Поняття, сутність та сучасні тенденції розвитку криміналістичної методики

Криміналістичне забезпечення розслідування окремих видів злочинів завжди було і є одним із пріоритетних напрямів розвитку науки криміналістики. Це обумовлено тим, що саме у криміналістичній методиці, як в особливому розділі цієї науки, аналізується накопичений досвід слідства, відшукуються найефективніші прийоми та методи ведення розслідування певних категорій кримінальних проваджень.

Подія злочину, як і будь-яке явище об’єктивної дійсності, є індивідуальною та неповторною. Тому її пізнання також відрізняється специфічними індивідуальними рисами. Разом з тим, кожен злочин та способи проведення досудового розслідування носять ознаки, що повторюються, які в свою чергу служать основою формування та розробки типових прийомів розслідування як в цілому, так і відносно до однорідних за криміналістичною характеристикою злочинів.

Розслідування злочинів — специфічна діяльність, пізнавальна й організаційно-тактична сутність якої обумовлена особливостями формування доказової інформації та встановленим законом порядком її одержання й використання. Це пізнання подій минулого за залишеними матеріальними та психофізіологічними слідами, що визначається такими особливостями, як відсутність безпосереднього сприйняття події слідчим та дією об’єктивних і суб’єктивних факторів на сліди розслідуваної події. Втім, найбільшу загрозу збереженню слідів події становить не об’єктивний плин часу, а свідома протидія осіб, зацікавлених у перекручуванні результатів розслідування.

Саме цим розслідування злочинів суттєво відрізняється від усіх інших видів пізнавальної діяльності. Приховування і знищення слідів злочину; перекручення інформації, що має доказове значення; вплив на учасників кримінального провадження (підкуп, погрози, шантаж тощо); створення перешкод діяльності службових осіб — короткий перелік тих форм протидії, з якими зустрічаються слідчий, прокурор, суддя та співробітники оперативних підрозділів при розслідуванні кримінального провадження.

Наведене обумовлює необхідність використання таких засобів і методів збирання інформації, які можуть компенсувати або нейтралізувати негативні умови та труднощі пізнання. Виконання цього завдання забезпечується максимальним використанням наукових досягнень криміналістичної методики, що являє собою якісно новий рівень практичної реалізації положень (рекомендацій) криміналістичної техніки та криміналістичної тактики на основі осмислення й пристосування цих положень до конкретних особливостей виявлення, збирання, дослідження, оцінки і використання доказової інформації щодо специфіки вчинення й розслідування різних видів злочинів. Тому термін «криміналістичні методичні рекомендації» фактично охоплює засоби криміналістичної техніки та тактики щодо окремих видів злочинів.

Назва завершального розділу криміналістики «Криміналістична методика» лише умовно передає сутність змістовного навантаження, що несе в собі поняття «методика». В криміналістичній методиці розроблюються й рекомендуються до використання у розслідуванні не тільки певні методи, але й положення, які стосуються: криміналістичної характеристики відповідної категорії злочинів; типових слідчих ситуацій; типових переліків питань, що потребують встановленню; напрямів взаємодії слідчого з іншими учасниками розслідування тощо. Такі рекомендації являють собою програми розслідування за похідною типовою слідчою ситуацією і завдань, що вирішуються за допомогою відповідних алгоритмів дій слідчого, і тим самим набувають технологічного характеру. Окремі методики розслідувань — це своєрідний технологічний еталон того, як потрібно діяти слідчому в тих або інших умовах.

Криміналістична методика — це завершальний розділ науки криміналістики, що представляє собою систему інтегрованих наукових положень і сформованих на їх основі комплексів методичних рекомендацій, що забезпечують оптимальну організацію розслідування та попередження окремих видів злочинів.

Криміналістична методика як розділ науки складається з двох частин: загальних положень та окремих методик розслідування злочинів.

Перша частина включає дані дослідження і застосування загальних закономірностей організації і проведення розслідування, понятійний апарат, завдання і принципи криміналістичної методики, характеристику структури окремих методик розслідування тощо. Загальні положення відображають і забезпечують системність складових криміналістичної методики, окремих методик розслідування, їх наукову обґрунтованість і взаємозв’язок.

Другу частину розділу складають методики розслідування окремих видів (груп) злочинів, що розробляються на основі загальних положень криміналістичної методики відповідно до потреб слідчої практики.

Криміналістична методика, як система взаємообумовлених і взаємопов’язаних слідчих (розшукових) дій, негласних слідчих (розшукових) дій та інших заходів, що покликана забезпечувати розслідування та попередження злочинів, будується відповідно до певних принципів:

— суворої відповідності нормам закону;

— наукової обґрунтованості;

— зумовленості її характеру і змісту обставинами, що необхідно встановити;

— поетапності розслідування, що відображає особливості виявлення і збирання доказової інформації;

— оптимальної організації і тактики проведення необхідних слідчих (розшукових) дій та негласних слідчих (розшукових) дій, що забезпечують вирішення завдань кримінального провадження;

— комплексного використання засобів та можливостей для швидкого і повного вирішення завдань кримінального провадження.

Джерелами формування й розвитку криміналістичної методики є право, судова, слідча, оперативно-розшукова та експертна практика і положення науки. При цьому визначальна роль належить кримінальному та кримінальному процесуальному праву.

Положення кримінального права, що встановлюють караність діянь і характер обставин, що визначають відповідальність, є похідною розробки окремих методик розслідування й орієнтиром для визначення предмета доказування щодо конкретних видів злочинів. Так, поява нових видів злочинів (спочатку в реальному житті, а потім у вигляді конкретних норм кримінального закону) ставлять перед криміналістикою завдання розробки відповідних окремих методик.

Норми кримінального процесуального права, що регламентують порядок кримінального провадження, впливають на зміст окремих криміналістичних методик. Прийняття нового Кримінального процесуального кодексу України, суттєві зміни у слідчих (розшукових) діях, поява негласних слідчих (розшукових) дій впливає на розвиток і вдосконалення криміналістичної методики. Зокрема, проведення процесуальних дій в режимі відеоконференції забезпечують оперативність судового провадження, безпеку осіб — учасників кримінального провадження тощо, що знаходить своє відображення в рекомендаціях та структурі окремих методик розслідування.

Дані передової слідчої практики слугують основою для пізнання злочинної діяльності, закономірностей злочинних проявів, а також досвіду розслідування злочинів; здійснюють перевірку розроблених криміналістичних рекомендацій; виступають замовником щодо розробки та вдосконалення окремих методик розслідування злочинів; можуть пропонувати нові, народжені на практиці, засоби, прийоми та методики для їх наукового узагальнення та дослідження.

Важливим джерелом розвитку методичних рекомендацій слугують нові прогресивні наукові розробки. Це, насамперед, стосується суміжних галузей знань — юридичної психології, судової медицини, військової балістики, судової ентомології, інформаційних технологій тощо. Даний процес характеризується взаємним впливом складових частин криміналістики, що проявляється у двох основних формах: по-перше, створення нових техніко-криміналістичних і тактико-криміналістичних засобів та методів обумовлює необхідність розробки (або уточнення) методичних рекомендацій щодо їх застосування в ході розслідування окремих видів злочинів, по-друге, потреби практичної слідчої діяльності (поява нових способів вчинення і приховання злочинів тощо) визначають потребу вдосконалення існуючих або розробки нових криміналістичних засобів, прийомів та рекомендацій. Таким чином, криміналістична методика широко використовує досягнення інших наук (психології, науки управління, фізики, хімії, кібернетики тощо) для забезпечення ефективності своїх рекомендацій. При цьому окремі положення використовуються на практиці без змін, а інші застосовуються після їх пристосування до завдань і цілей криміналістичного забезпечення кримінального провадження.

1.2.