Основні етапи генези людських прав: світовий досвід

Людство на шляху утвердження прав і свобод людини пройшло тернистий шлях, крок за кроком обмежуючи всевладдя держави, поширюючи принцип рівноправності на все більше коло осіб та відносин між ними.

Часто саме боротьба за права людини, за нові й нові ступені свободи ставала каталізатором

широкомасштабних змін у суспільно-політичному житті тієї чи іншої країни, вела до нового осмислення ролі людини в її відносинах з суспільством та

державою.

2.1.1. Вплив світових

релігій та поглядів античних науковців на розуміння прав людини Античний період.

Ідеї про цінність і недоторканність життя, про рівність людей перед вищими силами містяться ще в прадавніх міфах і віруваннях.

Поняття прав людини ще не було, оскільки сама концепція прав людини почала формуватися вже в період нового часу, проте статус людини і її захист закріплювався у двох сферах людського життя - в релігії та в філософсько-правовій думці.

Релігії.

Одним з основних принципів індуїзму (найстарішої світової релігії, з'явилася приблизно 4500 років тому) є принцип, згідно з яким людське життя

священне, і з ним (без будь-яких винятків) необхідно поводитися з повагою і любов'ю. Основний постулат індуїзму - ахімса - незаподіяння шкоди іншій.

Іудаїзм з'явився приблизно 3300 років тому. Перша книга Старого Завіту (Буття) говорить про цінності і святості всіх дітей Бога і про їхню відповідальність по відношенню один до одного.

В ученнях християнства (що виник 2023 роки тому) також постійно говориться про необхідність піклуватися про бідних, хворих і голодних.

Взагалі, фундаментальний внесок у поширення уявлень, з яких згодом формувалася концепція прав людини, зробило християнство. Вона інтегрувала уявлення щодо прав людини з релігійно-моральними цінностями, підсиливши їх вплив посиланням на Бога: вимагалося поважати кожну людину як творіння Бога за його образом і подобою. Таке походження людей зумовлювало, згідно з християнським вченням, принципову рівність і свободу кожного у духовному вимірі — перед Богом (проте ще не поміж собою!). Як не дивно, але християнство стало проривом у Європі щодо статусу жінки.

Буддизм (виник близько 2500 років тому) також заснований на

загальновизнаних законах людських взаємин - належну повагу всіх людей і терпимість до інших. Сіддхартха Г аутама - засновник цієї релігії - відкидав кастову систему в Індії і проповідував думка про те, що всі люди рівні і гідні поваги незалежно від соціального стану.

Паралельно з буддизмом в Індії в Китаї зароджується конфуціанство, яке також підкреслювало державну моральність справедливість. Основа лежить в одному з

особисту і і соціальну цих постулатів п'яти чеснот

праведного людини, яку проповідує конфуціанством: гуманність,

справедливість (поряд із гуманністю, ти гуманний, але караєш справедливо), ритуал, мудрість, вірність.

Ще одна світова релігія, яку слід

згадати в цьому контексті - іслам (заснований близько 1500 років тому). Пророк Мухаммед проповідував абсолютну рівність між народами і толерантність по

відношенню до різних релігій. Коран говорить про священність людського життя, співчуття і обов’язок бути милосердним по відношенню до тих, хто менш удачливий в житті. Мухаммед, відомий більше як пророк, був ще й державним діячем, і його діяльність відображає нерозривний зв'язок між політикою і релігією. Він проповідував свободу від несправедливості, викликаної соціальними привілеями, кажучи про те, що всі люди рівні перед Аллахом.

Філософсько-правова думка.

Формується теорія природного права. В античні часи подібні погляди про цінність людського життя набули широкого поширення у Стародавній Греції. Вони стали закономірним наслідком полісної форми демократії і були пов'язані переважно з поняттям громадянства, яке передбачало рівність усіх членів полісу в користуванні правами та свободами, насамперед політичними. У працях давньогрецьких мислителів-софістів ще у VI-V ст. до н.е. були закладені й основи концепції природного права, розвинуті згодом філософами та юристами Стародавнього Риму.

Платон був прибічником загальної теорія громадянського суспільства - «ідеальної держави». Він першим зробив дуже важливий висновок про те, що крім державою організованою форми є та інші форми життєдіяльності суспільства.

Аристотель, перш ніж визначити, що таке держава, вважав за необхідне визначити поняття «громадянин», бо держава є не що інше, як сукупність громадян, громадянське суспільство. відбувалося лише усвідомлення ролі ряду соціальних факторів

В Стародавньому Римі концепція природного права лягла в основу римського права, видатним представником якого був філософ і оратор Марк Тулій Цицерон. Разом з тим, природне право використовувалося для виправдання рабства. Пояснювалось це тим, що навіть якщо всі люди рівні, суспільство може функціонувати лише завдяки поділу ролей. Загальна рівність вважалася досяжною лише в «іншому світі», але не в цьому.

Аналогічні ідеї виникали і на Сході. Зокрема, китайський мислитель Мо- Цзи (V ст. до н. е.) відстоював думку про те, що всі люди рівні перед небом, а держава є результатом їх угоди.

2.1.2. Внесок середньовічних мислителів у становлення системи захисту прав і свобод особи

Гравюра XVIII століття

У 1215р. прийнята в Англії

Велика хартія вольностей (лат. Magna Carta, «Магна карта»).

У ній англійський король Джон гарантував деякі свободи тим, кого тоді називали «вільними людьми».

Традиційно вважається першим

правовим документом, в якому закладено основи концепції прав людини, створено передумови для подальшого утвердження свободи і панування закону в житті суспільства. Хартія, зокрема, закріплювала такі важливі принципи, як співрозмірність діяння та покарання за нього, неухильне додержання

посадовими особами закону, визнання винним лише за рішенням суду, право вільного в’їзду та виїзду з країни тощо.

Магна Карта лежить в основі

багатьох сучасних англійських законів. Вона стала важливим символом боротьби проти гноблення і за основні свободи особистості. Крім того, Магна Карта є раннім прикладом того, як права поступово включалися в законодавство Європейський країн.

Згодом Петиція про права (Англія, 1628) конкретизувала положення про неможливість ув’язнення вільного громадянина без законних підстав, проголосила неприпустимість існування таємних судів та позасудових репресій.

2.1.3. Ідеї людських прав в епоху гуманізму (Ренесанс): Н. Макіавеллі, Т. Гоббс. Ліберальна та колективістська концепції прав людини. Ісламська концепція прав людини

Початок епохи нового часу. Період Відродження

Це епоха гуманізму, в центрі наукових теорій - особистість людини. Нікколо Макіавеллі у своїх працях описував роль особистості в розвитку держави. Проповідуючи принцип «мета виправдовує засоби», Макіавеллі розглядав насильство як зло, якого не можна уникнути, що здійснюється для досягнення загального блага і запобігання ще більшого зла. Характеризуючи риси правителя держави, він зазначав, що керівник повинен піклуватися про благо народу навіть із суто прагматичних міркувань: тому що незадоволений, що нехтує свого вождя, народ - це страшніша загроза для будь-якого правителя, ніж найдужчий зовнішній ворог.

Англієць Томас Гоббс став одним із засновників теорії природного права і договірного походження держави. Він вважав, що люди керуються, в першу чергу, приватними мотивами, а держава- це союз індивідуальностей, в якому людина набуває кращих якостей.

Леонардо да Вінчі, «Мона Ліза»

2.1.4. Закріплення поняття прав людини у нормативних документах кін. XVII- XVIII ст.

Білль про права,

Англія (1689 р.)

Епоха Просвітництва. Розквіт

буржуазного суспільства

У 1689 р. в Англії був прийнятий Білль про права, який став юридичною основою конституційної парламентської монархії. Він гарантував право підданих звертатися з петицією до короля, обмежив розмір судових стягнень і штрафів, проголосив свободу виборів до парламенту, свободу слова та суджень у його стінах.

Паралельно з цим під впливом Просвітництва дедалі більшої сили набирають ідеї свободи, природних прав людини, суспільного договору, поділу влади. Неоціненним правовим документом, який розвинув та конкретизував ці положення, стала Спираючись на природно- правову доктрину Декларація незалежності США 1776 р. прав людини, в Декларації проголошено, що «всі люди створені рівними і наділені Творцем певними невід’ємними правами, до яких належать життя, свобода, прагнення до щастя». В цьому документі та в Конституції США 1787 р. було закладено не лише підвалини американського конституціоналізму, а й основи ліберальної концепції прав людини.

Паралельно з цим під впливом Просвітництва дедалі більшої сили набирають ідеї свободи, природних прав людини, суспільного договору, поділу влади.

Білль про права (англ. Bill of Rights') - неофіційна назва перших десяти поправок до Конституції США від 25 вересня 1789 р. Поправки, які закріплюють основні права і свободи громадян, були запропоновані Джеймсом Медісоном на засіданні Конгресу США. Дані поправки вступили в силу 15 грудня 1791 р.

Вперше на загальнодержавному рівні було визначено правовий статус громадянина США. Норми, які закріплювали основні права та свободи громадян, увійшли у число перших десяти поправок, які складали даний акт. Хоч Білль надав громадянам свободу слова, зборів і вибору релігії, недоторканність особи і житла. Але багато бідняків, негрів, індіанців, а також жінки виборчого права не отримали.

Поворотною точкою

в історії людства щодо його боротьби за утвердження людських прав стала Велика французька революція, результатом якої стало прийняття Декларації прав людини та громадянина 1789р.

Декларація вперше на законодавчому рівні закріпила принцип формальної рівності всіх

громадян перед законом, стала основою концепції

універсальності прав людини. У Декларація були проголошені: свобода слова, свобода совісті, презумпція невинуватості,

недоторканність особи та її майна. Крім того, у ній встановлювався обов’язок держави забезпечувати та гарантувати права і свободи людини. Уперше в світовій практиці в Декларації прав людини та громадянина 1789р. було закріплено загальнодозвільний принцип регулювання правовідносин: «Дозволено все, що прямо не заборонено законом»”.

2.1.5. Розвиток прав людини у ХХ столітті

Ліга Націй (1919-1946 рр.) — перша міжнародна міждержавна організація, створена з метою розвитку співробітництва, досягнення миру і безпеки між народами. На практиці основними завданнями були дотримання прав національних меншин і вирішення територіальних конфліктів у світі після Першої світової війни. Ідея створення

Ліги Націй належить Великобританії. В кінці 1915 року міністр закордонних справ Грей запропонував створити міжнародну організацію по боротьбі за мир. Була заснована на Паризькій мирній конференції в 1919-1920 рр. Ініціатором її створення виступив 28-й президент США Вудро Вільсон. Членами організації були 44 держави.

Головними завданнями Ліги Націй стали:

Ліга Націй як міжнародна організація у більшості випадків не впоралася із завданнями і фактично перед початком Другої світової війни, а формально - після її завершенні, припинила своє існування.

Міжнародна організація праці - спеціалізована установа Ліги Націй, а після Другої світової війни -

Організації Об'єднаних націй (ООН), що була заснована у 1919 р. урядами різних країн для підтримки міжнародного співробітництва у справі забезпечення миру в усьому світі й зменшення соціальної несправедливості за рахунок поліпшення умов праці.

Подальше формування стандартів у галузі прав людини активізувалося після Другої світової війни. Саме тоді питання захисту прав людини широко вийшло за вузьконаціональні межі і стало об’єктом регулювання міжнародного права.

Організація Об’єднаних

Націй (ООН) (United Nations (UN) - універсальна міжнародна організація, створена з метою підтримки міжнародного миру та безпеки й розвитку співробітництва між державами в усіх сферах. Статут ООН був ухвалений на конференції в м.Сан-Франциско (США) 26 червня 1945 р. і набув чинності

24 жовтня 1945 р.

51 держава, серед них і Україна, що підписали статут ООН, вважаються засновниками організації об’єднаних націй.

У 1948 р.Організацією Об’єднаних Націй було прийнято Загальну

декларацію прав

людини - перший документ універсального характеру, який на міжнародному рівні проголосив основні громадянські, політичні, соціально-економічні та культурні права і тим самим встановив стандарти та ідеали, яким і сьогодні прагнуть слідувати усі країни світу.