4. Правові засади міжбюджетних відносин.

При вивченні цієї теми слід усвідомити, що бюджетне регулювання спрямовано на збалансованість бюджетної системи за допомогою розподілу і перерозподілу коштів між бюджетами. Метою бюджетного вирівнювання є забезпечення населення однаковим рівнем соціальних послуг незалежно від регіону.

Відповідно до ст. 81 Бюджетного кодексу України міжбюджетні відносини – це відносини між державою, Автономною Республікою Крим та місцевим самоврядуванням щодо забезпечення відповідних бюджетів фінансовими ресурсами, необхідними для виконання функцій, передбачених Конституцією Україні та законами України.

Слід усвідомити, що метою регулювання міжбюджетних відносин є забезпечення відповідності повноважень на здійснення видатків, закріплених законодавчими актами за бюджетами, та фінансових ресурсів, які мають забезпечувати виконання цих повноважень.

Формами здійснення міжбюджетних відносин є розподіл доходів між бюджетами, розподіл видатків між бюджетами та міжбюджетні трансферти.

Бюджетне законодавство визначає види видатків, що фінансуються за рахунок коштів окремих ланок бюджетної системи, і в такий спосіб конкретизує бюджетні повноваження відповідних органі державної влади та місцевого самоврядування.

Відповідно до Бюджетного кодексу України видатки бюджетів поділяються на:

1) видатки на забезпечення конституційного ладу, державної цілісності та суверенітету, незалежного судочинства, а також інші передбачені видатки, які не можуть бути передані на виконання Автономній Республіці Крим та місцевому самоврядуванню та, відповідно, здійснюються за рахунок коштів Державного бюджету України;

2) видатки, які визначаються функціями держави і можуть бути передані на виконання Автономній Республіці Крим та місцевому самоврядуванню з метою забезпечення найбільш ефективного їх виконання на основі принципу субсидіарності;

3) видатки на реалізацію прав та обов'язків Автономної Республіки Крим та місцевого самоврядування, які мають місцевий характер і визначені законами України.

Видатки 2-ї та 3-ї груп здійснюються за рахунок коштів місцевих бюджетів, у тому числі трансфертів з Державного бюджету України. Необхідно знати, що держава може передати Раді міністрів Автономної Республіки Крим чи органам місцевого самоврядування право на здійснення видатків лише за умови відповідної передачі фінансових ресурсів у вигляді закріплених за відповідними бюджетами загальнодержавних податків і зборів (обов'язкових платежів) або їх частки, а також трансфертів з Державного бюджету України.

Розмежування видів видатків місцевих бюджетів здійснюється на основі принципу субсидіарності з урахуванням критеріїв повноти надання гарантованих послуг та наближення їх до безпосереднього споживача. Відповідно до цих критеріїв види видатків поділяються на такі групи:

1) перша група – видатки на функціонування бюджетних установ та реалізацію заходів, які забезпечують необхідне першочергове надання гарантованих послуг і які розташовані найближче до споживачів – здійснюються з бюджетів сіл, їх об'єднань, селищ, міст;

2) друга група – видатки на функціонування бюджетних установ та реалізацію заходів, які забезпечують надання основних гарантованих послуг для всіх громадян України – здійснюються з бюджетів міст республіканського Автономної Республіки Крим та міст обласного значення, а також районних бюджетів;

3) третя група – видатки на функціонування бюджетних установ та реалізацію заходів, які забезпечують гарантовані послуги для окремих категорій громадян, або реалізацію програм, потреба в яких існує в усіх регіонах України – здійснюються з бюджету Автономної Республіки Крим та обласних бюджетів.

При цьому слід пам’ятати, що з бюджетів міст Києва та Севастополя здійснюються видатки всіх трьох груп.

Таким чином, бюджети повинні бути забезпеченні необхідним об’ємом коштів для виконання закріплених за ними видатків. Таке забезпечення реалізується шляхом закріплення за кожним рівнем бюджету на постійній основі відповідних доходів. Але необхідність у коштах змінюється з року в рік, крім того певні об’єктивні фактори (екологічний стан, природно-кліматичні умови, економічний розвиток, кількість населення тощо) вимагають додаткового виділення коштів, яке досягається за допомогою бюджетного регулювання, що являє собою перерозподіл частини загальнодержавних доходів між бюджетами нижчого рівня з метою збалансування кожного з них.

Слід розрізняти таки види доходів бюджетів: а) закріплені доходи – це доходи, що повністю або частково закріплюються за тим чи іншим бюджетом на довгостроковій основі. Податки та збори, що закріплені Бюджетним кодексом України за місцевими бюджетами і враховуються при визначені обсягів міжбюджетних трансфертів, становлять кошик доходів місцевого самоврядування; б) регулюючі доходи – це передбачені Законом про Державний бюджет на відповідний рік або в рішенні про місцевий бюджет доходи, надходження яких щорічно визначаються і перерозподіляються між різними ланками бюджетної системи.

Бюджетне регулювання досягається за допомогою міжбюджетних трансфертів – коштів, які безоплатно і безповоротно передаються з одного бюджету до іншого. Міжбюджетні трансферти поділяються на такі види: 1) базова дотація (трансфер, що надається з державного бюджету місцевим бюджетам для горизонтального вирівнювання податкоспроможності); 2) субвенції; 3) реверсна дотація (кошти, що передаються до державного бюджету з місцевих бюджетів для горизонтального вирівнювання податкоспроможності); 4) додаткові дотації.

Дотація – безповоротний, безвідсотковий, не обумовлений цільовим призначенням міжбюджетний трансферт, що надається з одного бюджету іншому з метою вирівнювання податкоспроможності, збалансування доходів і видатків.

Горизонтальне вирівнювання податкоспроможності бюджетів здійснюється з урахуванням таких параметрів: 1) кількість населення; 2) надходження податку на прибуток підприємств, надходження податку на доходи фізичних осіб, 4) індекси податкоспроможності відповідного бюджету.

Індекс податкоспроможності відповідного бюджету є коефіцієнтом, що визначає рівень податкоспроможності такого бюджету порівняно з аналогічним середнім показником по всіх бюджетах України відповідного рівня бюджетної системи у розрахунку на одну людину.

При здійсненні вирівнювання враховується значення індексу податкоспроможності відповідного бюджету. Якщо значення індексу в межах 0,9-1,1 – вирівнювання не здійснюється.

Субвенція – міжбюджетний трансферт, що надається з чітко обумовленим цільовим призначенням як допомога на часткове фінансування програм і заходів соціального та іншого розвитку і підлягає поверненню за її невикористання або за нецільового використання.

Діючим законодавством передбачені такі види субвенцій, як: субвенції на здійснення державних програм соціального захисту; субвенція на виконання інвестиційних проектів; освітня субвенція; субвенція на надання державної підтримки особам з особливими освітніми потребами; медична субвенція; субвенція на фінансування заходів соціально-економічної компенсації ризику населення, яке проживає на території зони спостереження; субвенція на проекти ліквідації підприємств вугільної і торфодобувної промисловості та утримання водовідливних комплексів у безпечному режимі; субвенція на фінансове забезпечення будівництва, реконструкції, ремонту і утримання автомобільних доріг загального користування місцевого значення, вулиць і доріг комунальної власності у населених пунктах; субвенції на утримання об'єктів спільного користування чи ліквідацію негативних наслідків діяльності об'єктів спільного користування. Слід зазначити, що наведений перелік не є вичерпним.