§ 1. Поняття, функції та структура банківської системи України

В основі вивчення дисципліни «Банківське право» лежить бан­ківська система України. У загальному значенні під банківською системою розуміють законодавчо визначену структуровану сукуп­ність різних видів банків та банківських інститутів, за допомогою яких здійснюється мобілізація коштів і надаються різноманітні по­слуги щодо приймання вкладів і надання кредитів.

Банківська система є елементом економічного базису суспільства, що розвивається за законами ринкової економіки. Ця система внут­рішньо організована, взаємопов’язана, має загальну мету та завдання.

Банківська система є складовою частиною кредитної системи держави. Для нормального функціонування банківська система має відповідати таким вимогам.

1. У країні має бути достатня кількість діючих банків і кредит­них установ. Систему слід розглядати як таку, що систематично розвивається і постійно кількісно та якісно змінюється.

2. У системі не має бути зайвих елементів. У цьому секторі економіки мають бути відсутні банківські установи, які не розпо­чали виконання банківських операцій у встановлені строки, які діють без належним чином оформлених ліцензій на здійснення бан­ківських операцій, або утворені не у відповідності до чинного за­конодавства та акта засновника про створення.

3. У країні функціонує центральний банк, який виступає основ­ним координатором кредитних інститутів та ефективно виконує функції управління грошово-кредитними і фінансовими процеса­ми в економіці. Важливе значення має індекс незалежності цент­рального банку від уряду, який складається із таких елементів: система призначень функціонерів центрального банку, взаємовід­носини з урядом, конституційне закріплення за центральним бан­ком функції цінової стабільності, монетарне фінансування бюджет­ного дефіциту, монетарні інструменти.

4. Поряд із центральним банком діють найрізноманітніші ко­мерційні банки, які охоплюють усі сфери національної економіки і зовнішньоекономічні зв'язки, здійснюють широкий діапазон бан­ківських операцій та фінансових послуг для юридичних і фізичних осіб.

5. У країні діють банки і кредитні установи, які не лише об­межуються акумуляцією і розподілом коштів підприємств, органі­зацій, а й сприяють накопиченню капіталу, активно втручаються в усі сфери економіки.

6. Банківська система є складовою більш широкої системи - економічної системи держави.

Таким чином, банки органічно вплетені у загальний механізм регулювання господарського життя, тісно взаємодіють із бюдже­том і податковою системою, системою ціноутворення, з політикою цін і прибутків, з умовами зовнішньоекономічної діяльності. Бан­ківська система взаємодіє з економікою, активно впливає на соці­альну сферу, що проявляється в накопиченні коштів населення і підприємств, сприяючи зростанню рівня життя. Проте банківська система - не механічне об'єднання різних банків, а специфічна економічна структура, яка має особливе призначення і виконує спеціальні функції в економіці.

Банківська система є законодавчо окресленою, чітко структу- рованою сукупністю фінансових інститутів, які займаються бан­ківською діяльністю. Специфіка банківської системи проявляється в її функціях, а саме:

а) створення грошей і регулювання грошової маси;

б) трансформаційна функція;

в) стабілізаційна функція.

Важливою функцією банківської системи є функція створення грошей і регулювання грошової маси, яка полягає в тому, що бан­ківська система оперативно змінює масу грошей в обігу, збільшу­ючи або зменшуючи її відповідно до попиту на гроші. У виконанні цієї функції беруть участь всі ланки банківської системи (НБУ і комерційні банки), вона стосується всіх напрямів банківської дія­льності.

Для банківської системи характерна трансформаційна функ­ція, яка полягає в тому, що банки, мобілізували вільні кошти одних суб'єктів господарювання і передаючи їх іншим, мають можли­вість змінювати (трансформувати) величину і строки грошових капіталів та фінансові ризики.

Крім зазначених функцій банківська система також виконує стабілізаційну функцію, тобто функцію забезпечення сталості банківської діяльності та грошового ринку.

Отже, банківська система - це розгалужена сукупність банків, банківських інститутів, фінансово-кредитних установ, що діють у межах єдиного фінансово-кредитного механізму на чолі з цент­ральним банком і йому підпорядковуються.

Сучасна банківська система України, як і у більшості країн сві­ту, має два рівні. На першому - НБУ та його організаційна струк­тура, на другому рівні - комерційні банки різних видів і форм влас­ності, спеціалізації та сфер діяльності з відповідною мережею установ (філії, відділення). У ст. 4 Закону України «Про банки і банківську діяльність» зазначено, що банківська система України складається з НБУ та інших банків, а також філій іноземних банків, які створені і діють на території України відповідно до положень цього Закону.

Перший рівень банківської системи України представлений НБУ, який відповідає за підтримання стабільності національної грошової одиниці та функціонування банківської системи. НБУ, як і центральні банки країн з ринковою економікою, виступає емісій­ним центром держави, банком банків, банком уряду, органом бан­ківського регулювання і нагляду, органом монетарного та валют­ного регулювання економіки. Він впливає на всі сфери економіч­ного життя країни.

НБУ, будучи головним банком держави, є координатором діяльності кредитних інститутів і виконує функції управління грошово-кредитними і фінансовими процесами в економіці краї­ни.

ральних органів влади, здійснює видатки за рахунок власних дохо­дів у межах затвердженого кошторису, а у визначених законодав­ством випадках також за рахунок Державного бюджету України, бере участь в обслуговуванні державного боргу шляхом розміщення державних цінних паперів, їх погашення та виплат доходу за ними.

НБУ здійснює свою діяльність самостійно, незалежно від орга­нів державної влади, у своїй діяльності підзвітний Президентові України та Верховній Раді України, в межах їхніх конституційних повноважень.

Як центральний банк держави НБУ здійснює регулювання об­сягу грошової маси, застосовуючи відповідні інструменти, а саме: визначення та регулювання норм обов’язкових резервів для комер­ційних банків; процентну політику; рефінансування комерційних банків; операції з цінними паперами на відкритому ринку; депозит­ну політику; управління золотовалютними резервами; регулюван­ня імпорту й експорту капіталу.

НБУ має виключне право на емісію національної валюти, вста­новлює правила введення її в обіг, зберігання і перевезення гро­шових знаків, організовує інкасацію, визначає порядок ведення касових операцій для банків, підприємств і організацій.

НБУ, виконуючи функцію банку банків, забезпечує функціо­нування платіжної системи, організує міжбанківські розрахунки, виступає для комерційних банків своєрідним кредитором в остан­ній інстанції, здійснює кредитування (рефінансування) банків з метою підтримки їх ліквідності шляхом надання ломбардних та стабілізаційних кредитів, проведенням операцій РЕПО.

Як орган банківського регулювання і нагляду НБУ здійснює державну реєстрацію і ліцензування банків, визначає правила, що регламентують їх діяльність, установлює стандарти та правила ве­дення бухгалтерського обліку та звітності в банках.

Важливу роль відведено НБУ як органу валютного регулювання і валютного контролю, який видає нормативні акти щодо ведення валютних операцій, визначає структуру валютного ринку України та організує торгівлю валютними цінностями на ньому, видає лі­цензії та письмові дозволи на проведення операцій із валютними цінностями, здійснює контроль за діяльністю банків та інших установ на валютному ринку.

НБУ є юридичною особою, має статутний капітал, який пере­буває у державній власності, печатку із зображенням Державного Герба України, займається господарською діяльністю.

НБУ має відокремлене майно, закріплене за ним на праві пов­ного господарського відання.

Отже, діяльність НБУ скерована на забезпечення єдиної дер­жавної політики в галузі грошового обігу, кредитування, фінан­сування і розрахунків у народному господарстві.

До другого рівня банківської системи України належать ко­мерційні банки, які можуть бути різними за формами власності, спеціалізації та сферами діяльності.

У ринковій економіці комерційним банкам належить велика роль, вони акумулюють значну частину кредитних ресурсів і на­дають своїм клієнтам повний комплекс фінансових послуг, включаючи кредитування, залучення депозитів, розрахункове об­слуговування, займаються випуском і розміщенням цінних папе­рів та ін.

Сучасні комерційні банки є багатофункціональними установа­ми, які діють в різних секторах ринку позикового капіталу і фак­тично займаються всіма видами кредитних і фінансових операцій, пов’язаних з обслуговуванням господарської діяльності своїх клі­єнтів. Враховуючи, що основне навантаження фінансово-кредит­ного обслуговування припадає саме на комерційні банки, їх часто називають «супермаркетами фінансового ринку».

У сучасних умовах спостерігаються тенденції розмежування функцій та операцій комерційних банків з метою універсалізації їх роботи, підвищення ефективності банківської діяльності та одер­жання прибутків.

Різноманітність послуг, що надаються комерційними банками, не означає, що всі вони виконують однаковий набір операцій. Кожен банк визначає сферу своєї діяльності, виходячи із потреб клієнтури, яку він обслуговує. Проте існує ряд основних, базових функцій комерційного банку, які дають змогу зарахувати даний фінансовий інститут до установ банківської системи. До таких ос­новних функцій комерційного банку, що визначають його еконо­мічну суть, слід віднести: посередництво в кредиті, посередництво в розрахунках і платежах, випуск кредитних знарядь обігу.

Банківська система України як сектор економіки розвивається дуже динамічно. Перехід до ринкових відносин відбувався тут до­сить швидко і процес демонополізації став реальним, проявилася конкуренція.

Сучасна банківська система країни - це сфера різноманіт­них послуг: від традиційних депозитно-позикових і розрахунково-

касових операцій, що визначають основу банківської справи, до найновіших форм грошово-кредитних і фінансових інструментів, що використовуються банківськими установами (лізинг, факто­ринг, траст тощо). Сучасна банківська система України як система ринкового типу розвивається і має великі перспективи в май­бутньому. На 1 листопада 2010 р. в Україні діяло 176 банків, у яких працювали понад 160 тис. осіб. Серед них 2 банки державні, інші функціонують у формі акціонерних товариств, 53 банки створено за участю іноземного капіталу і 20 банків із 100% інозем­ним капіталом^[VII]. Порівняємо кількість діючих банків у провідних країнах: у США функціонує 7,5 тис. банків, Канаді - 2,3 тис., Ні­меччині - 4 тис., Росії - 1370, Швейцарії - 342, Чехії - 37 банків, Польщі - 59 банків.

Банківська система України становить органічну частину загаль­ноекономічного комплексу і безпосередньо взаємодіє з економікою країни в цілому. Її завдання - відігравати значну роль в утворенні оптимального середовища для мобілізації й вільного переливання капіталів, накопичення коштів для структурної перебудови еконо­міки, приватизації й розвитку підприємництва.

Ефективність банківської системи країни багато в чому зале­жить від процесу її реструктуризації, проведення належної держав­ної політики у сфері банківської діяльності.

До цілей державної політики в банківській сфері належать:

- уникнення надмірної концентрації економічної влади, обме­ження прояву монополізації і захисту економічної конкуренції в банківській діяльності;

- забезпечення відповідності діяльності банківської системи грошово-кредитній політиці держави;

- підтримання політики достатньої концентрації банків з ме­тою посилення їхньої конкурентоспроможності;

- забезпечення дотримання законів і правил, що передбача­ють високий рівень ведення банківської справи;

- задоволення потреб суспільства в одержанні різноманітних банківських послуг;

- запобігання наслідкам можливих криз у банківській системі;

- забезпечення спроможності банків задовольняти потреби і законні інтереси своїх клієнтів; стимулювання високого рівня ефективності і прибутковості.

З метою реалізації цілей державної політики в банківській сфері 14 липня 2000 р. прийнято Указ Президента України №891/2000 «Про заходи щодо зміцнення банківської системи України та підвищення її ролі у процесах економічних перетво­рень»^[VIII].

Прийнятий Указ визначив головні правила стратегії і тактики розвитку банківської системи країни, а саме:

- удосконалення правового регулювання банківської діяльності;

- забезпечення стабільності гривні, виконання банками важ­ливої функції - кредитування суб'єктів господарювання та грома­дян, зростання довіри населення до вітчизняних банків.

На виконання зазначеного Указу було затверджено низку захо­дів, спрямованих на зміцнення банківського сектору економіки, се­ред яких підготовка і прийняття низки законів та розроблення Ком­плексної програми розвитку банківської системи України.

У підготовленій Кабінетом Міністрів України за участю НБУ Комплексній програмі визначено стратегічні цілі подальшої розбу­дови вітчизняної банківської системи та інструменти, які спроможні забезпечити фінансові потреби економічного зростання. Наведено також стислий огляд стану банківської системи України з аналізом існуючих проблем, визначенням основних принципів подальшого розвитку банківського сектора за такими напрямами:

- зростання рівня концентрації банківського капіталу;

- стимулювання припливу іноземного капіталу;

- створення умов для збільшення обсягів кредитування реаль­ного сектора економіки; організація та забезпечення ефективної діяльності Українського банку реконструкції та розвитку, універ­сальних та спеціалізованих банків;

- зміцнення ресурсної бази комерційних банків;

- розвиток конкуренції на ринку банківських послуг;

- удосконалення системи нагляду за діяльністю банків;

- врегулювання в установленому порядку процедури банкрут­ства банків;

- завершення гармонізації норм бухгалтерського обліку та звітності за міжнародними стандартами та рекомендаціями Євро­пейського Союзу;

- удосконалення порядку реалізації заставленого майна з ме­тою захисту інтересів кредиторів;

- удосконалення банківського законодавства;

- стимулювання зростання обсягів грошових вкладів населен­ня та розширення гарантій збереження цих вкладів тощо.

Реалізація Комплексної програми розвитку банківської систе­ми України сприяла створенню належних організаційних, право­вих і методичних умов для успішного виконання завдань, які стоя­ли перед банківською системою.

На основі Програми інтеграції України до Європейського Союзу, схваленої Указом Президента України від 14.09.2000 р., Президен­том України розроблені Концептуальні засади розвитку України на 2002-2011 роки, які стосуються і вітчизняного банківського сектора.

Стабільності та підвищенню ефективності діяльності банків­ської системи сприятиме і поглиблення реформ у банківській сфері сучасної України. Насамперед йдеться про розроблену і затвер­джену НБУ Стратегію розвитку банківської системи України на 2006-2010 рр., в якій визначено основні цілі, пріоритети і магіст­ральні шляхи подальшої розбудови банківської системи України, ключові проблеми законодавчого забезпечення її оптимального функціонування. Стосовно перспектив банківської системи Украї­ни йдеться насамперед про її зміцнення, підвищення стійкості до криз, посилення довіри населення до вітчизняних банків, активіза­цію діяльності щодо залучення коштів з метою їх трансформації у кредити для реального сектора економіки, поглиблення інтеграції банківської системи України у світовий фінансовий простір.