Банківська система України: поняття та структура

Правове регулювання банківської системи України здійснюється Цивільним кодексом України, Господарським кодексом України, Зако­нами України “Про банки і банківську діяльність”, “Про Національний банк України”, “Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг”, “Про систему гарантування вкладів фізичних осіб” та ін.

Аналітична оцінка динаміки розвитку банківської системи України за­свідчила, що кількість банків за реєстром НБУ зменшилась з 230 банків станом на 01.01.96 року до 183 банків станом на 31.12.2003 року, крім того за цей період зменшилась кількість діючих банків з 210 до 157 бан­ків, а у 2016 році - до 101 банку, що свідчить про досягнення відносної стабілізації кількості банків та припинення екстенсивного росту банків­ської системи.

У науці погляди вчених на поняття банківської системи різняться. Так, О.В. Дзюблюко вважає, що банківська система - це сукупність усіх банків країни, які взаємодіють між собою, підпорядковуючись встанов­леним нормам і правилам ведення банківської справи, з метою забез­печення можливості ефективного грошово-кредитного регулювання економіки, кредитно-розрахункового обслуговування господарського обороту, а також стабільної діяльності банківських установ.^[44] М.В. Сідак вважає, що банківська система - це внутрішньо організована сукупність відносно самостійних, взаємодіючих складових частин (підсистем), що виступають як одне ціле, де Національний банк здійснює функції управ­ління як керуюча установа, під керівним впливом якої знаходяться ко­мерційні банки.^[45]

В Україні існує легальне визначення банківської системи. Так, згід­но зі статтею 334 Господарського кодексу України банківська система України складається з Національного банку України та інших банків (державних і недержавних), що створені і діють на території України відповідно до закону. Подібне положення міститься в ст.

Таким чином, банківська система - це внутрішньо організована сукупність таких складових як Національний банк України, інші банки (резиденти та нерезиденти, зареєстровані у встановленому законодав­ством порядку на території України). В країнах Європи (Німеччина, Ав­стрія, Швеція) та Америки (США та Канада) існує розгалужена складна централізована дворівнева банківська система, де перший рівень за­ймає не тільки Центральний банк, але й інші державні фінансові інсти­тути.^[46] В Україні також існує дворівнева банківська система.

Відповідно до ст. 2 Закону України “Про банки і банківську діяльність” банк - юридична особа, яка на підставі банківської ліцензії має виключ­не право надавати банківські послуги, відомості про яку внесені до Дер­жавного реєстру банків. Банк з іноземним капіталом - банк, у якому частка капіталу, що належить хоча б одному іноземному інвестору, ста­новить не менше 10 відсотків. Банк самостійно визначає напрями своєї діяльності і спеціалізацію за видами послуг. Національний банк України визначає види спеціалізованих банків та порядок набуття банком стату­су спеціалізованого.

Національний банк України здійснює регулювання діяльності спеці­алізованих банків через економічні нормативи та нормативно-правове забезпечення здійснюваних цими банками операцій. Національний банк України здійснює регулювання та банківський нагляд відповідно до по­ложень Конституції України, Законів України “Про банки і банківську ді­яльність”, та “Про Національний банк України”, інших законодавчих актів України та нормативно-правових актів Національного банку України.

Національний банк України визначає особливості регулювання та нагляду за банком, що має статус Розрахункового центру з обслугову­вання договорів на фінансових ринках, з урахуванням специфіки його діяльності.

Банки мають право самостійно володіти, користуватися та розпоря­джатися майном, що перебуває у їхній власності. Держава не відповідає за зобов’язаннями банків, а банки не відповідають за зобов’язаннями держави, якщо інше не передбачено законом або договором. Націо­нальний банк України не відповідає за зобов’язаннями банків, а банки не відповідають за зобов’язаннями Національного банку України, якщо інше не передбачено законом або договором.

Органам державної влади і органам місцевого самоврядування за­бороняється будь-яким чином впливати на керівництво чи працівників банків у ході виконання ними службових обов’язків або втручатись у діяльність банку, за винятком випадків, передбачених законом. Шкода, заподіяна банку внаслідок такого втручання, підлягає відшкодуванню у порядку, визначеному законом.

3.