Стаття 47. Верифікація (перевірка достовірності) сертифікатів про походження товару з України.

1. Верифікація (перевірка достовірності) сертифікатів про походження товару з України здійснюється органами доходів і зборів у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

2. Органи та/або організації, уповноважені видавати сертифікати про походження товару з України, зобов’язані за запитом органів доходів і зборів безоплатно надавати їм інформацію, пов’язану з видачею таких сертифікатів і необхідну для здійснення їх верифікації.

3. З метою встановлення достовірності даних, зазначених у сертифікаті про походження то­вару з України, органи доходів і зборів можуть затребувати та отримувати у підприємств- виробників товарів або підприємств, які одержали від уповноваженого органу сертифікат про походження товару з України, документацію, необхідну для перевірки даних, зазначених у та­кому сертифікаті, а також здійснювати у порядку, встановленому законом, безпосередньо на підприємствах перевірку виробництва товарів та первинної документації, пов’язаної з таким виробництвом.

4. З метою встановлення достовірності даних, зазначених у сертифікаті про походження то­вару з України, органи доходів і зборів можуть у порядку, встановленому цим Кодексом, прово­дити дослідження (аналіз, експертизу) проб (зразків) такого товару.

Верифікація сертифікатів про походження товарів з України - комплекс адміністративно- правових заходів, направлених на встановлення достовірності документа (сертифіката), що підтвер­джує українське походження товарів.

Верифікація сертифікатів про походження товарів з України здійснюється на підставі запитів ор­ганів доходів і зборів зарубіжних країн або за ініціативою центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику.

Верифікація сертифікатів може здійснюватися у формах:

1) перевірки сертифіката на автентичність (справжність);

2) перевірки правильності даних, внесених до сертифіката, в тому числі критерію походження товару.

1. Перевірка сертифіката на автентичність здійснюється шляхом:

- отримання відповідної інформації від Торгово-промислової Палати України (ТИП);

- встановлення на підставі даних ТШ1 достовірності видачі сертифікату;

- порівняння даних, внесених у графи сертифіката, з даними ТИП;

- проведення, у разі потреби, експертизи бланка сертифіката, відбитку печатки та підпису упов­новаженої особи ТПП.

2. Перевірка правильності даних, внесених до сертифіката, здійснюється шляхом:

- встановлення належного застосування правил визначення країни походження, які діють у країні ввезення;

- експертизи критерію походження, який зазначено в сертифікаті;

- установлення достовірності іншої інформації, що міститься в сертифікаті;

- порівняння товару (або його фотокопії), надісланого органом доходів і зборів зарубіжної краї­ни, з товаром, ідентичним тому, на який видавався сертифікат.

У разі потреби для проведення перевірки сертифікатів можуть бути залучені спеціалісти й експе­рти сторонніх підприємств, організацій та установ.

За результатами перевірки складається Акт перевірки сертифіката про походження товарів з України, на підставі якого центральний орган виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику надсилає повідомлення органу доходів і зборів зарубіжної країни.

У разі виявлення недостовірності даних, внесених до сертифіката, центральний орган виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику виходить з про­позицією до ТПП України про анулювання сертифіката та надсилає відповідне повідомлення органу доходів і зборів зарубіжної країни.

Уся інформація щодо здійсненої перевірки сертифіката про походження є конфіденційною і може використовуватися тільки з метою митного контролю.

Якщо органами доходів і зборів під час перевірок сертифікатів виявлено факти грубих порушень (надання неправдивих даних, підробки документів та інше) з боку суб’єкта зовнішньоекономічної ді­яльності, що призвели до ускладнення умов експорту українських товарів, центральний орган вико­навчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику інформує про це правоохоронні органи і виходить з пропозицією до Мінекономіки щодо застосування до цього суб’єкта санкцій, передбачених статтею 37 Закону України «Про зовнішньоекономічну діяльність».

До органів, уповноважених видавати сертифікати про походження товарів з України, законода­вець відносить торгово-промислові палати.

Норма статті зобов’язує ТІНІ надавати органам доходів і зборів необхідну інформацію для про­ведення верифікації сертифікатів про походження товарів з України.

Торгово-промислова палата - недержавна неприбуткова самоуправлінська організація, яка ство­рюється з метою сприяння розвитку народного господарства та національної економіки, її інтеграції у світову господарську систему, формуванню сучасних промислових, фінансових і торгівельних струк­тур, створенню сприятливих умов для підприємницької діяльності, всебічному розвитку всіх видів підприємництва, науково-технічних і торгівельних зв’язків українських підприємців із підприємцями іноземних країн.

У відповідності до статті 11 Закону України «Про торгово-промислові палати в Україні» до од­них із основних прав ТПП відноситься завірення та видавання сертифікатів про походження товарів.

Можливість перевірки українських підприємств, які займаються виробництвом продукції, має на меті забезпечити додержання законодавства України та міжнародних договорів, контроль за вико­нанням яких покладено на органи доходів і зборів у частині встановлення критерію походження то­варів і достовірності даних, зазначених у сертифікаті про походження товарів з України.

Зазначені перевірки підприємств мають бути проведено після перевірки торгово-промислової па­лати, що видала відповідний сертифікат.

Вимога надавати інформацію необхідну для встановлення достовірності даних, зазначених у сер­тифікаті про походження товарів з України, виникає не автоматично, а тільки після пред’явлення підприємству відповідної вимоги органом доходів і зборів. Зазначена вимога може бути пред’явлена керівнику відповідного підприємства у тому випадку, коли товар був вироблений на цьому підприєм­стві та відомості про цей товар занесено до сертифіката про походження товару з України, який під­лягає верифікації.

Норма статті надає право посадовій особі органу доходів і зборів, уповноваженій на проведення верифікації, отримувати документи, які знаходяться у підприємства-виробника і підтверджують ін­формацію, що міститься у графах сертифіката, а саме:

- інформації про підприємство (Статутні документи підприємства);

- довідки виробника про виготовлення товару та про матеріали, з яких він був вироблений;

- переліку товарів, що виготовляються підприємством;

- довідки про джерела надходження та про країну походження сировини і матеріалів,

- з яких виготовлявся товар, зазначений у сертифіката;

- довідки про вартісні показники матеріалів та товару;

- переліку основних технологічних операцій виробника;

- іншу інформацію необхідну органу доходів і зборів для проведення верифікації.

Дана стаття надає право органу доходів і зборів проводити безпосередньо перевірку виробництва із виїздом на підприємство. Під час перевірки підприємство-виробник має сприяти посадовим особам органу доходів і зборів та надавати необхідну інформацію стосовно технологічного процесу вироб­ництва товарів.

У разі необхідності органи доходів і зборів мають право проводити дослідження (аналіз, експер­тизу) проб (зразків) такого товару у порядку встановленому цим Кодексом. З цією метою підприємс­тво зобов’язано надати зразки власної продукції для проведення експертизи. Зразки відбираються в мінімально необхідних для проведення дослідження кількості. Кількість зразків товару визначається органом доходів і зборів виходячи з особливостей і властивостей товарів, видів та умов проведення експертизи, а також із урахуванням думки спеціалістів (експертів).

На підставі отриманих документів і досліджень з’ясовується правильність установленого крите­рію походження та відповідність, внесеної до сертифіката, інформації вихідним документам.

Вся отримана в ході перевірки інформація є конфіденційною, тобто інформація, яка не є загаль­нодоступною, та розповсюдження якої може завдати шкоди правам та законним інтересам підприєм­ства. Зазначена інформація не повинна розголошуватись, використовуватись посадовими особами ор­ганів доходів і зборів в особистих цілях, передаватися третім особам, а також державним органам, за виключенням випадків передбачених законодавством.