Ознаки податку

Характеристика змісту податку, його правової природи дуже часто припускає не тільки якусь закінчену й коротку дефініцію, але й з’ясування, дослідження ознак, що виражають зміст даного поняття.

1. Податок являє собою вид платежу, закріплений актом органу державної влади. Податкове регулювання здійснюється насамперед на основі права (компетенції) державного органу влади встановлювати податки й стягувати їх. Безумовно, у цьому випадку треба виходити з положення ст. 92 Конституції України, відповідно до якої податки й збори, система оподаткування встановлюються виключно законами України. Виходячи із цього не складно визначити, що як такий орган може виступати тільки Верховна Рада України. Однак, з огляду на безумовний пріоритет компетенції Верховної Ради в даній галузі, важливо маги на увазі й момента, коли, встановлюючи тільки перелік або основні елементи податкового механізму, вона делегує повноваження по введенню податку іншим органам (Кабінету Міністрів України, місцевим радам).

Важливо мати на увазі певну особливість у встановленні податків. Останнє закріплюється винятково за державою. Верховною Радою України, що її представляє. Основи такого регулювання пов'язані, видимо, з тим, що податок є, насамперед, атрибутом держави, об’єктивно властивий їй. Думка суспільства може й повинна врахо­вуватися, але не лежати в основі формування системи оподаткування. С. Г. Пєпєляєв підкреслює, що право парламенту затверджувати податок є вираженням права народу погоджуватися на сплату податку^[85]. Однак це не означає згоди кожного конкретного члена суспільства або навіть певних груп, верств. Так, у багатьох країнах існують конституційні заборони на вирішення питань про оподаткування шляхом референдуму. Питання про податки й бюджет виключаються із законів, що регулюють механізм референдуму (Конституція Італійської Республіки, ч.

2. Однією з найбільш концептуальних ознак податку є його обоє ’язковий характер. Ця риса властива фактично всім платежам податкового характеру й базується на конституційній вимозі, закріпленій у ст. 67 Конституції України. Обов’язковий характер податкового вилучення забезпечує надходження коштів у дохідні частини бюджетів, без яких неможливе реалізація функцій державної влади на будь-якому рівні. Саме це й забезпечує закріплення на конституційному рівні сплати податків як першочергового обов’язку громадян.

Обов’язковий характер податку передбачає неможливість законного ухилення від його сплати (крім підстав, закріплених у нормативно-правовому акті - пільги тощо). У платника немає вибору

- платити або не платити податок, у нього є єдино законний шлях

- перерахування податку до бюджету. Обов’язковий характер даного платежу відображається також у першочерговості зарахування коштів, що надходять від податків і зборів. Податок - це обов’язковий внесок, тобто на підставі закону платники податків за певних умов зобов’язані здійснити сплату податків. Конституції більшості розвинутих країн також надають податковим зобов'язанням своїх підданих конституційний характер, що демонструє їх особливу важливість і значення. Необов’язкових податків не існує.

Обов’язковий характер податку забезпечується діяльністю держави в особі податкових, правоохоронних і судових органів і свідчить про те, що сплата податків носить не добровільний, а примусовий характер. Система способів примусу й санкцій впливає на платника податків для того, щоб поставити йому в обов’язок виконання своїх зобов'язань щодо сплати податків.

3. Безумовний характер податку означає обов’язкову сплату податку, що припускає, якщо буде потреба, застосування мір примусового характеру. На перший погляд, може скластися уявлення, шо сплата і податків, і зборів пов’язана з певною умовою (наприклад, сплата податку на прибуток - з одержанням прибутку). Однак безумовність платежу характеризується тим, що в податках умовою може виявитися формування об’єкта оподатковування.

4. Нецільовий характер податкового платежу означає надходження його до фондів, які акумулюються державою й територіальними громадами і використовуються на задоволення публічних потреб. При цьому не ясно, на задоволення яких саме цілей витрачаються надходження від конкретного податку, тобто формується як би розмитий, знеособлений грошовий фонд держави. “Не є істотною ознакою для податку...те, на які цілі отримані суми витрача­ються”^[86].

Ознака нецільового, абстрактного податкового стягнення засно­вана на бюджетно-правовому принципі заборони на індивідуалізацію (спеціалізацію) бюджетних доходів. Це означає, що податкові доходи не призначені для конкретних публічних видатків. Іншими словами, здійснення публічних видатків не повинне бути обумовлене надходженням окремих податків, пов’язане прямо зі сплатою того або іншого платежу.

Слід окремо зазначити, що відсутність єдиного підходу до розмежування податкових зборів, їх класифікації створює складності, у тому числі й в аспекті характеристики нецільової природи податку. Використовуючи формальну ознаку, законодавець творчо перемішав й переплутав податки й збори. Так, виходячи зі змісту ст. 14 Закону України “Про систему оподаткування” класичний вид непрямого податку закріплений у формі “акцизного збору”. У той же час податок із власників транспортних засобів і інших самохідних механізмів фактично за природою своєю є збором і має чітко виражений цільовий характер витрати коштів, акумульованих за рахунок його.

5. Важливий момент у характеристиці податку вноситься ознакою індивідуальної безоплатності або однобічного характеру його встановлення.

Обов’язок щодо сплати податку є однобічним, і в податкових правовідносинах платник податків постає зобов’язаною стороною. Держава, одержуючи до бюджету податки и збори, не бере на себе ніяких зустрічних зобов’язань перед платником податків. Водночас платник, сплачуючи податок, не набуває ніяких прав. Однак це положення повинне розумітися у вузькому змісті, тобто при сплаті податку не виникає прямої вигоди або прямої переваги для платника податків. Але це не означає, що платники податків взагалі не одер­жують від держави ніяких благ. Безкоштовна освіта й медичне обслуговування, можливість одержувати захист органів правопорядку, користування дотаційними комунальними послугами - от далеко не повний перелік тих благ, які одержує платник податків від держав­них інститутів і установ, що утримуються за його відрахування.

6. Аналізуючи зміст податку, необхідно звернути увагу й на його безповоротний характер. Сплата платником податків не припускає зворотного їх повернення. Основою даної характеристики є сама мета, призначення податків - формування фондів для фінансового забезпечення реалізації завдань держави й територіальних громад. Податок не породжує у держави зустрічного обов’язку стосовно особи, що його сплатили, він стягується з метою задоволення потреб суспільства, які можуть бути відособлені, а іноді н суперечити особистим потребам особи, що сплатила податок.

Безповоротний характер податку, імовірно, не вимагає особливих коментарів, хоча варто звернути увагу на один аспект.

7. Платіж у грошовій формі. Внесення податку до бюджету відбувається в грошовій формі. Сплата податку майном чинним законодавством за загальним правилом не передбачена. Грошова форма сплати податку визначена самою суттю податку, що є, як уже було сказано, внеском. У зв’язку із цим обов'язок платника податків щодо сплати податку є однооб’єктним, оскільки тільки сплата податку в грошовій формі, за загальним правилом, розглядається (при дотриманні інших умов - про строки, бюджети тощо) як належне виконання його обов’язку. Звернення стягнення на майно платника податків у разі недоплати за податками також не є винятком, оскільки в результаті (після реалізації майна) внесення податку до бюджету відбувається в грошовій формі. Однак у деяких випадках сплата податків допускається й у негрошовій формі, але всі негрошові способи сплати податків є нетиповими й викликані кризою платежів. Так, у деяких країнах дотепер існують винятково натуральні податки, тобто податки, які вносяться речами, послугами або роботами. Наприклад, у Лаосі й В’єтнамі сільськогосподарський податок виплачується рисом. Аналогічним винятком є в Україні єдиний фіксований податок на сільськогосподарських товаровиробників.

8. Податок надходить до бюджету відповідного рівня. Розподіл податків по бюджетах, фондах здійснюється відповідно до бюд­жетної класифікації й може йти по двох основних напрямах: закріплення податку за певним бюджетом або розподілу податку між бюджетами.

7.3.