Функції податку

Функції податків, що визначають їхню сутність, є похідними від функцій фінансів і виконують ті ж самі завдання, але в порівняно більш вузьких рамках. Виходячи із цього функції податків можна згрупувати у два блоки: основні й додаткові.

Основні функції податку:

1. Найважливішою функцією податків є фіскальна (лат. fiscus - державна скарбниця). Відповідно до цієї функції податки виконують своє основне призначення - насичення дохідної частини бюджету, доходів держави для задоволення потреб суспільства. У період становлення буржуазної держави ця спрямованість податків уважалася єдиною. Однак до кінця XIX століття нова концепція податків розглядає їх як соціальний регулятор, знаряддя реформ, і до кінця ЗО-х років XX століття податки розглядаються вже і як засоби регулювання економіки, забезпечення стабільного економічного росту^[87].

2. Регулююча функція слугує своєрідним доповненням попередньої й зачіпає як регулювання виробництва, так і регулювання споживання (наприклад, непрямі податки). При цьому регулюючий механізм існує об’єктивно й вплив на платників здійснюється незалежно від волі держави. Дуже часто під регулюючою функцією розуміють лише надання пільг окремим галузям або виробникам. Однак податкове регулювання - більш складний механізм, що враховує не тільки податковий тиск, але й перспективи того або іншого виду діяльності, рівні прибутковості й тощо.

3. Контрольна функція реалізується в ході оподаткування при регламентації державою фінансово-господарської діяльності підприємств і організацій, одержанні доходів громадянами, вико­ристанні ними майна. За допомогою цієї функції оцінюється раціональність, збалансованість податкової системи, кожного важеля окремо, перевіряється, наскільки податки відповідають реалізації мети в сформованих умовах.

Додаткові функції податку утворюють підсистему, що охоплює такі види функцій:

1. Розподільча функція являє собою своєрідне відбиття фіскальної: наповнити скарбницю, щоб потім розподілити отримані кошти. Але на стадії розподілу ця функція дуже тісно переплітається з регу­люючою, і в одній дії можуть проявлятися обидві функції. Наприклад, непрямі податки, регулюючи спожи-вання, створюють основи для перерозподілу коштів одних платників на користь інших (акцизи на делікатесні види продуктів і тощо). Це дозволяє говорити про існування первинного й вторинного розподілу (перерозподілу) за допомогою податків.

2. Стимулююча (дестимулююча) функція створює орієнтири для розвитку або згортання виробництва, діяльності. Як і регулююча, вона може бути пов’язана із застосуванням механізму пільг, зміною об’єкта оподаткування, зменшенням оподатко-вуваної бази. Іноді цю функцію розглядають як підвид регулюючої.

3. Накопичувальна функція являє собою своєрідне узагаль-нення всіх попередніх функцій і головну - з позицій реалізації цілей держави в податковій системі. Найбільш узагальнюючою функцією податків, з якою пов’язане їх виникнення й розвиток, є фіскальна. Але це тільки на перший погляд. Вона носить тимчасовий характер, виступає етапно, реалізуючи насичення бюджету на певний період. Кінцева мета податків - не тільки сформувати бюджет, але й окреслити цілі, інтереси в розподілі цих коштів та інших коштів платників, тобто створити умови для нагромадження як юридичними, так і фізичними особами. У цьому випадку мова йде про активне нагромадження, що виразилося б у збільшенні потужностей, розвитку виробництва тощо. Здійснити це можна шляхом диференціації або зниження майнових податків, надання пільг при цільовому використанні коштів. Ця функція дуже тісно пов’язана зі стимулюючою, але є більш глобальною й узагальнюючою. Крім того, якщо стимулююча функція пов’язана із процесом, діяльністю платників, то накопи­чувальна орієнтована на кінцевий результат, визначає мету діяльності й має переважно статичний характер.

7.4.