Представництво в податковому праві

Основу інституту представництва в податковому праві становлять багато норм цивільного й цивільно-процесуального законодавства. Однак податкове представництво має істотну відмінність від цивільно- правового представництва.

До особливостей податкового представництва можна віднести й специфічний суб’єктний склад, що припускає:

1) що представляє (платника податків);

2) представника (законного, уповноваженого або офіційного);

3) третю особу (податкові органи або інший орган, здійснює контроль за своєчасним і повним надходженням податків і зборів до відповідних централізованих фондів).

Сутність представництва характеризується складністю, багаторівневістю. Відносини, регульовані представництвом, існують на декількох рівнях:

1) нижчий рівень (відносини між представником і тим, кого представляють);

2) вищий рівень (відносини між представником і іншими суб’єктами податкових правовідносин, у першу чергу податковими органами).

Податкове законодавство грунтується на посилці, що головним обов’язком платника податків є своєчасна й повна сплата податків і зборів. При цьому платник податків може брати участь у таких відносинах як безпосередньо, так і через представників. Другий шлях використовується в силу об’єктивних причин, коли платник податків не може виконувати податкові обов’язки (не досяг певного віку) або виконання обов’язків здійснити важко (віддаленість платника податків тощо).

Набуття статусу податкового представника може здійсню­ватися у двох формах.

1. Пасивна форма - набуття статусу представника не пов’язано

ні з якими діями представника або того, кого представляють, воно просто випливає із закону.

2. Активна форма - набуття статусу представника пов’язане з активними діями суб’єктів. Активними діями можуть бути дії податкових органів (офіційне представництво); того, кого представляють і представника - при укладанні відповідного договору (уповноважене представництво).

Таким чином, особиста участь платника податків у відносинах, пов’язаних зі сплатою податків і зборів, не позбавляє його права мати представника, так само як і участь представника не позбавляє платника податків права на особисту' участь у таких правовідносинах. Отже, комплексне виконання податкових обов’язків може здійснюватися в трьох формах участі:

1) особистої;

2) представницької;

3) змішаної (поєднання двох перших форм).

Змішаний спосіб реалізації прав і обов’язків має місце в деяких випадках, коли переплітаються дії платника (а може й податкових агентів) і дії податкових органів. Наприклад, реалізація податкового зобов’язання щодо податку на дохід фізичних осіб із громадян може маги кілька етапів. На першому - податок сплачує платник самостійно (або через агента) щомісяця й заповнює декларацію наприкінці року. На другому - податкова інспекція перевіряє податкову' декларацію й деталізує суму податку до оплати. На третьому етапі платник реалізує деталізований обов’язок (доплачує суму податку або вирішує, як розпорядитися надлишком сплаченою податку: 'залишити в рахунок наступних сплат або вимагати повернення).

Податкове представництво виступає в трьох формах.

1. Законне податкове представництво - ґрунтується на положеннях закону або іншого нормативного акта.

2. Уповноважене податкове представництво - грунтується на договорах (або дорученнях) між платником податків і його представником. Слід зазначити, що термін “уповноважене представництво”, видимо, не зовсім вдалий, оскільки фактично будь-яка форма представництва в податковому праві заснована на повноваженні. Розрізняються ж форми податкового представництва залежно від підстав виникнення цих повноважень (закон, установчі документи, адміністра­тивний акт, договір).

3. Офіційне податкове представництво — представництво

платника податків, в основі якого лежить ініціагива податкових органів.

Таким чином, податкове представництво - це правовідно­сини, у силу яких юридичні ДЙ, чинені податковим представником від імені платника податків у межах повноважень, що обумов­люються особливістю, пов’язаною зі сплатою податків і зборів, створюють, змінюють або припиняють права й обов’язки платника податків.

10.2.