Облік платників податків

22 грудня 1994 р. був прийнятий Закон України “Про державний реєстр фізичних осіб - платників податку та інших обов’язкових платежів” і в листопаді 1997 року ДПАУ завершила перший етап формування автоматизованої інформаційної системи по контролю за сплатою фізичними особами податків та інших обов’язкових платежів- створила державний реєстр фізичних осіб - платників податків та інших обов’язкових платежів.

За такими правилами живе майже увесь світ. Статтею 516 Основ світового податкового кодексу визначається, що кожний платник податків і кожна особа, що здійснює платежі, що підлягають оподаткуванню відповідно до цього кодексу, повинні мати номер для забезпечення належної ідентифікації платника податків або такої особи. Ідентифікаційної номер особи вказується в декларації й інших документах, які необхідно подавати відповідно до податкового законодавства. Ідентифікаційний номер платника податку є єдиним для всіх податків. Платник податків одержує той самий номер як для податкових, так і для митних цілей.

Постанова Кабінету* Міністрів України №1232 від 6 листопада 1997 р. “Про заходи щодо впровадження ідентифікаційних номерів державного реєстру фізичних осіб - платників податків та інших обов’язкових платежів” зобов’язала міністерства та інші центральні органи виконавчої влади до 1 січня 1998 р. внести реквізит “іденти­фікаційний номер” в усі форми первинних і звітних документів, які містять інформацію про об’єкти оподаткування фізичних осіб або сплати податків і зборів (обов’язкових платежів), контрольованих податковими органами.

Свідоцтво про державну реєстрацію є підставою для відкриття розрахункового, валютного й іншого рахунків в установах банків і виготовлення печатки й штампів. На печатках і штампах повинен вказуватися ідентифікаційний код суб’єкта підприємницької діяльності.

Податковий номер містить відомості про платника податків: дату народження, порядковий номер при реєстрації даного громадянина й стать. Остання, десята цифра ідентифікаційного коду, визначається за досить складним правилом й призначена для захисту від випадкових помилок.

Статева приналежність “закодованого” громадянина визначається за податковим номером дуже просто. Якщо дев’ята цифра коду парна, то платник податків - жінка, якщо непарна - чоловік.

Перші п’ять цифр ідентифікаційного номера містять відомості про дату народження. Це трохи незвичайно для людей, далеких від програмування, тому що являє собою кількість днів, що пройшли з 1 січня 1900 р. до дня народження платника податків.

Дане правило не може бути порушено, навіть якщо віруючий громадянин виявив у своєму номері три шістки й зажадав заміни. Податківці цю цифру можуть замінити тільки в тій частині коду, що не торкається дати народження. Фізичні особи до вирішення питання про механізм фіксації в паспорті відмови громадянина від одержання ідентифікаційного номера платника податків за релігійними переконаннями або з Інших мотивів можуть відкривати поточні або депозитні рахунки лише за наявності ідентифікаційного номера.

З невеликим запізненням такий механізм був введений і для юридичних осіб. Положення, затверджене постановою Кабінету Міністрів України від 22 січня 1996 р. №118 “Про створення єдиного державного реєстру підприємств і організацій України”, у якості єдиного державного реєстру підприємств і організацій в Україні закріплює єдину автоматизовану систему обліку, накопичення й обробки даних про підприємства, організації всіх форм власності, а також про їхні окремі підрозділи (філії, відділення, представництва). Метою створення державного реєстру стало забезпечення єдиних принципів ідентифікації й обліку суб’єктів господарської діяльності, здійснення нагляду за структурними змінами в економіці, забез­печенням інформацією. До реєстру включаються дані про юридичних осіб, розміщених і здійснюючих свою діяльність на території України або за межами України, але створених за участю юридичних осіб України. Реєстр створений як комплекс відомостей, куди ввійшли ідентифікаційні класифікаційні, довідкові реєстраційні й економічні дані. Створення й ведення державного реєстру реалізується Міністерством статистики України.

Другим етапом реєстрації суб’єктів підприємницької діяльності є постановка їх на облік у податкових органах. При постановці на облік суб’єктів підприємницької діяльності без утворення юридичної особи - фізичних осіб - податкова інспекція керується Інструкцією про порядок обліку платників, затвердженою наказом ДПАУ №80 від 19 лютого 1998 р., метою якої є використання єдиної раціональної методики обліку податків і зборів. Облікова справа платника податків формується з переліку документів, наданих суб’єктом підприємницької діяльності для постановки його на податковий облік. Пунктом 5 Інструкції визначені особливості постановки на облік фізичних осіб - суб’єктів підприємницької діяльності.

Після одержання свідоцтва про державну реєстрацію суб’єкт підприємницької діяльності - фізична особа повинна в 20-денний строк подати до податкового органу для постановки на податковий облік такі документи:

1) заяву за формою №5 - ОПП;

2) копію свідоцтва про державну реєстрацію суб’єкта підпри­ємницької діяльності - фізичної особи;

3) документ, що його засвідчує (паспорт).

З метою приведення нормативно-правових актів Державної податкової адміністрації України у відповідність до вимог Указу Президента України від 28 червня 1999 р. №746/99 “Про внесення змін до Указу Президента України від 3 липня 1998 р. №727 “Про спрощену систему оподаткування, обліку та звітності суб’єктів малого підприємництва” і Закону України від 14 вересня 1999 р. №1O39-X1V “Про угоди про розподіл продукції” і керуючись ст. 8 Закону України “Про Державну податкову службу в Україні” наказом Державної податкової адміністрації України від 1 березня 2000 р. №79 було затверджене Положення про реєстр платників податку на додану вартість.

Реєстр платників податку на додану вартість - це автома­тизована система збору, накопичення й обробки даних про осіб, які відповідно до Закону України “Про податок на додану вартість” і Указу Президента України від 7 серпня 1998 р. №857 “Про деякі зміни в оподаткуванні” (далі - Указ) зобов’язані здійснювати утримання й внесення до бюджету податку, що сплачує покупець. Особи, які відповідно до чинного законодавства не є платниками податку на додану вартість, і особи, які здійснюють імпорт товарів і сплачують податок на додану вартість при ввезенні цих товарів, але не підпадають під визначення платників податків, не повинні проходити реєстрацію й одержувати індивідуальний податковий номер.

Реєстр створюється з метою:

- забезпечення єдиних принципів ідентифікації платників податку на додану вартість і їх реєстрації в органах державної податкової служби;

- забезпечення органів державної податкової служби інфор­мацією з реєстру для здійснення контролю за стягненням податку на додану вартість;

- організації суцільного й виборчого аналізу;

- надання відомостей, що занесені до реєстру, іншим дер­жавним органам відповідно до чинного законодавства України.

При включенні до реєстру будь-якої особи, діяльність якого підлягає оподаткуванню, їй присвоюється індивідуальний податковий номер платника податку на додану вартість.

Індивідуальний податковий номер за цим реєстром становить:

- для юридичних осіб - 12-розрядний числовий код, структура якого наступна: 7 знаків включають перші 7 знаків іденти­фікаційного коду Єдиного державного реєстру підприємств і організацій України без контрольного числа, 8-й і 9-й знаки - код області за системою кодування, прийнятою в органах Державної податкової служби, 10-й і 11-й знаки - код адміністративного району за системою кодування, прийнятою в органах Державної податкової служби, 12-й знак - контрольний розряд, алгоритм формування якого встановлює центральний податковий орган України;

- для фізичних осіб - 10-значний індивідуальний іденти­фікаційний номер платника податків з Державного реєстру фізичних осіб - платників податків;

- для осіб, відповідальних за дотримання й внесення податку до бюджету під час виконання договорів про спільну діяльність без створення юридичної особи, постійних представництв нерезидентів в Україні, осіб, що виступають інвесторами відповідно до угоди про розподіл продукції, - 9-значний реєстраційний (обліковий) номер, що надають органи державної податкової служби відповідно до Порядку присвоєння реєстраційних (облікових) номерів платників податків, затвердженого наказом Державної податкової адміністрації України від 3 серпня 1998 року. Такі особи в реєстраційній заяві проставляють зазначений реєстраційний (обліковий) номер, і він повинен зберігатися з індивідуальним податковим номером.

Використання індивідуального податкового номера, наданого при реєстрації, є обов’язковим при оформленні всіх видів документів, пов’язаних з розрахунками при придбанні товарів, обліком, звіт­ністю про податок на додану вартість, оформленням податкового кредиту.

Створення й ведення реєстру здійснюється центральним податковим органом України.

До реєстру заносяться:

а) юридичні й фізичні особи, які відповідно до чинного законодавства зобов’язані зареєструватися як платник податку на додану вартість, а також особи, що виявили бажання зареєструватися як платники податку на додану вартість;

б) особи, які відповідно до Указу Президента України від 28 червня 1999 р. №746/99 “Про внесення змін до Указу Прези­дента України від 3 липня 1998 р. №727/98 “Про спрощену систему оподаткування, обліку та звітності суб’єктів малого підприємництва”, сплачуючи єдиний податок за ставкою єдиного податку в розмірі 10% суми виручки від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг), порушили вимоги, установлені ст. 1 Указу (середньо-облікова чисельність працюючих перевищила 50 осіб або розмір виручки від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг) за рік перевищив 1 млн. гривень), зобов’язані подати органу державної податкової служби заява про реєстрацію як платника податку на додану вартість, починаючи з наступного звітного періоду (кварталу).

Для реєстрації особи як платника податку на додану вартість необхідно, щоб вона перебувала на обліку в органі державної податкової служби за його місцезнаходженням або за місцем проживання. Юридичні особи реєструються в органі державної податкової служби за своїм місцезнаходженням, а фізичні особи - за своїм місцем проживання.

Орган державної податкової служби в 10-денний строк видає (висилає поштою з повідомленням про вручення за рахунок заявника) свідоцтво, виготовлене на спеціальному папері, що забезпечує захист від підробки, або письмову відмову у видачі свідоцтва у випадку подачі недостовірних даних. Заява й корінець свідоцтва зберігаються в обліковій справі (реєстраційній частині) платника податків у підрозділі щодо обліку платників податків. Особам, у яких виникло зобов’язання щодо сплати податку на додану вартість, у свідоцтві вказується дата виникнення податкового зобов’язання - за інфор­мацією, поданою платником.

До реєстру включаються такі види даних:

- ідентифікаційні - індивідуальний податковий номер плат­ника податку на додану вартість, ідентифікаційний код за ЄДРПОУ, а також назва - для юридичної особи; ідентифі­каційний номер з Державного реєстру фізичних осіб і прізвище, ім’я, по батькові - для фізичних осіб;

- довідкові - адреса, телефон юридичної особи - платника податку на додану вартість, прізвища й ідентифікаційні номери (з Державного реєстру фізичних осіб - платників податку) керівника, головного бухгалтера;

- реєстраційні - дані про реєстрацію й зняття з реєстрації як платників податку на додану вартість в органах державної податкової служби;

- класифікаційні - дані про види діяльності;

- дата закінчення дії договору про спільну діяльність;

- дата закінчення угоди про розподіл продукції.

У разі виникнення змін (доповнень) у даних платника податку на додану вартість, зазначених у реєстраційній заяві, крім випадків, пов’язаних зі зміною місцезнаходження платника, платник податку на додану вартість зобов’язаний в 10-денний строк (після їх виникнення) подати в орган державної податкової служби за місцезнаходженням документи із зазначеними змінами (доповненнями) і додаткову реєстраційну заяву з оцінкою “Перереєстрація”. Індивідуальний податковий номер при внесенні змін (доповнень) у реєстраційну заяву залишається в чинності.

Четвертим видом обліку є механізм обліку платників збору на обов’язкове державне пенсійне страхування.

Платники збору на обов’язкове державне пенсійне страхування зобов’язані зареєструватися в органах Пенсійного фонду; юридичні особи - за юридичною адресою; фізичні особи - за постійним місцем проживання. Цей обов’язок повинен бути реалізований в 10-денний строк від дня одержання відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 25 травня 1998 р. №740 “Про порядок державної реєстрації суб’єктів підприєм-ницької діяльності” свідоцтва про державну реєстрацію суб’єкта підприємницької діяльності, або ухвалення рішення про створення установи, організації, або від дня укладення угоди, у тому числі цивільно-правового характеру з найманим робітником.

Облік в органах Пенсійного фонду платників здійснюється на підставі отриманого з органу державної реєстрації інформаційного повідомлення. Юридичні й фізичні особи - суб’єкти підприєм­ницької діяльності не вимагають окремого обліку й реєстрації, але в облікових регістрах має бути зазначено, що такі особи є платниками збору. Органи Пенсійного фонду створюють окрему облікову базу платників (юридичних, фізичних), що обрали спосіб оподаткування доходів за фіксованим і єдиним податком. Інформацію із цього приводу регіональні органи Пенсійного фонду одержують в органах Державної податкової адміністрації України на підставі Угоди про інформаційне співробітництво між Пенсійним фондом України та Державною податковою адміністрацією України від 24 квітня 1999 р.

Впровадження системи персоніфікованого обліку здійснюється відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 8 червня 1998 р. №832 “Про заходи для поетапного впровадження в Пен­сійному фонді автоматизованого персоніфікованого обліку відомостей у системі загальнообов’язкового державного пенсійного страху­вання’’.

Відомості про фізичних осіб, пов’язаних з визначенням права на виплати з Пенсійного фонду і їх розміру за загальнообов’язковим державним пенсійним страхуванням, збираються й зберігаються в документальній і електронній формі органами Пенсійного фонду у встановленому порядку протягом життя фізичної особи й протягом 75 років після її смерті.

На кожну фізичну особу відкривається персональна облікова картка з постійним індивідуальним ідентифікаційним номером Державного реєстру фізичних осіб - платників податків та інших обов’язкових платежів. У персональній обліковій картці застрахованої особи містяться його анкетні дані, накопичуються щорічні звіти про сплату страхового збору (внесків) і відомості про стаж роботи із всіх місць роботи, а також відомості про нарахування, сплату пенсій фізичній особі й надання їй соціальних послуг.

Контрольні питання:

1. Місце платника податків у системі суб ’єктів податкових право­відносин.

2. Резидентство й територіальність у податковому праві.

3. Обоє 'язки й права платників податків.

4. Фізичні особи як платники податків.

5. Юридичні особи як платники податків.

6. Поняття пов 'язаних осіб.

7. Консолідована група платників податків.

8. Податкові агенти.

9. Збирачі податків.

10. Облік платників податків.