Класифікація податків

Податки можна класифікувати за такими ознаками:

1. Залежно від компетенції органу, що встановлює податковий платіж на відповідній території:

а) загальнодержавні - податки та збори, що встановлені Податковим кодексом і є обов’язковими до сплати на усій території України, крім ви­падків, передбачених Податковим кодексом;

б) місцеві - податки та збори, що встановлені відповідно до переліку і в межах граничних розмірів ставок, визначених Податковим кодексом, рішеннями сільських, селищних і міських рад у межах їх повноважень, і є обов’язковими до сплати на території відповідних територіальних громад.

2. Залежно від каналу надходження:

а) закріплені, які безпосередньо й цілком надходять до конкретного бюджету чи державного цільового фонду;

б) регулюючі (різнорівневі), які одночасно надходять до бюджетів різних рівнів у пропорціях, визначених чинним бюджетним законодав­ством, зокрема при затвердженні кожного бюджету.

3. Залежно від платника:

а) податки з юридичних осіб (податок на прибуток підприємств та ін.);

б) податки з фізичних осіб (податок з доходів фізичних осіб та ін.);

в) змішані податки, що справляються як з юридичних, так і з фізич­них осіб (ПДВ, мито та ін.).

4. Залежно від методу стягнення:

а) прямі податки - стягуються в процесі придбання та нагромаджен­ня матеріальних благ безпосередньо з прибутку або доходу платника податку, спадщини, будівель, землі та ін. (податок на прибуток підпри­ємств, податок з доходів фізичних осіб та ін.). При їх справлянні виника­ють правовідносини, в яких беруть участь два учасники: суб’єкт податку (юридична чи фізична особа, що вносить до бюджету відповідну суму податку) і податковий орган. Прямі податки закладаються в ціну товару ще на стадії виробництва безпосередньо самим виробником, при цьо­му вони поділяються на:

- особисті, що сплачуються їх платником за рахунок і залежно від розміру отриманого ним доходу чи прибутку (податок на прибуток під­приємств, податок з доходів фізичних осіб та ін.);

- реальні, що сплачуються їх платником виходячи з розміру майна, що перебуває у його власності і в подальшому забезпечить платнику цього податку передбачуваний дохід (податок на нерухоме майно та ін.);

б) непрямі податки, що справляються під час витрачання матеріаль­них благ, визначаються розміром споживання і включаються до ціни товару у вигляді надбавки (націнки) і сплачуються споживачем (ПДВ, акцизний податок, мито). Тобто у правовідносинах, що виникають при цьому, окрім податкового органу беруть участь юридичний платник по­датку (суб'єкт, що реалізує товари, роботу, послуги, до ціни яких вклю­чає непрямий податок), а також фактичний платник податку, тобто осо­ба, що придбаває дані товари, роботу та послуги для свого кінцевого споживання.

5. Залежно від методу оподаткування:

а) прогресивні;

б) пропорційні;

в) регресивні.

6. Залежно від періодичності справляння:

а) разові податки, сплата яких пов'язана з подіями, що не мають сис­темного характеру (оподаткування доходу, отриманого платником по­датку як подарунок або внаслідок прийняття ним у спадщину коштів, майна, майнових чи немайнових прав);

б) систематичні (регулярні) податки, сплата яких пов'язана з вира­женою регулярністю, зазвичай через певні проміжки часу й впродовж усього періоду володіння (користування) чи діяльності платника. При цьому виділяють податки: декадні, місячні, квартальні, піврічні, річні.

4.