких не перевищує 5000 євро.

8. У декларації митної вартості наводяться відомості про метод визначення митної вартості товарів, числове значення митної вартості товарів та її складових, умови зовнішньоекономіч­ного договору, що мають відношення до визначення митної вартості товарів, та надані докуме­нти, що підтверджують зазначене.

9. Відомості, зазначені у частині восьмій цієї статті, є відомостями, необхідними для митних цілей.

10. Форма декларації митної вартості та правила її заповнення встановлюються централь­ним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику.

11. Заявлення митної вартості товарів, які переміщуються через митний кордон України в режимах, відмінних від режиму імпорту, здійснюється при декларуванні цих товарів шляхом заявлення в митній декларації відомостей про числове значення їх митної вартості та про до­кументи, що його підтверджують.

Частина перша коментованої статті встановлює, що заявлення митної вартості товарів, які пере­міщуються через митний кордон України заявляється декларантом або уповноваженою ним особою під час декларування товарів у порядку встановленому розділом 8 Кодексу та цією главою.

Насамперед відомості про визначення митної вартості товарів, подані органу доходів і зборів де­кларантом або уповноваженою ним особою під час декларування товарів, повинні бути достовірни­ми, базуватись на об’єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню.

За недостовірність відомостей, зазначених у митній декларації, декларації митної вартості та в документах, поданих для підтвердження митної вартості товарів, декларант або уповноважена ним особа несе відповідальність згідно з діючим законодавством України.

Варто зазначити, що положеннями Кодексу встановлено чітке розмежування прав, обов’язків і дії декларантів та посадових осіб органів доходів і зборів щодо визначення та контролю за митною вар­тістю товарів. Відповідно до норм статті 51 та 52 Кодексу митна вартість визначається та заявляється органу доходів і зборів декларантом або уповноваженою ним особою, а згідно з положеннями стат­ті 54 контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється органом доходів і збо­рів.

Нормами цієї статті визначено право декларанта, який заявляє митну вартість, надати органу до­ходів і зборів (за наявності) додаткові відомості у разі потреби уточнення інформації.

Декларант має право вимагати від органу доходів і зборів письмової інформації^[9]:

- про причини, за яких заявлена ними митна вартість не може бути визнана;

- щодо порядку і методу визначення митної вартості, застосованих при корегуванні заявленої митної вартості;

- щодо підстав для здійснення корегування митної вартості органом доходів і зборів.

Слід зауважити, що Кодексом передбачено право декларанта на одержання від органу доходів і зборів інформації щодо підстав вважати, що взаємозв’язок продавця та покупця вплинув на ціну оцінюваних това­рів.

Декларант також отримає можливість приймати самостійне рішення про необхідність корегування ми­тної вартості після випуску товарів, у випадку виявлення або уточнення додаткових складових, які необхід­но включати до митної вартості.

У разі відсутності у декларанта на момент митного оформлення достатньої інформації, необхідної для визначення числових значень складових митної вартості, або в разі незгоди декларанта з митною вартістю, визначеною органом доходів і зборів декларант має право: письмово звертатися до органу доходів і зборів з проханням випустити товари, що декларуються, у вільний обіг під надання гарантій відповідно до розділу 10 Кодексу, або сплатити митні платежі згідно з митною вартістю цих товарів, визначеною органом доходів і зборів.

Пунктом 3 частини третьої статті 52 декларант має право проводити експертизу договору (контракту) шляхом залучення експертів за власні кошти. Потрібно зазначити, що при митному оформленні товарів ра­зом з іншими джерелами інформації, які використовуються органами доходів і зборів при проведенні конт­ролю за митною вартістю, може використовуватись інформація спеціалізованих організацій. При цьому, чинним законодавством не передбачається визначення митної вартості лише на підставі висновків експерт­них організацій. Зазначені висновки приймаються як довідкова інформація при здійсненні контролю за ми­тною вартістю товарів. Експертні висновки можуть прийматись органами доходів і зборів лише до уваги та служити додатковим джерелом інформації для прийняття рішення щодо правильності визначення митної вартості. Необхідно зазначити, що проведення цінових експертиз проводиться за власні кошти декларанта.

Крім того, декларант одержує право оскаржувати не тільки рішення органу доходів і зборів про корегу­вання, але й його бездіяльність у прийнятті такого рішення протягом строків, передбачених на митне офор­млення товарів, тобто 4 годин (ст. 255).

Декларант не підлягає штрафу або загрозі накладення штрафу тільки через те, що він вирішив скорис­татися правом на оскарження. Сплата звичайних судових витрат не вважається штрафом.

Митний кодекс України не містить положень, які заважають органу доходів і зборів вимагати повної сплати податків, нарахованих органом доходів і зборів, до реалізації права на апеляцію.

Для заявлення митної вартості товарів, що переміщуються через митний кордон України декларантами вносяться відомості про митну вартість товарів та методи її визначення в митну декларацію відповідно до частини 7 статті 257.

Крім того, Кодексом передбачені випадки подання декларації митної вартості разом з митною деклара­цією та іншими необхідними для митного оформлення зазначених товарів документами в установленому порядку при заявленні митної вартості товарів, що переміщуються через митний кордон України відповідно до митного режиму імпорту, а саме:

- якщо до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за оцінювані товари, додаються пода­льші витрати, зазначені у частині одинадцятій статті 58 Кодексу, і якщо вони не включалися до ціни;

- коли покупець та продавець пов’язані між собою;

- за власним бажанням декларанта або уповноваженої ним особи.

Варто зазначити, що декларація митної вартості не подається у разі:

- декларування партій товарів, митна вартість яких не перевищує 5000 євро, в тому числі, у випадках зазначених частиною четвертою ст. 52 Кодексу;

- заявлення митної вартості товарів, які переміщуються через митний кордон України у режимах, від­мінних від митного режиму імпорт.

ФОРМА

декларації митної вартості