1. Поняття та зміст бюджетного процесу.

Державі необхідні певні матеріальні ресурси для виконання завдань та функцій, яких на неї покладено. Ці матеріальні ресурси вона отримує із централізованих фондів коштів – бюджетів.

Бюджетний процес є одним із видів юридичного процесу. Вбачається, що юридичний процес необхідно розглядати в широкому сенсі. Таке розуміння юридичного процесу дозволяє стверджувати, що одним із видів юридичного процесу є бюджетний процес, якому також притаманні такі загальні ознаки, як стадійність, послідовність стадій, обов’язкова наявність державно-владного суб’єкта, правова природа процесу, чітка правова регламентація. Крім зазначених загальних ознак, можна виокремити й спеціальні ознаки, притаманні лише бюджетному процесу: чітко визначена мета кожної із стадій, визначене коло суб’єктів на кожній стадії, межі бюджетного процесу та його стадій, циклічність стадій, які щороку повторюються, логічність побудови.

Необхідно зазначити, що, не зважаючи на нормативне визначення бюджетного процесу, в юридичній науці поки що не сформувалось єдиного визначення поняття «бюджетний процес». Незважаючи на різноманітні асоціації, і кримінальний, і цивільний, і законодавчий, і бюджетний процеси є різновидами юридичного процесу в широкому розумінні.

Широке розуміння юридичного процесу та його складових полягає у тому, що вся діяльність, яка базується на владних повноваженнях тих чи інших органів, має бути підпорядкована чітким процедурним формам, які забезпечують законність, доцільність і обґрунтованість цієї діяльності. Тому чіткий порядок є необхідним не лише для організації та узгодження роботи всієї системи державних органів щодо формуванню бюджету, але й для вірного розв’язання тих чи інших питань, які при цьому виникають.

Бюджетний кодекс України закріпив принципи бюджетної системи, а принципи бюджетного процесу не знайшли свого нормативного закріплення.

У Бюджетному кодексі України визначено принципи бюджетної системи, зокрема: принцип єдності бюджетної системи України; принцип збалансованості; принцип самостійності; принцип повноти; принцип обґрунтованості; принцип ефективності та результативності; принцип субсидіарності; принцип цільового використання бюджетних коштів; принцип справедливості та неупередженості; принцип публічності та прозорості. Разом із тим, слід зазначити, що їх не класифіковано за інститутами бюджетного права. У зв’язку із цим вбачається за доцільне виокремити з них принципи бюджетного процесу, а саме: принцип публічності та прозорості. Крім того, до принципів бюджетного процесу необхідно також зарахувати:

1) принцип плановості – діяльність представницьких та виконавчих органів державної влади і місцевого самоврядування щодо формування, розподілу й використання централізованого грошового фонду, тобто бюджету, здійснюється на основі прогнозних показників соціально-економічного розвитку Української держави з метою фінансового забезпечення зобов’язань;

2) принцип періодичності – обов’язковість прийняття бюджету кожного року на відповідний бюджетний період до його початку, а бюджетний процес повторюється стосовно кожного бюджетного періоду;

3) принцип строковості – бюджетний процес є логічно побудованою системою стадій, а кожна стадія бюджетного процесу має свої нормативно встановлені певні часові межі для здійснення певних дій;

4) принцип розподілу повноважень – полягає в тому, що кожен з учасників бюджетного процесу наділений відповідними бюджетними повноваженнями, які притаманні лише йому і які не повинні дублюватися;

5) принцип відповідальності учасників бюджетного процесу – за порушення законності та фінансової дисципліни кожен учасник бюджетного процесу повинен нести відповідальність за свої дії або бездіяльність на кожній стадії бюджетного процесу.

Бюджетний кодекс України від 8 липня 2010 р. визначає бюджетний процес як регламентований бюджетним законодавством процес складання, розгляду, затвердження, виконання бюджетів, звітування про їх виконання, а також контролю за дотриманням бюджетного законодавства.

Як відомо, матеріальні норми визначають зміст прав та обов’язків суб’єктів правовідносин, процесуальні норми регулюють порядок реалізації зазначених прав та обов’язків, тобто визначають те, як зазначені права можуть та повинні бути реалізованими. Проте просте закріплення матеріальних прав ще не свідчить про повне, правильне та своєчасне виконання тих нормативних приписів, які містяться в них, оскільки за відсутності належно регламентованого механізму реалізації цих прав є відсутньою і можливість їх реалізації.

Бюджетний процес щорічно поновлюється, проходячи одні й ті ж самі стадії. У найзагальнішому вигляді вони постають як стадії складання, затвердження й виконання бюджету, які завершуються складанням і затвердженням звіту про виконання бюджету. І скільки існує бюджет, стільки існують і ці стадії бюджетного процесу. На кожній стадії бюджетного процесу вирішуються питання, які в інший час не можуть бути вирішеними.

Стадії бюджетного процесу відбуваються послідовно і цей порядок змінити неможливо. Лише суворий порядок проходження всіх стадій бюджетного процесу, що повторюється з року в рік та врегульований нормами права, дозволяє щороку складати бюджет як економічно обґрунтований закон держави, в якому відображені його доходи та витрати, що змінюються кожного року.

Статтею 19 Бюджетного кодексу України передбачається п’ять стадій бюджетного процесу: 1) складання та розгляд Бюджетної декларації (прогнозу місцевого бюджету) і прийняття рішення щодо нього; 2) складання проектів бюджетів; 3) розгляд проекту та прийняття закону про Державний бюджет України (рішення про місцеві бюджети); 4) виконання бюджету, включаючи внесення змін до закону про Державний бюджет України (рішення про місцеві бюджети); 5) підготовка та розгляд звіту про виконання бюджету і прийняття рішення щодо нього.

Стадії бюджетного процесу є взаємопов’язаними за своїм змістом та діями, а також взаємообумовленими, оскільки наступна стадія не може розпочатися без логічного завершення попередньої. Їх послідовність встановлена не лише нормативно, але й визначена логічно природою самого процесу. До того ж обов’язково мають бути здійснені всі стадії, тобто кожна стадія бюджетного процесу є обов’язковою.

Слід зазначити, що на кожній стадії перед учасниками бюджетного процесу стоять певні, конкретні цілі та завдання, тому кожна стадія являє собою завершений етап бюджетного процесу, який увінчується певним юридичним фактом – складанням фінансово-правового документа або прийняттям рішення, що має певні економіко-правові наслідки.

На всіх стадіях бюджетного процесу здійснюється контроль за дотриманням бюджетного законодавства, аудит та оцінка ефективності управління бюджетними коштами відповідно до законодавства.

Стадії охоплюють діяльність органів державної влади від появи необхідності у видатках та доходах, їх прогнозуванні та оцінці до контролю щодо виконання бюджету, тобто виконується щорічна робота всіма учасниками бюджетного процесу щодо складання, затвердження, виконання бюджету.

Проблемою, на яку слід звернути увагу, є те, що сьогодні приділяється недостатня увага питанням обсягу та змісту правовідносин, що складаються у ході здійснення стадій бюджетного процесу.

Під стадією як юридичною категорією розуміють систему процесуальних дій певних суб’єктів правовідносин, спрямованих на досягнення визначеної конкретної мети, при здійсненні яких виникають правовідносини між учасниками цієї стадії бюджетного процесу, тому, як зазначають деякі представники фінансово-правової науки, можна розглядати їх і через призму цих правовідносин. Однак, стадії бюджетного процесу є не лише сукупністю правовідносин, а й включають в себе певні юридичні факти, які в свою чергу зумовлюють завершення попередньої стадії і початок наступної.

Слід зазначити, що Бюджетним кодексом України не встановлено часові межі, не зазначено і конкретні юридичні факти, з настанням яких Бюджетний кодекс України пов’язує початок і закінчення відповідних стадій бюджетного процесу.