Стаття 351. Документальні невиїзні перевірки.

1. Предметом документальних невиїзних перевірок є дані про своєчасність, достовірність, повноту нарахування та сплати митних платежів при переміщенні товарів через митний кор­дон України підприємствами, а також при переміщенні товарів через митний кордон України громадянами з поданням митної декларації, передбаченої законодавством України для підпри­ємств.

2. Документальна невиїзна перевірка проводиться у разі:

1) виявлення ознак, що свідчать про можливе порушення законодавства України з питань державної митної справи, за результатами аналізу електронних копій митних декларацій, інфо­рмації, що стосується товарів, митне оформлення яких завершено, отриманої від суб’єктів зов­нішньоекономічної діяльності та виробників таких товарів, з висновків акредитованих відпові­дно до законодавства експертів;

2) надходження від уповноважених органів іноземних держав документально підтвердженої інформації про непідтвердження автентичності поданих органу доходів і зборів документів що­до товарів, митне оформлення яких завершено, недостовірність відомостей, що в них містяться, а також запитів стосовно надання інформації про зовнішньоекономічні операції, які здійснюва­лися за участю суб’єктів зовнішньоекономічної діяльності - резидентів України.

3. Документальна невиїзна перевірка проводиться на підставі наказу органу доходів і зборів.

4. Документальна невиїзна перевірка проводиться посадовими особами органу доходів і зборів в приміщенні цього органу за умови направлення керівнику відповідного підприємства або відповідному громадянину рекомендованим листом з повідомленням про вручення або осо­бистого вручення зазначеним особам чи уповноваженим ними представникам під розписку письмового повідомлення про дату початку та місце проведення перевірки.

5. Присутність уповноважених посадових осіб підприємства або громадянина, що перевіря­ється, під час проведення невиїзної документальної перевірки не обов’язкова.

6. Тривалість проведення перевірки визначається у відповідному наказі органу доходів і зборів та не може перевищувати строки, встановлені частиною восьмою статті 346 цього Коде­ксу для проведення документальних виїзних перевірок. Продовження строку проведення пере­вірки можливе на строк та з підстав, визначених частиною дев’ятою статті 346 цього Кодексу.

7. Про продовження строків проведення перевірки орган доходів і зборів інформує підпри­ємство (громадянина) в порядку, визначеному частиною четвертою цієї статті.

8. Посадові особи органу доходів і зборів під час проведення перевірки не мають права:

1) перевіряти дані, які не є предметом перевірки;

2) вимагати від підприємства, що перевіряється, надання документів або інформації, що не стосуються предмета перевірки;

3) розголошувати відомості про підприємство, що перевіряється, які становлять конфіден­ційну інформацію, державну, комерційну чи банківську таємницю та стали відомі під час вико­нання такими особами службових обов’язків.

9. Оформлення результатів невиїзної документальної перевірки здійснюється в порядку, визначеному цим Кодексом.

Гарантуючи виконання органами доходів і зборів мінімуму митних формальностей, необхідних для забезпечення додержання законодавства України з питань митної справи, законодавець, статтею 345 цього Кодексу, закріплює право органу доходів і зборів на проведення сукупності заходів, які до­зволять переконатися у правильності заповнення митних декларацій, декларацій митної вартості та в достовірності зазначених у них даних, законності ввезення (пересилання) товарів на митну територію України або на територію вільної митної зони, вивезення (пересилання) товарів за межі митної тери­торії України або за межі території вільної митної зони, а також своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати митних платежів.

Коментована стаття визначає особливості проведення документальних невиїзних перевірок. Під час їх проведення може здійснюватися перевірка митних декларацій, оформлених як в електронному, так і паперовому вигляді.

У ході проведення документальних невиїзних перевірок органи доходів і зборів мають право здійснювати контроль за дотриманням законодавства України з питань митної справи щодо:

1) правильності визначення бази оподаткування, своєчасності, достовірності, повноти нарахуван­ня та сплати митних платежів;

2) обґрунтованості та законності надання (отримання) пільг і звільнення від оподаткування;

3) правильності класифікації згідно з УКТ ЗЕД товарів, щодо яких проведено митне оформлення;

4) відповідності фактичного використання переміщених через митний кордон України товарів, заявленій меті такого переміщення та/або відповідності фінансових і бухгалтерських документів, зві­тів, договорів (контрактів), калькуляцій та інших документів підприємства, що перевіряється, інфор­мації, зазначеній у митній декларації, декларації митної вартості, за якими проведено митне оформ­лення товарів у відповідному митному режимі;

5) законності переміщення товарів через митний кордон України, у тому числі ввезення товарів на територію вільної митної зони або їх вивезення з цієї території.

Найчастіше підставами для здійснення документальних невиїзних перевірок є надходження до­кументально підтвердженої інформації від уповноважених органів іноземних держав, інших право­охоронних і контролюючих органів. Між останніми і центральним органом виконавчої влади у сфері митної справи можуть украдатись спеціальні угоди про взаємодію і координацію спільних зусиль.

Законодавець зобов’язує органи доходів і зборів інформувати особу, яка буде перевірятися, про дату початку та місце проведення перевірки. Проте конкретних строків, в які має бути інформована особа, цим Кодексом не визначено.

Документальні невиїзні перевірки, проводяться органами доходів і зборів з урахуванням строків давності, визначених статтею 102 Податкового кодексу України, а саме 1095 днів від дати оформлен­ня митної декларації.

Оформлення результатів невиїзної документальної перевірки здійснюється в порядку, визначе­ному положеннями статті 354 цього Кодексу.