Характеристика окремих видів місцевих податків і зборів

Перш ніж перейти до конкретної характеристики окремих податків і зборів, варто підкреслити, що в основу цього переліку буде покладена класифікація, заснована на ст. 15 Закону України “Про внесення змін до Закону Української PCP “Про систему оподаткування” від 18 лютого 1997 р.

Збір за паркування автотранспорту

Платниками збору за паркування автотранспорту є юридичні особи й громадяни, які паркують автомобілі в спеціально обладнаних або відведених для цього місцях. Об 'єкт оподаткування - одна година паркування автотранспорту. Збір за паркування автотранспорту платиться водіями на місці паркування. Ставка збору за паркування автотранспорту встановлюється з розрахунку за одна година паркування, її граничний розмір не повинен перевищувати 3 відсотків неоподатковуваного мінімуму доходів громадян у спеціально обладнаних місцях і 1 відсотка - у відведених місцях. Облік платників визначають органи місцевого самоврядування. Джерело оплати - собівартість продукції (робіт, послуг) або особисті кошти.

Аналогічний механізм передбачений податковою системою Російської Федерації.

На території Харківської області подібний збір стягується з 1 червня 1995 р. Харківська міська рада визначила перелік місць і меж частин міста, де стягується плата за паркування транспортних засобів. Збір стягується працівником контролюючої організації, що видає квиток установленого зразка звідміткою року, місяця, дня, місця й часу стоянки. Ставка збору - 3% неоподатковуваного мінімуму доходів за кожну годину стоянки.

Ринковий збір

Платники збору - юридична й фізична особи, які реалізують сільськогосподарську або промислову продукцію. Об’єкт оподаткування — торговельні місця на ринках і в павільйонах, на критих і відкритих столах, майданчиках для торгівлі з автомашин, візків, мотоциклів, ручних візків. Ставка збору для фізичних осіб не повинна перевищувати 20 відсотків мінімальної заробітної плати, для юридичних осіб - 3-х мінімальних заробітних плат залежно від ринку, його територіального розміщення й виду продукції (товару). І в першому, і в другому випадку за даною схемою ринковий збір стягується за кожний день торгівлі.

Облік платників здійснює адміністрація ринку. Строк оплати - до початку реалізації продукції. Джерело оплати - собівартість продукції (робіт, послуг) або особисті кошти.

Кабінет Міністрів України рекомендував змінити максимальні ставки місцевих податків на граничні (мінімальну й максимальну) меж цих ставок. Так, ринковий збір повинен становити від 10 до 20% неоподатковуваного мінімуму доходів у столиці; від 5 до 20%

- у містах; від 3 до 15% - в інших населених пунктах. Для іноземних юридичних осіб відповідно: від 2 до 3 неоподатковуваних мінімумів

- у столиці; від 1 до 2 - у містах; від 0,5 до 1 - в інших населених пунктах. Розмір ринкового збору диференціюється залежно від ринку, його місцезнаходження й виду продукції.

Ринки перераховують до міського бюджету на рахунок міськфінуправління 50% зібраного ринкового збору, але не менш середньомісячної індикативної суми ринкового збору. Інші 50% ринкового збору й середньомісячний збір, зібраний понад середньомісячну індикативну суму, залишаються в розпорядженні ринку й використовуються:

30% - на розвиток ринку;

20% - на покриття витрат з утримання ринку.

Ставки ринкового збору диференціюються залежно від характеру торгівлі, кількості торговельних місць, платника, місця торгівлі.

Збір за видачу ордера на квартиру

Платник збору - одержувач ордера. Об ’єкт оподаткування - послуги, пов’язані з видачею документа, що надає право на заселення у квартиру.

Ставка збору - граничний розмір збору за видачу ордера на квартиру не повинен перевищувати ЗО відсотків неоподатко-вуваного мінімуму доходів громадян на час оформлення ордера на квартиру.

Облік платників здійснюється органами з обліку й розподілу житла.

Збір за видачу ордера на квартиру платиться через установи банків до одержання ордера й перераховується до бюджету місцевого самоврядування до одержання ордера. Джерело оплати - особисті кошти одержувача ордера.

Збір із власників собак

Платниками збору із власників собак є громадяни - власники собак, які проживають у будинках державного й громадського житлового фонду та приватизованих квартир. Об єкт оподатковування - за кожну собаку (крім службових) щорічно. Ставка збору (граничний розмір) - 10 відсотків неоподаткову-ваного мінімуму доходів громадян на час нарахування збору.

Облік платників здійснюється органами місцевого самовря­дування, які встановлюють комісійні відрахування для компенсації видатків з ведення обліку платників. Джерело оплати - особисті кошти платників.

Курортний збір

Платниками курортного збору є громадяни, які прибувають у курортну місцевість. Об ’єкт - проживання в межах курортної місцевості. Ставка збору - не більше 10 відсотків неоподатковуваного мінімуму доходів громадян.

Облік платників здійснюється адміністрацією готелю й інших установ готельного типу під час реєстрації прибулих; квартирно- посередницькими організаціями при направленні осіб (крім прибулих за путівками туристично-екскурсійних установ і організацій) на поселення в будинки (квартири), що належать громадянам на правах власності.

З осіб, які зупиняються в будинках (квартирах) громадян без направлення квартирно-посередницьких організацій, а також з осіб (крім тих, що здійснюють подорож за маршрутними книжками), які проживають у наметах, автомашинах тощо, курортний збір стягується в порядку, визначеному органами місцевого самоврядування, які встановлюють цей збір.

Курортний збір стягується із платників за місцем їх тимчасового проживання не пізніше ніж у триденний строк від дня прибуття.

Джерело оплати - особисті кошти платників.

Слід зазначити, що даний вид збору передбачає широке коло осіб, які мають пільги щодо його сплати. Зокрема, від сплати курортного збору звільняються:

- діти віком до 16 років;

- інваліди й особи, які їх супроводжують;

- учасники Великої Вітчизняної війни;

- воїни-інтернаціоналісти;

- учасники ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській AEC;

- особи, які прибули за путівками й курсівками у санаторії, будинки відпочинку, пансіонати, включаючи містечка й бази відпочинку;

- особи, які прибули в курортну місцевість у службове відрядження, на навчання, постійне місце проживання, до батьків і близьких родичів;

- особи, які прибули за плановими туристичними маршрутами туристично-екскурсійних установ і організацій, а також які здійснюють подорож за маршрутними книжками;

- чоловіки віком 60 років і старші, жінки віком 55 років і старші.

Збір за участь у перегонах на Іподромі

Платники — юридичні особи й громадян, які виставляють своїх коней на змагання комерційного характеру. Об'єкт - за кожного коня, що виставлений на змагання комерційного характеру. Ставка збору - граничний розмір збору за участь у бігах на іподромі за кожного коня не повинен перевищувати трьох неоподатковуваних мінімумів доходів громадян. Збір за участь у перегонах на іподромі утримується до початку змагань. Механізм відрахувань до бюджету визначається органами місцевого самоврядування. Джерело оплати - прибуток (дохід).

Збір за виграш на перегонах

Платники - особи, які виграли в грі на тоталізаторі на іподромі. Об 'єкт - сума виграшу. Ставка збору - граничний розмір збору не повинен перевищувати 6 відсотків від суми виграшу. Збір за виграш на перегонах стягується адміністрацією іподромів під час видачі виграшу. Строки відрахувань до бюджету визначаються органами місцевого самоврядування. Джерело оплати - особисті кошти платників.

Збір з осіб, які беруть участь у грі на тоталізаторі на іподромі

Останній із трьох зборів, що мають схожу сферу застосування. Платники - особи, що беруть участь у грі на тоталізаторі на іподромі. Об’єкт обкладання - плата за участь у грі на тоталізаторі у формі процентної надбавки до плати за участь у грі. Гранична ставка не повинна перевищувати 5% від суми цієї надбавки. Облік платників здійснюється адміністрацією іподромів. Збір утримується під час придбання квитків на участь у грі й у відповідності зі строками, затвердженими місцевими органами самоврядування, перерахо­вується до бюджету. Сплачується за рахунок особистих коштів громадян.

Податок з реклами

Платники - юридичні й фізичні особи, що рекламують свою продукцію або діяльність. Об ’єкт обкладання - вартість послуг за встановлення й розміщення реклами. Гранична ставка - 0,1% вартості послуг за одноразову рекламу й 0,5% - за розміщення реклами на тривалий час. Облік платників проводять органи, на які покладені функції розміщення реклами. Сплачується під час оплати послуг. Джерело оплати - за рахунок собівартості продукції (робіт, послуг) або за рахунок особистих коштів.

На основі ст. 11 Декрету Кабінету Міністрів України №56-93 місцеві органи самоврядування розробляють свої положення, що конкретизують механізм перерахування цього податку до бюджету. Так, Харківською міською Радою народних депутатів у вересні 1993 року було ухвалене рішення “Про введення податку на рекламу” з 1 жовтня 1993 р.

Відповідно до нього цей податок встановлювався на всі види оголошень, повідомлень, переданих з комерційною метою за допомогою засобів масової інформації, каталогів, афіш, плакатів тощо. Юридичні й фізичні особи, від імені яких здійснюється реклама, називаються рекламодавцями. Особи ж, які здійснюють виготовлення реклами за заявкою рекламодавця або розміщують її на рекламних носіях, іменуються рекламним агентством. Місце, на якому розміщується реклама, іменується рекламним носієм. Механізм цього податку практично такий же, як і закріплений у Декреті.

Російське законодавство, практично при аналогічному механізмі, передбачає підвищену ставку - 5% до вартості послуги.

10 серпня 1995 р. Харківська міськрада затвердила Положення про порядок розміщення й експлуатації об’єктів зовнішньої реклами й склад міської художньої ради. Положення визначає порядок розміщення рекламоносіїв і об’єктів зовнішньої реклами в Харкові і є обов’язковим для виконання всіма юридичними й фізичними особами незалежно від їх відомчої підпорядкованості й форми власності. Об’єктами зовнішньої реклами й рекламоносіїв є стенди, щити, плакати тощо. Місцем для розміщення реклами вважається частина території міста, об’єкти, майно, виділені рекламотримачу. Письмова заява на видачу дозволу подається на ім’я начальника відділу дизайну міського середовища. Разом з ним подаються архітектурно-художня форма, ескіз-ідея й фото об’єкта. Після одер­жання дозволу рекламотримач зобов’язаний в 20-денний строк приступити до монтажу й розміщення об’єктів, інакше дозвіл анулюється. Розміщення об’єктів зовнішньої реклами уздовж автомобільних доріг має бути погоджене з ДАІ Харкова, а в межах “зелених зон” - з управлінням комунального господарства міськвиконкому. При відмові рекламодавця від реєстрації об’єкт зовнішньої реклами демонтується.

Збір за право на використання місцевої символіки

Платники — юридичні й фізичні особи, що використовують місцеву символіку з комерційною метою. Об 'єкт обкладання - вартість виробленої продукції, виконаних робіт, наданих послуг з використанням місцевої символіки. Ставка -■ 0,1% з юридичних осіб і 5 мінімальних заробітних плат із громадян. Облік платників здійснюють органи місцевого самоврядування, що видають дозвіл на використання символіки. Джерело оплати - собівартість продукції (робіт, послуг) або особисті кошти платника.

Збір за право на проведення кіно- і телезйомок

Платники - комерційні кіно- і телеорганізації, у тому числі закордонні, при зйомках яким потрібні додаткові заходи. Об ’єкт обкладання - видатки на проведення додаткових заходів. Граничний розмір збору не повинен перевищувати фактичних видатків на проведення таких заходів. Виплачується за рахунок прибутку кіно- і телеорганізацій. Конкретні механізми реалізації затверджують місцеві органи самоврядування.

Збір за право на проведення місцевих аукціонів, конкурсних розпродажів і лотерей

Платники - юридичні й фізичні особи, що мають дозвіл на проведення аукціонів, конкурсних розпродажів і лотерей. Об ‘єкт обкладання - вартість заявлених на місцеві аукціони, лотереї тощо товарів, виходячи з їх початкової ціни або суми, на яку випускається лотерея. Гранична ставка - 0,1% від вартості товарів або від суми, на яку випускається лотерея; граничний розмір збору за право проведення лотерей - три мінімальні заробітні плати. Платників визначають органи місцевого самоврядування, які видають дозволу на проведення місцевих аукціонів, конкурсних розпродажів і лотерей. Стягується збір за три дні до проведення аукціону, лотереї тощо, або під час одержання дозволи на випуск лотерей. Джерело сплати - за рахунок прибутку (доходу), що залишається в розпорядженні юридичних осіб і громадян.

У Росії гранична ставка збору встановлюється не вище 10% вартості товарів, заявлених до аукціону.

Комунальний податок

Платники - юридичні особи, за винятком бюджетних і планово- дотаційних сільгосппідприємств. Об ‘єкт обкладання - річний фонд оплати праці, розрахований виходячи з мінімального розміру заробітної плати. Гранична ставка - 10% річного фонду оплати праці. Облік здійснюють податкові інспекції на місцях. Джерело сплати - прибуток (дохід), що залишається в розпорядженні юридичних осіб. З 20 січня 1995 р. по Харківській області ставка збільшена в 10 разів.

Платниками податку є юридичні особи, які навіть тимчасово не ведуть виробничу діяльність. Якщо вони подають до статистичних органів звітність про середньодобову чисельність штатних працівників, то звільнення, відстрочка сплати комунального податку є компетенцією органів місцевого самоврядування. Таким чином, підприємства, у статуті яких передбачена господарська діяльність, розглядаються як платники комунального податку незалежно від результатів фінансово-господарської діяльності. Це підтверджується Законом України “Про оподаткування прибутку підприємств”, де податки, збори й інші обов’язкові платежі, передбачені законодавством, відносяться на собівартість продукції, що стосується в тому числі й комунального податку.

Об’єкт обкладання припускає обчислення фонду оплати праці, що розраховується виходячи з розміру неоподатковуваного мінімуму, установленого законодавством у звітному періоді, помноженого на середньоспискову чисельність працівників. Із четвертого кварталу 1995 року обчислення середньоспискової чисельності працівників підприємств провадиться за методикою, викладеною в Інструкції зі статистики чисельності працівників, зайнятих у господарстві України, затвердженій наказом Міністерства статистики України від 7 липня 1995 р. №171.

У даній Інструкції передбачені два варіанти обчислення середньоспискової чисельності:

- середньоспискова чисельність штатних працівників обліко­вого складу;

- середньоспискова чисельність усього персоналу в еквіваленті повної зайнятості.

При обчисленні комунального податку необхідно користуватися першим варіантом.

Важливо підкреслити, що основними формами первинної облікової документації для визначення кількісного складу праців­ників є:

- наказ (розпорядження) про прийняття на роботу, переве­дення на іншу роботу, припинення трудового договору;

- особова картка;

- наказ (розпорядження) про надання відпустки;

- табель обліку використання робочого часу й розрахунку заробітної плати;

- розрахунково-платіжні відомості, розрахункові відомості, платіжні відомості;

- особисті рахунки й інші документи.

Головною особливістю даної методики € те, що в середньо­списковій чисельності працівник ураховується один раз (за місцем основної роботи) незалежно від строку трудового договору й тривалості робочого часу. Тому сюди не входять працівники, прийняті на роботу за сумісництвом.

Ряд платників звільнений від комунального податку:

- бюджетні установи;

- сільськогосподарські підприємства;

- метробуд і метрополітен;

- державні комунальні підприємства, що одержують дотації з бюджету;

- підприємства й організації, що звільнені повністю від податку на прибуток.

Комунальний податок нараховується щомісяця в розмірі 10% умовного фонду оплати праці. Сплачується комунальний податок не пізніше 15 числа місяця, що спливає за звітним. Розрахунок сплати комунального податку платники подають до податкових інспекцій одночасно з подачею звітів за І квартал, II півріччя, 9 місяців, рік. Обчислення комунального податку платниками здійснюється за формулою:

IIkom = N ср*Нмін ? 10%,

де Пкам - комунальний податок (грн);

Ncp - середньоспискова чисельність постійних працівників;

Нмін - неоподатковуваний мінімум доходу одного працівника.

Збір за видачу дозволу на розміщення об’єктів торгівлі

Платники - юридичні й фізичні особи, які реалізують сільськогосподарську, промислову продукцію та інші товари. Об’єкт - оформлення й видача дозволів на торгівлю у спеціально відведених для цього місцях. Граничний розмір збору за видачу дозволу на торгівлю не повинен перевищувати 20 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян для суб’єктів, які постійно здійснюють торгівлю в спеціально відведених для цього місцях, і одного неоподатковуваного мінімуму доходів громадян у день - за одноразову торгівлю.

Джерело оплати - прибуток, що залишається в розпорядженні юридичних осіб, або особисті кошти громадян.

Контрольні питання:

1. Принципи формування місцевих податкових систем.

2. Складові елементи місцевих податкових систем.

3. Склад місцевих податкових систем.

4. Місцеві податки.

5. Місцеві збори.