Поняття та джерела правового регулювання банківської діяльності

Розвиток ринкової економіки в будь-якій демократичній державі важ­ко уявити без банківської системи. Питання ефективності роботи бан­ківської системи в Україні стоїть особливо гостро, оскільки в останні роки в нашій державі проходить складний процес ринкової трансфор­мації економіки.

Банківська діяльність виникла в результаті тривалої еволюції роз­витку суспільства. В сучасних умовах без неї не може функціонувати розвинена економічна система. Об’єктивність діяльності кредитно-фі­нансових інститутів зумовлена існуванням потреби суспільства у здійс­ненні специфічних операцій, які може виконувати лише банк, а саме: комплексне виконання трьох базових операцій, які спрямовані на утво­рення грошових ресурсів, надання кредитів та сприяння платіжному обі­гу.^[40] Латковська Т А. обґрунтовує, що банківська діяльність - це особ­ливий вид господарської діяльності, що систематично здійснюється спеціальними суб’єктами (банками) на підставі ліцензії (дозволу) НБУ, спрямована на здійснення банківських операцій та надання банківських послуг, функціонування та розвиток банківської системи, реалізацію грошово-кредитної політики держави.^[41].

Відповідно до ст. 2 Закону України “Про банки і банківську діяльність” банківська діяльність - залучення внесків грошових коштів фізичних і юридичних осіб та розміщення зазначених коштів від свого імені, на власних умовах та на власний ризик, відкриття і ведення банківських рахунків фізичних та юридичних осіб.

Безперечно, суб’єктами банківської діяльності є банки. Станом на 1 липня 2016 р., згідно з офіційними даними НБУ, в Україні 101 діючий банк, тоді як в 2013 року до державного реєстру банків було внесено 183 банки.

В Європейському Союзі, відповідно до Директиви Європейського парламенту та Ради 2006/48/EC, можливі такі види банківської діяль­ності:

- прийняття депозитів та інших коштів на зворотній основі; послуги з переказу грошей;

- надання кредитів (споживчих, іпотечних, факторингових з правом або без права регресу);

- фінансування комерційних операцій (форфейтинг);

- торгівля за власний рахунок або за рахунок клієнтів (операції за дорученням клієнтів або від свого імені):

а) інструментами грошового ринку (чеки, векселі, депозитні сертифі­кати тощо);

б) валютою;

в) фінансовими ф’ючерсами та опціонами;

г) інструментами, що базуються на обмінних курсах та відсотках;

ґ) цінними паперами, що підлягають обігу;

- участь у випуску цінних паперів та надання послуг, пов’язаних з таким випуском;

- надання гарантій та поручительств;

- фінансовий лізинг;

- послуги зі зберігання у сейфі;

- випуск та обслуговування платіжних засобів (наприклад, кредитних карток, дорожніх та банківських чеків);

- надання довідкової інформації (надання консультативних та інфор­маційних послуг);

- зберігання та управління цінними паперами;

- управління портфелем цінних паперів та надання консультацій щодо такого управління;

- посередництво на міжбанківських ринках;

- надання підприємствам консультацій щодо структури капіталу, про­мислової стратегії та пов’язаних з цим питань, а також надання консуль­тацій та послуг стосовно злиття та придбання підприємств.^[42]

Отож, з метою гармонізації законодавства України із правом ЄС, за­слуговує на увагу позиція М.В. Сідака^[43], що необхідно здійснити імпле­ментацію норм Додатку І Директиви № 2006/48/ЄС до Закону України “Про банки та банківську діяльність” щодо переліку операцій та послуг, які мають право здійснювати кредитні та фінансові інститути.

У зв'язку з цим виникає необхідність ввести такі нові операції:

1) випуск і обслуговування засобів оплати (наприклад кредитних карток, дорожніх чеків);

2) торгівля за власний рахунок або за рахунок клієнтів у:

а) ринкових грошових документах (чеках, депозитних сертифікатах і т.

б) іноземній валюті;

в) фінансових ф'ючерсах і опціонах;

г) документах, пов'язаних з відсотковою ставкою і обмінним курсом; ґ) цінних паперах на пред'явника;

3) грошове брокерство;

4) управління портфельними активами і консультування;

5) зберігання і управління цінними паперами;

6) послуги з надання інформації про позичальників.

В Україні за роки незалежності нормативно-правова база, що регу­лює банківську діяльність, постійно вдосконалюється. Здійснення бан­ківських операцій в Україні врегульовано Конституцією України, Госпо­дарським кодексом України, Цивільним кодексом України, Податковим кодексом України, Законами України “Про банки і банківську діяльність”, “Про Національний банк України”, “Про платіжні системи та переказ кош­тів в Україні”, “Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг”, Декретом Кабінету Міністрів України “Про систему валютного регулювання та валютного контролю” та ін.

Конституція України містить ряд норм, які регулюють банківську систему країни. Зокрема, п. 18 ст. 85 встановлено, що призначення на посаду та звільнення з посади Голови Національного банку України здійснюється за поданням Президента України. Стаття 93 Конституції України надає право законодавчої ініціативи у Верховній Раді України Національному банку України. Відповідно до ст. 99 Конституції України, забезпечення стабільності грошової одиниці є основною функцією цен­трального банку держави - Національного банку України. Стаття 100 Конституції України встановлює, що Рада Національного банку Украї­ни розробляє основні засади грошово-кредитної політики та здійснює контроль за її проведенням. Президент України, відповідно до ст. 106 Конституції України, призначає половину складу Ради Національного банку України.

Цивільний кодекс України містить норми, що визначають правовий статус суб'єктів, які беруть участь в цивільному обігу (фізичних осіб, різ­них видів юридичних осіб); загальні правила про зобов'язання і догово­ри, а також правила укладення та виконання окремих видів договорів, що застосовуються певним чином і до банківських угод.

Господарський кодекс України встановлює особливості правового регулювання фінансової діяльності, в тому числі банківської, можли­вість забезпечення виконання господарських зобов'язань банківською гарантією, регламентує правовий статус банків, Національного банку України, Ради Національного банку України, визначає організаційно- правові форми банків, виділяє державні, кооперативні банки, окремі банківські операції, в тому числі депозитні, розрахункові, кредитні опе­рації банків тощо.

Фінансово-правові норми складають основу банківського законодав­ства та регламентують діяльність фінансових установ в емісійній спра­ві, у сфері валютних операцій, визначають діяльність Національного банку України як кредитного і розрахунково-касового органу, регулюють діяльність банків, пов'язану з розрахунковими операціями, готівковим обігом, частково кредитними та іншими операціями.

Адміністративно-правові норми сприяють забезпеченню управ­ління банківською системою в цілому. Вони визначають компетенцію суб'єктів, які здійснюють керівництво банківською системою, а також певні умови функціонування фінансових установ (наприклад, підстави і порядок реєстрації та ліцензування); регулюють здійснення банківсько­го контролю та нагляду (порядок і умови відкликання ліцензій, порядок накладення адміністративних стягнень за порушення норм банківсько­го законодавства).

Закон України “Про банки і банківську діяльність” визначає структу­ру банківської системи, економічні, організаційні і правові засади ство­рення, діяльності, реорганізації і ліквідації банків. Законом України “Про Національний банк України” врегульовано статус Національного банку України, визначено його функції та місце в банківській системі.

Банківська діяльність також регулюється підзаконними нормативно- правовими актами, наприклад постановами Правління Національного Банку України: “Про затвердження Інструкції про порядок відкриття, ви­користання і закриття рахунків у національній та іноземних валютах” від 12.11.2003 № 492; “Про затвердження Положення про здійснення операцій з банківськими металами та внесення змін до деяких нор­мативно-правових актів Національного банку України” від 06.08.2003 № 325; “Про затвердження Інструкції про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті” від 21.01.2004 № 22 тощо.

Таким чином, джерелами правового регулювання банківської ді­яльності в Україні є нормативно-правові акти, які містять в собі норми різних галузей права (в основному фінансового), об’єднаних за сферою правового регулювання - банківською діяльністю, і при їх застосуванні використовуються різні методи правового регулювання.

2.