§ 4. Правове регулювання здійсненнягромадської екологічної експертизи та інших видів експертиз у сфері охорони довкілля

Відповідно до ст. 26 Закону «Про охорону навколишнього природного се­редовища» та ст. 12 Закону «Про екологічну експертизу» в Україні здійснюються державна, громадська та інші екологічні експертизи.

Ратифікована Законом України від 19 березня 1999 року // Відомості Верховної Ради України. - 1999. - №18.-Ст. 153.

обґрунтування відповідних рішень і заходів, лобіювання інтересів громадськості, тиску на державні органи для прийняття ними необхідних рішень.

На громадську та інші екологічні експертизи, як різновиди екологічної екс­пертизи взагалі, поширюються всі загальні обмеження Закону «Про екологічну експертизу» щодо об'єктів екологічної експертизи, статусу експертів, порядку підготовки висновківтощо. У разі невідповідності зазначеним вимогам висновки громадської чи іншої екологічних експертиз не будуть мати правового значення висновків екологічної експертизи - це будуть еколого-експертні висновки, на які не поширюється Закон «Про екологічну експертизу».

У ст. ЗО Закону «Про охорону навколишнього природного середовища» гро­мадська екологічна експертиза визначається як екологічна експертиза, що здій­снюється незалежними групами фахівців з ініціативи громадських об'єднань, а також місцевих органів влади за рахунок їх власних коштів або на громадських засадах.Проте, ст. 16 Закону «Про екологічну експертизу» вилучила експертизу, ініційовану місцевими органами влади, зі змісту поняття громадської екологіч­ної експертизи. Таким чином, громадська екологічна експертиза здійснюється тільки з ініціативи громадських організацій чи інших громадських формувань (зокрема трудових колективів, інших формувань, що не мають статусу юридич­ної особи).

У ст. 25 Закону «Про екологічну експертизу» визначається, що компетенція статутних органів об'єднань громадян та інших громадських формувань у галузі екологічної експертизи визначається їх статутними документами відповідно до законодавства України. Іноді державні органи невиправдано тлумачать цю норму так, що замовниками громадської екологічної експертизи можуть бути тільки громадські організації, у статуті яких передбачено це право. Це є неправильна позиція позаяк, відповідно до ст. 11 Закону «Про наукову і науково-технічну екс­пертизу», громадська експертиза може ініціюватися не тільки громадськими організаціями, а і трудовими колективами, іншими громадськими формуван­нями, які не мають статусу юридичної особи взагалі, тобто не мають ніякого статуту. Крім того, відповідно до ч. 1 ст. 91 ЦКУ, юридична особа здатна мати такі ж цивільні права та обов'язки (цивільну правоздатність), як і фізична особа, крім тих, які за своєю природою можуть належати лише людині.

Згідно зі ст. 41 Закону «Про екологічну експертизу», задля інформування населення та погодження дій з іншими об'єднаннями громадян суб'єкти гро­мадської екологічної експертизи оголошують через засоби масової інформації Заяву про проведення громадської екологічної експертизи, у якій зазначаються відомості про склад громадського еколого-експертного формування, перелік фахівців, залучених до участі в експертизі, об'єкт екологічної експертизи, строки її проведення. Заява про проведення громадської екологічної експертизи по­дається до відповідних місцевих рад, органів державної виконавчої влади та державної екологічної експертизи.

Важливим питанням при здійсненні громадської екологічної експертизи є питання про доступ до інформації про об'єкт експертизи. Закон «Про екологічну експертизу» не передбачає обов'язковість надання інформації для проведення громадської екологічної експертизи. Тому матеріали для громадської екологічної експертизи збираються у загальному порядку доступу до екологічної інформації, яка, відповідно до ст. 50 Конституції України, ніким не може бути засекречена. Порядок доступу до такої інформації регулюється ст. 2513акону «Про охорону навколишнього природного середовища», Законом «Про інформацію», а також Законом «Про доступ до публічної інформації».

У ст. 42 Закону «Про екологічну експертизу» визначено, що висновки гро­мадської екологічної експертизи можуть бути висвітлені у засобах масової ін­формації і надіслані відповідним радам, органам виконавчої влади на місцях, органам державної екологічної експертизи, іншим зацікавленим органам, під­приємствам і особам. Відповідно до ст. 11 зазначеного Закону, для врахування громадської думки суб'єкти громадської екологічної експертизи проводять публічні слухання або відкриті засідання. Вимоги до проведення громадського обговорення викладені у Положенні про участь громадськості у прийнятті рішень у сфері охорони довкілля 2003 року. Участь громадськості в процесі громадської екологічної експертизи може здійснюватися шляхом виступів у засобах масової інформації, подання письмових зауважень, пропозицій і рекомендацій, вклю­чення представників громадськості до складу експертних комісій і груп з про­ведення громадської екологічної експертизи. Висновки громадської екологічної експертизи мають враховувати громадську думку.

Практика проведення в нашій країні громадських екологічних експертиз показує, що вони не є ефективним засобом громадського управління, позаяк вони носять рекомендаційний характер. Хоча, відповідно до ст. 11 Закону «Про екологічну експертизу» прийняття рішень щодо подальшої реалізації об'єкта екологічної експертизи здійснюється з урахуванням громадської думки, таке урахування не обов'язково означає схвалення висновків громадської екологічної експертизи державними органами. Наприклад, на замовлення Всеукраїнської екологічної громадської організації «МАМА-86» проводилася громадська еко­логічна експертиза екологічної ситуації, що склалася внаслідок будівництва гід­ротехнічних споруд у басейні річки Кучурган на території Степанівськоїсільської ради Роздільнянського району Одеської області. У селі Степанівка вже понад 15 років триває конфлікт між мешканцями села і органами місцевого самоврядуван­ня з приводу відводу сільрадою земельних ділянок на узбережжі річки Кучурган громадянам для ведення фермерського господарства. Фермери здійснили будівництво гідротехнічних споруд: загат і ставів для риборозведення. З того часу почастішало підтоплення земельних ділянок і льохів будинків мешканців Степанівни. Адміністративні стягнення і постанови державного управління еколо­гічноїбезпеки Одеської області не справили належного впливу на фермерів. Тоді одному з фермерів прокуратурою в інтересах держави було пред'явлено позов до господарського суду. У ході розгляду справиз'ясувалося, що для визначення наявності екологічної шкоди необхідно провести судову екологічну експертизу. Справа відкладена через брак фінансування експертизи.

Для прискорення розв'язання проблеми Всеукраїнська екологічна гро­мадська організація «МАМА-86» прийняла рішення організувати громадську екологічну експертизу для оцінки екологічної ситуації, зумовленої будівництвом фермерами гідротехнічних споруд. Заява про проведення громадської еколо­гічної експертизи опублікована у встановленому законодавством порядку^[512].

Відповідно до ст. 17 Закону «Про екологічну експертизу», інші екологічні експертизи - це екологічні експертизи, що здійснюються з ініціативи заці­кавлених юридичних і фізичних осіб на договірній основі зі спеціалізованими еколого-експертними органами й формуваннями. Фінансуються такі експертизи замовниками відповідно до ст. 48 зазначеного Закону. Необхідно звернути увагу, що для отримання правового значення іншої екологічної експертизи необхідно, щоб виконавцем її було спеціалізоване еколого-експертне формування чи орган. Експертиза, що здійснюється за замовленням юридичних і фізичних осіб за до­говором з експертами - фізичними особами, не розглядається як інша екологічна експертиза. Якщо така експертиза не підпадає під визначення громадської еко­логічної експертизи - вона взагалі не розглядається як екологічна експертиза, а Закон «Про екологічну експертизу» на неї не поширюється. Експертиза може мати правове значення іншої екологічної експертизи тільки у разі її відповідності усім вимогам Закону «Про екологічну експертизу», зокрема, щодо статусу експертів, оголошення заяви про екологічні наслідки діяльності, порядку проведення екс­пертизи і оформлення висновків тощо.

Інша екологічна експертиза може проводитися як альтернатива державній екологічній експертизі у випадках, визначених законом.

Ще один випадок обов'язковості проведення екологічної експертизи ви­значений п. 7 Порядку декларування безпеки об'єктів підвищеної небезпеки, затвердженого постановою КМУ № 956 від 11 липня 2002 року^{[513] [514]. Власник об'єкту підвищеної небезпеки проводить експертизу повноти дослідження ступеню небезпеки та оцінки рівня ризику, а також обґрунтованості та достатності при­йнятих щодо зменшення рівня ризику, готовності до дій з локалізації та ліквідації наслідків аварій рішень. Зі змісту Порядку випливає, що зазначену екологічну експертизу можна віднести до іншої екологічної експертизи. Процедура прове­дення такої іншої екологічної експертизи конкретизується п. 19-27 зазначеного Порядку.}