Поняття податкового обов’язку

Поняття податкового обов'язку є однією із центральних категорій податкового права. У цій главі буде розглянуто природу виникнення, зміни й припинення податкового обов’язку як сукупності обов’язків платника податків.

Утримання податкового обов’язку визначається насамперед імперативними методами фінансово-правового регулювання, особливостями відносин, що складаються між суб’єктами з приводу сплати податків і зборів. Державне управління у сфері фінансів вимагає підпорядкування суб’єкта вимозі управомоченої особи, а точніше - вимозі органів, які здійснюють фінансову діяльність держави. Саме тому правове регулювання відносин в області фінансової діяльності держави орієнтовано на однобічні владні приписи державних органів щодо суб’єктів, які беруть участь у

¹⁵⁴ Наприклад, у Законі України “Про податок на добавлену вартість”, Законі України “Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетом і державними цільовими фондами”.

сфері фінансової діяльності держави. Владність приписів держав­них органів полягає насамперед у тім, що вони виносять рішення, обов’язкові для іншої сторони правовідносин, і приймаються ці рішення в межах повноважень, які делеговані органу саме державою.

Характерною рисою податково-правового регулювання є юридична нерівність суб’єктів податкового права. Юридична нерівність як риса податково-правового регулювання базується на нееквівалентній природі фінансових відносин, шо відображається в змісті й структурі прав і обов’язків суб’єктів податкового права, коли одні суб’єкти мають юридично владні повноваження стосовно інших. Держава або уповноважений нею орган реалізує свою компетенцію через владні приписи, тоді як інша сторона реалізує компетенцію, що залежить від компетенції владної сторони право­відносин.

Податкові правовідносини регулюють систему відносин між суб’єктами. Особливості таких відносин визначаються державним примусом, специфічними санкціями. Так, при порушенні платником податкового обов’язку податковий орган має право (обов’язок) застосовувати певні санкції. Невиконання цього обовязку з боку податкового органу є невиконанням функцій, якими такі органи наділені державою. Таке застосування державного примусу фактично виступає як право - обов’язок компетентного органу. Інша сторона податкових правовідносин у випадку правопорушення характе­ризується обов’язком відчути тягар примусового західу, хоча це може доповнюватися рядом прав і обов’язків, які випливають із безумовного обов’язку сплати податку й залежать від нього.

Обов’язки суб’єктів у податкових правовідносинах виступають як стабільні, які закріплюються насамперед у нормативному фінансово-правовому акті. Навіть тоді, коли обов’язок суб’єктів установлюється актами індивідуального регулювання, його зміст виступає як деталізація вимог, що містяться в нормативних актах. До особливостей обов’язків, що випливають із податкових правовідносин, можна віднести також їх складний характер. Іншими словами, сам обов’язок підлеглого суб’єкта становить найчастіше систему обов’язків. Так, податковий обов’язок платника реалізується через обов’язок ведення податкового обліку, обов’язок сплати податків і зборів, обов’язок податкової звітності.

Реалізація податкового обов’язку регулюється податковими правовідносинами пасивного типу значно менше, ніж право­відносинами активного типу.

Практично скрізь податковий обов’язок ототожнюють із обов’язком щодо сплати податку. Але це тільки частина його змісту. Дійсно, сплата податку являє собою реалізацію основного обов’язку платника податків і може бути розглянута як податковий обов’язок у вузькому значенні. Однак податковий обов’язок у широкому значенні включає в себе:

1) обов’язок по веденню податкового обліку;

2) обов’язок щодо сплати податків і зборів;

3) обов’язок по податковій звітності.

Податковий обов’язок у широкому значенні може бути диферен­ційований і за видовими обов’язками платника податків, що вини­кають по кожному податку або збору. Сукупність же таких окремих обов’язків і буде становити комплекс податкових обов’язків платника податків або податковий обов’язок у широкому значенні.

21.2.