1. Поняття бюджету та його значення для функціонування держави та органів місцевого самоврядування.

У кожній державі бюджет є одним із основних атрибутів її суверенітету, який забезпечує її функціонування. Жодна із функцій держави не може бути виконана без фінансового забезпечення.

Стаття 2 Бюджетного кодексу України закріплює, що бюджет – це план формування та використання фінансових ресурсів для забезпечення завдань і функцій, які здійснюються органами державної влади, органами влади Автономної Республіки Крим, органами місцевого самоврядування протягом бюджетного періоду.

Аналіз бюджетних відносин передбачає декілька аспектів дослідження бюджету. Бюджет є складне та багатогранне явище. Як відомо, фінансове право – галузь права, що регулює економічні відносини. Відповідно, бюджет, перш за все, може розглядатись в економічному сенсі. Як економічна категорія бюджет це сукупність економічних відносин, які пов’язані з формуванням або мобілізацією, розподілом, використанням певних централізованих грошових фондів для фінансування завдань державних і адміністративно-територіальних утворень і виконання функцій відповідних органів влади. Бюджет як економічна категорія є системою економічних відносин за якими формуються та використовуються фінансові ресурси для забезпечення виконання функцій державою та органами влади адміністративних територій. Як економічна категорія бюджет представляє собою грошові відносини, що виникають у державі з приводу перерозподілу національного доходу у зв’язку з утворенням і використанням бюджетного фонду.

За матеріальним змістом бюджет це централізований грошовий фонд, тобто грошові засоби держави або відповідного адміністративно-територіального утворення для реалізації задач та функцій відповідних органів державної влади або місцевого самоврядування. В організаційному плані бюджет є засобом фінансового забезпечення функцій держави і муніципальних утворень.

Як правова категорія, бюджет являє собою нормативно-правовий акт, основний план створення, розподілу й використання централізованого грошового фонду держави або територіальної громади. На загальнодержавному рівні це щорічний Закон України «Про Державний бюджет України». Так, відповідно до статті 92 Конституції України, виключно законами України встановлюється Державний бюджет України. На місцевому рівні рішенням відповідного органу. За змістом це є акт управління, а за формою вважається законодавчим актом. Бюджет набуває форми закону, який включає не тільки бюджет як розпис доходів і видатків, а й правові норми.

В матеріальному аспекті – це документ, в якому об’єднуються доходи та видатки держави або органу місцевого самоврядування. Усі доходи, які формують бюджет, справляються державою на підставі постійно діючого законодавства. Чинне законодавство про доходи встановлює види платежів, розміри, і, виходячи із суми прибутку або доходу окремого платника, тоді вони надходять до бюджету. Законодавство також встановлює види видатків та нормує їх. Бюджет є цілісним фінансовим документом, програмою чи планом діяльності уряду на визначений фінансовий період, що включає різні напрямки діяльності, на які державна влада пропонує витратити надходження та численні податкові джерела, з яких надійдуть ці платежі, однак юридичну силу йому надає тільки вищий законодавчий орган.

З бухгалтерської точки зору, бюджет – це зведена таблиця, перелік, запланованих доходів та видатків на плановий період, тобто кошторис держави чи місцевого самоврядування.

Бюджет має і політичне значення, або може розглядатись як політична категорія.

Бюджетний період це часовий проміжок, протягом якого діє закон або рішення про бюджет. В Україні для всіх бюджетів він становить дванадцять місяців та співпадає з календарним роком, тобто починається 1 січня і закінчується 31 грудня того ж року. Бюджетний період за особливих обставин може бути іншим ніж дванадцять місяців. До таких обставин належать: введення воєнного стану або оголошення надзвичайного стану в Україні.

Відповідно до Бюджетного кодексу України бюджет складається із загального та спеціального фондів. Загальний фонд включає: 1) всі доходи бюджету, крім тих, що призначені для зарахування до спеціального фонду; 2) всі видатки бюджету, що здійснюються за рахунок надходжень загального фонду; 3) кредитування бюджету (повернення кредитів до бюджету без визначення цільового спрямування та надання кредитів із бюджету, що здійснюється за рахунок надходжень загального фонду бюджету); 4) фінансування загального фонду. За рахунок загального фонду бюджету здійснюється забезпечення поточних потреб, тобто потреб, які виникають кожного бюджетного періоду (утримання бюджетних установ, заробітна плата робітникам бюджетних установ та ін.).

Складовими частинами спеціального фонду бюджету є: 1) доходи бюджету (включаючи власні надходження бюджетних установ), які мають цільове спрямування; 2) видатки бюджету, що здійснюються за рахунок конкретно визначених надходжень спеціального фонду бюджету (у тому числі власних надходжень бюджетних установ); 3) кредитування бюджету; 4) фінансування спеціального фонду бюджету. Основною відмінністю спеціального фонду від загального полягає у тому, що, при плануванні спеціального фонду бюджету визначається мета, сума коштів, спрямованих на досягнення визначеної мети, та джерела формування цих коштів. Те, що не передбачене для зарахування до спеціального фонду бюджету, зараховується до загального фонду бюджету. Таким чином, за рахунок спеціального фонду бюджету здійснюється, як правило, забезпечення виконання цільових програм, або досягнення мети, що має разовий чи несистематичний характер.

У складі бюджету може бути сформовано Резервний фонд. Він формується для здійснення непередбачених видатків, що не мають постійного характеру і не могли бути передбачені під час складання проекту бюджету. Порядок використання коштів резервного фонду бюджету визначає Кабінет Міністрів України. Рішення про виділення коштів із такого фонду приймає відповідно Кабінет Міністрів України, Рада міністрів Автономної Республіки Крим, місцеві державні адміністрації та виконавчі органи місцевого самоврядування. Бюджетне законодавство закріплює граничний розмір резервного фонду, він не може перевищувати одного відсотка обсягу видатків загального фонду бюджету. Для державного бюджету резервний фонд є обов’язковим елементом, для місцевих – факультативним, а рішення про необхідність створення резервного фонду місцевого бюджету приймає відповідна рада.

Слід зазначити, що бюджетне законодавство чітко закріпило заборону на створення органами державної влади, органами влади Автономної Республіки Крим, органами місцевого самоврядування та іншими бюджетними установами позабюджетних фондів.