Права і свободи людини і громадянина в умовах надзвичайного стану

Це питання регулюється не лише Конституцією України. Законодавчою базою виступає також низка важливих законів:

- «Про правовий режим

надзвичайного стану»;

- «Про правовий режим

воєнного стану»;

- «Про судоустрій і статус суддів»;

- «Про Національну поліцію»;

- «Про Службу безпеки України»;

- «Про прокуратуру» тощо.

У цих нормативно-правових актах наведено вичерпний перелік конкретних обмежень прав і свобод на період введення надзвичайного чи воєнного стану. Так, відповідно до їх приписів такими є:

- особливий режим в’їзду і виїзду;

- обмеження свободи пересування по території, де запроваджено надзвичайний стан;

- обмеження руху транспортних засобів і їх огляд;

- заборона проведення масових заходів, крім заходів, заборона на проведення яких установлюється судом;

- заборона страйків.

У найбільш небезпечних ситуаціях, наприклад, у зв’язку з надзвичайними ситуаціями технічного чи природного характеру, можуть здійснюватися:

- тимчасова чи безповоротна евакуація людей з місць, небезпечних для проживання;

- тимчасова заборона будівництва нових, розширення діючих підприємств та інших об’єктів, діяльність яких пов’язана з ліквідацією надзвичайної ситуації тощо.

В окремих випадках, зокрема, при масових порушеннях

громадського порядку, виникненні міжнародних і міжнаціональних конфліктів, спробах захвату державної влади чи зміни конституційного ладу насильницьким шляхом, можуть запроваджуватися

- комендантська година,

- обмеження або тимчасова заборона продажу зброї, отруйних і сильнодіючих хімічних речовин, спиртних напоїв тощо.

Разом із тим згідно зі ст. 19 Закону України «Про правовий режим надзвичайного стану» і ст. 20 Закону України «Про правовий режим воєнного стану» не можуть бути обмежені права і свободи людини і громадянина, передбачені ч.

У цьому контексті слід також звернути увагу на юридичну позицію Конституційного Суду України, висловлену в Рішенні від 29 червня 2010 р. №17-рп/2010 р., що обмеження основних прав людини і громадянина і втілення цих обмежень на практиці допустиме лише за умови забезпечення передбачуваності застосування правових норм, встановлених такими обмеженнями, тобто обмеження будь -якого права має спиратися на критерії, які дадуть змогу особі відокремлювати правомірну поведінку від протиправної, передбачити юридичні наслідки своєї поведінки. Виходячи з принципу верховенства права обмеження прав людини мають бути обґрунтованими, виключно на правових засадах із додержанням принципу пропорційності, та переслідувати легітимну мету.

Так, Конституційний Суд України у справі про судовий контроль за госпіталізацією недієздатних осіб до психіатричного закладу підкреслив, що «обмеження щодо реалізації конституційних прав і свобод не можуть бути свавільними та несправедливими, вони мають встановлюватися виключно Конституцією і законами України, переслідувати легітимну мету, бути обумовленими суспільною необхідністю досягнення цієї мети, пропорційними та обґрунтованими, у разі обмеження конституційного права або свободи законодавець зобов’язаний запровадити таке правове регулювання, яке дасть можливість оптимально досягти легітимної мети з мінімальним втручанням у реалізацію цього права або свободи і не порушувати сутнісний зміст такого права» (Рішення КСУ від 1 червня 2016 р. №2-рп.)[4, с.183].Таким чином, у своєму Рішенні Конституційний Суд сформулював критерії пропорційності обмеження прав людини, які забезпечують обґрунтований і легітимний характер їх обмеження.

ПРАВА І СВОБОДИ ГРОМАДЯН В

УМОВАХ ВОЄННОГО СТАНУ Нормативна база:

> Конституція України

> Закон України «Про правовий режим воєнного стану» від 12 травня 2015 року;

> Закон України від 24 лютого 2022 року № 2102-IX «Про затвердження Указу Президента України "Про введення воєнного стану в Україні»;

> Указ Президента України від 24 лютого 2022 року № 64 «Про введення воєнного стану в Україні»;

> Указ Президента України від 14 березня 2022

року № 133/2022 «Про продовження строку дії воєнного стану в Україні»;

> Закон України «Про передачу, примусове відчуження або вилучення майна в умовах правового режиму воєнного чи надзвичайного стану»;

> Постанова Кабінету Міністрів України від 13 липня 2011 року № 753 «Про затвердження Порядку залучення працездатних осіб до суспільно корисних робіт в умовах воєнного стану»;

> Постанова Кабінету Міністрів України від 31 жовтня 2012 року № 998 «Деякі питання здійснення повної компенсації за майно, примусово відчужене в умовах правового режиму воєнного чи надзвичайного стану»;

> Постанова Кабінету Міністрів України від 08 липня 2020 року № 573 «Питання запровадження та здійснення деяких заходів правового режиму воєнного стану».

ПРАВА І СВОБОДИ ЛЮДИНИ І ГРОМАДЯНИНА, ЯКІ ПРОТЯГОМ ДІЇ ВОЄННОГО СТАНУ МОЖУТЬ ОБМЕЖУВАТИСЯ

У зв'язку із введенням в Україні воєнного стану тимчасово, на період дії правового режиму воєнного стану, можуть обмежуватися конституційні права і свободи людини і громадянина, передбачені статтями 30-34, 38-39, 41-44, 53 Конституції України, а також вводитися тимчасові обмеження прав і законних інтересів юридичних осіб в межах та обсязі, що необхідні для забезпечення можливості запровадження та здійснення заходів правового режиму воєнного стану, які передбачені частиною першою статті 8 Закону України «Про правовий режим воєнного стану» (пункт 3 «Указу

Президента України від 24 лютого 2022 року № 64 «Про введення воєнного стану в Україні»):

Стаття 30.

Стаття 31. Кожному гарантується таємниця листування, телефонних розмов, телеграфної та іншої кореспонденції.

ВІЙСЬКОВИЙ СТАН: ОСНОВНІ ЗАБОРОНИ ТА ОБМЕЖЕННЯ

Стаття 32. Ніхто не може зазнавати втручання в його особисте і сімейне життя, крім випадків, передбачених Конституцією України

Стаття 33. Кожному, хто на законних підставах перебуває на території України, гарантується свобода пересування, вільний вибір місця проживання, право вільно залишати територію України, за винятком обмежень, які встановлюються законом.

Стаття 34. Кожному гарантується право на свободу думки і слова, на вільне вираження своїх поглядів і переконань.

Стаття 38. Громадяни мають право брати участь в управлінні державними справами, у всеукраїнському та місцевих референдумах, вільно обирати і бути обраними до органів державної влади та органів місцевого самоврядування.

Стаття 39. Громадяни мають право збиратися мирно, без зброї і проводити збори, мітинги, походи і демонстрації, про проведення яких завчасно сповіщаються органи виконавчої влади чи органи місцевого самоврядування.

Стаття 41. Кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності.

Стаття 42. Кожен має право на підприємницьку діяльність, яка не заборонена законом.

Стаття 43. Кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується.

Стаття 44. Ті, хто працює, мають право на страйк для захисту своїх економічних і соціальних інтересів.

Стаття 53. Кожен має право на освіту.

Контрольні запитання:

1. Поясніть зміст поняття «обмеження прав людини».

2. Яка різниця між категоріями «обмеження» та «обмежування» людських прав.

3. Чи допускається скасування людських прав?

4. За яких умов допускаються обмеження прав людини.

5. Які права людини не можуть бути обмежені за жодних обставин?

Теми для рефератів, повідомлень та презентацій:

1. Особливості прав людини в умовах воєнного стану в Україні.

2. Добровільні та вимушені обмеження прав людини.

3. Підстави обмеження прав людини.

Теми для есе:

1. «Де всі є рівними, там ніхто не є вільним» (П.Буаст).

2. «Основу міцного правопорядку складає свобода особи та її недоторканність» (Б.Кістяківський).