§ 5. Державний облік об'єктів та речовин, що негативно впливають на стан навколишнього природного середовища
Відповідно до ст. 24 Закону «Про охорону навколишнього природного середовища», об'єкти, що шкідливо впливають або можуть вплинути на стан навколишнього природного середовища, види та кількість шкідливих речовин, що потрапляють у навколишнє природне середовище, види й розміри шкідли- вихфізичних та біологічних впливів на нього підлягають державному обліку.
Підприємства, установи та організації проводять первинний облік у галузі охорони навколишнього природного середовища і безоплатно подають відповідну інформацію органам, що ведуть державний облік у цій галузі. Збір, обробка і подання відповідним державним органам зведеної статистичної звітності про обсяги викидів, скидів забруднюючих речовин, використання природних ресурсів, виконання завдань по охороні навколишнього природного середовища та іншої інформації, ведення екологічних паспортів здійснюється за єдиною для республіки системою в порядку, що визначається КМУ.Закон України «Про об'єкти підвищеної небезпеки» від 18 січня 2001 року1 визначає об'єкт, на якому використовуються, виготовляються, переробляються, зберігаються або транспортуються одна або кілька небезпечних речовин чи категорій речовин у кількості, що дорівнює або перевищує нормативно встановлені порогові маси, а також інші об'єкти як такі, що відповідно до закону є реальною загрозою виникнення надзвичайної ситуації техногенного та природного характеру, як об'єкти підвищеної небезпеки, далі скорочено-ОПН. Суб'єкти господарської діяльності здійснюють ідентифікацію ОПН, тобто визначають їх серед потенційно небезпечних об'єктів. Потенційно небезпечний об'єкт, далі скорочено - ПНО, є об'єктом, на якому можуть використовуватися або виготовляються, переробляються, зберігаються чи транспортуються небезпечні речовини, біологічні препарати, а також інші об'єкти, що за певних обставин можуть створити реальну загрозу виникнення аварії.
Порядок ідентифікації та обліку об'єктів підвищеної небезпеки, а також Порядок декларування безпеки об'єктів підвищеної небезпеки затверджені постановою КМУ № 956 від 11 липня 2002 року[182] [183].Положення про Державний реєстр потенційно небезпечних об'єктів був затверджений постановою КМУ № 1288 від 29 серпня 2002 року[184]. Державний реєстр потенційно небезпечних об'єктів, далі - реєстр, є автоматизованою інформаційно-довідковою системою обліку та обробки інформації щодо потенційно небезпечних об'єктів. Реєстр створюється з метою державного обліку потенційно небезпечних об'єктів, далі - небезпечні об'єкти. Вони мають забезпечувати процеси підготовки управлінських рішень і виконання зобов'язань України згідно з міжнародними договорами щодо запобігання та ліквідаціїнаслідків надзвичайних ситуацій, у т. ч. транскордонного характеру, пов'язанихз функціонуванням небезпечних об'єктів.
Реєстр є складовою частиною Урядової інформаційно-аналітичноїсистемиз питань надзвичайних ситуацій. Ведення реєстру- це комплекс заходів, які забезпечують збір, накопичення та актуалізацію інформації щодо небезпечних об'єктів, адміністрування бази даних реєстру, інформаційне обслуговування користувачів даними реєстру, розроблення програмного забезпечення ведення реєстру та інструктивних документів на створення, ведення та користування його даними. Реєстрації підлягають розташовані на території України небезпечні об'єкти, на яких існує загроза виникнення надзвичайних ситуацій. Не підлягають реєстрації в цьому реєстрі залізничні, морські, повітряні та інші транспортні засоби, які перевозять небезпечні речовини. До осіб, які повинні зареєструвати небезпечні об'єкти, належать юридичні та фізичні особи - власники небезпечних об'єктів або за якими ці об'єкти закріплені на правах повного господарського відання або оперативного управління чи перебувають у їх володінні та користуванні.
Положення про державну систему обліку та контролю ядерних матеріалів в редакції від 25 березня 2009 року1 розглядає облік ядерних матеріалів як визначення фактично наявної кількості ядерних матеріалів, складення, реєстрація та ведення облікових і звітних документів.
Метою функціонування державної системи обліку та контролю ядерних матеріалів є створення умов для виконання міжнародних угод і забезпечення мирного використання ядерних та неядерних матеріалів, обладнання та технологій, що підпадають під вимоги міжнародних угод і використовуються на території України під її юрисдикцією або перебувають під її контролем. Основою функціонування державної системі обліку та контролю ядерних матеріалів є дозвільний принцип в сфері використання ядерної енергії.Облік та контроль ядерних матеріалів ведеться юридичними та фізичними особами, що провадять згідно з ліцензією діяльність, пов'язану з використанням, виробництвом, зберіганням, придбанням і збутом ядерних матеріалів,з цією метою вони: створюють і забезпечують функціонування системи облікута контролю ядерних матеріалів, призначають особу або у разі потреби визначають службу, що веде облік та контроль ядерних матеріалів; забезпечують дотримання вимог законодавства щодо облікута контролю ядерних матеріалів протягом усього періоду їх перебування в зоні балансу ядерних матеріалів, підготовкута підвищення кваліфікації фахівців; забезпечують доступ інспекторів МАГАТЕ до об'єкта інспекційної перевірки або додаткового доступу відповідно до вимог міжнародних угод.
Закон України «Про державну систему біобезпеки при створенні, випробуванні, транспортуванні та використанні генетично модифікованих організмів» від 31 травня 2007 року1 передбачає державну реєстрацію генетично модифікованих організмів (ГМО). ГМО - це будь-який організм, у якому генетичний матеріал був змінений за допомогою штучних прийомів переносу генів, які не відбуваються у природних умовах. Державна реєстрація ГМО - занесення ГМО до реєстру з урахуванням оцінки їх ризику щодо впливу на здоров'я людини та стан навколишнього природного середовища з метою подальшого отримання дозволу на практичне використання ГМО в Україні відповідно до їх господарського призначення. Забороняється вивільнення в навколишнє природне середовище ГМО до їх державної реєстрації.
Мінприроди України веде реєстр засобів захисту рослин, виготовлених із застосуванням ГМО, МОЗ України - реєстр харчових продуктів, косметичних і лікарських засобів, виготовлених із застосуванням ГМО, Держветфітослужба України - реєстр створених на основі ГМО сортів сільськогосподарських рослин, порід тварин, мікробіологічних сільськогосподарських препаратів.Закон України «Про пестициди і агрохімікати» від 2 березня 1995 року[185] [186] передбачає державну реєстрацію пестицидів і агрохімікатів. Державна реєстрація пестицидів і агрохімікатів здійснюється Мінприроди України в порядку, встановленому КМУ, на підставі позитивних результатів випробувань та матеріалів досліджень. Обов'язковою умовою державної реєстрації пестицидів та агрохімікатів є наявність відповідної документації щодо їх безпечного застосування, включаючи позитивний висновок державної санітарно-епідеміологічної експертизи, методик визначення залишкових кількостей пестицидів і агрохімікатів у сільськогосподарській продукції, кормах, харчових продуктах, ґрунті, воді, повітрі. Методика обстеження і паспортизації гідротехнічних споруд систем гідравлічного вилучення та складування промислових відходів та хвостів у редакції від 10вересня 1996 року[187] передбачає, що паспортизація хвостосховищта шламосхо- вищспрямована на забезпечення належного рівня загальної і екологічної безпеки при їх експлуатації. Базовим положенням Державної системи паспортизації є централізований комп'ютерний облік відходів виробництва, умов їх зберігання вхвостосховищах та шламосховищах, використання відходів у народному господарстві, створення єдиної державної (стандартизованої) системи контролю за їх станом в період їх експлуатації та після консервації (закриття). Основними цілями паспортизації хвостосховищ та шламосховищ є: створення державної системи обліку та моніторингового контролю за станом екологічно небезпечних об'єктів, до яких належать хвостосховища; створення системи зниження небезпеки виникнення надзвичайних ситуацій при експлуатації хвостосховищ та їх консервації (закритті); захист населення та навколишнього природного середовища від наслідків експлуатації хвостосховищ. Правила обстежень, оцінки технічного стану та паспортизації зовнішніх мереж і споруд водопостачання й каналізації затверджені наказом Державного комітету будівництва, архітектури та житлової політики України № 69 від3 квітня 1998 року1. Обстеження та паспортизація мереж і споруд водопостачанняй каналізації, далі - мереж і споруд BK, виконується для виявлення та документування у встановлений термін їхнього технічного стану, а також визначення придатності (або непридатності) їх до подальшоїексплуатації. Роботи з обстеження для паспортизації мереж і споруд BK повинні виконуватися спеціалізованими організаціями з проведення обстежень та паспортизації будівель, споруд та інженерних мереж, далі скорочено - CO, які мають державну ліцензію на виконання спеціальних видів робіт при проектуванні та будівництві із зазначенняму додатку до ліцензії мереж і споруд BK та їхніх конструктивних елементів. Порядок ведення державного обліку та паспортизації відходів затверджено постановою КМУ № 2034 від 1 листопада 1999 року[188] [189]. Державний облік відходів являє собою єдину державну систему збирання, узагальнення, всебічного аналізу та зберігання відомостей про відходи під час їх утворення та здійснення операцій поводження з ними. Він ґрунтується на даних спостережень за утворенням відходів та здійсненням операцій поводження з ними і включає ведення первинного обліку відходів та державної статистичної звітності про них. Паспортизація відходів - процес послідовного збирання, узагальнення та зберігання відомостей про кожний конкретний вид відходів, їх походження, технічні, фізико-хімічні, технологічні, екологічні, санітарні, економічніта інші показники, методи їх вимірювання і контролю, а також про технологіїїх збирання, перевезення, зберігання, оброблення, утилізації, видалення, знешкодження! захоронения. Паспортизація відходів ведеться підприємствами з метою їх вичерпної ідентифікації та визначення оптимальних шляхів поводження з ними. Порядок ведення реєстру об'єктів утворення, оброблення та утилізації відходів затверджений постановою КМУ № 1360 від 31 серпня 1998 року[190]. Реєстр об'єктів утворення, оброблення та утилізації відходів, далі - реєстр, що е комплексною системою збирання, оброблення, збереження та аналізу інформації про об'єкти утворення та утилізації відходів. Реєстр складається з двох частин. До першої частини реєстру включаються об'єкти утворення відходів, далі скорочено - ОУВ. До другої - об'єкти оброблення та утилізації відходів інших власників, далі скорочено - ООУВ. Складання і ведення реєстру здійснюють місцеві державні адміністрації за участю органів Мінприроди України та МОЗ України на місцях. Реєстр складається і ведеться на підставі реєстрових карт ОУВ та ООУВ, що містять звітні дані щодо виробників відходів, об'єктів утилізації та оброблення відходів, а також відомостей, поданих спеціально уповноваженими органами виконавчої влади у сфері поводження з відходами. На підставі даних реєстрових карт органи Мінприроди України на місцях разом з місцевими державними адміністраціями готують висновки щодо ефективності діяльності та рівня екологічної безпеки. Висновки надсилаються власникам ОУВ та ООУВ для вжиття ними заходів, спрямованих на зменшення обсягів утворення відходів, забезпечення екологічно безпечного функціонування ОУВ та ООУВ. Порядок ведення реєстру місць видалення відходів затверджений постановою КМУ № 1216 від 3 серпня 1998 року1. Реєстр місць видалення відходів - це система даних, одержаних у результаті обліку та опису всіх об'єктів і спеціально відведених місць, де здійснюються операції з видалення відходів, далі скорочено- MBB. Включенню до реєстру підлягають усі місця видалення відходів (ті, що функціонують, закриті, законсервовані тощо). Ведення реєстру здійснюють місцеві державні адміністрації. У реєстрі вміщується узагальнююча інформація щодо кожного MBB (розміщення, технічні та екологічні характеристики, дані про власника тощо). Дані реєстру підлягають щорічному уточненню. Реєстр створюється і ведеться на підставі паспортів MBB, звітних даних, що подаються виробниками відходів, відомостей спеціально уповноважених органів виконавчої влади у сфері поводження з відходами. ГОСТ 17.0.0.04-90 Охорона природи. Екологічний паспорт промислового підприємства. Основні положення[191] [192] передбачає ведення екологічних паспортів промислових підприємств. Екологічний паспорт промислового підприємства -це нормативно-технічний документ, що включає дані по використанню підприємством ресурсів (природних, вторинних тощо) і визначення впливу його виробництва на навколишнє природне середовище. Основою для розробки екологічного паспорта є основні показники виробництва, проекти розрахунків гранично допустимих викидів, норми гранично допустимих скидів, дозвіл на природокористування, паспорти газоочисних та водоочисних споруд і установок зутилізації та використання відходів, форми державної статистичної звітності та інші нормативні і нормативно-технічні документи. Екологічний паспорт підприємства складається, зокрема, з таких розділів: загальні відомості про підприємство; природно-кліматична характеристика району розташування підприємства; опис технології виробництва та відомості про продукцію, балансова схема матеріальних потоків; відомості щодо використання земельних ресурсів; характеристика сировини, використовуваних матеріальних іенергетичних ресурсів; характеристика викидів в атмосферу; характеристика водоспоживання і водовідведення; характеристика відходів тощо. Екологічний паспорт підприємства дає комплексне уявлення про екологічний стан підприємства, однак екологічна паспортизація підприємств не набула значного розповсюдження через добровільний характер її застосування. Однією з найбільш важливих форм обліку є державний статистичний облік. Регулює правові відносини в галузі державної статистики, визначає організаційні засади здійснення державної статистичної діяльності з метою отримання всебічної та об'єктивної статистичної інформації щодо економічної, соціальної, демографічної та екологічної ситуації в Україні та її регіонах і забезпечення нею держави та суспільства Закон України «Про державну статистику» в редакціївід 13 липня 2000 року. Суб'єктами у цій сфері є органи державної статистики; респонденти: юридичні особи; відокремлені підрозділи юридичних осіб, що знаходяться на території України; відокремлені підрозділи юридичних осіб України, що знаходяться за межами України; фізичні особи, незалежно від їх громадянства, які перебувають на територіїУкраїни, або сукупності таких осіб; фізичні особи, які є громадянами України і перебувають за її межами, або сукупності таких осіб; користувачі даних статистичних спостережень. Респонденти зобов'язані безкоштовно в повному обсязі за формою, передбаченою звітно-статистичною документацією, у визначені строки подавати органам державної статистики достовірну інформацію, у тому числі з обмеженим доступом, а також дані бухгалтерського обліку. У свою чергу, органи державної статистики зобов'язані забезпечувати гласність статистичної інформації, видавати статистичні збірники, бюлетені, огляди, прес-випуски, а також проводити прес- конференції; забезпечувати рівний доступ до статистичної інформації юридичних і фізичних осіб; забезпечувати збереження, накопичення, актуалізацію і захист статистичної інформації та дотримання її конфіденційності.
Еще по теме § 5. Державний облік об'єктів та речовин, що негативно впливають на стан навколишнього природного середовища:
- Про затвердження критеріїв розподілу суб’єктів господарювання за ступенем ризику їх господарської діяльності для навколишнього природного середовища та періодичності здійснення заходів державного нагляду (контролю)
- 4. Державний контроль, нагляд і моніторинг у сфері охорони навколишнього природного середовища
- 2. Організація державного управління у сфері охорони навколишнього природного середовища
- 3. Основні адміністративно-правові засоби державного впливу у сфері охорони навколишнього природного середовища
- Глава 12 Адміністративно-правове регулювання і державне управління у сфері охорони навколишнього природного середовища
- Об’єкти правової охорони навколишнього природного середовища.
- Об’єкти правової охорони навколишнього природного середовища
- § 1. Юридичні вимоги щодо інформації про стан навколишнього середовища: зміст права громадян на екологічну інформацію
- § 6. Правові засади економічного стимулювання в системі охорони навколишнього природного середовища
- Збір за забруднення навколишнього природного середовища
- § 2. Система нормативів і стандартів у сфері природокористування й охорони навколишнього природного середовища
- Загальні засади міжнародно- правової охорони навколишнього природного середовища
- § 2. Правові вимоги щодо фінансування заходів охорони навколишнього природного середовища
- § 1. Основні напрями охорони навколишнього природного середовища у сільському господарстві
- 1. Загальна характеристика державної політики у сфері охорони навколишнього природного середовища