Порядок обчислення й сплати податку на додану вартість

Відповідно до чинного українського податкового законодавства реалізація товарів (робіт, поедут) платниками здійснюється за цінами, збільшеним на суму податку на додану вартість, відбивану в окремому рядку.

Обчислення величини доданої вартості може здійснюватися двома методами:

^2w Bз бюджету не підлягає. Неоднозначне й обчислення податку на додану вартість при продажі товарів, закуплених у населення, тому що податок може визначатися з усієї ціни реалізації або тільки з межцінової різниці (торговельної оцінки). У роз’ясненнях податкових органів звертається увага на те, що в цьому випадку оподатковуваний оборот визначається у вигляді різниці між ціною реалізації й ціною її придбання або від установленого розміру торговельної надбавки.

Ряд особливостей при обчисленні податку на додану вартість пов’язується з особливостями внесення авансових платежів. Так, щодо авансових платежів, отриманих платником податків у рахунок майбутніх поставок товарів (робіт, послуг), сьогоднішня судова практика акцентує увагу на необхідності збільшення платником податкової бази на ті грошові суми, які отримані ним як передоплата, тобто до момент}' фактичного відвантаження товарів покупцеві. Ті ж кошти, які отримані платником після фактичного відвантаження, не можуть розглядатися як авансові платежі. У цьому випадку дата одержання цих коштів має бути після основної дати, коли ті або інші платежі вже були зафіксовані як авансові^[287].

Перехід майна, передачу основних коштів не завжди можна розглядати як підставу для нарахування податку на додану вартість. Так, перехід майна може бути пов’язаний з безоплатною передачею його з балансу на баланс між установами й організаціями без зміни права власності на ці об’єкти, і пя операція не повинна обкладатися податком на додану вартість. Також не обкладається податком передача основних коштів у рахунок внеску до статутног фонду інших підприємств і організацій.

Одним з недоліків податкового законодавства, що регулює обчислення податку на додану вартість, є те, що в більшості випадків мають місце дві крайні ситуації. Або підприємство виробляє оподатковувану податком на додану вартість продукцію - і тоді діє загальний порядок, або виробляє не оподатковувану податком продукцію (роботи, послуги) - і тоді суми сплаченого податку на додану вартість ураховуються в первісній вартості (мова йде про операції з основними коштами). Однак питання залишається відкритим для підприємств, що виробляють із використанням того самого устаткування як оподатковувану, так і не оподатковувану податком продукцію.

Порядок визначення обов’язку по податку на додану вартість, безумовно, припускає, визначення дати. При цьому необхідно мати на увазі, що, фактично, мова повинна йти про визначення таким способом двох моментів: дати виникнення податкового обов’язку й дати сплати податку.

Чинне податкове законодавство України трохи уточнило й деталізувало цей елемент правового механізму податку на додану вартість. Так, відповідно до її. 7.3 ст. 7 Закону України “Про податок на додану вартість”³⁰’ датою виникнення податкового обов’язку з поставки товарів (робіт, послуг) вважається дата, що припадає на податковий період, протягом якого відбувається кожна з подій, що настали раніше:

- або дата зарахування коштів від покупця (замовника) на банківський рахунок платника податків як оплата товарів

Див.: Відомості Верховної Ради України. 1997. №21. Cr. 156 (робіт, послуг), що підлягають поставці, а у випадку поставки товарів (робіт, послуг) за готівкові кошти - дата їх оприбуткування в касі платника податків, а за відсутності такої- дага інкасації готівкових коштів у банківській установі, що обслуговує платника податків;

— або дата відвантаження товарів, а для робіт (послуг) — дата оформлення документа, що засвідчує факт виконання робіт (послуг) платником податків.

У випадку поставки товарів або послуг з використанням торговельних автоматів або іншого подібного устаткування (касового апарата, контрольованого уповноваженою на це фізичною особою) датою виникнення податкових зобов’язань вважається дата виїмки з таких торговельних апаратів або подібного обладнання грошового виторгу. Правила інкасації зазначеного виторгу встановлюються Національним банком України. Якщо поставка товарів (робіт, послуг) через торговельні автомати здійснюється з використанням жетонів, карток або інших замінників гривні, датою збільшення валового доходу вважається дата поставки таких жетонів, карток або інших замінників гривні. При поставці товарів (робіт, послуг) з використанням кредитних або дебетових карток, дорожніх, комерційних, персональних або інших чеків датою збільшення податкових зобов’язань вважається або дата оформлення податкової накладної, що засвідчує факт поставки платником податків товарів (робіт, послуг) покупцеві, або дата виписки відповідного рахунка (товарного чека), залежно від того, яка подія відбулася раніше.

Ряд випадків при сплаті податку пов’язується законодавцем з окремими операціями й виникаючими при цьому обов’язками по податку на додану вартість. Найчастіше така специфіка відображається в деталізації моменту сплати. Так, датою виникнення податкових зобов'язань орендодавця (лізингодавця) для операцій фінансової оренди (лізингу) є дата фактичної передачі об’єкта фінансової оренди (лізингу) у користування орендареві (лізингоотримувачу). Для розрахунку орендної плати за майно державної власності щомісяця застосовується індекс інфляції. Відповідно, об’єкт оподаткування податком на додану вартість буде обчислюватися виходячи із про індексованої суми орендної плати. У цьому випадку необхідно виходити з того, що орендна плата з урахуванням індексу інфляції є істотною умовою договору оренди⁵⁰². При цьому кошти, які надходять бюджетній установі, що утримується за рахунок державного бюджету, за оренду майна підлягають розподілу між бюджетом і установою відповідно до нормативів^{[288] [289] [290] [291].}

Кошти, що надходять державному підприємству, підлягають розподілу між бюджетом і підприємством, тоді як кошти, які одержує від оренди комунальне підприємство, такому розподілу не підлягають. Сторона, що зобов’язана провадити такий розподіл, вказується в договорі оренди. Розподіл орендної плати здійснюється:

- або орендарем шляхом перерахування у встановленому процентному співвідношенні на рахунок бюджету й на рахунок установи (підприємства);

- або орендодавцем самостійно після її одержання.

Однак орендар, що укладає договір оренди, повинен пам’ятати, що незалежно від того, що такі кошти будуть розподілятися, податкова накладна повинна бути виписана на всю суму перерахування.

У випадку перерахування орендарем суми орендної плати в повному розмірі на рахунки бюджетної установи, що утримується за рахунок державного бюджету, такі установи не пізніше наступного робочого дня перераховують 50% від суми орендної плати (без урахування податку на додану вартість) у доходи загального фонду державного бюджету, а інші 50% суми орендної плати (без урахування податку на додану вартість) залишаються на рахунках установи як власні надходження.

Обчислення й сплату податку на додану вартість до бюджету платник здійснює самостійно в строки, установлені для цього податку, у загальному порядку³⁰⁵, а саме:

- подає податкову декларацію по податку на додану вартість протягом 20 днів після закінчення звітного місяця або протягом 40 днів після закінчення звітного кварталу^[292];

- сплачує податок до бюджету протягом 10 календарних днів, що спливають після настання граничного строку подачі податкової декларації^[293].

Датою виникнення податкових зобов’язань у випадку поставки товарів (робіт, послуг) з оплатою за рахунок бюджетних коштів є дата надходження таких коштів на поточний рахунок платника податків або дата одержання відповідної компенсації в будь-якому іншому виді, включаючи зменшення заборгованості такого платника податків за його зобов’язаннями перед таким бюджетом.

Датою виникнення податкових зобов’язань при імпорті є дата подання митної декларації із вказівкою в ній суми податку, що підлягає сплаті. Датою виникнення податкових зобов’язань при імпортуванні робіт (послуг) є дата списання коштів з розрахункового рахунка платника податків в оплату робіт (послуг) або дата оформлення документа, що засвідчує факт виконання робіт (послуг) нерезидентом залежно від того, яка з подій відбулася першою. Попередня (авансова) оплата вартості експортованих і імпортованих товарів (супутніх послуг) не змінює значення податкового кредиту або податкових зобов'язань платника податків, відповідно, такого експортера або імпортера. Датою виникнення податкових зобов’язань виконавця за контрактами, визнаними довгостроковими, є дата збільшення валового доходу виконавця довгострокового контракту.

28,8.