1. Поняття та ознаки податків та зборів. Функції податків та зборів.

Основним джерелом доходів бюджетів є податки. Відповідно до статті 92 Конституції України податки, збори, система оподаткування визначаються лише законами.

Відповідно до Податкового кодексу України до податкової системи включаються такі обов’язкові платежі – податки, збори, мито та рентні платежі.

В свою чергу, збором є обов’язковий платіж до відповідного бюджету, що справляється з платників зборів, за умови отримання ними спеціальної вигоди, у тому числі внаслідок вчинення на користь таких осіб державними органами, органами місцевого самоврядування, іншими уповноваженими органами та особами юридично значимих дій. Але слід зауважити, що згідно зі змінами у податковому законодавстві, збори, підставою сплати яких є вчинення на користь таких осіб державними органами, органами місцевого самоврядування, іншими уповноваженими органами та особами юридично значимих дій, відмінено, тому така ознака не відповідає змісту цього платежу.

Таким чином, слід звернути увагу на те, що Податковий кодекс України більш вдало визначає збір, при цьому характерні особливості податку не знайшли належного висвітлення у вказаному вище визначенні. При цьому, безсумнівно, податки та збори, будучи обов’язковими платежами, є різними за правовою природою.

У теорії податкового права виокремлюють основні ознаки податків: 1) податок встановлюється законом (ст. 92 Конституції України); 2) має загальнообов’язковий характер (ст. 67 Конституції України); 3) податок зараховується лише до бюджету; 4) в результаті оподаткування відбувається відчуження частини матеріальних благ платника податку; 5) має нецільовий характер; 6) має безповоротний характер; 7) безеквівалентний або індивідуальна безоплатний характер; 8) справляється лише у грошовій формі; 9) має публічний характер.

На підставі на ведених ознак можливо порівняти податки та збори. Так збори відмінні від податків тим, що: 1) у зборів загальнообов’язковий характер може бути реалізований при виконанні певної умови – отримання платником спеціальної вигоди, у тому числі вчинення на їх користь юридично значимих дій, у податків загальнообов’язковість має безумовний характер; 2) зборам, на відміну від податків, притаманна еквівалентність або індивідуальна відплатність, тобто обов’язок сплати та сума до сплати прямо пропорційно залежить від об’єму спеціальної вигоди або об’єму юридично значимих дій, вчинених на користь платника; 3) зборам притаманний цільовий характер, тобто при сплаті збору платника має уявлення про мету, на яку будуть використані кошти від сплати відповідного збору.

Податковим кодексом України поряд з податками та зборами передбачені й інші види обов’язкових платежів, такі як мито та рентна плата. Такі платежі є елементами податкової системи, при цьому віднести їх до податків чи зборів не є можливим, так як їм притаманні ознаки як податків, так і зборів.

Мито, як обов’язковий платіж, що формує податкову систему України. Відповідно до ст. 271 Митного кодексу України мито визначено як загальнодержавний податок, встановлений Податковим та Митним кодексами України, який нараховується та сплачується відповідно до діючого законодавства. Такий підхід законодавця входить у протиріччя зі ст. 6 Податкового кодексу України, де зазначено, що податок є безумовним платежем, а сплата мита передбачає існування певної умови – а саме переміщення товарів через митний кордон України. Таким чином, мито – це обов’язковий платіж, що справляється з юридичних та фізичних осіб за умови переміщення ними товарів через митний кордон України в об’ємах, що підлягають оподаткуванню.

Те саме стосується рентної плати. Так, відповідно до ст. 14 Податкового кодексу України, рентна плата – загальнодержавний податок, який справляється за користування надрами для видобування корисних копалин; за користування надрами в цілях, не пов’язаних з видобуванням корисних копалин; за користування радіочастотним ресурсом України; за спеціальне використання води; за спеціальне використання лісових ресурсів; за транспортування нафти і нафтопродуктів магістральними нафтопроводами та нафтопродуктопроводами, транзитне транспортування трубопроводами аміаку територією України. З визначення видно, що законодавець визначає рентну плату як загальнодержавний податок, при цьому акцентує увагу на еквівалентність цього виду платежу.

Стосовно функцій податку у науковій літературі точиться відкрита дискусія. Традиційно автори виокремлюють основні (фіскальну, регулюючу, контрольну) та додаткові (розподільну, стимулюючу, накопичувальну) функції.

Найважливішою та першочерговою функцією податку є фіскальна функція. Відповідно до цієї функції податки виконують своє основне призначення – накопичення коштів у дохідній частині бюджету. Регулююча функція полягає у впливі податків на здійснення на відповідних соціально-економічних процесів у країні. Так, за допомогою податків, а саме певних їх елементів відбувається стимулювання або стримування відповідних процесів. Контрольна функція реалізується в ході оподаткування при регламентації державою фінансово-господарської діяльності суб’єктів господарювання, одержані доходів фізичними особами, використанні майна громадянами. За допомогою цієї функції оцінюється раціональність, збалансованість податкової системи, кожного її важеля, доцільність та ефективність оподаткування в сформованих умовах, тобто отримання відповідної інформації для подальшого прийняття рішень щодо відповідних соціально-економічних процесів в цілому, та оподаткування зокрема.