Методи обліку доходів і видатків платника податків

Основна маса податків і обов’язків платника податків по їх сплаті, обліку й звітності по доходах і видатках пов’язана з надход­женням коштів, майна платникові у формі доходів і згідно з їх витратою.

1. Надходження від майна (мають стабільний, гарантований характер і безпосередньо із платоспроможністю платника не пов’язані). Такі доходи називаються активними або фунди- руваними.

2. Надходження від діяльності (залежать від особливостей і характеру участі особи в господарській або іншій діяльності; особливостей, форм і розмірів одержуваних доходів). Ці доходи мають назву пасивних або нефундируваних.

Залежно від характеру доходів існують два типи систем оподаткування:

7. Глобальна (синтетична) податкова система, що виділяє з метою оподаткування весь сукупний дохід за певний період часу. При цьому сукупний дохід формується як кінцева сума, незалежно від каналів одержання, без розподілу доходів на активні й пасивні.

2. Шедулярна (класифікаційна, парцелярна) система оподат­кування розмежовує доходи залежно від джерела їх надходження на окремі групи - шедули, кожна з яких застосовує свої правила й має особливості оподаткування. Багато країн, що використовують таку систему, диференціюють не тільки доходи на активні і пасивні, але й детально класифікують види доходів усередині кожної підгрупи. Кількість таких груп (шедул) відрізняється в різних податкових системах. Наприклад, система оподаткування Непалу включає в себе дев’ять груп, Індії - 11. Шедулярна система оподаткування Англії складається із шести груп і включає в себе:

- доходи від нерухомості;

- доходи від лісових масивів, які використовуються в комер­ційних цілях;

- доходи від державних цінних паперів;

- доходи від торгово-промислової діяльності й доходи осіб вільних професій;

- заробітну плату, пенсії;

- дивіденди й інші доходи, що розподіляють компанії.

Необхідно враховувати, що шедулярна система характеризується не тільки поділом доходів на групи, але й диференціацією доходів залежно від джерел їх надходження. Так, податкову систему CPCP не можна вважати шедулярною, хоча вона й розмежовувала доходи на окремі групи. Але в результаті цієї класифікації аналогічні доходи потрапляли до різних груп (доходи від роботи за наймом на державних підприємствах і підприємствах, які належать релігійним організаціям) або об’єднувалися в одну, хоча й належали до різних видів. В основі такого поділу лежав принцип належності до державного сектора.

Платник податків веде облік доходів і видатків з метою обчислення й сплати податків, а також з метою здійснення податкового контролю. Допускається ведення податкового обліку доходів і видатків платника податку його законними або уповноваженими представниками. Податковий облік доходів і видатків здійснюється платником податку винятково з метою оподаткування відповідно до методу податкового обліку, використовуваного ним. Платник податків зобов’язаний вести податковий облік, відносити доходи й видатки до тих звітних періодів, коли вони фактично були отримані або понесені чи коли вони визнаються такими. Ведення податкового обліку забезпечує для податкових органів можливість мати повне уявлення про всі операції, пов’язані з діяльністю платника податку, і про його фінансове становище. Ці операції повинні бути відбиті таким чином, щоб можна було простежити їх початок, хід і закінчення. Забороняється зміна або виправлення записів, пов’язаних з податковим обліком доходів і видатків, при яких неможливо встановити їх первісний зміст або момент внесення змін (виправлень). Податковий облік доходів і видатків ведеться платником податку на підставі докумен­тально підтверджених даних із застосуванням відповідних правил і форм обліку.

Метод ведення податкового обліку є незмінним протягом податкового періоду. У Російській Федерації, наприклад, зміна підприємством методу податкового обліку протягом строку податкового періоду допускається тільки в тому випадку, якщо протягом цього періоду підприємство ввійшло до складу консолі­дованої групи платників податку. Не допускається застосування різних методів обліку доходів і видатків, якщо вони стосуються однотипних операцій платника податку.

У податковому обліку застосовується кілька методів:

1) касовий метод;

2) метод нарахувань;

3) метод “попередньої події”.

На двох перші зупинимося далі. Що стосується третього методу, то він фактично являє собою об’єднання кращих сторін касового методу й методу нарахувань. Фактично ж облік доходів і видатків при цьому методі здійснюється після “події, що відбулася раніше”, незалежно від часу вступу платника податків у право власності або визнання за ним відповідних видатків.

16.2.