§ 4. Методика групофікації та ідентифікації

Ідентифікація та групофікація - це дослідницькі процеси, структура яких поєднує одні й ті ж етапи: 1) огляд об'єктів; 2) роздільне дослідження; 3) екс­периментальне дослідження; 4) порівняльне дослідження; 5) оцінювання ре­зультатів порівняння та обґрунтування висновків.

„ Огляд об'єктів - це дослідження з метою встановлення відповідності ^Іх ознак і властивостей опису у постанові про призначення експертизи або

41

протоколі огляду місця події. У процесі огляду надані об'єкти фотографують в упаковці і без неї.

Роздільне дослідження спрямоване на окреме дослідження ототож­нюваного (того, що ідентифікується) і ототожнюючого (того, що ідентифікує) об'єктів, окрему їх фіксацію, виявлення, закріплення і встановлення сукуп­ності ознак та властивостей спочатку об'єкта, який ототожнюється, що до­зволяє його індивідуалізувати за характером його відображення в ототож­нюваних об'єктах. Під час такого дослідження встановлюється механізм взаємодії і утворення ознак як на ототожнюваному, так і на ототожнюючому ' ^ об'єктах, зокрема визначається вид руху - фізичний, механічний, біоло­гічний, а також енергія слідоутворення (кінетична, теплова, магнітна, елект­рична).

Виявлені ознаки та властивості оцінюються, визначаються їх стійкість, не­залежність, ідентифікаційна значущість. Повнота виявлених ознак забезпечу­ється дослідженням усього ідентифікаційного поля об'єкта. Для фіксації вияв­лених ознак їх фотографують - великомасштабною макрозйомкою або мікро­скопічним методом, кожний окремо, а сформовану сукупність при можливості в цілому.

Експериментальне дослідження має на меті отримати властивості і ознаки ототожнюваного (відображуваного) об'єкта у формах, які задовольня­ють процес порівняльного дослідження. Наприклад, сліди бойка і зачіпа вики­ду відтворюються при експериментальній стрільбі з ототожнюваної зброї. Для отримання деяких експериментальних слідів, наприклад каналу ствола гладко-; ствольної зброї, сконструйовані спеціальні пристрої та устаткування, а для' отримання слідів ковзання - прилад «Трасограф».

Суть експериментального дослідження полягає не тільки в отриманні зіставлюваних зразків для порівняльного дослідження, але й у виявленні, фікса-1 ції та уявленні внутрішніх властивостей ідентифіковуваного об'єкта та їх відоб-і ражень у ідентифікуючому. Особливо це необхідно при дослідженні сипких»| рідких і газоподібних речовин, а також частин цілого, які втратили конформні ність лінії розчленування. У подібних випадках використовуються мікроскопМ ні, люмінесцентні, спектро- і хроматофасрічні, а також інші методи встанов*| лення якісно-кількісного складу зразків, сталості їхніх властивостей, корвля*-| ційної залежності.

Порівняльне дослідження спрямоване на встановлення ступеня збіж-І ності ознак ототожнюваного об'єкта, зафіксованих в ідентифікуючих об'єктах.] Порівняння відбувається за трьома способами: зіставлення, суміщення та накладення.

Зіставлення - це розміщення поряд порівнюваних об'єктів так,.щоб_І на було одночасно спостерігати їх ознаки. Воно відбувається шляхом середнього зіставлення ознак ототожнюваного об'єкта з ознаками ототои ючих об'єктів або шляхом проектування порівнювальних ознак на один екра або розміщення їх в одному полі мікроскопа.

42

Суміщення - це розташування в одному полі порівнюваних об'єктів так, щоб ознаки одного складали продовження ознак іншого. Цей прийом найчас­тіше застосовується для порівняння слідів ковзання, що становить собою чер­гування борозенок і валиків. Суміщення можна виконувати шляхом розрізу порівнюваних зображень ознак за однаковими лініями та поєднання розріза­них частин за збіжними ознаками. З цією метою використовують спеціальні прилади - порівняльні мікроскопи (МСК-1, МС-51).

Накладення - це встановлення контакту між порівнюваними об'єктами так, щоб їх можна було спостерігати у світлі, яке проходить «наскрізь». Для цього загальне зображення об'єктів переносять на прозорий матеріал (скло, плівку), а потім, суміщуючи їх один з одним, досліджують їхні форми, розмі­ри та розташування ознак у світлі, яке проходить.

У методиці ідентифікаційного-дослідження ознак і властивостей порівню­вання об'єктів у зіставлюваних формах та станах є головною умовою об'єктивності дослідження та обґрунтованості висновків. Виходячи з цього, до порівнюваного матеріалу пред'являються такі вимоги:

1). Зразки повинні бути отримані на однаковому або схожому з матеріалом ототожнюваного об'єкта копіювальному матеріалі.

2). Порівнювані об'єкти повинні бути зафіксовані в одному масштабі, ра­курсі при однаковому освітленні.

3). Вираження порівнюваних ознак повинне мати однаковий рівень дета­лізації (мікроскопічний, макроскопічний, молекулярний, генний).

4). Збіжні ознаки повинні виявляти однакові результати при різних прийо­мах і засобах порівняння. Виконання наведених вимог до порівнюваних об'єк­тів забезпечує об'єктивність оцінки результатів порівняння та вірогідність зроблених висновків.

Оцінка результатів порівняння та формування висновків - це логічна діяльність, яка полягає у співвіднесенні результатів дослідження з походжен­ням порівнюваних об'єктів, подією випадку, механізмом утворення відобра­жень. Збіжні ознаки оцінюються нарізно й у сукупності, передусім, із позиції достатності подання ідентифікаційного поля ототожнюваного об'єкта. Порів­нюється якість та кількість збіжних ознак і таких, що розрізняються, поясню­ється їх походження. Після цього сформована сукупність оцінюється як непо­вторна, з'ясовується та пояснюється вплив на її індивідуальність об'єктів, що Розрізняються, і робиться висновок, що сукупність індивідуальна.

Таким чином, при оцінюванні збіжності або відмінності ознак формується внутрішнє переконання про неповторність збіжного комплексу ознак, а на його основі - висновок про тотожність або відмінність, вид, рід, клас об'єкта в про­цесі криміналістичної ідентифікації. У разі групосрікації робиться висновок про схожість, однорідність або загальне джерело походження.

43