<<
>>

§ 5. Правові засади проведення судової екологічної експертизи

Порядок проведення судової експертизи регулюється Законом «Про су­дову експертизу» від 25 лютого 1994 року[515]. Відповідно до ст. 1 цього Закону, судова експертиза - це дослідження експертом на основі спеціальних знань матеріальних об'єктів, явищ і процесів, які містять інформацію про обставини справи, що перебуває у провадженні органів дізнання, досудового та судового слідства.

Згідно ст. З Закону, судова експертиза здійснюється на засадах за­конності, незалежності, об'єктивності і повноти дослідження. Це є особливий вид експертизи, який характеризується специфічними завданнями, порядком проведення, статусом експертів.

У ст. 7 вказаного Закону визначається, що судово-експертну діяльність здійс­нюють державні спеціалізовані установи, а для проведення деяких експертиз, які не здійснюються виключно державними спеціалізованими установами, мо­жуть залучатися, крім судових експертів, також фахівці з інших галузей знань. Судовими експертами є особи, атестовані у встановленому порядку і занесені до Реєстру атестованих судових експертів, що ведеться Мін'юстом України згідно з Порядком ведення державного Реєстру атестованих судових експер­тів, затвердженим наказом Мін'юсту в редакції наказу № 672/5 від 24 квітня 2008 року1. У ст. 20 зазначеного Закону на підприємства, установи і організації, незалежно від форми власності, покладається обов'язок надавати державним спеціалізованим експертним установам інформацію, необхідну для проведення судових експертиз.

Як випливає із п. 3.1 Роз'яснення Вищого арбітражного суду України «Про деякі питання практики вирішення спорів, пов'язаних із застосуванням законо­давства про охорону навколишнього природного середовища» №02-5/744 від27 червня 2001 року[516] [517], Вищий господарський суд України не розрізняє правові режи­ми екологічної експертизи і судової екологічної експертизи.

Більше того, за його позицією, судова екологічна експертиза є різновидом громадської екологічної експертизи, а тому при її призначенні господарські суди мають керуватися ст. ст. 41 і 42 та іншими нормами Закону «Про екологічну експертизу», які визначають порядок проведення громадської екологічної експертизи.

Видається, що таке тлумачення Вищого господарського суду суперечить Закону «Про екологічну експертизу»: процедура проведення, завдання, статус експертів різняться для екологічної і судової екологічної експертизи настільки, що поєднати їх в одну експертизу не можна. Суд не призначає проведення екологічної експертизи: він може прийняти рішення про зобов'язання сторони провести державну екологічну експертизу, але сам не виступає її замовником. Суд може призначити судову екологічну експертизу згідно з вимогами Закону «Про судову експертизу». Така експертиза призначається не еколого-експертним підрозділам Мінприроди України, а державним спеціалізованим установам, не експертам екологічної експертизи, а судовим експертам, атестованим у встанов­леному порядку. Отже, судова екологічна експертиза не є різновидом екологічної експертизи - це окремий вид експертизи у царині екології.

Із зазначеного вище роз'яснення Вищого арбітражного суду України ви­пливає, що судова екологічна експертиза призначається, здебільшого, для ви­значення наявності і розміру екологічної шкоди. Практика застосування судової екологічної експертизи йде саме таким шляхом. Наприклад, своєю ухвалою від 2 грудня 2002 року у справі № 17-6-14-/02-9205 (щодо екологічної шкоди, запо­діяної будівництвом гідротехнічних споруд фермерами у селі Степанівна) госпо­дарський суд Одеської області призначив судово-екологічну експертизу Одеській державній академії будівництва та архітектури і поставив на розгляд експертизи такі питання: чи мала місце зміна цільового призначення земельної ділянки, виділеної фермеру; чи правильно розраховані величини екологічних збитків позивачем; встановити геодезичні координати ставків та каналу з прив'язкою до ділянки відповідача у відповідності з державними актами передачі межових знаків власнику (орендарю); встановити фактичний розмір ділянки, займаної каналами та його відповідність документам; встановити, чи погіршилась еколо­гічна обстановка у результаті проведення гідротехнічних робіт зі спорудження ставу-копанки; встановити, чи відповідає споруджений став-копанка робочому проекту.

В Інструкції про призначення та проведення судових експертиз та експертних досліджень, у редакції наказу Мін'юсту України № 144/5 від ЗО грудня 2004 року1, передбачається такий вид судової експертизи як екологічна експертиза із дослі- дження пестицидів. Разом з тим, п. 1.2 Інструкції допускає проведення й інших видів екологічної експертизи.

<< | >>
Источник: Екологічне право України: підруч. для студ. вищих навч. закладів / за ред. Kapaкаша І.І. - Одеса : Фенікс,2012. - 788 с.. 2012

Еще по теме § 5. Правові засади проведення судової екологічної експертизи:

  1. § 3. Правові основи тактики підготовки, призначення і проведення судової експертизи
  2. § 6. Правові засади та особливості проведення експертизи проектів будівництва
  3. 4.2. Призначення і проведення судової експертизи
  4. § 1. Правові засади національної екологічної безпеки
  5. § 4. Правове регулювання здійсненнягромадської екологічної експертизи та інших видів експертиз у сфері охорони довкілля
  6. Організаційно-правові засади централізації судової системи
  7. § 1. Поняття судової експертології і судової експертизи
  8. § 2. Правове регулювання державної екологічної експертизи
  9. § 2. Сучасний стан і перспективи розвитку судової експертизи в Україні
  10. Стаття 81. Призначення судової експертизи
  11. Поділ XI Про Інститути Науково-Судової Експертизи.
  12. § 3. Оцінка впливу на навколишнє середовище та її відмінність від екологічної експертизи
  13. Чи вправі суд, не призначаючи експертизу у справі, яку він розглядає, обґрунтувати своє рішення висновком експертизи, який було отримано і покладено в основу рішення суду при розгляді іншої справи або іншим судом? Якщо не вправі, то які правові наслідки можуть наступити, якщо на основі такого висновку експертизи суд ухвалив своє рішення?
- Авторское право - Аграрное право - Адвокатура - Административное право - Административный процесс - Арбитражный процесс - Банковское право - Вещное право - Государство и право - Гражданский процесс - Гражданское право - Дипломатическое право - Договорное право - Жилищное право - Зарубежное право - Земельное право - Избирательное право - Инвестиционное право - Информационное право - Исполнительное производство - История - Конкурсное право - Конституционное право - Корпоративное право - Криминалистика - Криминология - Медицинское право - Международное право. Европейское право - Морское право - Муниципальное право - Налоговое право - Наследственное право - Нотариат - Обязательственное право - Оперативно-розыскная деятельность - Политология - Права человека - Право зарубежных стран - Право собственности - Право социального обеспечения - Правоведение - Правоохранительная деятельность - Предотвращение COVID-19 - Риторика - Семейное право - Судебная психиатрия - Судопроизводство - Таможенное право - Теория и история права и государства - Трудовое право - Уголовно-исполнительное право - Уголовное право - Уголовный процесс - Философия - Финансовое право - Хозяйственное право - Хозяйственный процесс - Экологическое право - Ювенальное право - Юридическая техника - Юридическая этика и правовая деонтология - Юридические лица -