<<
>>

Структура окремої криміналістичної методики. Поняття типової слідчої ситуації

Розглядаючи структуру окремої криміналістичної методики, слід вказати, що мова насамперед йде про видову методику.

Основою для розробки та побудови криміналістичної методики є криміналістична характеристика.

Поняття та зміст криміналістичної характеристики ми будемо аналізувати пізніше, тому лише зазначимо, що вона представляє собою комплекс інформації, структурований відповідно до окремих ознак злочину, які мають значення для розслідування.

Виходячи з того, що криміналістична методика являє собою сукупність рекомендацій, націлених на оптимізацію розслідування певного виду (групи) злочинів, її структура повинна послідовно відображати весь його хід, тобто послідовність пізнання події злочину та збирання доказів на кожному з етапів.

У криміналістичній літературі представлені різні думки щодо структури методики розслідування злочинів окремого виду[83].

На нашу думку, з урахуванням положень нового КПК України, відповідно до якого досудове розслідування починається з моменту внесення відомостей про вчинене кримінальне правопорушення до Єдиного реєстру досудових розслідувань, що здійснюється невідкладно, але не пізніше 24 годин після отримання інформації щодо вчинення злочину, найбільш прийнятною є наступна структура окремої криміналістичної методики:

1) криміналістична характеристика злочину окремого виду (групи);

2) організація та планування розслідування на початковому етапі стосовно до існуючих типових слідчих ситуацій;

3) слідчі (розшукові) й інші дії та заходи відповідно до типових слідчих ситуацій на подальшому етапі розслідування;

4) профілактична діяльність слідчого.

У зазначеному вигляді, виходячи з принципу структурної єдності методик розслідування, вона застосована для формування більшості окремих методик розслідування. Виключення складають деякі методики, зокрема позавидові. Перелік елементів структури позавидової методики залежить від впливу підстави, за якою виділено дану методику, на організацію і тактику розслідування відповідної категорії злочинів.

Наприклад, структуру методики розслідування нерозкритих злочинів минулих років визначають вплив часу та стан розслідування злочину. Даний комплекс рекомендацій використовується не на протязі всього процесу розслідування, а лише після його зупинення. Відповідно це відобразилось на його структурі, яку складають п’ять елементів, але принципово відмінні від зазначених вище.

Структура методики розслідування нерозкритих злочинів минулих років:

1) характеристика причин та факторів, що впливають на розкриття та розслідування нерозкритих злочинів минулих років;

2) аналіз матеріалів кримінальної справи (кримінального провадження (за новим КПК) - авт. правка), досудове слідство по якій зупинено;

3) типові слідчі ситуації, організація та планування розслідування;

4) непроцесуальна діяльність у ході розслідування нерозкритого злочину;

5) особливості тактики провадження окремих слідчих дій[84].

Розглянемо коротко зміст елементів окремої криміналістичної методики.

1. Криміналістична характеристика злочину являє собою інформаційну модель, узагальнене поняття, що містить ознаки, властиві одному виду (або групі схожих) злочинів.

Вона є результатом дослідження та узагальнення матеріалів кримінальних проваджень з розслідування злочинів окремого виду. Практичне значення даної категорії в тім, що слідчий може використовувати її як модель (матрицю), шляхом перенесення даних, які її складають, на конкретну подію, що дозволяє прогнозувати зміст окремих, ще не встановлених складових механізму вчинення цього злочину, а в підсумку дозволяє визначити методи, прийоми і засоби досягнення мети розслідування. Криміналістична характеристика також служить теоретичною базою для побудови методики розслідування.

2. Організація та планування розслідування на початковому етапі стосовно до існуючих типових слідчих ситуацій. Виходячи з типових слідчих ситуацій, що склалися на даному етапі розслідування, діяльність слідчого може бути спрямована на рішення як загальних, так і специфічних задач (встановлення обставин події, збір доказів, переслідування і затримання винної особи по «гарячих слідах» тощо), здійснюється у відносно обмежений термін, установити довжину якого для різних випадків розслідування неможливо. Цей період визначається дією фактора невідкладності і характеризується максимальною інтенсифікацією провадження слідчих (розшукових) дій. Даний елемент окремої методики містить рекомендації щодо визначення кола початкових процесуальних дій та інших заходів стосовно до типової слідчої ситуації, так звані алгоритми розслідування. Також до нього включають рекомендації щодо особливостей тактики проведення окремих слідчих (розшукових) дій для даного виду злочинів. Залежно від характеру конкретної розслідуваної події та її обставин коло процесуальних дій та інших заходів може змінюватися і доповнюватися, а їх черговість варіюватися.

. Слідчі (розшукові) й інші дп та заходи відповідно до типових слідчих ситуацій на подальшому етапі розслідування визначаються виходячи із завдання подальшого збирання, «закріплення», перевірки й оцінки доказів, остаточного викриття винного у вчиненні злочину, з’ясуванні обставин, що залишилися невстановленими на початковому етапі. Дані, які знаходяться в розпорядженні слідчого на подальшому етапі, відрізняються великим обсягом, упорядкованістю, конкретністю, розмаїтістю процесуальних джерел і доказовою надійністю. Це дозволяє перейти від вірогідного, що відрізняється наявністю багатьох версій, варіанта організації розслідування на інший якісний рівень, який характеризується більш чіткою спрямованістю, послідовністю дій. Дана частина окремої методики також містить рекомендації щодо визначення кола слідчих (розшукових) дій відповідно до типової слідчої ситуації, а також щодо особливостей тактики проведення окремих з них.

4. Профілактична діяльність слідчого. Методика розслідування,

використовуючи результати узагальнення досвіду розслідування певного виду злочину, містить рекомендації по виявленню та усуненню причин і умов, що сприяли скоєнню таких правопорушень, а також характеризує типові заходи, спрямовані на профілактику їх вчинення.

З огляду на те, що структура методики побудована з урахуванням слідчих ситуацій, розглянемо це поняття більш докладно.

Типова слідча ситуація — сукупність даних про подію злочину та обстановку його розслідування на конкретному етапі, що впливає на вибір, черговість і тактику слідчих (розшукових) дій та здійснення інших заходів.

Процес розслідування, особливо на початковому етапі, обумовлений впливом різних об’єктивних і суб’єктивних факторів. Дія об’єктивних факторів (кліматичні умови, час доби, особливості місця, наявність у злочинця досвіду і т.п.) просліджується вже на момент вчинення злочину. Дія суб’єктивних факторів (рівень професійної підготовки слідчого, оперативника і т.д.) може проявитися вже при проведенні першої слідчої (розшукової) дії, наприклад, огляду. У сукупності зазначені фактори, представлені у відповідному варіанті (тобто при наявності чи відсутності деяких з них), обумовлюють виникнення відповідної обстановки розслідування, яка називається в криміналістиці слідчою ситуацією. Зміст слідчої ситуації є базою для визначення напрямку розслідування, вибору адекватних дій і заходів. При вчиненні конкретного злочину складається конкретна слідча ситуація. Оскільки окрема методика розглядає процес розслідування визначеного виду (групи) злочинів, тобто на певному рівні узагальнення, то і слідча ситуація має типовий характер. Ця категорія в цілому відображає той стан у розслідуванні, що склався на певний його момент.

Розглянемо поняття слідчої ситуації на прикладі найбільш розповсюдженого злочину - крадіжки.

У криміналістичній літературі частіше називають три види типових слідчих ситуацій, що можуть скластися при розслідуванні злочинів вказаного виду[85]:

1) після виявлення факту крадіжки не отримано інформації, що дозволяє розшукувати злочинця;

2) після виявлення факту крадіжки отримано окрему інформацію, що дозволяє розшукувати винну особу;

3) після виявлення факту крадіжки наявна інформація про крадія, якого затримано на місці вчинення злочину або невдовзі після його вчинення.

Зазначені ситуації розрізняються ступенем поінформованості щодо особистості злочинця. Відповідно й комплекси з процесуальних дій та інших заходів (алгоритми розслідування) будуть відрізнятись по кожній окремій ситуації.

В першому випадку вони будуть спрямовані на виявлення будь-якої інформації, корисної для розслідування злочину та встановлення винної особи. При цьому, якщо інформацію буде отримано, то залежно від її конкретизації щодо особи злочинця та при наявності відповідних доказів, перша слідча ситуація може перейти в другу або третю.

За наявності другої з вказаних ситуацій всі дії та заходи будуть спрямовані на розшук та затримання особи, підозрюваної у вчиненні злочину, перевірку наявних версій.

В третій ситуації розслідування буде спрямовано в основному на закріплення вже наявних та збір додаткових доказів вини затриманої особи. За наявності хоч яких-небудь сумнівів щодо винної особи (зокрема, при заяві останнього про алібі), слідчі (розшукові) дії та інші заходи будуть спрямовані на перевірку відповідних версій. Але якщо будуть виявлені докази щодо непричетності особи до вчинення злочину, слідча ситуація може змінитись на другу чи першу.

Таким чином, типові слідчі ситуації не є статичними. Вони постійно змінюються залежно від стану розслідування, від наявності інформації щодо винної особи та комплексу зібраних доказів. В окремих методиках містяться криміналістичні рекомендації, що враховують вплив типових слідчих ситуацій на організацію та планування розслідування на початковому і подальшому його етапах.

3. Криміналістична характеристика виду (групи) злочинів та її значення для розслідування

Поняття криміналістичної характеристики сформувалося наприкінці 60-х і початку 70-х років XX сторіччя і було викликано потребою доповнення структури окремої методики категорією, у якій би акумулювалася певна сукупність інформації про злочин, рекомендації щодо розслідування якого містить дана методика. З зазначеного періоду і дотепер сутність і структура криміналістичної характеристики визначаються різними авторами неоднаково. Цією проблемою займалися такі вчені-криміналісти як Р.С. Белкін, І.А. Возгрін, І.Ф. Герасимов, В.О. Коновалова, О.Н. Колесниченко, Л.А. Сергєєв, М.В. Салтевський та ін.

В тому чи іншому ступені в запропонованих визначеннях криміналістичної характеристики відзначається наявність таких позицій, як: сукупність даних про ознаки злочинів окремого виду (групи); урахування взаємозв’язків між цими даними; визначеність їх використання для розкриття і розслідування злочинів того чи іншого виду (групи).

Криміналістична характеристика - сукупність взаємозалежних даних про криміналістично вагомі ознаки злочинів даного виду (групи), які сприяють їх розкриттю і розслідуванню шляхом побудови версій та їх перевірки в результаті проведення запланованих слідчих (розшукових) дій та іншихі заходів.

Важливо відзначити, що криміналістична характеристика злочину — це динамічна наукова категорія, завдання якої обслуговувати методику розслідування. Динамічність виявляється насамперед у тім, що її зміст стосовно до різних видів і груп злочинів може мінятися, причому істотно.

У криміналістичній літературі представлені різні думки щодо структури криміналістичної характеристики[86]. В якості типових елементів криміналістичної характеристики, що найчастіше зустрічаються в багатьох авторів, можна виділити наступні: предмет злочинного посягання; сліди злочину; спосіб вчинення злочину; дані про особистість злочинця. Крім названих, у структуру криміналістичної характеристики пропонують включати дані про особистість потерпілого, про обстановку, механізм, знаряддя і засоби вчинення злочину, про характеристику вихідної інформації, про мотиви і мету злочину та деякі інші. На нашу думку варто погодитися з переліком елементів криміналістичної характеристики, прийнятним для більшості вчених-криміналістів, тобто з вищезгаданими чотирма складовими, доповнюючи їх, за необхідності, такими, як обстановка вчинення злочину й особистість потерпілого.

Тож, структуру криміналістичної характеристики злочину складають:

1) сліди злочину;

2) спосіб вчинення злочину;

3) предмет злочинного посягання;

4) особистість злочинця;

5) обстановка вчинення злочину;

6) особистість потерпілого.

Вищевказані елементи найчастіше містять інформацію про ознаки злочину, які цікавлять криміналістів (криміналістично вагомі ознаки). Разом з тим для окремих видів, груп злочинів перелік названих елементів може корегуватись. Так, криміналістична характеристика ухилень від сплати податків не включає такого елементу як особистість потерпілого.

Розглянемо зміст елементів криміналістичної характеристики.

Спосіб вчинення злочину - один з найважливіших елементів структури криміналістичної характеристики, джерело даних про якісну сторону злочинної поведінки правопорушників.

Під способом вчинення злочину в криміналістиці розуміють об’єктивно і суб’єктивно обумовлений комплекс дій суб’єкта до, в момент і після скоєння ним злочину, пов’язаний з використанням відповідних знарядь і засобів, та такий, що залишає різного роду сліди, які характеризують сутність події, своєрідність поведінки злочинця, його окремі якості, навички.

Структуру способу вчинення злочину можуть складати дії по його підготовці, вчиненню і приховуванню в сукупності, або тільки скоєнню, або дії по скоєнню в сукупності з підготовкою або приховуванням. Елементи способу вчинення злочину знаходяться в просторовому, часовому і причинному взаємозв’язках між собою та з навколишнім середовищем. Їх складний характер детерміновано властивостями особистості злочинця, обстановкою вчинення злочину і предметом посягання. Знаючи типові способи вчинення злочинів того чи іншого виду (групи), можна побудувати типову модель діяння, уявити собі зміст дій суб’єкта, механізм утворення слідів та в результаті визначити шляхи і способи розслідування.

У структурі способу вчинення злочину певне значення має співвідношення дій по вчиненню та приховуванню злочину.

Приховування злочину являє собою цілеспрямовану поведінку людини, яка усвідомлює, що її дії дезорієнтують правоохоронні органи в пошуках інформації про обставини події, утруднюють розслідування та встановлення істини.

Серед прийомів приховування варто виділити наступні:

1) утаювання - активне чи пасивне залишення в неведенні правоохоронних органів щодо обставин злочину або джерел інформації про нього (наприклад: приховування викраденого майна; неповідомлення окремих фактів);

2) знищення слідів злочину або слідів злочинця (може бути повним або частковим);

3) маскування - зміна уявлення про спосіб вчинення злочину, особистість винного, джерела інформації (наприклад: зміна зовнішності злочинця; скоєння злочину в рукавичках; зміна почерку);

4) фальсифікація - підробка, створення помилкової інформації (наприклад: створення неправдивих слідів; виготовлення підроблених документів; неправдиве повідомлення про місцезнаходження викраденого майна);

5) інсценування - створення штучної картини події (інсценування події в цілому; її наслідків; часу протікання; місця; об’єкта посягання тощо).

Для навмисних (на відміну від необережних) злочинів дані про спосіб їх вчинення мають першорядне значення.

Криміналістичне значення способів вчинення (а також приховування) злочину засновано на властивості їх повторювання при скоєнні однорідних діянь однією й тією же особою (особами). Мається на увазі сполучення (комплекс) певних ознак, повторення якого в діях інших осіб малоймовірно, або у способі вчинення злочину можуть проявлятися навички або інші властивості (так званий «почерк»), що індивідуалізують особистість злочинця. Однак варто враховувати, що аналогія між способами вчинення різних злочинів однією особою не може бути повною. Виділення ознак способу при аналізі однорідних злочинів дозволяє висувати версії про вчинення даних діянь однією особою або про приналежність злочинця до певної групи осіб.

Сліди злочину - важливий елемент криміналістичної характеристики, матеріально відображений результат дій осіб, що знаходились на місці події, в першу чергу злочинця.

Слідами злочину (в широкому розумінні) прийнято вважати сукупність зі: 1) слідів-відображень; 2) окремих елементів обстановки на місці події; 3) знарядь вчинення злочину або інших предметів, навмисно чи ненавмисно залишених злочинцем; 4) запахів; 5) звуків.

Предмет злочинного посягання. Мова йде про дані, що характеризують найбільш типові безпосередні предмети злочинного посягання, які дозволяють судити про інтереси і деякі властивості особистості злочинця. Для криміналістичної характеристики він важливий також і як слідоутворюючий об’єкт, оскільки опис його ознак дозволяє спрогнозувати, виявити наявність слідів в елементах обстановки вчинення злочину. На відміну від кримінально-правового поняття предмета злочину, у криміналістичному розумінні предметом (об’єктом) посягання може виступати тіло людини (її життя чи здоров’я). Як предмет посягання також виступають гроші, матеріальні цінності, наркотичні речовини і т.п.

Особистість злочинця. Результати кожної злочинної діяльності містять сліди людини, яка її вчинила, і, зокрема, дані про деякі її особисті соціально- психологічні властивості та якості, злочинний досвід, наявність фахових знань, стать, вік, особливості взаємин з жертвою злочину і т.п.

Інформація про особистість злочинця, виявлена при розслідуванні та зіставлена з даними про спосіб, механізм і обстановку вчинення злочину, створює нову самостійну інформацію, яка дозволяє правильно визначити напрямок і способи розшуку, затримання та подальшого викриття злочинця.

Дані про невідомого злочинця зазвичай формуються завдяки виду, місцю, часу вчинення діяння, предмету посягання, слідах на місці події, пам’яті свідків, потерпілих та з інших джерел. Отримана в такий спосіб інформація дозволяє правильно визначити напрямок, засоби та прийоми його розшуку і затримання.

Дані про особистість затриманого (підозрюваного) витікають з матеріалів кримінального провадження і представляють інформацію про життєву установку, ціннісні орієнтири, дефекти правосвідомості, особливості антигромадських поглядів, а також про те, яка інформація про підозрюваного допоможе налагодити з ним необхідний контакт, вибрати найбільш ефективну тактику спілкування, визначити найбільш дієві способи одержання правдивих показань та профілактичного впливу на нього.

При вчиненні правопорушення членами організованої злочинної групи остання стає самостійним об’єктом криміналістичного вивчення і одним з елементів криміналістичної характеристики у відповідній позавидовій методиці розслідування.

Обстановка вчинення злочину. Подія злочину, підготовка, що йому передує, та приховування слідів діяння протікають у конкретних умовах місця, часу, освітлення, проявів природно-кліматичних факторів, виробничої діяльності, побуту та ін. Зазначені умови у певні моменти по різному проявляються та впливають на протиправну подію. При цьому вони складаються незалежно або в залежності від волі учасників злочинної події.

Обстановка вчинення злочину - система різних взаємодіючих між собою до та в момент вчинення злочину об’єктів, явищ і процесів, які характеризують місце, час, речовинні, природно-кліматичні, виробничо-побутові та інші умови навколишнього середовища, а також інші фактори об’єктивної реальності, що визначають можливість, умови та деякі обставини вчинення злочину.

З вивчення обстановки найчастіше починається встановлення події злочину й особи, яка його скоїла. Оцінка обстановки дозволяє одержати дані про те, які умови і фактори безпосередньо передували злочину, супроводжували його, як вони взаємодіяли між собою і впливали на діяння; які з елементів обстановки були підготовлені злочинцем, а які не залежали від нього; що з них сприяло або перешкоджало підготовці, вчиненню та приховуванню слідів злочину і як це враховувалося злочинцем; хто міг скористатися ситуацією, що об’єктивно склалася, або створити її для скоєння злочину і т.д.

Обстановка вчинення злочину багато в чому визначає вибір і корегує спосіб скоєння діяння, впливає на його механізм. У ній виявляються окремі важливі особистісні риси злочинця, який формує (частково або цілком) дану обстановку і пристосовується до неї.

Особистість потерпілого. Між потерпілим (жертвою) і злочинцем найчастіше просліджується певний взаємозв’язок, внаслідок чого злочинці зазвичай не випадково обирають окремих осіб об’єктами свого кримінального посягання. Тому і виявлення злочинця може відбуватися залежно від даних про потерпілого. Особливо важливе виявлення і вивчення зв’язку між ними на початку розслідування.

В цілому, дані про особистість потерпілого можуть бути використані: 1) для висунення версій про злочинця, визначення кола осіб, серед яких треба його шукати; 2) для прогнозування поведінки потерпілого на слідстві й у суді; 3) для визначення тактики слідчих (розшукових) дій за участю потерпілого; 4) для встановлення всіх обставин події з урахуванням взаємозв’язку злочинця з потерпілим; 5) для встановлення причин і умов, що сприяли вчиненню злочину. [87]

1. Початковий етап розслідування.

2. Подальший етап розслідування.

3. Заключний етап розслідування (виділяється окремими науковцями).

Розглянемо більш детально їх зміст.

Початковий етап розслідування. У ході його висуваються всі можливі реальні версії; плануються слідчі (розшукові) дії та оперативно-розшукові заходи по їх перевірці; виконується частина або всі (залежить від їх обсягу) заплановані дії; відбувається збір і закріплення доказів, що можуть бути втрачені; приймаються заходи для встановлення, розшуку та затримання підозрюваних; починається збирання даних, які характеризують особистості підозрюваних; приймаються заходи до відшкодування матеріальних збитків, заподіяних злочином; виявляють деякі причини й умови, що сприяли скоєнню злочину.

Слід зазначити, що слідчі (розшукові) дії й інші заходи на початковому етапі носять, як правило, пошуковий, невідкладний характер, відрізняються інтенсивністю, щільністю, високим темпом організації і проведення.

До їх комплексу в тому чи іншому наборі та послідовності можуть входити наступні: 1) огляд; 2) освідування; 3) обшук; 4) допит потерпілого; 5) допити свідків; 6) допит підозрюваного; 7) пред’явлення для впізнання; 8) затримання підозрюваного; 9) призначення відповідних експертиз; 10) огляд і виїмка кореспонденції; 11) зняття інформації (з транспортних телекомунікаційних мереж; з електронних інформаційних систем); 12) виготовлення суб’єктивних портретів; 13) розшук особи по прикметах та інших даних; 14) розшук викраденого майна;

15) подомові або поквартирні обходи; 16) спостереження за особою, річчю або місцем; 17) прочісування території; 18) організація засідок, патрулювання тощо.

Подальший етап розслідування. На цьому етапі відбувається висунення додаткових версій при встановленні нових обставин скоєння злочину; планування слідчих (розшукових) та інших дій і заходів по їх перевірці; виконання всього запланованого; визначення особи або кола осіб, винних у вчиненні злочину; закінчення збору доказів, оцінка їх повноти і побудова в систему; завершення збору даних, що характеризують особистість підозрюваного (підозрюваних); виявлення всіх причин і умов, що сприяли скоєнню злочину, та прийняття заходів профілактичного характеру); обрання запобіжного заходу (якщо він не був застосований до підозрюваного); складання обвинувального акту.

На даному етапі слідчий має обсяг інформації, достатній для того, щоб більш- менш точно розв’язати основні питання, які раніше виникли на початковому етапі розслідування, коли відповіді на них носили можливий, вірогідний характер. В зв’язку з появою на подальшому етапі підозрюваного, істотна частина процесуальних дій та інших заходів зосереджується навколо цієї процесуальної фігури. Г оловна задача даного етапу - повне і всебічне дослідження всіх обставин, які підлягають доказуванню у кримінальному провадженні.

Заключний етап розслідування. Він включає ознайомлення відповідних осіб, наділених процесуальними правами, з матеріалами кримінального провадження; усунення недоліків (при необхідності) як наслідок надходження клопотань від осіб, ознайомлених з матеріалами кримінального провадження; складання обвинувального акту.

В зміст заключного етапу входять процесуальні дії по завершенню досудового слідства, деякі організаційні заходи, а іноді і додаткові слідчі (розшукові) дії. Результат проведення слідчих (розшукових) дій (коли відкриваються нові обставини) може створити ситуацію, характерну для подальшого і навіть початкового етапів. У такому випадку розслідування продовжується з етапу, на який його повернула ситуація, що склалася.

Профілактична діяльність слідчого. Виявлення причин і умов, що сприяли вчиненню злочину, а також прийняття заходів по їх усуненню знаходять своє відображення в окремій криміналістичній методиці.

Розгляд зазначених причин і умов важливий з криміналістичної точки зору, оскільки допомагає визначенню способів вчинення злочинів, встановленню взаємозв’язків між способом та обставинами, що сприяли скоєнню діяння, методів використання злочинцями конкретних умов для реалізації своїх намірів.

Окрема криміналістична методика розробляється на підставі аналізу слідчої практики, у тому числі, обставин, які сприяли вчиненню злочинів. Тому, вона включає рекомендації по виявленню та усуненню причин і умов, що сприяли злочину, і характеристику типових профілактичних заходів.

Профілактична діяльність слідчого повинна починатися вже на початковому етапі розслідування, коли проводяться огляд, допити, обшуки тощо. Аналіз даних, отриманих при провадженні слідчих (розшукових) дій, поступово формує у слідчого картину всіх обставин, що сприяли вчиненню злочину. На подальшому етапі розслідування закінчується процес накопичення інформації і його логічним завершенням можуть стати міри (форми) реагування, спрямовані на усунення причин і умов, що сприяли вчиненню злочину.

Як такі форми реагування можна назвати:

1) направлення інформації;

2) внесення рекомендацій у відповідні підприємства, установи, організації про прийняття заходів до усунення виявлених недоліків;

3) виступи в засобах масової інформації;

4) публікації в пресі;

5) виступи в колективах за місцем роботи і проживання громадян;

6) індивідуальна профілактика (бесіди і т.п.).

Питання для самоконтролю:

1. Надайте визначення криміналістичної методики як розділу криміналістики.

2. Структура розділу «криміналістична методика».

3. Типи окремих криміналістичних методик Вам відомі.

4. Складові структури окремої криміналістичної методики.

5. Поняття типовою слідчої ситуації

6. Поняття та сутність криміналістичної характеристики злочину

7. Складові криміналістичної характеристики злочину

8. Етапи розслідування злочину та їх зміст.

<< | >>
Источник: М. Ю. Будзієвський. Криміналістика (курс лекцій) : навчальний посібник / М. Ю. Будзієвський,О. В. Лускатов, І. В. Пиріг, В. М. Плетенець, К. О. Чаплинський, Ю. А. Чаплинська. - Д. : Дніпроп. держ. ун-т внутр. справ,2013. - 397 с.. 2013

Еще по теме Структура окремої криміналістичної методики. Поняття типової слідчої ситуації:

  1. Поняття, сутність та сучасні тенденції розвитку криміналістичної методики
  2. Класифікація та структура окремих методик розслідування злочинів
  3. 3.1. Процесуальний статус і значення в кримінальному провадженні інформації, отриманої з інформаційних систем
  4. Лекція 11 Загальні положення криміналістичної тактики
  5. Лекція 21 Концептуальні положення криміналістичної методики
  6. Поняття криміналістичної методики, її система, завдання, принципи та місце в криміналістичній науці
  7. Структура окремої криміналістичної методики. Поняття типової слідчої ситуації
  8. § 1. Поняття, сутність і джерела криміналістичної методики
  9. § 2. Структура і загальні принципи криміналістичної методики
  10. § 1. Історія розвитку і становлення криміналістичної характеристики злочинів та періодизація її дослідження
- Авторское право - Аграрное право - Адвокатура - Административное право - Административный процесс - Арбитражный процесс - Банковское право - Вещное право - Государство и право - Гражданский процесс - Гражданское право - Дипломатическое право - Договорное право - Жилищное право - Зарубежное право - Земельное право - Избирательное право - Инвестиционное право - Информационное право - Исполнительное производство - Конкурсное право - Конституционное право - Корпоративное право - Криминалистика - Криминология - Медицинское право - Международное право. Европейское право - Морское право - Муниципальное право - Налоговое право - Наследственное право - Нотариат - Обязательственное право - Оперативно-розыскная деятельность - Политология - Права человека - Право зарубежных стран - Право собственности - Право социального обеспечения - Правоведение - Правоохранительная деятельность - Семейное право - Судебная психиатрия - Судопроизводство - Таможенное право - Теория и история права и государства - Трудовое право - Уголовно-исполнительное право - Уголовное право - Уголовный процесс - Философия - Финансовое право - Хозяйственное право - Хозяйственный процесс - Экологическое право - Ювенальное право - Юридическая техника - Юридические лица -