Податкова вимога

У випадку якщо платник податків не сплачує погоджену суму податкового обов’язку у встановлений термін, податковий орган направляє такому платникові податків податкову вимогу.

Якщо контролюючий орган, що здійснив процедуру узгодження суми податкового обов’язку з платником податків, не є податковим органом, то він направляє відповідному податковому органу подання про здійснення заходів з погашення податкового боргу платника податків, а також розрахунок його розміру, на підставі якого податковий орган направляє податкову вимогу.

Податкова вимога являє собою адресоване зобов’язаній особі (платникові податків або особі, що його заміняє) письмове пові­домлення про: несплачену суму податку; обов’язок її сплатити; установлені строки погашення; суму, що підлягає сплаті (включаючи суму податку й пені).

Підставою для складання й направлення податкової вимоги є наявність невиконаного або виконаного не повною мірою обов’язку щодо сплати податку або збору. Податкові вимоги повинні містити: посилання на підстави їх висунення; суму податкового боргу, що підлягає сплаті, пені й штрафних санкцій; перелік заходів що будуть вжити для забезпечення сплати суми податкового боргу.

Податкові вимоги також направляються платникам податків, які самостійно представили податкові декларації, але не погасили суму податкових обов’язків у встановлений законом термін, без попе­реднього направлення (вручення) податкового повідомлення.

Відносно детально специфіка податкової вимоги охарактеризована С. А. Герасименко¹³⁵, однак хотілося б звернути увагу на деякі особливості податкової вимоги:

1) це офіційний письмовий документ, адресований податковим органом платникові податків;

2) податкова вимога містить вичерпну інформацію про претензії до платника податків з боку податкових органів;

3) направлення податкової вимоги є формою реагування податкового органу на факт невиконання платником податків обов’язку щодо сплати податку й збору;

4) податкова вимога припускає поєднання відбудовної (внесення податкової заборгованості) і штрафної (пеня) функції в оподаткуванні;

5) припускає чіткі часові рамки виконання вимоги;

^ІЗ’Див.: Налоговый кодекс РФ.

6) передує мірам примусового стягнення відповідних сум.

Податкові вимоги можна класифікувати:

1. За обсягом обоє 'язків:

а) консолідовану - вимоги, що містять суму обов’язків по всіх податках, зборах, різновидах пені;

б) видові - вимоги щодо сплати конкретного податку або збору;

в) додаткові - вимоги щодо сплати пені;

г) штрафні - вимоги щодо сплати сум фінансових санкцій.

2. За підставами складання податкової вимоги:

а) попередні - до настання строку сплати податку;

б) проміжні - після настання строку сплати, але до настання остаточного строку сплати податку або збору;

в) остаточні - після настання остаточного строку сплати податку або збору;

г) контрольні - після проведення податкової перевірки;

д) скореговані - після зміни обов’язку по платі податку й збору.

Податкова вимога включає в себе всі дані про реалізацію плат­ником податків обов’язку щодо сплати податку або збору, розміри заборгованості. У ній містяться:

- вказівка на суму, що підлягає сплаті (заборгованості; пені на момент направлення вимоги);

- строки (сплати податків, зборів, пені; виконання вимоги);

- вказівка на примусові міри стягнення у разі невиконання податкової вимоги;

- підстави сплати й стягнення податків і зборів;

- законодавчі підстави сплати платником зазначених сум.

Податкова вимога повинна містити загальну суму податкового боргу й суми податкового боргу по кожному окремому податку, збору (обов’язковому платежу). Податковий орган веде реєстр виданих податкових вимог щодо окремих платників податків. У випадку якщо в платника податків, якому була спрямована перша податкова вимога, виникає новий податковий борг, друга податкова вимога повинна містити суму консолідованого боргу. При цьому окрема податкова вимога щодо такого податкового боргу не виставляється.

Консолідованим вважається борг, визначений у першій подат­ковій вимозі, збільшений на суму нового податкового боргу, що виник до виставляння другої податкової вимоги.

Проблема строків, пов’язаних з податковою вимогою, припускає їх певну диференціацію. У цьому випадку необхідно виділити три види строків:

а) строки складання податкової вимоги;

б) строки направлення податкової вимоги;

в) строки виконання податкової вимоги.

Строки складання податкових вимог, видимо, повинні визна­чатися внутрішніми нормативними актами податкових органів і регулювати особливості дій працівників цих органів. У цьому випадку, природно, логічна й певна кореспонденція із Законом України “Про державну податкову службу в Україні”.

Строки направлення податкової вимоги орієнтовні й визна­чаються датою передачі вимоги платникові податків. Звичайно законодавець не деталізує форму передачі (особисто, під розписку). У разі ухилення від одержання податкової вимоги складається відповідний акт, дата якого і вважається датою передачі вимоги.

Російське й українське податкове законодавство по-різному орієнтовані на закріплення строку направлення вимоги. Якщо в Російській Федерації така вимога повинна бути направлена не пізніше 10 днів до настання останнього строку сплати податку (ст. 70 Подат­кового кодексу Російської Федерації), то ст. 6 Закону України від 21 грудня 2000 р. припускає обмеження строків за формулою “не раніше”. Так, податкові вимоги направляються:

а) перша податкова вимога - не раніше першого робочого дня після закінчення граничного строку сплати узгодженої суми податкового обов’язку. Перша податкова вимога містить повідомлення про факт узгодження податкового обов’язку й виникнення права податкової застави на активи платника податків, про обов’язок погасити суму податкового боргу й можливі наслідки непогашення його в строк;

б) друга податкова вимога - не раніше тридцятого календар­ного дня від дня направлення (вручення) першої податкової вимоги, у разі непогашення платником податків суми подат­кового боргу у встановлений термін. Друга податкова вимога додатково до відомостей, викладених у першій податковій вимозі, може містити повідомлення про дату й час проведення опису активів платника податків, що перебувають у податковій заставі, а також про дату й час проведення публічних торгів по їх продажі.

Податкова вимога вважається направленою (врученою) юридичній особі, якщо вона передана посадовій особі такої юридичної особи під розписку або направлена листом з повідомленням про вручення. Податкова вимога вважається направленою (врученою) фізичній особі, якщо її вручено особисто такій фізичній особі або її законному представникові або вона направлена листом на їх адресу за місцем проживання або останнього відомого місця знаходження з пові­домленням про вручення.

У такому ж порядку направляються податкові повідомлення.

У випадку якщо податковий орган або пошта не може вручити платникові податків податкове повідомлення або податкові вимоги у зв’язку з незнаходженням посадових осіб, чи їх відмовою прийняти податкове повідомлення або податкову вимогу, чи незнаходженням фактичного місця розташування (місцезнаходження) платника податків податковий орган розміщає податкове повідомлення або податкові вимоги на дошці податкових оголошень, установленій на вільному для огляду місці біля входу в приміщення податкового органу. При цьому день розміщення такої податкової вимоги вважається днем її вручення.

Видимо, певні складності можуть бути пов’язані з виділенням “граничного строку сплати” податку. Спірними можуть бути ситуації, коли податковий період включає в себе кілька звітних. Складно буде визначити таку дату й при направленні податкової вимоги за під­сумками податкової перевірки.

Строки виконання податкової вимоги являють собою період часу, протягом якого податковим органом пропонується платникові податків здійснити сплату сум податків, зборів, донарахованих у добровільному порядку. Закріплення подібних строків дуже важливо, оскільки вони є орієнтиром для винесення рішення про застосування заходів забезпечення податкового обов’язку. Чіткого закріплення таких строків не передбачено, що припускає їх встановлення в кожному конкретному випадку податковим органом. Після закінчення його й податкової заборгованості, що залишилася, видимо, і необхідно розглядати можливість реалізації права податкових органів на застосування заходів примусового сгягнення.

Можливе певне корегування порядку роботи з податковими вимогами. Це пов’язується з:

а) уточненням положень податкової вимоги;

б) відкликанням податкової вимоги.

Так, податкове повідомлення або податкові вимоги вважаються відкликаними якщо:

а) сума податкового обов’язку або податкового боргу, а також пені й штрафних санкцій (за їх наявності) самостійно погашається платником податків;

б) контролюючий орган скасовує або змінює раніше ухвалене рішення про нарахування суми податкового обов’язку (пені й штрафних санкцій) або податкового боргу внаслідок їх адміністративного оскарження;

в) рішення контролюючого органу про нарахування суми

податкового обов’язку або стягнення податкового боргу відміняється або змінюється судом (господарським судом);

г) податковий борг підлягає розстрочці або відстрочці або щодо нього досягається податковий компроміс і про це вказується у відповідному рішенні про розстрочку, відстрочку або податковий компроміс;

д) податковий борг визнається безнадійним.

Контрольні питання:

/ Податкове повідомлення.

2. Податкова вимога.

3. Особливості податкової вимоги.

4. Види податкових вимог.

5. Зміст податкової вимоги.

6. Строки складання, направлення й зміни податкової вимоги