Питання 40. Способи збирання, перевірка і оцінка доказів та їх процесуальних джерел.

Способами збирання доказів та їх процесуальних джерел є:

1) для сторони обвинувачення:

- проведення слідчих (розшукових) дій та НСРД;

- витребування та отримання від органів державної влади, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ та організацій, службових та фізичних осіб речей, документів, відомостей, висновків експертів, висновків ревізій та актів перевірок;

- проведення інших процесуальних дій, передбачених КПК (ч.

2) для сторони захисту, потерпілого:

- ініціювання проведення слідчих (розшукових) дій, негласних слідчих (розшукових) дій та інших процесуальних дій,

- витребування та отримання від органів державної влади,

органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, службових та фізичних осіб

речей, копій документів, відомостей, висновків експертів, висновків ревізій, актів перевірок;

- здійснення інших дій, які здатні забезпечити подання суду належних і допустимих доказів (ч. 3 ст. 93 КПК).

Ініціювання стороною захисту, потерпілим проведення слідчих (розшукових) дій здійснюється шляхом подання слідчому, прокурору відповідних клопотань, які розглядаються в порядку, передбаченому ст. 220 КПК.

Докази можуть бути одержані на території іноземної держави в результаті здійснення міжнародного співробітництва під час кримінального провадження.

Перевірка доказів передує їх оцінці. Вона полягає у вивченні змісту доказів, порівнянні з іншими доказами, а в кінцевому результаті - у встановленні достовірності зібраних доказів.

Перевірці підлягають як фактичні дані, так і їхні процесуальні джерела; як кожний доказ окремо, так і у сукупності з іншими доказами. Перевірку доказів здійснюють слідчий, прокурор, слідчий суддя, суд, від яких залежить прийняття процесуальних рішень. Інші учасники кримінального провадження лише беруть участь у перевірці доказів.

Перевірка доказів здійснюється: 1) за допомогою логічно - розумової діяльності; 2) шляхом проведення нових чи додаткових слідчих (розшукових) та НСРД.

Логічно-розумовий шлях перевірки доказів полягає:

а) в аналізі і дослідженні змісту кожного доказу окремо з позицій його повноти, несуперечності, логічної послідовності;

б) в зіставленні з іншими доказами.

Починається перевірка із з’ясування надійності процесуального джерела. Наприклад, якщо джерелом доказів є офіційний документ, то потрібно перевірити:

- компетентність службових осіб, від яких виходить даний документ;

- наявність у ньому обов’язкових реквізитів;

- є документ оригіналом чи копією тощо. При цьому слід з’ясувати законність порядку одержання процесуального джерела.

Докази перевіряються шляхом проведення нових чи додаткових слідчих (розшукових) дій, насамперед - з одночасного допиту двох чи більше вже допитаних осіб для з’ясування причин розбіжностей у їхніх показаннях (ч. 9 ст. 224 КПК), слідчого експерименту (ст. 240 КПК), пред’явлення особи для впізнання (ст. 228 КПК), проведення експертизи (ст. 242 КПК). Також докази перевіряються і шляхом проведення нових чи додаткових НСРД.

Оцінка доказів - це розумова (логічна) діяльність слідчого, прокурора, слідчого судді, суду, яка полягає в тому, що вони за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному й неупередженому дослідженні всіх обставин кримінального провадження, керуючись законом, оцінюють кожний доказ з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів - з точки зору достатності та взаємозв’язку для прийняття відповідного процесуального рішення (ч. 1 ст. 94 КПК).

Докази оцінюються за внутрішнім переконанням слідчого, прокурора, слідчого судді, суду. Ним є їх тверда впевненість у правильності своїх знань та висновків, оскільки вони ґрунтуються на фактичних даних.

Оцінка доказів спрямована на з’ясування таких обставин:

- чи стосуються зібрані фактичні дані предмету доказування;

- зі зібрані докази відповідно до вимог кримінального процесуального закону;

- чи достатньо зібраних доказів для достовірного висновку про обставини, які становлять предмет доказування; чи зібрані докази становлять собою достовірну і повну інформацію про вчинене кримінальне правопорушення.

Оцінка доказів як елемент процесу доказування проявляється тоді, коли слідчому, прокурору, слідчому судді, суду необхідно прийняти процесуальне рішення - проміжне (наприклад, про застосування до підозрюваного запобіжного заходу, повідомлення про підозру) або підсумкове для відповідної стадії та всього кримінального процесу (наприклад, про закриття кримінального провадження, засудження або виправдання обвинуваченого).

Оцінка доказів здійснюється також і учасниками кримінального провадження, однак така оцінка для слідчого, прокурора, слідчого судді, суду носить рекомендаційний характер.

Жоден доказ не має наперед встановленої сили (ч. 2 ст. 94 КПК). Це правило є основним для системи вільної оцінки доказів. Вільна оцінка доказів допускає варіативність у результатах оцінки одних і тих саме доказів, здійснюваної різними державними органами, які ведуть кримінальне провадження. Саме тому законодавець передбачає право суду апеляційної та касаційної інстанції, які в результаті оцінки доказів дійшли інших висновків, ніж суд першої інстанції, скасувати вирок і призначити новий розгляд у цьому суді.