Правовий статус Національного банку України

Для ринкової економіки важливим елементом є розвиток діяльності банків, розширення сфери банківських послуг та операцій, що потребує відповідного контролю та нагляду з боку державних органів грошово­кредитного регулювання.

Національний банк України є центральним банком України, особ­ливим центральним органом державного управління, юридичний ста­тус, завдання, функції, повноваження і принципи організації якого ви­значаються Конституцією України, Законом України “Про Національний банк України” та іншими законами України.

Відповідно до ст. 3 Закону України “Про Національний банк України” Національний банк має статутний капітал, що є державною власністю. Розмір статутного капіталу згідно з законом має становити не менше 10 мільйонів гривень. Розмір статутного капіталу може бути збільше­ний за рішенням Ради Національного банку. Джерелами формування статутного капіталу Національного банку є доходи його кошторису, а за необхідності - Державний бюджет України. Згідно зі звітом про фінан­совий стан Національного банку України, станом на 1 квітня 2017 року статутний капітал НБУ становить 100 млн грн.^[47]

Національний банк є юридичною особою, має відокремлене майно, що є об’єктом права державної власності і перебуває у його повному господарському віданні. Національний банк, його установи, філії та представництва мають печатку із зображенням Державного герба Укра­їни та своїм найменуванням. Національний банк може відкривати свої установи, філії та представництва в Україні, а також представництва за її межами.

Відповідно до Конституції України основною функцією Національно­го банку є забезпечення стабільності грошової одиниці України. При виконанні своєї основної функції Національний банк має виходити із пріоритетності досягнення та підтримки цінової стабільності в державі.

Відповідно до ст. 6 Закону України “Про Національний банк Украї­ни” Національний банк у межах своїх повноважень сприяє стабільнос­ті банківської системи. Національний банк також сприяє додержанню стійких темпів економічного зростання та підтримує економічну політи­ку Кабінету Міністрів України.

Відповідно до ст. 7 Закону України “Про Національний банк України” Національний банк виконує такі функції:

1) відповідно до розроблених Радою Національного банку України Основних засад грошово-кредитної політики визначає та проводить грошово-кредитну політику;

2) монопольно здійснює емісію національної валюти України та орга­нізує готівковий грошовий обіг;

3) виступає кредитором останньої інстанції для банків і організує систему рефінансування;

4) встановлює для банків правила проведення банківських операцій, бухгалтерського обліку і звітності, захисту інформації, коштів та майна;

5) організовує створення та методологічно забезпечує систему гро­шово-кредитної і банківської статистичної інформації та статистики пла­тіжного балансу;

6) регулює діяльність платіжних систем та систем розрахунків в Україні, визначає порядок і форми платежів, у тому числі між банками;

7) здійснює банківське регулювання та нагляд на індивідуальній та консолідованій основі;

8) здійснює погодження статутів банків і змін до них, ліцензування банківської діяльності та операцій у передбачених законом випадках, веде Державний реєстр банків, Реєстр аудиторських фірм, які мають право на проведення аудиторських перевірок банків, тощо.

Відповідно до ст. 22 Закону України “Про Національний банк Украї­ни” структура Національного банку будується за принципом централіза­ції з вертикальним підпорядкуванням. До системи Національного банку входять центральний апарат, філії (територіальні управління), розра­хункові палати, Банкнотно-монетний двір, фабрика банкнотного паперу, Державна скарбниця України, Центральне сховище, спеціалізовані під­приємства, банківські навчальні заклади й інші структурні одиниці і під­розділи, необхідні для забезпечення діяльності Національного банку.

Відповідно до Конституції України основними завданнями Ради Національного банку є розроблення Основних засад грошово-кредит­ної політики та здійснення контролю за проведенням грошово-кредит­ної політики. Відповідно до ст. 9 Закону України “Про Національний банк України” Рада Національного банку:

1) розробляє Основні засади грошово-кредитної політики, публікує їх в офіційних виданнях та подає щорічно до 15 вересня до Верховної Ради України для інформування;

2) здійснює контроль за проведенням грошово-кредитної політики;

3) здійснює аналіз впливу грошово-кредитної політики України на стан соціально-економічного розвитку України та розробляє пропозиції щодо внесення відповідних змін до неї;

4) затверджує щорічно до 15 вересня поточного року кошторис дохо­дів та витрат Національного банку на наступний рік і подає Президенту України, Верховній Раді України та Кабінету Міністрів України інформа­цію про розрахунок частини прогнозованого прибутку до розподілу на­ступного року, яка підлягатиме перерахуванню до державного бюджету України;

5) подає до Верховної Ради України та Кабінету Міністрів України щорічно до 1 квітня відомості про частину прогнозованого прибутку до розподілу поточного року, яка підлягатиме перерахуванню до держав­ного бюджету України, для включення до проекту закону про Держав­ний бюджет України на наступний рік;

6) затверджує Регламент Ради Національного банку України;

7) вносить рекомендації Правлінню Національного банку в межах розроблених Основних засад грошово-кредитної політики стосовно: методів та форм прогнозування макропоказників економічного і соці­ального розвитку України, а також грошово-кредитної політики; окремих заходів монетарного і регулятивного характеру та їх впливу на еконо­мічний і соціальний розвиток України; політики курсоутворення та ва­лютного регулювання; розвитку банківської системи та окремих норма­тивних актів з питань банківської діяльності; вдосконалення платіжної системи; інших питань, віднесених законом до компетенції Ради Націо­нального банку тощо.

Відповідно до ст.

Відповідно до ст. 18 Закону України “Про Національний банк Украї­ни”, Голова Національного банку призначається на посаду Верховною Радою України за поданням Президента України строком на сім років. Одна й та сама особа не може бути Головою Національного банку біль­ше ніж два строки підряд.

Головою Національного банку може бути громадянин України, який постійно проживає в Україні, має повну вищу освіту у галузі економіки чи фінансів або науковий ступінь у галузі економіки чи фінансів і при цьому має не менше 10 років досвіду роботи в органі законодавчої вла­ди або на керівних посадах в інших органах державної влади та дер­жавних органах, які забезпечують проведення та реалізацію державної фінансової, економічної чи правової політики, або на керівних посадах у міжнародних фінансових організаціях, або на керівних посадах у бан­ку, або наукової роботи за фінансовою, економічною чи правовою тема­тикою та має бездоганну ділову репутацію, зокрема не має судимості, не погашеної і не знятої в установленому законом порядку.

Виключне право введення в обіг (емісія) гривні і розмінної монети, організація їх обігу та вилучення з обігу належить Національному банку. Відповідно до ст. 40 Закону України “Про Національний банк України” Національний банк встановлює правила, форми і стандарти розра­хунків банків та інших юридичних і фізичних осіб в економічному обігу України із застосуванням як паперових, так і електронних документів, а також платіжних інструментів та готівки, координує організацію розра­хунків, дає дозволи на здійснення клірингових операцій та розрахунків.

Національний банк забезпечує здійснення міжбанківських розра­хунків через свої установи, дає дозвіл на проведення міжбанківських розрахунків через прямі кореспондентські відносини банків та через їх власні розрахункові системи.

Відповідно до ст. 42 Закону України “Про Національний банк Украї­ни”, для забезпечення виконання покладених на нього функцій Націо­нальний банк здійснює такі операції:

1) надає кредити комерційним банкам для підтримки ліквідності за ставкою не нижче ставки рефінансування;

2) надає кредити Фонду гарантування вкладів фізичних осіб під за­ставу цінних паперів за ціною не нижче індексу інфляції;

3) здійснює дисконтні операції з векселями і чеками;

4) купує (крім купівлі в емітента) та продає цінні папери в установле­ному законодавством порядку.

5) відкриває власні кореспондентські та металеві рахунки у закор­донних банках і веде рахунки банків-кореспондентів;

6) купує та продає валютні цінності з метою монетарного регулювання;

7) зберігає банківські метали, а також купує та продає банківські метали, дорогоцінні метали та камені та інші коштовності, пам'ятні та інвестиційні монети з дорогоцінних металів на внутрішньому і зовніш­ньому ринках без квотування і ліцензування;

8) розміщує золотовалютні резерви самостійно або через банки, уповноважені ним на ведення валютних операцій, виконує операції з золотовалютними резервами України з банками, рейтинг яких за кла­сифікацією міжнародних рейтингових агентств відповідає вимогам до першокласних банків не нижче категорії А;

9) здійснює діяльність, пов'язану з розвідкою, видобутком, вироб­ництвом та використанням дорогоцінних металів з метою поповнення золотовалютних резервів, виготовлення банківських металів;

10) видає гарантії і поруки, відповідно до Положення, затвердженого Радою Національного банку;

11) веде рахунок центрального органу виконавчої влади, що реалі­зує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджет­них коштів, без оплати і нарахування відсотків;

12) виконує операції з обслуговування державного боргу, пов'язані із розміщенням державних цінних паперів, їх погашенням і виплатою доходу за ними, та інші.

Таким чином, публічно-правове призначення Національного банку України реалізується через функції регулювання грошово-кредитної та банківської системи, ліцензування банківської діяльності, контролю та нагляду за дотриманням банківського законодавства.

4.